asyan.org
добавить свой файл
1
ДО ПИТАННЯ ПРО РОЗВИТОК МЕДІАПЕДАГОПКИ У НІМЕЧЧИНІ

Володимир РОБАК

Активний розвиток педагогіки як науки, її диференціація на все більшу кількість різних галузей, спеціальностей і дисциплін (кожна з яких має окремий, специфічний предмет науково-педагогічного дослідження) з одного боку та бурхливий розвиток засобів масової комунікації, нових інформаційних технологій, з іншого боку, привели до виникнення за кордоном, зокрема в Німеччині, нової педагогічної спеціальності, що має назву медіаледагогіка.

Медіапедагогів нині готують у Німеччині в університетах на факультетах комунікативних технологій (напрям "медіакультура") поряд з такими спеціалістами, як театральний, музичний, музейний, хореографічний (танцювальний) педагог та бібліопедагог. За визнанням німецьких фахівців, у них ця спеціальність доволі екзотична.

Медіапедагогіка є органічною частиною ширшої галузі знання -медіакультури. Взаємозв'язки між її окремими складовими можна зобразити у вигляді схеми (рис. 1).



Рис 1. Структура медіакультури як наукового напряму

Як видно з рисі, окремі складові медіакультури (медіапсихологія, медіамедицина, медіаправо, медіаетика) виникли в результаті процесу інтеграції між комп'ютерними науками і сучасними комунікативними технологіями, з одного боку, та відповідними гуманітарними дисциплінами, з іншого. Власне і саму медіапедагогіку можна розглядати як інтегральну галузь знання, хоча в її структурі можна виділити складові частини,

© Робак Володимир, 2006

Володимир РОБАК

рактерні саме для педагогічної ідіаиедагогіки детальніше (рис.2).

науки. Розглянемо структуру




Рис 2. Структура медіапедагогіки та її зв'язки з теорією і практикою

Проаналізуємо окремі складові схеми (див. 2). Розпочнемо і (значення медіапедагогіки. Сьогодні немає єдиної чіткої загальноприйняті "і іфініції. Одне із кількох понять: "Медіапедагогіка - це сукупність вп> їдагогічних концепцій, теорій, технологій та методик, які базуються пі істоеуванні медійних засобів (включаючи емпіричний досвід, теоретичні зложення та нормативні акти)" Можна було б запропонувати інше «значення: медіапедагогіка - це галузь педагогічної науки, яка нинчиг роцеси соціалізації, виховання, навчання і розвитку особистості медійними ісобами. Оскільки останнім часом кількість споживачів медіапродукції, гобливо серед дітей та молоді, різко зросла, то потреба в дослідженнях ролі І ісци комунікативних засобів у формуванні особистості набула особливої іпчущості.



До питання про розвиток медіапедагогіки у Німеччині

277





Загальні питання теорії та історії розвитку медіапедагогіки

Звертаючись до витоків становлення медіапедагогіки, згідно » концепцією німецьких учених, доволі умовно можна виділити такі головні етапи її розвитку:

• 1900 рік — становлення «застерігаючої» медіапедагогіки. Уже на
той час була думка, що інформаційні засоби є шкідливими з погляду
виховання, а тому школярів треба оберігати від медій. Такою була
позиція Церкви, яка не сприймала медіапедагогіку. Це можна
пояснити тим, що саме Церква тоді відігравала головну роль у
формуванні світогляду. У 1900-1920 роках активно відбувалася
індустріалізація суспільства. Кінематограф почав частково
виконувати розвивальну функцію. Згодом, незважаючи на окремі
дрібні та розрізнені теми, короткі розважальні фрагменти, в кіно
почали порушувати і соціально-політичні проблеми. За цим
прийшло усвідомлення того, яким великим може бути вплив цього
засобу на людей і яку владу може мати кіно над людьми. Згодом п
кіно почала активно експлуатуватися і кримінальна тематика. Рік
1920 можна вважати, часом продовження епохи застерігаючої
педагогіки; в цей період виникає комерційний кінематограф, а також
починає розвиватися шкільне кіно;

