asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 6 7
ТЕСТИ

ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ З

ПРОПЕДЕВТИКИВНУТРІШНЬОЇ МЕДИЦИНИ
1. Визначення терміну «анамнез»:

  1. переклад з грецької мови «спогад про попередній стан»;

  2. переклад з латинської мови «відомості про попередній стан» або «спогад про попередній стан»;

  3. переклад з грецької мови «розпитування»;

  4. переклад з латинської мови «розпитування»;

  5. переклад з латинської мови «дані про перебіг захворювання під час лікування».

2. Захворювання основне:

  1. захворювання, яке хворий переніс у дитинстві;

  2. захворювання, що в даний час домінує;

  3. захворювання, що має встановлену етіологію і патогенез;

  4. відновлення хвороби після деякого періоду ремісії.

3. Супутнє захворювання:

  1. патологія, що супроводжує основне захворювання, але не пов'язана з основним захворюванням і не домінує в даний час;

  2. виникнення під час перебігу основного захворювання нової патології, інколи досить важкої;

  3. загострення патологічного процесу;

  4. відновлення хвороби після деякого періоду ремісії;

  1. інвалідність.

4. Ускладнення основного захворювання:

  1. виникнення внаслідок основного захворювання нової патології, інколи досить важкої;

  2. відновлення хвороби після деякого періоду ремісії;

  3. захворювання, що супроводжує основну патологію, але не пов'язане з нею;

  4. загострення патологічного процесу.

5. Рецидив захворювання:

  1. відновлення хвороби після деякого періоду ремісії;

  2. тимчасове одужання;

  3. виникнення внаслідок ос­новного захворювання нової патології, інколи досить важкої;

  4. захворювання, що супро­воджує основну патологію, але не пов'язане з нею;

  5. повне одужання.

6. Що таке ремісія:

  1. повне одужання;

  2. захворювання, що супроводжує основну патологію, але не пов'язане з нею;

  3. виникнення внаслідок не сприятливого перебігу основного захворювання нової, інколи важкої патології;

  4. тимчасове одужання (проміжок між періодами загострення хвороби);

  1. відновлення хвороби через деякий час після одужання?

7. Реконвалесценція:

  1. відновлення хвороби через деякий час після одужання;

  2. тимчасове одужання;

  3. виникнення на фоні перебігу основного захворювання нової, інколи важкої патології;

  4. захворювання, що супроводжує основну патологію, але не пов'язане з нею;

  5. повне одужання.

8. Що таке сімейний анамнез:

  1. спадковий анамнез;

  2. вияснення стану здоров'я родичів (батьків, братів, сестер);

  3. одружений, заміжня, з якого часу; час настання клімаксу; для жінок — початок менструацій, кількість вагітностей, пологів, абортів, кількість дітей;

  4. непереносимість окремих ліків, продуктів у родичів;

  5. вияснення кількості одружень протягом життя і стану здоров'я всіх подружніх «половин»?

9. Анамнез спадковий:

  1. вивчення стану здоров'я найближчих родичів пацієнта (батьків, братів, сестер);

  2. непереносимість хворим ліків чи продуктів;

  3. одружений, заміжня; час настання клімаксу, для жінок — початок менструацій; кількість вагітностей, пологів, абортів, кількість дітей.

10. Анамнез алергологічний:

  1. вивчення стану здоров'я найближчих родичів пацієнта (батьків, братів, сестер);

  2. непереносимість пацієнтом ліків чи продуктів, підвищена чутливість до запахів;

  3. одружений, заміжня; для жінок — початок менструацій, кількість вагітностей, абортів, час настання клімаксу.

11. Хто є основоположником сучасного наукового методу розпитування:

  1. С.П. Боткін;

  2. Г.А. Захар'їн;

  3. А.А. Остроумов;

  4. В.П. Образцов;

  5. Н.Д. Стражеско?

12. З яких розділів складається історія хвороби:

  1. загальний стан хворого, епікриз, щоденник;

  2. сімейний, спадковий, алергологічний, професійний анамнез;

  3. паспортна частина, розпитування, нинішній стан, попередній діагноз, план обстеження і лікування, щоденник, результати додаткових обстежень, епікриз;

  4. скарги, анамнез захворювання, анамнез життя?

13. Яка послідовність опитування:

  1. алергологічний, сімейний, спадковий, гінекологічний анамнез;

  2. скарги, анамнез захворювання, анамнез життя;

  3. фізичний і розумовий розвиток, навчання і трудова діяльність;

  4. усі перенесені захворювання в хронологічному порядку;

  5. паспортна частина, скарги, анамнез захворювання і життя?


