asyan.org
добавить свой файл
1


Додаток 2
Законодавче забезпечення запобігання проявам корупції в Україні
Отримавши найбільший рівень підтримки українців на Президентських виборах 2010 року, В.Ф.Янукович визначив подолання корупції в Україні – одним із пріоритетних напрямів своєї діяльності. З цією метою, в лютому 2010 року одним із перших своїх указів Президент України створив Національний антикорупційний комітет, який є консультативно-дорадчим органом при Президенті України і основним його завданням є "забезпечення сприяння Президенту в реалізації його повноважень, передбачених Конституцією".

Антикорупційна кампанія в Україні продовжується і сьогодні, що засвідчує прийнятий Верховною Радою ще 7 квітня 2011 року Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції" N 3206-VI, відповідне рішення підтримали 277 народних обранців. 7 червня 2011 року зазначений Закон підписав Президент України, а 1 липня 2011 року він набрав чинності, окрім статей 11 та 12, які регламентують питання проведення спеціальних перевірок та декларування доходів державних службовців, зазначені статті набирають чинності з 01 січня 2012 року.

Цей Закон визначає основні засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Метою Закону є визначення загальнодержавного механізму запобігання та протидії корупції, відповідно до міжнародних стандартів, загальносвітової практики.

Вищезазначений Закон покликаний стати базовим законодавчим актом у сфері запобігання та протидії корупції в Україні. У новому законі більш широке тлумачення надане терміну «корупція». Так, якщо раніше під корупцією розумілася лише діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, то з 1 липня 2011 року під це поняття підпадає також відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди такій особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей.

Крім того, дається визначення термінам «безпосереднє підпорядкування», «близькі особи», «конфлікт інтересів», «корупційне правопорушення», «неправомірна вигода», «члени сім’ї» (застосовується при декларуванні доходів державних службовців):

- безпосереднє підпорядкування - відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень, контролю за їх виконанням;

- близькі особи - подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, усиновлювачі, усиновлені, а також інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, відповідальності за корупційні правопорушення;

- конфлікт інтересів - суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень;

- корупційне правопорушення - умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 4 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність;

- неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову;

- члени сім'ї - особи, які перебувають у шлюбі, їхні діти, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Значно розширився перелік осіб, які можуть бути суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення. Серед них розрізняють:

1) Осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. До них відносяться:

- Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

- народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад;

- державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;

- військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань;

- судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, Голова, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій);

- особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, особи начальницького складу

податкової міліції;

- посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби, митної служби, державної податкової служби;

- члени Центральної виборчої комісії;

- посадові та службові особи інших органів державної влади.

2) Осіб, які для цілей Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме:

- посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету;

- особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи в установлених законом випадках);

- посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, в тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), а також іноземні третейські судді, особи, які уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному до судового;

- посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), а також члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів.

3) осіб, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відповідно до закону.

4) посадових осіб юридичних осіб, фізичних осіб - у разі одержання від них особами, зазначеними у пунктах 1, 2 або за участю цих осіб іншими особами неправомірної вигоди.

У новому Законі значно розширено перелік суб’єктів, які діють у напрямку запобігання та протидії корупції. Крім тих органів, які були раніше перелічені у відповідній статті старого Закону також визначено напрямки діяльності в цій сфері Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органів прокуратури України. Здійснено їх функціональне розмежування на суб’єктів, відповідальних за формування, розробку, реалізацію, координацію антикорупційної політики держави, тих, що здійснюють безпосереднє виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень, а також тих, що беруть участь у запобіганні, виявленні та припиненні корупційних правопорушень.

Відповідно до положень статті 5 Закону до суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції, віднесено Президента України, Верховну Раду України, а також органи прокуратури України в межах повноважень, визначених Конституцією України. Визначення Президента України, Верховної Ради України суб’єктами протидії корупції пов’язане із тим, що саме вони наділені конституційними повноваженнями щодо формування державної політики, визначення її основних напрямків та загальної стратегії розвитку.

До здійснення заходів щодо запобігання і протидії корупції або участі в них включено органи державної влади в межах повноважень, визначених законами та іншими виданими на їх основі нормативно – правовими актами (для прикладу: процедура здійснення антикорупційної експертизи проектів нормативно – правових норм, яка покладається на Міністерство Юстиції України, участь органів влади у проведенні спеціальної перевірки під час процедури добору на публічну службу, інше). Кабінет Міністрів України покликаний реалізовувати антикорупційну стратегію, визначену Верховною Радою України та Президентом України, спрямовувати і координувати у цьому напрямку роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.