• з 1940 року - формування "консервативної" медіапедагогіки, як;і
1 була покликана нагромаджувати і транслювати культурно

\ історичний суспільний досвід;

^ • початок 60-х років XX століття - час формування освішиїїо

технологічної .медіапедагогіки, з 70-х - медіапедагогіки суспільні' критичного характеру, а 80-х. - медіапедагогіки, яка орієнтуванні >■ на дію - на самостійне виготовлення споживачами медіапродукції. Тепер медіапедагогіка в Німеччині набула такого широкого рочмам що існують науково-дослідні інститути, які виконують наукові дослідження \ цій галузі. Є доктори педагогічних наук у галузі медіапедагогіки. Першим професором у цій галузі став Бернд Шорб (університет у м. Лєйпцігу), II» думку проф. Б. Шорба, медіапедагогіка передусім вкорінилася в почаурочніМ роботі і саме там вона має найліпші перспективи для розвитку, а такті» відповідні можливості для фінансування. Необхідно також ширше використовувати можливості системи підвищення кваліфікації для чростанм і ріння медіакомпетентпості педагогічних працівників. Проф. Б. Шорб ннігжп< що настав час широкого впровадження у навчальних кишіли медіамедагоі ічних і меді;>психологічних курсів, поряд із курсами коммґютерннх технологій. Медіапедагогіка як інтегральна галучь шані, гієно И'шгмо'зв'изппа і багатьма дисциплінами, як технічними, так і гумапітарпнмйі

278

Володимир РОБАК

а тому збагачуватиметься завдяки їхнім надбанням і розширюватиме сферу їхнього застосування.

Інший фахівець в цій галузі - нроф. .Штефан Ауфенангер -погоджується з думкою Б. Шорба. Він вважає, що медіапедагогіка, як наукова Галузь, зазнала суттєвих змін, оскільки стала комплексною наукою, яка містить відомості з багатьох дисциплін (загальної психології, філософії, освітніх технологій, психології розвитку та ін.). Аналогічного погляду дотримується Хельга Тойнер - директор науково-дослідного інституту медіапедагогіки з Мюнхена. Вона стверджує, що медіапедагогіка є міждисциплінарною галуззю, яка має відношення до всіх наук. Однак її турбує той факт, що частина медіапедагогів зводить свою роботу лише до керівництва технічними засобами, а цього явно недостатньо. Дітер Шпангел (професор виховних наук з університету в Нюрнберзі) зазначає, що Медіапедагогіка є одним із важливих аспектів педагогіки. Вона потребує розробки свого "ядра", яке сьогодні є ще доволі розпливчастим. На нашу думку, в центрі цього "ядра" перебуває медіадидактика та теорія медіального пиховання.

Проф. Р. Фуньок (директор Інституту комунікативних наук та педагогіки дорослих (андрагогіки) вважає, що в медіапедагогічному контексті школа повинна виконати як мінімум два завдання. Перше - це ільфабетизація учнів у сфері медіальної культури (тобто навчання грамотності у галузі користування медіаіьними засобами); друге' - це навчання прийомів і методів роботи зі змістом тексту, зображенням і звуком. З огляду на це з 1950 року найактуальнішим педагогічним завданням у цій Гілучі стало виховання учнів засобами фільмів певного змісту з їх наступним збгопоренням (дискусією) після перегляду.

За своїми цілями у медіальній педагогіці фахівці виділяють (доволі умовно) два взаємозв'язані між собою напрями:

1. Суспільно-критична медійна педагогіка, яка має на меті зміну
гуспільства. її засоби:

  • здатність ідеологічної критики;

  • здатність впливу на медіасистему;

  • здатність використання альтернативних медій.

2. 'Політично-мотивована медійна педагогіка, яка ставить собі за мету
боротьбу проти маніпуляцій за допомогою медій.