14. Активне положення хворого в ліжку:

  1. положення хворого в ліжку, яке він легко змінює в разі необхідності чи за власним бажанням;

  2. положення в ліжку, якого хворий не може сам змінити;

  3. положення сидячи на ліжку з опущеними ногами;

  4. колінно-ліктьове положення хворого в ліжку.

15. Пасивне положення хворого в ліжку:

  1. положення в ліжку на лівому боці;

  2. положення сидячи на ліжку з опущеними ногами;

  3. положення в ліжку, якого хворий не може змінити сам;

  4. положення в ліжку, якого хворий набув сам, щоб полегшити свій стан.

16. Активно-вимушене положення хворого:

  1. положення, яке хворий легко змінює в разі необхідності чи за власним бажанням;

  2. положення, якого хворий самостійно змінити не може;

  3. положення, якого хворий набув самостійно з метою полегшити больові відчуття;

  4. положення, якого хворого примушує набувати патологіч­ний процес незалежно від його бажання;

  5. необхідність постійно перебувати на ліжковому режимі.

17. Пасивно-вимушене положення хворого в ліжку:

  1. положення, яке хворий легко змінює в разі необхідності або за власним бажанням;

  2. положення, якого хворий самостійно змінити не може;

  3. положення, якого хворий набуває самостійно з метою полегшити больові відчуття;

  4. положення, якого хворого примушує набувати патологіч­ний стан незалежно від його бажання;

  5. необхідність постійно перебувати на ліжковому режимі.

18. Положення ортопное набуває хворий на:

  1. бронхіальну астму;

  2. серцеву астму;

  3. бронхоектатичну хворобу;

  4. ексудативний плеврит;

  5. асцит.

19. Як виглядає положення ортопное:

  1. лежачи на спині;

  2. лежачи на животі;

  3. лежачи на правому боці;

  4. сидячи з опущеними ногами;

  5. лежачи на правому боці?

20. Ступорозний стан:

  1. стан оглушення, перебуваючи в якому хворий погано орієнтується в навколишньому середовищі, запаморочений;

  2. стан «сплячки», з якого хворий виходить на короткий час після голосного окрику або термосіння;

  3. стан непритомності, характеризується повною втратою рефлексів і розладами життєво важливих функцій;

  4. стан маячення.
    21. Сопорозний стан:

    1. стан оглушення, nepe6уваючи в якому хворий запамоморочений і погано орієнтується в навколишньому середовищі;

    2. стан «сплячки», з якого хворий виходить на короткий час після голосного окрику або термосіння;

    3. стан непритомності, характеризується повною втратою рефлексів і розладами життєво важливих функцій;

    4. стан маячення.
      22. Що таке кома:

  1. стан маячення;

  2. стан оглушення, перебуваючи в якому хворий погано орієнтується в навколишньому середовищі, запаморочений

  3. стан непритомності, що характеризується повною втратою рефлексів і розладами життєво важливих функцій;

  4. стан «сплячки», з якої хворий виходить на короткий час після голосного окрику або термосіння?

23. Галюцинації:

  1. уявні сприйняття, не пов'язані з реальною обстановкою;

  2. кома;
    3)ступор;
    4)сопор;

  3. ілюзії.

24. Кахексія:

  1. ожиріння;

  2. порушення травлення;

  3. набряк;

  4. виснаження крайнього ступеня, різко знижене живлення тканин;

  5. схуднення.

25. Що таке пастозність:

  1. сильно виражений набряк;

  2. слабо виражений набряк;

  3. набряк усього тіла;

  4. кахектичний набряк;

  5. стан нормальної напруженості тканин?

26. Набряк Квінке (ангіоневротичний):

  1. 1)асцит;

  2. анасарка;

  3. кахектичний набряк;

  4. пастозність;

  5. алергійний набряк.

27. Асцит:

  1. відсутність сечі;

  2. набряк підшкірної жирової клітковини;

  3. горб;

  4. ожиріння;

  5. вільна рідина в череві порожнині.

28. Анасарка:

  1. набряк підшкірної жирової клітковини;

  2. ожиріння;

  3. набряк підшкірної жирової клітковини і поява рідини в серозних порожнинах

29 Танок каротид:

  1. мала хорея (танок св. Вітa);

  2. пульсація судин усього тіла;

  3. гіперкінези;

  4. високоамплітудна пульсація сонних артерій.

