asyan.org
добавить свой файл
1

ЕТНОГРАФІЯ. ДНІСТЕР – 02


Матерал Остапа Туркевича

Петрилів


Відомим повстанцем в цих краях був Микола Твердохліб, псевдо якого було «Грім». Він був командиром четвертої військової округи УПА-Захід «Говерла». Активно займався просвітницькою діяльністю Дмитро Онищук, який був головою «Просвіти», був обласним референтом ОУН до 1948 року.

В місцевості поширені такі прізвища, як Твердохліб, Червак, Мазурик, Кузик. З цікавих можна назвати Кобра.

Назва села походить від імені Петро.

Топоніми: Ріпники, Забиче. Наспрвді через село протікає стариця, яка називається Бик. Але на тепер вона замулена і має дуже невеликі розміри. В селі (можливо тільки на Забичу) немає газу. Місцевість кругом заболочена і росте багато верб. Це не так якісна деревина, як її є багато. Її збирають і нею палять. А легенду про Забиче розповіли нам таку: Колись знайшли на березі річки забитого в бочці чоловіка.

Гора: Куш. Криївки в селі в часи УПА були в Лозах (це ті верби на Забичу навколо стариці, про які згадувалось раніше).

Видатні односельці: Лужна Розалія – професор, очний лікар, працювала в Івано-Франківську. Створила апарат для корекції зору.

Твердохліб – кандидат філософських наук.

В селі православна церква, споруджена в 1878 році. Празник на воздвиження Чесного хреста.

Розповідь про УПА

Четверо хлопців були хворі на тиф. Всі четверо були з Олеші. В Селі Олешеві є опис тих, хто загинув у війні.

^

Лука (село або хутір напроти Петрилова)




Село дуже дивне, в УПА були одиниці. Не мають ніякого уявлення про боротьбу. Багато людей воювало в радянській армії. В цей час це напевно був забитий хутір. Щоб щось взнати про боротьбу, потрібно іти до Олешева.

В час другої світової війни тут перебували мадяри. Після мадярів в село прйшли німці.

Топоніми: Городиско – це печера, поле: парцеляція. На Довгих. Жив в селі жид: Бершан. Мав 700 га землі. Але пан в селі не жив.бала гуральня. Був в селі фільварок. Березина – частина села. На Дубину, за Могилою, під Грушечкою.

За Польщі в селі була школа.

Легенда. ^ В селі будували церкву, але була глина. Жінкам не вільно було іти дивитися. Одна хотіла піти і видіти. Подивилась і сказала: «Йой як ви то робите», - і зробилась камінною. Є в селі хрест про скасування панщини. Люди взяли дві плити. На першу наклали проса і другою приложили. І сказали, що тоді панщина вернеться, коли просо зійде.

Записано від Соловій Степан Михайлович 1915 р.н.

Соловій Марія Романівна 1913 р.н.

Космирин


Криївки були: одна напроти хреста у лісі. «Мороз» – Фещак Гнат Федорович, 1925 р.н. старшим групи був Слободян Василь Іванович зі Сновидова – був в СС Галичина. Йому вдалося вернутися з-під Бродів і він пішов в партизани. З Костільник було 2 було двоє – псевдо «Лісовик». В Сновидові вони зустрілися з ворогами. Друга криївка в лісі перед селом – ліс називається Гай. В криївці застали чотирьох чоловік. «Мороз» застрілився і застрілив костільницького. Напроти Сокирчина – «Космиринський ліс». Там була ще одна криївка. Космиринський Тимко, якому допомагала його дружина.

Розповідали таку історію про зраду. Достеменно не можна було зрозуміти ходу подій. Але приблизно все було так, хоча достовірність розповіді ми не можемо гарантувати. Один з тих хто був в бункері на Великдень вийшов і пішов здаватися. За його розповіддю до бункера пішли нквдисти. Інформація в них ніби була про криївку. Возилівські люди на Великдень ішли з гостей і їх нквдисти розстріляли. Крім того в селі повстанці мали зв’язкових.

Олексюк Михайло Іванович «Сокіл» - в Космиринському лісі його і його хлопців отруїли газовими гранатами. Псевда «Зірко» - ройовий, «Сокіл» – задушений газом – Алексюк Михайло Іванович. Степан Михайлович Джердж – зв’язковий. Також був вбитий на березі Днстра зща допомогою одного потіцького стрибка.