Підсумовуючи вищенаведені головні етапи історичного розвитку йсдіапедагогіки, фахівці виділяють такі її основоположні ідеї (засади): засади іастерігаючої педагогіки; культурно-консервативні засади; освітньо-гехнологічні засади; суспільно-критичні засади; засади, які орієнтуються на

До питання про розвиток медіапедагогіки у Німеччині 279

Медійна дидактика

Медійна дидактика - це частина медіапедагогіки, яка досліджує питання застосування медій у навчальному процесі, передусім розробкою інформаційно-освітніх технологій, особливості організації дистанційного навчання, розробку та апробацію нових медійних дидактичних засобів (навчальних програм, посібників і підручників). Також аналізується взаємозв'язок між медіами і реалізацією цілей, змісту і форм, методів і засобів навчання.

Розглянемо спочатку можливості застосування медій в навчальному процесі, зокрема, такий аспект, як створення медіапродукту учнями за допомогою медіапедагога.

Можна виділити три головні етапи медіапедагогічної діяльності: теоретична розробка медіапроекту; етап виробництва медіапродукту; етап його сприймання та осмислення споживачами.

На всіх цих етапах роль професійного медіапедагога є дуже важливою і має свої специфічні особливості. Наприклад, на першому етапі завдання медіапедагога полягає в тому, щоб допомогти дітям (учням, студентам) обрати тему (опрацювати відповідну літературу, розробити сценарій, змісі якого мав би не лише художнє, але й науково-популярне підґрунтя). На ситіш практичного виробництва медіапедагог повинен допомогти розподілити ролі, підібрати костюми, декорації, спрямувати дії режисера (продюсериі фільму, навчити дітей працювати з апаратурою, допомогти озвучити фільм, чмонтувати плівку, підготувати кінофільм до демонстрації. Третій стан починається після перегляду стрічки. Його метою є реалізація виховної ти розвивальної функцій, аналіз змісту, обговорення фактажу та проблематики, яку він висвітлює.

Одним із застосувань медіапедагогіки є зйомки відеофільму учнями випускного класу школи, виконання курсової роботи студентами у формі телевізійного проекту (замість написання тексту). Тема може бути розкрита і у формі театральної вистави (тоді до роботи з дітьми залучається інший фахівець - театральний педагог). Одним із проектів, який виконується и медіаорганізаціях, є створення і зйомка фільму. Все в цьому процесі (написання сценарію, розігрування ролей, зйомки і монтаж фільму) виконують підлітки за допомогою дорослих. Після завершення роботи ил і фільмом готується презентація — святкове дійство з урочистим іішородженням кращих акторів.

У процесі виконаная телевізійного проекту фахівці з медіііцситр\ консультують учнів (студентів). Такі установи у Німеччині гісії' ііііппроцюють із середніми і вищими закладами исвіти, доіюмлі шочп і рупії іігой (учнів, студентів) реплічуінпи свої ішичмльні мсдіїїпрінжти Іншої

1

-280

Володимир РОБАК

цікавою формою може бути скерування дітей на вулицю в ролі інтерв'юерів, де вони опитують дорослих, з якогось питання, а згодом аналізують, класифікують відповіді й самостійно роблять висновки.

Виховання засобами медій

Виховання засобами медій, або медіавиховання, — це розділ медіапедагогіки, який покликаний формувати світогляд, інтереси, потреби, ідеали, мотиви, ціннісні орієнтири, свідомість, переконання, судження, а також конкретні риси характеру, риси особистості, моделі поведінки, розвивати її культуру засобами масової комунікації. Медійне виховання спрямоване на змістовне використання медій, а крім цього, на їх доцільний відбір відповідно до конкретних виховних цілей.