30. Струма:

  1. зменшення щитоподібн| залози;

  2. гіпертензія;

  3. втрата голосу;

  4. косоокість;

  5. збільшення щитоподібної залози, зоб.

31. Комір Стокса буває в разі:

  1. серцевої недостатності;

  2. стиснення верхньої поренистої вени пухлиною середостіння;

  3. мікседеми;

  4. гострого гломерулонефріту;

  5. аліментарного ожиріння.

32. Афта:

  1. вовче піднебіння;

  2. косоокість;

  3. заяча губа;

  4. виразково-пухирчасте ура­ження слизової оболонки ясені рота;

  5. запалення язика.

33. Анізокорія:

  1. відсутність одного ока;

  2. неоднаковий розмір зі­ниць;

  3. відсутність зору на обидва ока;

  4. мимовільне посіпування очей у разі фіксації погляду вбік;

  5. витрішкуватість

34. Мідріаз:

  1. відсутність одного ока;

  2. відсутність зору на обидва ока;

  3. опущення верхньої повіки;

  4. розширення зіниць;

  5. звуження зіниць.

35. Блефароптоз:

  1. відсутність одного ока;

  2. відсутність зору на обидва ока;

  3. опущення верхньої повіки;

  4. запалі очі;

  5. витрішкуватість.

36. Алопеція:

  1. оволосіння лиця у жінок за чоловічим типом;

  2. рослинність тіла за жіночим типом у чоловіків;

  3. опущення верхньої повіки;

  4. пухирчастий лишай;

  5. облисіння.

37. Як виглядає лице хворого на мікседему:

  1. набрякле, анемічне, очні щілини зменшені, очі запалі, шкіра суха;

  2. з великим підборіддям, великими вухами, рідкими зубами;

  3. запалі очі, загострені риси, шкіра мертво-бліда;

  4. набрякле, з ціанотичним рум'янцем на щоках, ціанозом губ і кінчика носа

  5. набрякле, бліде, з набряками над і під очима?

38. Як виглядає лице Корвізара:

  1. з великим підборіддям, великими вухами, рідкими зубами;

  2. запалі очі, загострені риси, шкіра мертво-блідого кольору;

  3. набрякле, анемічне, очні щілини зменшені, очі запалі, шкіра суха;

  4. набрякле, бліде, з набряка­ми над і під очима;

  5. набрякле, з ціанотичним рум'янцем на щоках, ціанозом губ і кінчика носа?

39. Лице Гіппократа:

  1. набрякле бліде лице з набряками над і під очима;

  2. лице з ціанотичним рум'янцем на щоках, цианозом губ;

  3. лице з великим підборіддям, великими вухами;

  4. лице набрякле, анемічне, очні щілини зменшені, очі запалі, шкіра суха;

  5. запалі очі, загострені риси лиця, шкіра бліда з синюш­ним відтінком.

40. Для яких захворювань харак­терне лице Гіппократа:

  1. мікседеми;

  2. перитоніту;

  3. тиреотоксикозу;

  4. прокази;

  5. захворювань нирок?

41. Лице Корвізара характерне для:

  1. хвороб нирок;

  2. пухлини середостіння;

  3. акромегалії;

  4. серцевої недостатності;

  5. прокази.

42. Місяцеподібне лице (facies selenica) буває у хворого:

  1. на анемію;

  2. на акромегалію;

  3. з хворобою Іценка—Кушінга (гіперкортицизм) ;

  4. з мітральною вадою;

  5. на тиреотоксикоз.

43. Як виглядає мітральне лице:

  1. ціанотичний рум'янець на щоках, ціаноз губ і кінчика носа;

  2. бліде "безкровне"

  3. анемічне;

  4. набрякле;

  5. загострені риси

44. Лице воскової ляльки зустрічається в разі:

  1. хвороб нирок;

  2. анемії Аддісона-Бірмера;

  3. мікседеми;

  4. акромегалії;

  5. серцевої недостатності.

45. Як виглядає лице хворого на акромегалію?

  1. з великим підборіддям і вухами;

  2. бліде;

  3. жовтяничне;

  4. анемічне;

  5. синюшне.

46. Як виглядає аденоїдне лице:

  1. ціанотичний рум'янець на щоках, ціаноз губ і кінчика носа;

  2. бліде, безкровне лице;

  3. анемічне лице;

  4. набрякле лице;

  5. дихання через постійно відкритий рот у зв'язку з утрудненою носовою прохідністю?