Уніж



Трохи вище від берега Дністра в селі є фігура матері божої. Такі написи:


спереду

^ АVE MARIA

Ззаду

Zrobił W.Taborski z Horodnicy z kamieniołomu

Miejscowego w Uniżu 1898

Далі на фігурі герб “Наленч” (є відрисований)

Чернелиця



На кладовищі похований був рабін. Розстріляли 40 євреїв. На тому місці де розстрілювали жидів колись росла яблунька. За селищною радою колись була синагога. В Копачинцях була криївка.

Черналиця – князь Чорторийський.

Кунисівці



Є монумент жителям села, які загинули в ІІ світовій війні: від рук НКВД, які воювали в лавах УСС, яких замордували НКВДисти в 1941 році. В селі є унфкальна хресна дорога.

Нирків



Непий, Совій, Жбурляй загинули про це село. За селом також загинули двоє. В лісі зв’язковий Микола Ландяк. На могилах загиблих були березові хрести, зараз замінені дубовими. В лісі також є хрест. Іван Кондира – був стрибком, але працював з хлопцями. Після однієї з сутичок він втік і ховався, але його взяли і довго дуже мучили.

Оповідач говорить про 27 партизан, про яких він знає в цйій місцевості.

Станична Герман Григорівна для дівчат. Верстюк Василина Василівна керувала жінками. Окружний зв’язок був на Шупарці.

Йосип’юк Іван. “Борець” – Петльований. Василь Васильович – служив в поліції а потім станичнмй.в 1945 році, коли не було виходу, він застрілився.

“Ангел” – яків Андрусяк також тут загинув.

“Соловей” – соколіфвський Петро Григорович.

Ліс над Дністром називається “Глоди”. Там була криївка. Андрусяк Петро зрадив хлопців. 3 з 4 загинуло.

“Папороть” – Козарюк Степан. Тофан Іван – “Шпак” – він небув вбитий, його вбили в Чорткові.

“Галайда” – Касьяник Петро Онуфрійович. Зенко.

“Великий ліс” – було 3 криївки.

Була така, що з криївки виходили і закладали камінт – на Томаківці. Це на “Томаківці” під грушкою. В ківтні 1944 року була велика облава: вбили 4 чоловіки, забрали 40. Тут проходив фронт і німці переправлялися через Дністер.

В 1953 році загинули останні на ­­Ґерманах. Сиділи в однієї жінки в хаті. Троє з них були з інших місць. Жінка дала їм снотворного а сама пішла в Борщів. Їх повісили в Чорткові.

1946 – бій на краю села – жінка поїзала до Борщова і розповіла про парттизанів. Загинули 1 стрілець, одна жінка, один хлопець. Було 19 партизанів.

Був бій і в селі Юрківці.

Ткачик Марія Михайлвна – с Романівці: врятувала 2 партизанів, що були паранені. Був в селі 1 “підосланий” 9переодягнутий на бандерівця). З відділу після війни пішли черех Мадярщину в Європу. Верига Василь – зараз в Торонто – був в УСС.
Була нічка темна

Було всюди тихо

За село стихенька

Під’їзджає лихо

Під’їзджають кати

Тай під кожну хату

Забираюбть друзів

За підпільну працю

Кують ланцюгами

В’яжуть поза руки

Задирають друзів

До тюрми на муки.

Три рази на добу

Води подавали

А 100000 разів

Нагаями били

Так сиділи друзі

Близько до півроку

Аж їх випустили

Слухати вироку.

Вирок зачитали

На смерть засудили

Скоростріл зачеркнув

Друзі повалились.

Прощай Україно

Прощай рідна мати

За підпільну працю

Я дістав заплату.

Не одная жертва

За Вкраїну впала

Слава Україні

І героям слава.
Якприйдеться мені вмерти

Жертвувать для краю

Будьте ласка поховайте

Мене в зеленім гаю.

Хоч у гаю при Дунаю

Щоби деколи весною

Хоч птпшина заспівала

Сумні пісню наді мною.

Потім висипте могилу

Хрест дубовий закопайте

Під хрестом прибийте дошку

А на ній слова подайте.

Тут січовик спочиває

Що з гарячої любові

В бою загинув як Україні

З ніг здіймав тяжкі окови.

А під тим письмом додайте

Ще й ім’я яке я маю

Вік і місце де я родився

І той день в котрім вмираю.

І тепер його могилу

Звеселяють пташки словом

А ти, дреже, як там будеш

Змов “Богородице Діво”.