asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 6 7
  http://zakonst.rada.gov.ua/images/gerb.gif                             

З А К О Н У К Р А Ї Н И



Основи законодавства України про охорону здоров'я

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 4, ст.19 )



{ Вводиться в дію Постановою ВР
N 2802-XII ( 2802-12 ) від 19.11.92, ВВР, 1993, N 4, ст.20 }



{ Із змінами, внесеними згідно з Декретом
N 23-92 від 31.12.92, ВВР, 1993, N 11, ст. 93
Законами
N 2978-XII ( 2978-12 ) від 03.02.93, ВВР, 1993, N 15, ст.132
N 4039а-XII ( 4039а-12 ) від 25.02.94, ВВР, 1994, N 28, ст.235
N 183/94-ВР від 23.09.94, ВВР, 1994, N 41, ст.376
N 200/94-ВР від 13.10.94, ВВР, 1994, N 45, ст.404
N 70/97-ВР від 14.02.97, ВВР, 1997, N 15, ст.115
N 1489-III ( 1489-14 ) від 22.02.2000, ВВР, 2000, N 19, ст.143
N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 10-11, ст.86
N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250
N 1694-IV ( 1694-15 ) від 20.04.2004, ВВР, 2005, N 4, ст.83
N 1801-IV ( 1801-15 ) від 17.06.2004, ВВР, 2004, N 43-44, ст.493
N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 7-8, ст.162
N 2427-IV ( 2427-15 ) від 01.03.2005, ВВР, 2005, N 13, ст.231
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19,
ст.267
N 2624-IV ( 2624-15 ) від 02.06.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.355
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11,
ст.96
N 3370-IV ( 3370-15 ) від 19.01.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.184
N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.199
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66
N 657-V ( 657-16 ) від 08.02.2007, ВВР, 2007, N 16, ст.215
N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.440
N 1033-V ( 1033-16 ) від 17.05.2007, ВВР, 2007, N 34, ст.445 }



{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 6-рп/2007 ( v0a6p710-07 ) від 09.07.2007 }



{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78
- зміни діють по 31 грудня 2008 року
N 121-VI ( 121-17 ) від 12.02.2008, ВВР, 2008, N 11, ст.108 }



{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }



{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010, ВВР, 2011, N 10, ст.63
N 3395-VI ( 3395-17 ) від 19.05.2011, ВВР, 2011, N 50, ст.537
N 3611-VI ( 3611-17 ) від 07.07.2011, ВВР, 2012, N 14, ст.86
N 4000-VI ( 4000-17 ) від 03.11.2011
N 4196-VI ( 4196-17 ) від 20.12.2011 }




{ У тексті Основ законодавства України про охорону здоров'я:
слова "галузь", "подання", "державна виконавча влада",
"Республіка Крим" в усіх відмінках замінено відповідно словами
"сфера", "надання", "виконавча влада", "Автономна Республіка Крим"
у відповідному відмінку;


слова "подавати", "подається", "подаватися", "подають"
замінено відповідно словами "надавати", "надається", "надаватися",
"надають";

слова "медико-санітарна допомога" і "лікувально-профілактична
допомога" в усіх відмінках замінено словами "медична допомога" у
відповідному відмінку;

слова "Міністерство охорони здоров'я України" в усіх
відмінках замінено відповідно словами "центральний орган
виконавчої влади у сфері охорони здоров'я" у відповідному
відмінку;

слово "акредитованих" виключено

згідно із Законом N 3611-VI ( 3611-17 ) від 07.07.2011 }
Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на
охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед
сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження
генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони
здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання,
побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем,
вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу
життя.

Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають
правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони
здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з
метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил,
високої працездатності і довголітнього активного життя громадян,
усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я,
попередження і зниження захворюваності, інвалідності та
смертності, поліпшення спадковості.
Р о з д і л I

^ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Законодавство України про охорону здоров'я

Законодавство України про охорону здоров'я базується на
Конституції України ( 254к/96-ВР ) і складається з цих Основ та
інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що
регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я.

Стаття 2. Міжнародні договори України в сфері
охорони здоров'я

Якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна,
встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством
України про охорону здоров'я, то застосовуються правила
міжнародного договору.

