asyan.org
добавить свой файл
1 2 3
                              
З А К О Н У К Р А Ї Н И



Про психіатричну допомогу

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 19, ст.143 )



{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1364-IV ( 1364-15 ) від 09.12.2003, ВВР, 2004, N 15, ст.221
N 1033-V ( 1033-16 ) від 17.05.2007, ВВР, 2007, N 34, ст.445 }




Цей Закон визначає правові та організаційні засади
забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із
пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює
обов'язки органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та
правового і соціального захисту осіб, які страждають на психічні
розлади, регламентує права та обов'язки фахівців, інших
працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги.

Розділ I



^ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:

психічні розлади - розлади психічної діяльності, визнані
такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною
класифікацією хвороб, травм і причин смерті;

тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності
(затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі,
емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності
адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і
поведінку;

психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів,
спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на
підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими
законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування,
нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які
страждають на психічні розлади;

фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра,
фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який
має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у
наданні психіатричної допомоги;

комісія лікарів-психіатрів - два чи більше
лікарів-психіатрів, які колегіально приймають рішення з питань,
пов'язаних з наданням психіатричної допомоги;

психіатричний заклад - психоневрологічний, наркологічний чи
інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм
власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної
допомоги;

законні представники - батьки (усиновителі), опікуни або інші
особи, уповноважені законом представляти інтереси осіб, які
страждають на психічні розлади, у тому числі здійснювати захист їх
прав, свобод і законних інтересів при наданні їм психіатричної
допомоги;

усвідомлена згода особи - це згода, вільно висловлена особою,
здатною зрозуміти інформацію, що надається доступним способом, про
характер її психічного розладу та прогноз його можливого розвитку,
мету, порядок та тривалість надання психіатричної допомоги, методи
діагностики, лікування та лікарські засоби, що можуть
застосовуватися в процесі надання психіатричної допомоги, їх
побічні ефекти та альтернативні методи лікування;

амбулаторна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що
включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на
підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими
законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування,
нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають
на психічні розлади, в амбулаторних умовах;

стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що
включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на
підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими
законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд,
догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на
психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад
24 години підряд.

Стаття 2. Законодавство України про психіатричну допомогу

Законодавство України про психіатричну допомогу базується на
Конституції України ( 254к/96-ВР ) і складається з Основ
законодавства України про охорону здоров'я ( 2801-12 ), цього
Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до
них.

Дія цього Закону поширюється на громадян України, іноземців
та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті,
що передбачені законодавством України про психіатричну допомогу,
то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3. Презумпція психічного здоров'я

Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу,
доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та
в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Стаття 4. Принципи надання психіатричної допомоги

Психіатрична допомога надається на основі принципів
законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина,
добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня
наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з
мінімальними соціально-правовими обмеженнями.

Стаття 5. Державні гарантії щодо забезпечення психіатричною
допомогою та соціального захисту осіб, які
страждають на психічні розлади

Держава гарантує:

фінансування надання психіатричної допомоги в обсязі,
необхідному для забезпечення гарантованого рівня та належної
якості психіатричної допомоги;

безоплатне надання медичної допомоги особам, які страждають
на психічні розлади, у державних та комунальних закладах охорони
здоров'я та безоплатне або на пільгових умовах забезпечення їх
лікарськими засобами і виробами медичного призначення в порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України;

грошову допомогу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України, малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом I
чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком
лікарської комісії медичного закладу потребує постійного
стороннього догляду, - на догляд за ним у розмірі 10 відсотків
прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної
особи; ( Абзац четвертий частини першої статті 5 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1364-IV ( 1364-15 ) від 09.12.2003 )

надання у державних та комунальних психіатричних закладах
безоплатної діагностичної, консультативної, лікувальної,
реабілітаційної допомоги в амбулаторних і стаціонарних умовах;

