asyan.org
добавить свой файл
  1 2 3

оренду, користування.
Іпотекодавець має право заповідати передане в іпотеку

нерухоме майно. Правочин, який обмежує право іпотекодавця

заповідати передане в іпотеку нерухоме майно, є нікчемним.
Стаття 10. Збереження предмета іпотеки
Якщо інше не встановлено законом чи іпотечним договором,

іпотекодавець зобов'язаний вживати за власний кошт всі необхідні

заходи для належного збереження предмета іпотеки, включаючи

своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення незначних

пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки

від незаконних посягань та вимог інших осіб.
Іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя

про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення

стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть

негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним

договором.
Іпотекодержатель має право у будь-який час протягом строку

дії іпотечного договору за умови попереднього письмового

повідомлення іпотекодавця перевіряти документально і в натурі

наявність, стан, умови збереження та користування предметом

іпотеки. Іпотекодавець зобов'язаний не перешкоджати реалізації

цього права іпотекодержателем, надавати йому всі документи,

необхідні для перевірки наявності, стану, умов збереження та

користування предметом іпотеки, а також негайно на вимогу

іпотекодержателя забезпечити йому фізичний доступ до предмета

іпотеки. Проведення іпотекодержателем зазначеної перевірки не

повинно призупиняти користування предметом іпотеки відповідно до

його цільового призначення або іншим чином порушувати права

іпотекодавця чи іншої особи, в тимчасовому користуванні якої

знаходиться предмет іпотеки.
Стаття 11. Майновий поручитель
У разі забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекою

нерухомого майна, що належить третій особі (майновому поручителю),

майновий поручитель є іпотекодавцем відповідно до іпотечного

договору і не несе відповідальність перед іпотекодержателем за

виконання основного зобов'язання боржником. У разі порушення

боржником основного зобов'язання майновий поручитель відповідає за

задоволення вимоги іпотекодержателя нерухомим майном, що є

предметом іпотеки.
У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета

іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним

зобов'язанням.
Стаття 12. Правові наслідки порушення обов'язків іпотекодавця
У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених

іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати

дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його

невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
У разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи

страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися

правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті, або

вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у

власних інтересах та за власний кошт. Іпотекодавець зобов'язаний

негайно на вимогу іпотекодержателя відшкодувати останньому всі

витрати, понесені у зв'язку з вжиттям заходів щодо збереження та

страхування предмета іпотеки.
Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку

майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність,

лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є

недійсним.
Стаття 13. Наступна іпотека
Предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за

згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено

попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий

пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом

якої є декілька об'єктів, що належать різним особам і є предметом

попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх

об'єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку.
Якщо нерухоме майно є предметом декількох іпотек,

іпотекодержатель, який ініціює звернення стягнення на предмет

іпотеки, зобов'язаний письмово повідомити всіх інших

іпотекодержателів про свій намір звернути стягнення на предмет

іпотеки за десять днів до дня звернення стягнення.
У разі звернення стягнення на предмет іпотеки наступним

іпотекодержателем попередній іпотекодержатель також має право

звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо строк виконання

основного зобов'язання перед попереднім іпотекодержателем ще не

настав. Якщо попередній іпотекодержатель не скористався цим

правом, попередня іпотека є дійсною до повного задоволення вимоги

попереднього іпотекодержателя за основним зобов'язанням, а право

власності на предмет іпотеки переходить до нового власника разом з

обтяженням цього майна попередньою іпотекою.
Попередній іпотекодержатель має право на підставі письмової

заяви припинити звернення стягнення на предмет іпотеки,

ініційоване наступним іпотекодержателем, якщо таке стягнення

матиме наслідком неповне задоволення вимог попереднього

іпотекодержателя. У цьому разі вимоги наступного іпотекодержателя

підлягають задоволенню після звернення стягнення на предмет

іпотеки попереднім іпотекодержателем і після повного задоволення

його вимог, забезпечених іпотекою.
У разі звернення стягнення на предмет іпотеки попереднім

іпотекодержателем наступний іпотекодержатель також має право

звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо строк виконання

основного зобов'язання перед наступним іпотекодержателем не

настав.
При зверненні стягнення на нерухоме майно, що є предметом

декількох іпотек, вимоги кожного наступного іпотекодержателя

задовольняються після повного задоволення вимог кожного

попереднього іпотекодержателя згідно з пріоритетом та розміром цих

вимог.
Стаття 14. Особливості іпотеки об'єктів права державної чи

комунальної власності
Предметом іпотеки може бути нерухоме майно, що є об'єктом

права державної чи комунальної власності і закріплене за

відповідним державним чи комунальним підприємством, установою,

організацією на праві господарського відання. Передача в іпотеку

цього майна здійснюється після отримання у встановленому законом

порядку згоди органу державної влади чи органу місцевого

самоврядування, до сфери господарського відання якого належить

відповідне державне чи комунальне підприємство, установа або

організація.
Забороняється передача в іпотеку об'єктів права державної

власності, що не підлягають приватизації.
Предметом іпотеки не можуть бути національні, культурні та

історичні цінності, які є об'єктами права державної власності і

занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру

національної культурної спадщини.
Стаття 15. Особливості іпотеки земельних ділянок
Іпотека земельних ділянок сільськогосподарського призначення