47. Гідроцефалія:

  1. пастозність;

  2. збільшення розмірів голови внаслідок водянки мозку;

  3. підшкірний набряк;

  4. наявність рідини в плев­ральній порожнині;

  5. наявність рідини в черевній порожнині.

48. Що таке диспное?

  1. зупинка дихання;

  2. задишка;

  3. знижена частота дихальних рухів за 1хв.;

  4. вимушене положення сидячи з опущеними ногами;

  5. вимушене положення лежачи?

49. Що таке апное:

  1. задишка в положенні сидячи з опущеними ногами;

  2. підвищена частота дихальних рухів за 1хв.;

  3. знижена частота дихальних рухів за 1хв.;

  4. дихання з частотою 5-8 дихальних рухів за 1хв.;

  5. зупинка дихання або подовження дихальної паузи;

50. Що таке тахіпное?

  1. задишка в положенні сидячи з опущеними ногами;

  2. підвищена частота дихальних рухів за 1хв.;

  3. знижена частота дихальних рухів;

  4. дихання з частотою 5-8 дихальних рухів за 1хв.;

  5. зупинка дихання або дихальна пауза;

51. Що таке брадіпное?

  1. задишка в положенні сидячи з опущеними ногами;

  2. більше ніж 20 дихальних рухів за 1хв.;

  3. менше ніж 16 дихальних рухів за 1хв.;

  4. зупинка дихання;

  5. 16-20 дихальних рухів за 1хв.?

52. Яка задишка характерна для бронхіальної астми:

  1. інспіраторна;

  2. експіраторна;

  3. змішана;

  4. дихання Чейна-Стокса;

  5. дихання Біота?

53. Для якого захворювання характерний тільки сухий кашель:

  1. бронхіту;

  2. сухого плевриту;

  3. бронхоектатичної хвороби;

  4. кавернозного туберкульозу легень;

  5. бронхопневмонії?

54. Для якого захворювання характерний тільки сухий кашель:

  1. туберкульозу біфуркаційних лімфатичних вузлів;

  2. бронхіту;

  3. бронхоектатичної хвороби;

  4. бронхопневмонії;

  5. кавернозного туберкульозу легенів?

55. Для якого захворювання характерний вологий кашель:

  1. плевриту;

  2. ателектазу легенів;

  3. бронхоектатичної хвороби;

  4. туберкульозу трахео-бронхових лімфатичних вузлів;

  5. емфіземи?

56. Харкотиння «повним ротом», частіше в ранковий час характерно для:

  1. інфільтративно-вогнищевого туберкульозу легенів;

  2. бронхоектатичної хвороби;

  3. вогнищевої пневмонії;

  4. гострого бронхіту;

  5. емпієми плеври.

57. Якщо гнійне харкотиння у великій кількості з'являється в певному положенні хворого, у нього можна запідозрити:

  1. крупозну пневмонію;

  2. дифузний бронхіт;

  3. туберкульоз легенів;

  4. рак легенів;

  5. бронхоектатичну хворобу.

58.За наявності у хворого харкотиння у вигляді малинового желе можна запідозрити:

  1. крупозну пневмонію;

  2. бронхоектатичну хворобу;

  3. туберкульоз легенів;

  4. абсцес легенів;

  5. рак легенів.

59. Яке захворювання може спричинити кровохаркання:

  1. бронхіальна астма;

  2. дифузний катаральний бронхіт;

  3. вогнищева пневмонія;

  4. кавернозний туберкульоз;

  5. гнійний плеврит?

60. Яке захворювання може спричинити кровохаркання:

  1. ексудативний гнійний плеврит;

  2. дифузний катаральний бронхіт;

  3. вогнищева пневмонія;

  4. бронхіальна астма (у період нападу):

  5. інфаркт легенів?

61. Яке захворювання може спричинити кровохаркання:

  1. дифузний катаральний бронхіт;

  2. бронхіоліт;

  3. вогнищева пневмонія;

  4. бронхоектатична хвороба;

  5. бронхопневмонія?

62. Яке захворювання може спричинити кровохаркання:

  1. мітральний стеноз;

  2. емфізема легень;

  3. плеврит;

  4. бронхопневмонія;

  5. дифузний катаральний бронхіт?

63. Для якої патології дихальної системи характерний біль у грудній клітці:

  1. ексудативного плевриту;

  2. ракового обсіменіння плеври;

  3. вогнищевої пневмонії;

  4. туберкульозу легенів;

  5. пневмосклерозу?