здійснення всіх видів експертизи психічного стану особи;

захист прав, свобод і законних інтересів осіб, які страждають
на психічні розлади;

вирішення в установленому законом порядку питань опіки та
піклування щодо осіб, які страждають на психічні розлади;

соціально-побутове влаштування інвалідів та осіб похилого
віку, які страждають на психічні розлади, а також догляд за ними;

здобуття безоплатно відповідної освіти особами, які
страждають на психічні розлади, у державних та комунальних
навчальних закладах;

встановлення обов'язкових квот робочих місць на
підприємствах, в установах та організаціях для працевлаштування
інвалідів внаслідок психічного розладу в установленому законом
порядку.

З метою забезпечення громадян різними видами психіатричної
допомоги та соціального захисту осіб, які страждають на психічні
розлади, органи виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування відповідно до їх повноважень:

створюють мережу психіатричних закладів та організовують
надання психіатричної допомоги гарантованого рівня;

забезпечують належні умови для надання психіатричної допомоги
та реалізації прав, свобод і законних інтересів осіб, які
страждають на психічні розлади;

організовують за спеціальними програмами безоплатне
загальноосвітнє та професійно-технічне навчання осіб, які
страждають на психічні розлади;

створюють лікувально-виробничі підприємства, цехи, дільниці
тощо з полегшеними умовами праці для здійснення трудової
реабілітації, оволодіння новими професіями та працевлаштування
осіб, які страждають на психічні розлади;

організовують гуртожитки та інші місця проживання для осіб,
які страждають на психічні розлади і втратили соціальний зв'язок;

поліпшують житлові умови осіб, які страждають на психічні
розлади, в установленому законодавством порядку;

забезпечують виконання загальнодержавних та інших програм у
сфері надання психіатричної допомоги та соціального захисту осіб,
які страждають на психічні розлади;

здійснюють відповідно до законів інші заходи щодо соціального
та правового захисту осіб, які страждають на психічні розлади.

Стаття 6. Конфіденційність відомостей про стан психічного
здоров'я особи та надання психіатричної допомоги

Медичні працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданні
психіатричної допомоги, та особи, яким у зв'язку з навчанням або
виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов'язків
стало відомо про наявність у особи психічного розладу, про факти
звернення за психіатричною допомогою та лікування у психіатричному
закладі чи перебування в психоневрологічних закладах для
соціального захисту або спеціального навчання, а також інші
відомості про стан психічного здоров'я особи, її приватне життя,
не можуть розголошувати ці відомості, крім випадків, передбачених
частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті.

Право на одержання і використання конфіденційних відомостей
про стан психічного здоров'я особи та надання їй психіатричної
допомоги має сама особа чи її законний представник.

За усвідомленою згодою особи або її законного представника
відомості про стан психічного здоров'я цієї особи та надання їй
психіатричної допомоги можуть передаватися іншим особам лише в
інтересах особи, яка страждає на психічний розлад, для проведення
обстеження та лікування чи захисту її прав і законних інтересів,
для здійснення наукових досліджень, публікацій в науковій
літературі, використання у навчальному процесі.

Допускається передача відомостей про стан психічного здоров'я
особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без
згоди її законного представника для:

1) організації надання особі, яка страждає на тяжкий
психічний розлад, психіатричної допомоги;

2) провадження дізнання, попереднього слідства або судового
розгляду за письмовим запитом особи, яка проводить дізнання,
слідчого, прокурора та суду.

У листку непрацездатності, що видається особі, яка страждає
на психічний розлад, діагноз психічного розладу вписується за
згодою цієї особи, а у разі її незгоди - лише причина
непрацездатності (захворювання, травма або інша причина).

Забороняється без згоди особи або без згоди її законного
представника та лікаря-психіатра, який надає психіатричну
допомогу, публічно демонструвати особу, яка страждає на психічний
розлад, фотографувати її чи робити кінозйомку, відеозапис,
звукозапис та прослуховувати співбесіди особи з медичними
працівниками чи іншими фахівцями при наданні їй психіатричної
допомоги.