Першочергове виховне завдання медіапедагогіки -змістовно заповнити вільний час підлітка, зокрема, зйомками власного відеопродукту, який матиме не лише освітньо-пізнавальне, але й виховне значення. Необхідно підібрати таку тему, яка б зацікавила дітей, а також щоб ця робота розвивала їхні здібності. У кінцевому підсумку виходить готовий медіапродукт, який можна продемонструвати іншим. Звичайно, щодо його якісних (художніх) характеристик є певні застереження, але в цьому випадку процес є значно важливішим, аніж кінцевий результат. Для роботи з дітьми молодших класів часто використовують анімацію (малюнки, фігурки з глини, пластиліну, аплікації та ін.). Виховні завдання медіапедагога:

допомога у виборі актуальної та цікавої для певної вікової категорії

дітей теми;

підбір команди виконавців;

консультації та допомога у процесі створення саме такого

медіапроекту (відповідно до здібностей дітей, їх інтересів, потреб

тощо);

оцінення результатів роботи.

Створюючи з учнів команду виконавців медіапроекту, медіапедагог по­яснює їм алгоритм командної роботи, головні етапи якої зображено на рис. 3. Тематика кіно- та відеофільмів, які використовують у роботі мсдіапедагогів, надзвичайно широка. Однак є теми, до яких звертаються ппйчастіше. Наприклад, медіапедагоги багато працювали в руслі профілактики узалежнень. Сучасні дослідження психологів свідчать, що демонстрація уражених раком легенів курцям або цирозної печінки алкоголікам нині вже не мас на них значного впливу. Таке "залякування" не дуже ефективне, і тому медіапедагоги пішли іншим шляхом. Вони вирішили чийняги дітей, підлітків і молодь чимось таким (наприклад, відсо), що б захопило їх на тривалий час, зацікавило новизною, щоб відволікти від небезпеки куріння, алкоголізму чи нжинания наркотиків. Окрім цього, це давало можливість створиш з дітей команду, агуртшти їх. захопити

До питання про розвиток медіапедагогіки у Німеччині

281

роботою з новою цікавою технікою. І власне спосіб введення підлітка у сферу діяльності дорослих професіоналів (оператора, режисера, актора, сценариста, костюмера, візажиста), до яких не мають безпосереднього доступу представники широкого загалу - саме це передусім викликає у дітей живий інтерес. Цікавим для них є і виготовлення відеопродукту за складеним ними сценарієм. Хоча тут процес створення фільму, як ми вже зазначали вище, < важливішим.



Рис. 3. Структура командної роботи над створенням медіапродукту

Ще однією формою конкретної медіапедагогічної роботи з молоддю с виїзд фахівців з апаратурою (штативи, камери та ін.) безпосередньо у школу і чйомки фільму на місці за участю дітей. У Німеччині це роблять здебільшого і учнями основної школи. Звісно, для цього повинна бути проведена псинії підготовча робота. З часом такою діяльністю зацікавились і позашкільні організації. Для підвищення рівня медіапедагогічної діяльності у Німеччині організували спеціальні курси з медіапедагогіки для вчителів. Сьогодні поїш користуються великою популярністю. Все це привело до розширення поли діяльності медіаорганізацій.

Розмах виховної роботи з дітьми засобами медій примів до ідеї створення спеціальних конкурсів. Зокрема кожного року проводиться «мш .шия між виконавцями - учнями ч річних шкіл. Оріапі кпором цих 'шипінь г Міністерство культури. Вчитель рпчом ч дітьми пише сцеїіирії для ішнчіїльїіо-нічіїавальних рано- і телепередач, найкращі і них тчім фінилюти, в ефірі.

282

Володимир РОБАК

Медіазнавство

Медіазнавство - розділ медіапедагогіки, який вивчає взаємозвґязок медій із суспільством, економікою, політикою, правом, а також шляхи застосування медій у цих галузях. Є три головні рівні взаємодії мєдій та педагогіки:

1. Медії як засоби здобуття знань, умінь і навичок в освітньому

процесі. Наприклад, під час уроку демонструють слайди, прозірки,

фільми або використовують аудіозаписи, скажімо, у процесі

.вивчення мови (це планується заздалегідь); під час навчального

заняття-студенти використовують комп'ютерну техніку для пошуку

інформації; у системі дистанційного навчання студенти засвоюють

. програмний матеріал певного вищого закладу освіти за допомогою

'' комп'ютера, перебуваючи у себе вдома;

1 2. Медії як предмет у виховному процесі. Наприклад, з метою формування світогляду, для виховання в учнів певних моральних рис, використовують демонстрації різних фрагментів з фільмів під час навчальних занять.