64. Для якої патології дихальної системи характерний біль у грудній клітці:

  1. бронхіту;

  2. туберкульозу легенів;

  3. емфіземи легенів;

  4. міжребрової невралгії;

  5. ексудативного плевриту?

65. Біль у грудній клітці характерний для:

  1. емфіземи;

  2. бронхоектатичної хвороби;

  3. ексудативного плевриту;

  4. сухого плевриту;

  5. нападів бронхіальної астми.

66. Біль у грудній клітці, пов’язанний з виникненням сухого плевриту, посилюється за таких умов:

  1. коли хворий лежить на боці ураження;

  2. коли грудна клітка стиснута і знижена дихальна екскурсія грудної клітки;

  3. у разі кашлю;

  4. коли хворий лежить на спині;

  5. коли хворий лежить на животі.

67. Біль у лівій половині грудної клітки за грудниною характерний для:

  1. лівобічної вогнищевої пневмонії;

  2. ателектазу лівої легені;

  3. стенокардії;

  4. абсцесу лівої легені;

  5. пневмосклерозу лівої легені.

68. Біль у правій половині грудної клітки характерний для:

  1. правобічної вогнищевої пневмонії;

  2. правобічного ексудативного плевриту;

  3. жовчнокам’ної хвороб;

  4. ателектазу правої легені;

  5. пневмосклерозу правої легені.

69. Статичний огляд грудної клітки передбачає:

  1. визначення рухів обох половин грудної клітки;

  2. огляд обох половин грудної клітки поза актом дихання;

  3. огляд м’язів грудної клітки;

  4. визначення ступеня участі обох половин грудної клітки в акті дихання;

  5. визначення частоти, глибини і ритму дихання.

70. Динамічний огляд грудної клітки передбачає:

  1. визначення рухів обох половин грудної клітки;

  2. визначення розмірів обох половин грудної клітки поза актом дихання;

  3. огляд м’язів грудної клітки;

  4. визначення симетричності участі обох половин грудної клітки в акті дихання, частоти, глибини, ритму дихання;

  5. оцінка симетричності обох половин грудної клітки.

71. Для нормостеничної грудної клітки характерні такі особливості:

  1. грудна клітка нагадує циліндр, епігастральний кут більший 90˚, розташування ребер майже горизонтальне, надключичні ямки згладжені;

  2. грудна клітка видовжена і сплощена, епігастральний кут гострий; ребра косо розміщені, надключичні ямки добре виражені, лопатки відстають від грудної клітки;

  3. дошкоподібна грудна клітка епігастральний кут менший за 45˚;

  4. грудна клітка має втиснення в нижній частині груднини;

  5. грудна клітка у вигляді конуса, передньо-задній розмір менший за бічний, епігастральний кут наближається до 90˚.

72. Характерні особливості астенічної форми грудної клітки:

  1. грудна клітка нагадує циліндр, епігастральний кут більший 90˚, розташування ребер майже горизонтальне, надключичні ямки згладжені;

  2. грудна клітка видовжена і сплощена, епігастральний кут гострий; ребра косо розміщені, надключичні ямки добре виражені, лопатки відстають від грудної клітки;

  3. дошкоподібна грудна клітка епігастральний кут менший за 45˚;

  4. грудна клітка має втиснення в нижній частині груднини;

  5. грудна клітка у вигляді конуса, передньо-задній розмір менший за бічний, епігастральний кут наближається до 90˚.

73. Характерні особливості гіперстенічної форми грудної клітки:

  1. грудна клітка нагадує циліндр, епігастральний кут більший 90˚, розташування ребер майже горизонтальне, надключичні ямки згладжені, лопатки щільно прилягають до грудної клітки;

  2. грудна клітка видовжена і сплощена, епігастральний кут гострий; ребра косо розташовані, надключичні ямки добре виражені, лопатки відстають від грудної клітки;

  3. дошкоподібна грудна клітка епігастральний кут менший за 45˚;

  4. грудна клітка має втиснення в нижній частині груднини;

  5. грудна клітка у вигляді конуса, передньо-задній розмір менший за бічний, епігастральний кут наближається до 90˚.

74. Яка форма грудної клітки характерна для емфіземи легень:

  1. паралітична;

  2. рахітична;

  3. бочкоподібна;

  4. лійкоподібна;

  5. астенічна?

75. Паралітична грудна клітка характерна для:

  1. емфіземи легенів;

  2. пневмосклерозу і карніфікіції легенів;

  3. спондильозу;

  4. кіфосколіозу;

  5. людини, що змалку важко працювала.

