asyan.org
добавить свой файл
1 2 3




www.yurist-club.com.ua

______________________________________________________________________________


Верховна Рада України
З А К О Н У К Р А Ї Н И
вiд 05.06.2003  № 898-IV
Про іпотеку
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 38, ст.313 )

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому

значенні:
нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також

об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з

нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх

призначення. Правовий режим нерухомого майна поширюється на

повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні

об'єкти;
іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим

майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця,

згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання

боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення

своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими

кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;
основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами

позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання,

яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою;
наступна іпотека - передання в іпотеку нерухомого майна, яке

вже є предметом іпотеки за попереднім іпотечним договором;
іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно

для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання

іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути

боржник або майновий поручитель;
майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме

майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої

особи-боржника;
іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням;
боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед

іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання;
пріоритет - переважне право однієї особи відносно права іншої

особи на те ж саме нерухоме майно;
вищий пріоритет - пріоритет, встановлений раніше будь-якого

іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого майна;
нижчий пріоритет - пріоритет, встановлений пізніше пріоритету

будь-якого іншого пріоритету стосовно одного й того ж нерухомого

майна.
Стаття 2. Законодавство про іпотеку
Законодавство України про іпотеку базується на Конституції

України ( 254к/96-ВР ) і складається з Цивільного кодексу України

( 435-15 ), Господарського кодексу України ( 436-15 ), Земельного

кодексу України ( 2768-14 ), цього Закону та інших

нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.
Стаття 3. Виникнення, застосування і пріоритет іпотеки
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення

суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду,

застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі

договору, якщо інше не встановлено законом.
Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за

іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального

посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або

рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та

іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину,

на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної

сили рішенням суду.
Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного

зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в

майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є

дійсною до припинення основного зобов'язання.
У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно

до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею

вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами,

права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не

зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані

після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права

чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно

до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою

іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до

моменту державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених

іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих

у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на

передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної

реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме

майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у

черговості їх державної реєстрації.
Стаття 4. Державна реєстрація іпотеки
Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній

реєстрації в порядку, встановленому законом. У разі недотримання

цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога

іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих

прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.
Державна реєстрація здійснюється на підставі повідомлення

іпотекодержателя, в якому зазначається така інформація:
1) відомості про іпотекодавця та іпотекодержателя:
для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб

відомості про:
для резидентів - найменування, місцезнаходження та

ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та

організацій України;
для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу,

де зареєстровано особу;
для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб

відомості про:
для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу

постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний

номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та

інших обов'язкових платежів;
для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по

батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за

межами України;
2) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації,

та/або його реєстраційні дані;
3) розмір основного зобов'язання;
4) строк повного виконання основного зобов'язання;
5) посилання на випуск заставної або її відсутність.
Законом можуть бути встановлені додаткові вимоги до форми і

змісту цього повідомлення.
Стаття 5. Предмет іпотеки
Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів

нерухомого майна за таких умов:
нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або

на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або

комунальне підприємство, установа чи організація;
нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього

відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;
нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку

як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не

встановлено цим Законом.
Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного

будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю

іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що

іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним

у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження

такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у

встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником

цього майна на час укладення іпотечного договору.
Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки

лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на

неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим

Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна,

яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета

іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права

власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його

приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.
Ризик випадкового знищення, випадкового пошкодження або

псування предмета іпотеки несе іпотекодавець, якщо інше не

встановлено іпотечним договором.
Вартість предмета іпотеки визначається за згодою між

іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки

предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у

випадках, встановлених законом або договором.
Стаття 6. Умови передачі нерухомого майна в іпотеку
У разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном

згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи

органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для

передачі цього майна в іпотеку.
Майно, що є у спільній власності, може бути передане в

іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників.

Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою

частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови

виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на

окремий об'єкт нерухомості.
Іпотекодавець зобов'язаний до укладення іпотечного договору

попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги

інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не

зареєстровані у встановленому законом порядку. У разі порушення

цього обов'язку іпотекодержатель має право вимагати дострокового

виконання основного зобов'язання та відшкодування іпотекодавцем

завданих збитків.
У разі передачі в іпотеку будівлі (споруди) іпотека також

поширюється на належну іпотекодавцю на праві власності земельну

ділянку або її частину, на якій розташована відповідна будівля

(споруда) і яка необхідна для використання цієї будівлі (споруди)

за цільовим призначенням. Якщо ця земельна ділянка належить іншій

особі і була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після

звернення стягнення на предмет іпотеки його новий власник набуває

права і обов'язки іпотекодавця за правочином, яким встановлено

умови оренди (користування).
У разі передачі в іпотеку земельної ділянки іпотека також

поширюється на розташовані на ній будівлі (споруди) та об'єкти

незавершеного будівництва, які належать іпотекодавцю на праві

власності.
Після звернення стягнення на передану в іпотеку земельну

ділянку, на якій розташовані будівлі (споруди), що належать іншій

ніж іпотекодавець особі, новий власник цієї земельної ділянки

зобов'язаний забезпечити власнику зазначених будівель (споруд) ті

ж умови оренди (користування) земельною ділянкою, що надавалися

іпотекодавцем.
Стаття 7. Вимоги, які забезпечуються іпотекою
За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право

задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному

обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що

визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату

процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення

цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що

обумовлює основне зобов'язання.
Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у

грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі

іпотечного договору або договору, що обумовлює основне

зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання

критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на

конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором,

іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо

відшкодування:
витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним

зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки;
витрат на утримання і збереження предмета іпотеки;
витрат на страхування предмета іпотеки;
збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов

іпотечного договору.
Стаття 8. Страхування предмета іпотеки
Іпотекодавець зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на

його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового

пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов'язок

не покладено на іпотекодержателя. У разі наступної іпотеки

страхування предмета іпотеки не є обов'язковим. Договір

страхування укладається на користь іпотекодержателя, який у разі

настання страхового випадку набуває право вимоги до страховика. У

разі набуття прав за іпотечним договором новим іпотекодержателем

він також набуває право вимоги до страховика.
У разі настання страхового випадку щодо предмета іпотеки

іпотекодержатель має переважне право на задоволення своєї вимоги

за основним зобов'язанням із суми страхового відшкодування. Після

задоволення вимоги іпотекодержателя, що має вищий пріоритет, з

суми страхового відшкодування будь-яке перевищення суми страхового

відшкодування над розміром вимоги іпотекодержателя, що має вищий

пріоритет, підлягає розподілу між іпотекодержателями, що мають

нижчий пріоритет, та іншими кредиторами боржника відповідно до

пріоритету та розміру їх зареєстрованих прав чи вимог і

іпотекодавцем в останню чергу.
За згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем, що має вищий

пріоритет, страхове відшкодування може бути спрямоване на

відновлення предмета іпотеки.
Іпотечним договором на іпотекодавця може бути покладений

обов'язок здійснити інші види страхування у зв'язку з передачею

нерухомого майна в іпотеку.
Стаття 9. Володіння, користування і розпорядження предметом

іпотеки
Іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом

іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не

встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки

іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета

іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної

амортизації (зносу).
Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки

продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним

договором.
Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди

іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі або у

внесених до нього змінах чи доповненнях:
зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі

(споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом

іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки;
передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку;
відчужувати предмет іпотеки;
передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг,



следующая страница >>