3. Вплив медій на дітей та підлітків в позаурочний час з метою організації змістовного дозвілля (читання газет, перегляд фільмів та ін.). Це процес, зрозуміло, неконтрольований.

Основу медіазнавства становлять інформаційні джерела з іедіакультури, зокрема, з медіапедагогіки та медіакомпетентності, У Німеччині є спеціальне видавництво, яке друкує літературу тільки з ісдінпедагогіки. Сьогодні в Інтернеті є близько ЗО 000 термінів, пов'язаних з ісдінпсдагогікою. З метою розвитку знань споживачами медіазасобів спілки ахіпців у Німеччині (відповідно різні в різних федеральних землях) видають юї періодичні видання з медіапедагогіки. Так, наприклад, у Тюрингії чдіктіїся щоквартальник "Медії у практиці". Він подає інформацію про нові Ільми, літературу і медіаджерела, наукові симпозіуми, науково-популярні "Віті, інформацію про медіаярмарки тощо. Здебільшого кожен журнал має імитичний характер. Теми журналів — "тендер", "насильство в сім'?', 'ЗШіежнення" тощо.

Центральним поняттям медіазнавства є медіакомпетентність. іриктеризуючи його, фахівці користуються кількома критеріями:

Розуміння видів впливу медіазасобів на людину і суспільство, вміння икп'ї'И маніпуляцій; вміння здійснити правильний вибір кращих діачасобів; вміння користуватися різними медіальними засобами, вести шук необхідної інформації; вміння самому ільорюваїи медіа продукт.

Дітер Бааке (один з найвідоміших знавців у галузі мсдіаіісдагог іки) іжііс, що медіакомпетентність не тільки тісно ікж'ичапа з комунікативною иііетеїіпііспо, але і ( її складовою такою мірою, як соціальна і культурнії

До питання про розвиток медіапедагогіки у Німеччині

283

компетентність. її потрібно постійно розвивати. Є чинники, які на це впливають: сім'я, школа, коло друзів, спеціальні курси, самоосвіта та ін. Д. Бааке ввів термін "операціоналізація" (розклад чогось на менші частини) медіапедагогіки. На думку цього вченого, медіакомпетентність тісно пов'язана з медіазнавством, але охоплює ще й інші складові, які зображено на рис. 5.



Рис. 5. Структура медіакомпетентності

Медіакритиків завжди цікавили такі запитання: 1. Які позитивні моменти містять у собі медії? 2. Які проблеми виникають під час користування певним видом медій у конкретної категорії споживачів? Чи г конфлікти у сприйнятті реального і віртуального світів? 3. Які здібності, чнання, умови повинен мати користувач у своєму віці, щоб компетентно поводитись при роботі з певним жанром медій? 4. Як би могла виглядати роль і в чому полягатимуть функції медіапедагога у процесі роботи з кожною категорією споживачів, які матеріали йому будуть потрібні для педагогічної роботи?

Щоб відповісти на ці запитання, фахівці проводять діагностичні дослідження. Для цього застосовують різні методи і засоби: тестування, анкетування, бесіди, спостереження, аналіз результатів творчої діяльності споживачів медіапродукції тощо. Засобами таких діагностичних досліджень можуть бути і спеціально розроблені таблиці, які заповнюють певні категорії споживачів медіапродукції. У таких таблицях подані різні види медіазасобін, чичннчено окремо типи жанрів, скажімо, телєпродукції, а респонденти повинні вказати, які з них є улюбленими, а які — ні, скільки часу попи відводять у середньому (наприклад, у тиждень) для перегляду саме таких передач, яке джерело використовують, гцоб одержати необхідну нппчшіміо-ПІчшншіьну інформацію тощо. Аналізуючи потім такі діагностичні таблиці, медініїедагоги та медіапсихологи одержують цікаву та потрібну інформацію для ниичення світогляду особистості, запитів певної піконої каїегпрії глядичіп, спектра їхніх інтересів тощо.