Генеральна прокурора України та підпорядковані йому прокурори – здійснюють координацію роботи правоохоронних органів у напрямку боротьби з корупцією. Крім того, новим положенням є й те, що у запобіганні, виявленні, а в установлених законом випадках і у здійсненні заходів щодо припинення корупційних правопорушень можуть приймати участь не тільки органи державної влади та місцевого самоврядування, а й підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості та форми власності, їх посадові особи, а також громадяни, об'єднання громадян за їх згодою. Таким чином влада намагається офіційно “залучити ” до боротьби з корупцією і приватний сектор, покладаючи на простих громадян обов’язок інформувати про корупційні діяння та вживати заходів для їх усунення.

З метою запобігання та попередження проявам корупції в Україні іншими положеннями нового антикорупційного Закону:

- запроваджено спеціальну перевірку при прийнятті на роботу. Під час перевірки встановлюється достовірність відомостей щодо притягнення кандидата на посаду до відповідальності за корупційні правопорушення, щодо даних, зазначених у фінансовій декларації, наявності корпоративних прав, стану здоров‘я, освіти, наукового ступеня;

- встановлено вимоги щодо фінансового контролю за майном, доходами, витратами осіб, уповноважених на виконання функцій держави. Разом із тим, реалізація цієї статті потребує прийняття законопроекту про фінансовий контроль за доходами та видатками осіб, уповноважених на виконання функцій держави, в якому буде передбачено, зокрема механізм перевірки декларацій;

- передбачено обов’язок публічних службовців вживати заходів щодо запобігання конфлікту інтересів. Реалізація цієї норми потребує прийняття спеціального закону, у якому має бути визначено способи врегулювання конфлікту інтересів, а також механізм контролю за дотриманням цих правил службовцями;

- законодавчо закріплено здійснення Міністерством юстиції антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів. Фактично Міністерство юстиції таку експертизу здійснює з липня минулого року;

- передбачено вимоги щодо звітування державних органів перед громадськістю: спеціально уповноважений орган з питань антикорупційної політики щороку готуватиме та оприлюднюватиме звіт про результати проведення заходів із запобігання та протидії корупції;

- заборонено обмежувати доступ до інформації щодо розмірів та видів благодійної допомоги що надається чи одержується публічними службовцями, а також розміри та види оплати праці публічних службовців, дарунки отримані ними;

- встановлено заборону на одержання органами державної влади та органами місцевого самоврядування від фізичних, юридичних осіб безоплатно послуг та майна, крім випадків, передбачених законами або чинними міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку;

- передбачено обов’язкове звільнення з посади особи, яка вчинила корупційне правопорушення, пов’язане із порушенням антикорупційних обмежень, встановлених цим Законом. Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, фіксуватимуться у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення;

- встановлено, що акти та рішення, прийняті внаслідок вчинення корупційного правопорушення можуть бути скасовані, а угоди, укладені внаслідок таких правопорушень не тягнуть за собою правових наслідків (є нікчемними).

В цілому Закон України “Про засади запобігання та протидії корупції в Україні» є більш прогресивним ніж попередній Закон України “Про боротьбу з корупцією” і внесе позитивні зрушення у боротьбі з корупцією. Важливим для цього є також його сумлінне виконання усіма державними органами, інститутами громадянського суспільства.

Для усунення неузгодженостей у тексті прийнятого антикорупційного закону, 2 червня Президент України В.Ф. Янукович підписав Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення організаційно-правових основ боротьби зі злочинністю та корупцією". Згідно уточнень до закону, до декларації про доходи окремо вносяться відомості про витрати на майно, що перебуває у приватній власності, і на майно, що перебуває в оренді. За звітний рік також декларуються одноразові витрати, якщо вони рівні або перевищують 150 тис. грн. Також Глава держави планує ухвалити Національну стратегію щодо запобігання та протидії корупції на 2011-2014 роки. Уся законодавча база в державі буде приведена у відповідність до Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції».

Крім того, Президент України підкреслив, що закон України "Про засади запобігання та протидії корупції" містить ефективні правові механізми запобігання, виявлення, припинення і розслідування корупційних правопорушень як у суспільному, так і в приватному секторах, а також відзначив, що Україна і надалі буде співпрацювати з групою держав Ради Європи проти корупції (ГРЕКО): "Ми і далі будемо продовжувати наше співробітництво з цією організацією (ГРЕКО) для подальшого вдосконалення антикорупційного законодавства".

Підготовлено управлінням з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю обласної державної адміністрації