Стаття 3. Поняття і терміни, що вживаються в
законодавстві про охорону здоров'я

У цих Основах та інших актах законодавства про охорону
здоров'я основні поняття мають таке значення:

здоров'я - стан повного фізичного, психічного і соціального
благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад;

заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми
власності та організаційно-правової форми або її відокремлений
підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного
обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та
професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників;

медична допомога - діяльність професійно підготовлених
медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику,
лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами,
отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю
та пологами;

медичне обслуговування - діяльність закладів охорони здоров'я
та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали
відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері
охорони здоров'я, що не обов'язково обмежується медичною
допомогою;

мережа закладів охорони здоров'я - сукупність закладів
охорони здоров'я, що забезпечують потреби населення у медичному
обслуговуванні на відповідній території;

пацієнт - фізична особа, яка звернулася за медичною допомогою
та/або якій надається така допомога.

Зміст інших понять і термінів визначається законодавством
України та спеціальними словниками понять і термінів Всесвітньої
організації охорони здоров'я.

{ Текст статті 3 в редакції Закону N 3611-VI ( 3611-17 ) від
07.07.2011 }



Стаття 4. Основні принципи охорони здоров'я

Основними принципами охорони здоров'я в Україні є:

визнання охорони здоров'я пріоритетним напрямом діяльності
суспільства і держави, одним з головних чинників виживання та
розвитку народу України;

дотримання прав і свобод людини і громадянина в сфері
охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних з ними державних
гарантій;

гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету
загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими
або індивідуальними інтересами, підвищений медико-соціальний
захист найбільш вразливих верств населення;

рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність
медичної допомоги та інших послуг в сфері охорони здоров'я;

відповідність завданням і рівню соціально-економічного та
культурного розвитку суспільства, наукова
обгрунтованість, матеріально-технічна і фінансова забезпеченість;

орієнтація на сучасні стандарти здоров'я та медичної
допомоги, поєднання вітчизняних традицій і досягнень із світовим
досвідом в сфері охорони здоров'я;

попереджувально-профілактичний характер, комплексний
соціальний, екологічний та медичний підхід до охорони здоров'я;

багатоукладність економіки охорони здоров'я і
багатоканальність її фінансування, поєднання державних гарантій з
демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції;

децентралізація державного управління, розвиток
самоврядування закладів та самостійності працівників охорони
здоров'я на правовій і договірній основі.

Стаття 5. Охорона здоров'я - загальний обов'язок
суспільства та держави

Державні, громадські або інші органи, підприємства,
установи, організації, посадові особи та громадяни зобов'язані
забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності,
не завдавати шкоди здоров'ю населення і окремих осіб, у межах
своєї компетенції надавати допомогу хворим, інвалідам та
потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і
закладів охорони здоров'я в їх діяльності, а також виконувати
інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.

Р о з д і л II

^ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

Стаття 6. Право на охорону здоров'я

Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що
передбачає:

а) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний
догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є
необхідним для підтримання здоров'я людини;

б) безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне
середовище;

в) санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного
пункту, де він проживає;

г) безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та
відпочинку;

д) кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір
лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і
закладу охорони здоров'я; { Пункт "д" частини першої статті 6 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V ( 997-16 ) від
27.04.2007 }

е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я
і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику
та їх ступінь;

є) участь в обговоренні проектів законодавчих актів і
внесення пропозицій щодо формування державної політики в сфері
охорони здоров'я;

ж) участь в управлінні охороною здоров'я та проведенні
громадської експертизи з цих питань у порядку, передбаченому
законодавством;

з) можливість об'єднання в громадські організації з метою
сприяння охороні здоров'я;

и) правовий захист від будь-яких незаконних форм
дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я;

і) відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди;

ї) оскарження неправомірних рішень і дій працівників,
закладів та органів охорони здоров'я;

й) можливість проведення незалежної медичної експертизи у
разі незгоди громадянина з висновками державної медичної
експертизи, застосування до нього заходів примусового лікування та
в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров'я можуть
бути ущемлені загальновизнані права людини і громадянина;

к) право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні
в закладі охорони здоров'я, на допуск до нього інших медичних
працівників, членів сім'ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та
адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння
та релігійного обряду. { Частину першу статті 6 доповнено пунктом
"к" згідно із Законом N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 }

Законодавством України може бути визначено й інші права
громадян у сфері охорони здоров'я.

Громадянам України, які перебувають за кордоном, гарантується
право на охорону здоров'я у формах і обсязі, передбачених
міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.




следующая страница >>