asyan.org
добавить свой файл
  1 2 3
Стаття 16. Огляд осіб, госпіталізованих до психіатричного
закладу в примусовому порядку

Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу за
рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14
цього Закону, підлягає обов'язковому протягом 24 годин з часу
госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного
закладу для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У
випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не
висловлює бажання залишитися в психіатричному закладі, ця особа
підлягає негайній виписці.

У випадках, коли госпіталізація особи до психіатричного
закладу в примусовому порядку визнається доцільною, представник
психіатричного закладу, в якому перебуває особа, протягом 24 годин
направляє до суду за місцем знаходження психіатричного закладу
заяву про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в
примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього
Закону.

До заяви, в якій повинні бути викладені підстави
госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому
порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок
комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про
необхідність такої госпіталізації.

До винесення судом рішення лікування може проводитися за
рішенням лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів).

Керівник психіатричного закладу зобов'язаний негайно
повідомити про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в
примусовому порядку членів її сім'ї, інших родичів або її
законного представника. У разі відсутності відомостей про
наявність членів сім'ї, інших родичів або законного представника в
особи, яку госпіталізовано, а також про їх місце проживання
повідомляються органи внутрішніх справ за місцем проживання цієї
особи.

Стаття 17. Продовження госпіталізації особи в примусовому
порядку

Перебування особи в психіатричному закладі в примусовому
порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав,
за якими було проведено госпіталізацію.

Особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в
примусовому порядку, повинна оглядатися комісією
лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з метою
встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої
госпіталізації.

У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому
порядку понад 6 місяців представник психіатричного закладу повинен
направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу
заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій
повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до
психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею
14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів,
який містить обгрунтування про необхідність продовження такої
госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в
психіатричному закладі проводиться кожного разу на строк, який не
може перевищувати 6 місяців.

Клопотання про припинення госпіталізації в примусовому
порядку можуть направлятися до суду особою, яку було
госпіталізовано в примусовому порядку, або її законним
представником через кожні 3 місяці з часу ухвалення судом рішення
про продовження такої госпіталізації.

Стаття 18. Виписка особи з психіатричного закладу

Виписка з психіатричного закладу здійснюється у разі
завершення обстеження чи експертизи психічного стану особи або
видужання особи чи такої зміни стану її психічного здоров'я, що не
потребує подальшого лікування в стаціонарних умовах. Виписка
особи, добровільно госпіталізованої до психіатричного закладу,
здійснюється за письмовою заявою цієї особи або її законного
представника чи за рішенням лікаря-психіатра.

Особі, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу
добровільно, або її законному представнику може бути відмовлено у
виписці цієї особи з психіатричного закладу, якщо комісією
лікарів-психіатрів будуть встановлені підстави госпіталізації в
примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону. У цьому
випадку питання про госпіталізацію особи в примусовому порядку,
продовження госпіталізації та виписка вирішуються відповідно до
статей 16 і 17, частин другої та третьої статті 22 цього Закону та
частини третьої цієї статті.

Виписка особи, яку було госпіталізовано до психіатричного
закладу в примусовому порядку, здійснюється за рішенням комісії
лікарів-психіатрів або за рішенням суду про відмову в продовженні
такої госпіталізації.

Виписка особи, яка вчинила суспільно небезпечні діяння та
щодо якої судом було застосовано примусові заходи медичного
характеру, здійснюється за рішенням суду.

Стаття 19. Примусові заходи медичного характеру

Примусові заходи медичного характеру застосовуються за
рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним
( 2001-05, 2002-05 ), Кримінально-процесуальним кодексами України
( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ), цим Законом та іншими законами.

За рішенням суду застосовуються такі примусові заходи
медичного характеру:

1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому
порядку;

2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним
наглядом;

3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим
наглядом;

4) госпіталізація до психіатричного закладу з суворим
наглядом.

Продовження, зміна або припинення застосування примусових
заходів медичного характеру здійснюються судом за заявою
представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає
особі таку психіатричну допомогу, на підставі висновку комісії
лікарів-психіатрів.

Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного
характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше
одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність
підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про
зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для
припинення або зміни застосування примусового заходу медичного
характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр),
який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду
заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який
містить обгрунтування про необхідність продовження застосування
примусового заходу медичного характеру. У разі необхідності
продовження застосування примусового заходу медичного характеру
понад 6 місяців представник психіатричного закладу
(лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу,
повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного
закладу заяву про продовження застосування примусового заходу
медичного характеру. До заяви додається висновок комісії
лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність
продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В
подальшому продовження застосування примусового заходу медичного
характеру проводиться кожного разу на строк, який не може
перевищувати 6 місяців.

Питання про зміну або припинення застосування примусового
заходу медичного характеру вирішується судом у разі такої зміни
стану психічного здоров'я особи, за якої відпадає необхідність
застосування раніше призначеного заходу або виникає необхідність у
призначенні іншого примусового заходу медичного характеру.

Стаття 20. Експертиза психічного стану особи

Експертиза психічного стану особи (медико-соціальна
експертиза втрати працездатності, військово-лікарська та інші)
проводиться на підставах та в порядку, передбачених законами та
прийнятими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 21. Судово-психіатрична експертиза

Судово-психіатрична експертиза з адміністративних,
кримінальних і цивільних справ призначається і проводиться на
підставах та в порядку, передбачених законом.

Стаття 22. Порядок судового розгляду заяв про надання
психіатричної допомоги в примусовому порядку

Заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду
особи в примусовому порядку розглядається судом за місцем
проживання цієї особи у триденний строк з дня її надходження.

Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію
особи до психіатричного закладу в примусовому порядку
розглядається судом за місцем знаходження психіатричного закладу
протягом 24 годин з дня її надходження.

Заяви лікаря-психіатра про надання особі амбулаторної
психіатричної допомоги в примусовому порядку, про продовження
надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому
порядку розглядаються судом за місцем проживання особи у
десятиденний строк з дня їх надходження. Заяви представників
психіатричних закладів про продовження госпіталізації в
примусовому порядку розглядаються судом за місцем знаходження
психіатричного закладу у десятиденний строк з дня їх надходження.

Судові справи щодо надання психіатричної допомоги в
примусовому порядку розглядаються в присутності особи, щодо якої
вирішується питання про надання їй такої допомоги. Участь при
розгляді цих справ прокурора, лікаря-психіатра чи представника
психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника
осіб, щодо яких розглядаються питання, пов'язані з наданням їм
психіатричної допомоги, є обов'язковою.

Стаття 23. Поміщення особи до психоневрологічного закладу
для соціального захисту або спеціального навчання

Підставою для поміщення особи, яка страждає на психічний
розлад, до психоневрологічного закладу для соціального захисту є
особиста заява особи та висновок лікарської комісії за участю
лікаря-психіатра; для неповнолітнього віком до 18 років або особи,
визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, - заява
батьків або іншого законного представника та рішення органу опіки
та піклування, прийняте на підставі висновку лікарської комісії за
участю лікаря-психіатра. Висновок повинен містити відомості про
наявність у особи психічного розладу та необхідність утримання її
в психоневрологічному закладі для соціального захисту.

Органи опіки та піклування повинні вживати заходів для
охорони майнових інтересів особи, яка перебуває в
психоневрологічному закладі для соціального захисту.

Підставою для поміщення до психоневрологічного закладу для
спеціального навчання неповнолітнього віком до 18 років, який
страждає на психічний розлад, є заява його батьків чи іншого
законного представника та висновок комісії за участю
лікаря-психіатра, психолога і педагога. Висновок повинен містити
відомості про наявність у неповнолітнього психічного розладу та
необхідність його навчання в умовах психоневрологічного закладу
для спеціального навчання.

Власник психоневрологічного закладу для соціального захисту
або спеціального навчання чи уповноважений ним орган зобов'язаний
не рідше одного разу на рік організовувати проведення огляду осіб,
які перебувають у них, лікарською комісією за участю
лікаря-психіатра, комісією за участю лікаря-психіатра, психолога і
педагога з метою вирішення питання щодо подальшого їх утримання у
цих закладах або щодо можливості перегляду рішень про
недієздатність тих, хто такими визнаний.

Стаття 24. Переведення і виписка з психоневрологічного
закладу для соціального захисту або
спеціального навчання

Переведення особи з психоневрологічного закладу для
соціального захисту або спеціального навчання до будинку-інтернату
(пансіонату) для громадян похилого віку та інвалідів або до
навчального закладу іншого типу здійснюється на підставі висновку
лікарської комісії за участю лікаря-психіатра, комісії за участю
лікаря-психіатра, психолога і педагога про відсутність медичних
показань для проживання особи у психоневрологічному закладі для
соціального захисту або спеціального навчання.

Підставою для виписки особи з психоневрологічного закладу для
соціального захисту або спеціального навчання є:

особиста заява особи за наявності висновку комісії
лікарів-психіатрів про можливість особи задовольняти свої основні
життєві потреби;

письмова заява законного представника неповнолітнього віком
до 18 років або особи, визнаної у встановленому законом порядку
недієздатною, із зобов'язанням здійснення необхідного догляду;

рішення суду про незаконне поміщення особи до
психоневрологічного закладу для соціального захисту або
спеціального навчання.

Розділ III



^ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ОСІБ ПРИ НАДАННІ ПСИХІАТРИЧНОЇ
ДОПОМОГИ

Стаття 25. Права осіб, яким надається психіатрична допомога

Особи, яким надається психіатрична допомога, мають права і
свободи громадян, передбачені Конституцією України ( 254к/96-ВР )
та законами України. Обмеження їх прав і свобод допускається лише
у випадках, передбачених Конституцією України, відповідно до
законів України.

Особи, яким надається психіатрична допомога, можуть
піклуватися про захист своїх прав та свобод особисто або через
своїх представників у порядку, встановленому Цивільним кодексом
України, Цивільним процесуальним кодексом України та іншими
законами України.

Особи, яким надається психіатрична допомога, мають право на:

поважливе і гуманне ставлення до них, що виключає приниження
честі й гідності людини;

отримання інформації про свої права, пов'язані з наданням
психіатричної допомоги;

одержання психіатричної та соціальної допомоги в умовах, що
відповідають вимогам санітарного законодавства;

відмову від надання психіатричної допомоги, за винятком
випадків її надання в примусовому порядку, передбаченому законом;

усі види медико-санітарної допомоги (у тому числі
санаторно-курортне лікування) за медичними показаннями;

одержання психіатричної допомоги в найменш обмежених,
відповідно до їх психічного стану, умовах, якщо можливо, за місцем
проживання цих осіб, членів їх сім'ї, інших родичів або законних
представників;

утримання в психіатричному закладі лише протягом строку,
необхідного для обстеження та лікування;

попередню згоду або відмову в будь-який час від застосування
нових методів діагностики і лікування та лікарських засобів чи
від участі у навчальному процесі;

безпечність надання психіатричної допомоги;

безоплатне надання медичної допомоги у державних і
комунальних закладах охорони здоров'я, а також безоплатне або на
пільгових умовах забезпечення лікарськими засобами та виробами
медичного призначення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України;


<< предыдущая страница