здійснюється відповідно до цього Закону. Заборони та обмеження

щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок

сільськогосподарського призначення, встановлені Земельним кодексом

України ( 2768-14 ), є чинними при їх іпотеці.
Реалізація переданих в іпотеку земельних ділянок

сільськогосподарського призначення при зверненні стягнення на

предмет іпотеки здійснюється на прилюдних торгах. Покупцями

земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути

особи, визначені Земельним кодексом України ( 2768-14 ).
Дія цього Закону не поширюється на земельні ділянки, які

перебувають у державній чи комунальній власності і не підлягають

приватизації.
Стаття 16. Особливості іпотеки об'єктів незавершеного

будівництва
При іпотеці об'єктів незавершеного будівництва іпотекодавцем

може бути особа, власністю якої стане відповідна будівля

(споруда), житловий будинок або житлова квартира після завершення

будівництва і реєстрації права власності на них у встановленому

законом порядку. При фінансуванні будівництва споруд житлового чи

нежитлового призначення з метою продажу іншим особам іпотекодавцем

також може бути забудовник.
Іпотека об'єктів незавершеного будівництва здійснюється

шляхом передачі в іпотеку земельної ділянки, на якій виконується

будівництво, або шляхом передачі в іпотеку нерухомого майна, право

власності іпотекодавця на яке виникне в майбутньому.
Обтяження об'єкта незавершеного будівництва іпотекою підлягає

державній реєстрації у встановленому законом порядку.
Після завершення будівництва будівля (споруда), житловий

будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки

відповідно до іпотечного договору.
У разі передачі в іпотеку об'єкта незавершеного будівництва

забудовником і звернення стягнення на завершену будівлю (споруду)

іпотека не поширюється на ту її частину, яка виділена в натурі і

була придбана будь-якою особою (покупцем) на підставі

цивільно-правового договору шляхом повної сплати її вартості до

моменту прийняття рішення про звернення стягнення, якщо інше не

встановлено договором з покупцем. Після звернення стягнення до

нового власника завершеної будівлі (споруди) або об'єкта

незавершеного будівництва переходять визначені договором права і

обов'язки забудовника щодо третіх осіб-покупців.
Стаття 17. Підстави припинення іпотеки
Іпотека припиняється у разі:
припинення основного зобов'язання;
реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;
набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;
визнання іпотечного договору недійсним;
знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо

іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є

земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі

знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не

припиняється;
з інших підстав, передбачених цим Законом.
Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення

за попередньою іпотекою.
Відомості про припинення іпотеки підлягають державній

реєстрації у встановленому законом порядку.
Розділ II

^ ОФОРМЛЕННЯ ІПОТЕКИ
Стаття 18. Іпотечний договір
Іпотечний договір укладається між одним або декількома

іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає

нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі

істотні умови:
1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб

відомості про:
для резидентів - найменування, місцезнаходження та

ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та

організацій України;
для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу,

де зареєстровано особу;
для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб

відомості про:
для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу

постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний

номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та

інших обов'язкових платежів;
для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по

батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за

межами України;
2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок

його виконання;
3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації,

та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має

зазначатися її цільове призначення;
4) посилання на випуск заставної або її відсутність.
У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних

вище істотних умов він вважається неукладеним.
Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема,

визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що

підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки,

відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет

іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет

іпотеки.
Іпотечний договір та договір, що обумовлює основне

зобов'язання, можуть бути оформлені у вигляді одного документа.

Цей документ за формою і змістом повинен відповідати вимогам,

встановленим у цій статті, та вимогам, встановленим законом, для

договору, який визначає основне зобов'язання.
У разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики,

кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку,

договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний

договір можуть укладатися одночасно.
Стаття 19. Внесення змін і доповнень до іпотечного договору
Зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають

нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов

обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній

реєстрації у встановленому законом порядку. Після оформлення

заставної зміни і доповнення до іпотечного договору і договору,

яким обумовлене основне зобов'язання, можуть вноситися лише після

анулювання заставної і видачі нової заставної в порядку,

встановленому частиною четвертою статті 20 цього Закону.
Будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за

основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо

передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після

державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов

обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення

підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим

зобов'язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була

зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження

нерухомого майна іпотекою.
Стаття 20. Заставна
Заставна - це борговий цінний папір, який засвідчує безумовне

право його власника на отримання від боржника виконання за

основним зобов'язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в

грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов'язання -

право звернути стягнення на предмет іпотеки. Заставна

оформлюється, якщо її випуск передбачений іпотечним договором.
Заставна може передаватися її власником будь-якій особі

шляхом вчинення індосаменту відповідно до цього Закону. Наступний

власник заставної має ті ж права, що мав іпотекодержатель згідно з

договором, яким обумовлене основне зобов'язання, та іпотечним

договором, на підставі якого була оформлена заставна.
У разі видачі заставної припиняються грошові зобов'язання

боржника за договором, який обумовлює основне зобов'язання, та

виникають грошові зобов'язання боржника щодо платежу за заставною.

Після оформлення заставної виконання основного зобов'язання та

звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено лише на

підставі вимоги власника заставної. Звернення стягнення на предмет

іпотеки власником заставної здійснюється у порядку, встановленому

розділом V цього Закону.
Анулювання заставної і видача нової заставної здійснюються за



<< предыдущая страница   следующая страница >>