Для формування медіакомпетентності споживачів використовують спеціально рочроблсиі медішіроекти. Один іч них передбпчаг чанронндження урокіп у школі, дитячому садку, роботу ч сім'єю, Мачпп іншого проекту, який

284

Володимир РОБАК

реалізовувався у Німеччині, - "Рекламна компетентність дітей" за методикою Штефана Ауфенангера. Робота над цим проектом була зумовлена результатами медіапедагогічних досліджень. Зокрема, було виявлено, що 37% чотирирічних дітей не бачать відмінності між звичайною рекламою та іншими видами передач, відповідно. 21% — п'ятирічних і 12% —шестирічних. І Іроблема тут, звичайно не у рекламі, а у медіакомпетентності дітей. З огляду па це державні органи укладають певні угоди з телекомпаніями, котрі забороняють показувати рекламу такого змісту, яка маніпулює недосвіченістю глядачів. Як приклади такої реклами можна навести рекламу соку "Лонгер" для підлітків, хоча цей сік містить алкоголь, або рекламу жуйки "Дірол", після якої зуби стають такими міцними, що дитина на екрані підкушує шматок тарілки, а десятки дітей пробують повторювати це в себе идома.

Метою цього проекту було навчити дітей розпізнавати і правильно сприймати рекламу, донести до їхньої свідомості гіперболізовані ознаки реклами і пояснити мету її демонстрування. Цим займалися медіапедагоги, які почали працювати у дитячих садках. З цією метою виготовлялось спеціальне обладнання і розроблялась доступна форма — гра (дві ляльки вели між собою бесіду). Для ляльок був складений спеціальний діалог, доступний для розуміння дітей, де про це йшлося. Далі одна лялька запропонувала гру (коло, яке обертається, на ньому позначка логотипу, який означає канал, що транслює передачу). Одна лялька пояснювала іншій, що коли на екрані немає лої отипу програми, то це означає, що це реклама, а не передача. Для цього Пуп виготовлений іграшковий картонний телевізор, спеціальне лото з картинками, які містять у собі логотип певного каналу. Вони можуть истішляти у "екран" телевізора ці картинки. Після цього проводили тест з мстою оцінити, чи дало таке навчання бажаний результат.

€ й інші технології формування дитячої медіакомпетентності. І Ішіриклад, можна дітям пояснювати про зміст реклами, акцентуючи на тому, що у рекламі є завжди продукти, упаковки, дуже веселі і щасливі люди. Всі ці ігрові технології мали на меті сформувати конкретні вміння, наприклад, розрізняти програми і рекламу.

Практична медіапедагогічна діяльність

У Німеччині розвиток практичної медіапедагогічної діяльності почався приблизно у 40-х роках XX ст.. Поштовхом до цього став прокат фільмів. Після того, як почалося виробництво просвітницьких фільмів на замовлення держави, виникла потреба у структурі, яка б їх поширювала і популяризувала. Саме тоді були створені установи для молоді та дітей, які мали нп мсті їх осніту в галузі засобі» масової інформації. Сьогодні такі шклиди (■: в кожній федеральній землі Німеччини. Замовником фільмів була цержіїна, яка фінансувала їх стороння І І|юк.іі цих фільмів для клієнтів с

До питання про розвиток медіапедагогіки у Німеччині

285

безкоштовним, але той, хто дає завдання поширювати такі фільми (наприклад, Федеральна спілка оздоровчого просвітництва, яка виготовляє фільми про СНІД), платить гроші тому, хто цей фільм транслюватиме. У кожному такому закладі є реєстраційна книга, у якій фіксують хто і куди бере фільм, де, кому і коли його демонструє. Виробництво фільмів фінансується іа кошти платників податків. Є штат спеціальних інспекторів, які вивчають статистику перегляду, здійснюють порівняльний аналіз часу і кількості демонстрацій фільмів з певної тематики в кожній федеральній землі, Відповідно до цього на наступний рік відбувається перерозподіл фінансування.