Забороняється вимагати відомості про стан психічного здоров'я
особи та про надання їй психіатричної допомоги, за винятком
випадків, передбачених цим Законом та іншими законами.

Документи, що містять відомості про стан психічного здоров'я
особи та надання їй психіатричної допомоги, повинні зберігатися з
додержанням умов, що гарантують конфіденційність цих відомостей.
Вилучення оригіналів цих документів та їх копіювання може
здійснюватися лише у випадках, встановлених законом.

Стаття 7. Діагностика психічного розладу та лікування особи,
яка страждає на психічний розлад

Діагноз психічного розладу встановлюється відповідно до
загальновизнаних міжнародних стандартів діагностики та Міжнародної
статистичної класифікації хвороб, травм і причин смерті, прийнятих
Міністерством охорони здоров'я України для застосування в Україні.
Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з
існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими,
релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших
підставах, безпосередньо не пов'язаних із станом її психічного
здоров'я.

Методи діагностики та лікування і лікарські засоби, дозволені
Міністерством охорони здоров'я України, застосовуються лише з
діагностичною та лікувальною метою відповідно до характеру
психічних розладів і не можуть призначатися для покарання особи,
яка страждає на психічний розлад, або в інтересах інших осіб.

Забороняється визначати стан психічного здоров'я особи та
встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду
особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи
посмертно.

Методи діагностики та лікування і лікарські засоби, що
становлять підвищений ризик для здоров'я особи, якій надається
психіатрична допомога, застосовуються за призначенням і під
контролем комісії лікарів-психіатрів: за усвідомленою згодою
особи; щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) - за
згодою її батьків чи іншого законного представника; щодо особи,
визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, - за згодою
її законного представника. { Частина четверта статті 7 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1033-V ( 1033-16 ) від 17.05.2007 }

Перелік методів діагностики та лікування і лікарських
засобів, що становлять підвищений ризик для здоров'я особи,
встановлюється Міністерством охорони здоров'я України.

Стаття 8. Забезпечення безпеки надання психіатричної
допомоги та запобігання небезпечним діянням
з боку осіб, які страждають на психічні розлади

Психіатрична допомога надається в найменш обмежених умовах,
що забезпечують безпеку особи та інших осіб, при додержанні прав і
законних інтересів особи, якій надається психіатрична допомога.

Заходи фізичного обмеження та (або) ізоляції особи, яка
страждає на психічний розлад, при наданні їй психіатричної
допомоги застосовуються за призначенням та під постійним контролем
лікаря-психіатра чи іншого медичного працівника, на якого
власником психіатричного закладу чи уповноваженим ним органом
покладені обов'язки з надання психіатричної допомоги, і
застосовуються лише в тих випадках, формах і на той час, коли
всіма іншими законними заходами неможливо запобігти діям особи, що
являють собою безпосередню небезпеку для неї або інших осіб. Про
форми та час застосування заходів фізичного обмеження та (або)
ізоляції робиться запис у медичній документації. Заходи фізичного
обмеження та (або) ізоляції застосовуються відповідно до правил,
встановлених Міністерством охорони здоров'я України.

Органи внутрішніх справ зобов'язані подавати допомогу
медичним працівникам, за їх зверненням, у разі надання
психіатричної допомоги в примусовому порядку та забезпечувати
безпечні умови для доступу до особи та її психіатричного огляду.
Органи внутрішніх справ повинні запобігати діям з боку особи, якій
надається психіатрична допомога в примусовому порядку, що
загрожують життю і здоров'ю оточуючих та інших осіб, та вживати
заходи щодо забезпечення схоронності залишеного без нагляду майна
та житла особи, яка госпіталізується в примусовому порядку, а в
разі необхідності - проводити розшук особи, якій психіатрична
допомога повинна надаватися в примусовому порядку.




следующая страница >>