У Німеччині також наявна така структура, як Федеральна культурно-освітня служба молоді: Вона має свою академію, де використовується творчість також і музичних педагогів. До федеральної служби належать іемельні служби. Вони займаються культурно-освітньою діяльністю, до якої активно залучають театральних, музичних, танцювальних педагогів.

У м. Ерфурті (столиця Тюрингії) ця організація називається "Земельна служба фільмів Тюрингії - Центр формування медіакомпетенцій та медіасервісу". Ця організація є недержавною, але тісно співпрацює з освітніми закладами, державними і громадськими організаціями, надаючи їм фільми просвітницькі, а не дозвіллєві. На думку медіапедагога цього центру н. Ф. Рьорера, структуру їхнього закладу можна зобразити так, як на рис. 6,

Тепер на території Тюрингії реалізується спеціальний проект, у результаті чого буде створено близько 110 осередків, де б розміщувались регіональні міні-центри цієї установи. Такий міні-центр об'єднуватиме групу підлітків, які б під керівництвом відповідного спеціаліста знімали фільми, їх демонстрували, створювали інтернет-сторінки та ін.

Головне джерело доходів організації - гроші від прокату фільмів. Деякі кошти спілка отримує від оренди кінозалу, техніки, її достатки, Встановлення і професійних консультацій на місці для тих організацій, які Хочуть показати фільми Центру на їхній техніці. Близько 20% бюджету Становлять кошти від Міністерства соціальної роботи і здоров'я.

Ще одне джерело надходжень - фінансування проектів, наприклад, Проекту з профілактики узалежнень. Багато зусиль потребує написанні! Такого проекту і його захист у Міністерстві. Цікаво, що іноді до участі V Написанні і реалізації проекту залучаються школярі, студенти, які ііпдшоті. допомогу в оформленні документації для отримання фінаїїсун.'іііііи і Міністерства.

Такі Центри проводять також багато різних заходів, наприклад, дні ВІдсофільмів. Окрім цього, проводять семінари для вихователів чі створенії» Інімаційиих фільмів (муль і фільмів) для дітей. Як засоби використовують Глину, пластилін, які рочфпрбініуюті,.

286

Володимир РОБАК



Головними клієнтами відеотеки є вчителі, які підбирають фільми для перегляду своїм учням. У відеотеці є фільми з різних предметів: історії, екології, гігієни та ін. Змістом стрічок або касет охоплені майже всі предмети, які викладають у школі. Є також художні кінокартини, фільми освітнього характеру, розважальні (зокрема, лауреати міжнародних кінофестивалів). Педагоги можуть також замовляти фільми під конкретну тематику. Інформацію про наявні у фондах фільми та нові надходження періодично видають і поширюють на компакт-дисках.

Кожна федеральна земля Німеччини розвинула свій певний медіанапрям. Щороку проводяться конференції подібних закладів з усієї країни, на яких координують роботу, рекламують діяльність кожного з них, водночас кожна установа є доволі вільною у своїй діяльності. Сьогодні в Німеччині діє ціла мережа установ, які надають дітям, підліткам і дорослим широкий спектр різноманітних послуг у галузі практичної медіапедагогічної діяльності.

Отже, можна стверджувати, що медіапедагогіка як нова галузь пізнання їм професія досягла за кордоном значного рівня розвитку, спрямованого на нияплення, аналіз та розв'язання дидактичних і соціально-педагогічних проблем. В Україні вона лише починає розвиватись як наука, яка повинна забезпечити соціальне виховання, освіту сучасними комунікативними-засобами та різнобічний розвиток особистості. Для того, щоб реалізувати цю мету й уникнути шкідливого впливу медіазасобів та віртуальної реальності на пашу молодь, медіальна педагогіка повинна стати однією з нових, цікавих і гак потрібних сьогодні професій, заснованих на результатах ґрунтовних міждисциплінарних досліджень.