76. Характерні особливості паралітичної форми грудної клітки:

  1. грудна клітка нагадує циліндр, епігастральний кут більший 90˚, розташування ребер майже горизонтальне, надключичні ямки згладжені, лопатки щільно прилягають до грудної клітки;

  2. грудна клітка видовжена і сплощена, епігастральний кут гострий; ребра косо розміщені, надключичні ямки добре виражені, лопатки відстають від грудної клітки;

  3. дошкоподібна грудна клітка епігастральний кут менший за 45˚;

  4. грудна клітка має втиснення в нижній частині груднини;

  5. грудна клітка у вигляді конуса, передньо-задній розмір менший за бічний, епігастральний кут наближається до 90˚.

77. Яка форма грудної клітки характерна для людини, що перенесла рахіт:

  1. бочкоподібна;

  2. паралітична;

  3. «куряча»;

  4. човноподібна;

  5. астенічна?

78. Кіфосколіозна грудна клітка характерна для:

  1. емфіземи легенів;

  2. рахіту;

  3. карніфікіції легенів;

  4. інфаркту легенів;

  5. пневмосклерозу.

79. Лійкоподібна грудна клітка («груди шевця») характерна для:

  1. емфіземи легенів;

  2. туберкульозу легенів;

  3. спондильозу;

  4. аномалії розвитку грудини;

  5. кіфосколіозу.

80. Човноподібна грудна клітка характерна для:

  1. рахіту;

  2. туберкульозу;

  3. пневмосклерозу;

  4. сирингомієлії;

  5. лордозу.

81. Яка форма грудної клітки характерна для сирингомієлії:

  1. бочкоподібна;

  2. паралітична;

  3. «куряча»;

  4. човноподібна;

  5. астенічна?

82. Збільшення розмірів однієї з половин грудної клітки характерне для:

  1. пневмосклерозу;

  2. наявності спайок у плевральній порожнині;

  3. бронхіальної астми;

  4. бронхіту;

  5. крупозної пневмонії в стадії розпалу.

83. Збільшення «хворої» половини грудної клітки характерне для:

  1. розвитку плевральних спайок або повного зарощення плевральної щілини;

  2. ексудативного плевриту;

  3. пневмосклерозу;

  4. бронхіту;

  5. бронхопневмонії.

84. Зменшення «хворої» половини грудної клітки характерне для:

  1. ексудативного плевриту;

  2. емфіземи легенів;

  3. гідропневмотораксу;

  4. однобічного пневмосклерозу;

  5. крупозної пневмонії в стадії розпалу.

85. Зменшення «хворої» половини грудної клітки характерне для:

  1. ателектазу легенів;

  2. однобічного ексудативного плевриту;

  3. емфіземи легенів;

  4. великої пухлини легенів;

  5. абсцесу легенів.

86. Який тип дихання властивий жінкам:

  1. грудний;

  2. черевний;

  3. змішаний;

  4. ортопное;

  5. тахіпное?

87. Який тип дихання властивий чоловікам:

  1. грудний;

  2. черевний;

  3. змішаний;

  4. ортопное;

  5. тахіпное?

88. Яка частота дихання (кількість дихальних рухів за 1 хв) в нормі у дорослих:

  1. 60-90;

  2. 90-120;

  3. 16-20;

  4. 40-45;

  5. 8-15?

89. Яка частота дихання (кількість дихальних рухів за 1 хв) в нормі у новороджених:

  1. 60-90;

  2. 40-45;

  3. 16-20;

  4. 8-15;

  5. 90-120?

90. Для якого стану характерне дихання Грокка:

  1. коми;

  2. менінгіту;

  3. агонального стану;

  4. гіпоксії мозку;

  5. для новороджених?

91. Що таке дихання Чейна-Стокса:

  1. глибоке шумне дихання, що поєднується з патологічним зменшенням частоти дихання;

  2. глибокі ритмічні дихальні рухи, що чергуються через рівні проміжки часу з довгими дихальними паузами;

  3. після довгої дихальної паузи спочатку з’являється безшумне поверхневе дихання, глибина якого наростає і досягає максимуму на 5—7-му вдихові, а потім в тій самій послідовності зменшується і закінчується наступною паузою;

  4. таке саме, як попереднє, тільки замість дихальної паузи спостерігається слабке поверхневе дихання;

  5. поверхневі ритмічні дихальні рухи?

92. Для якого стану характерне дихання Чейна-Стокса:

  1. коми;

  2. менінгіту;

  3. агонального стану;

  4. гіпоксії мозку;

  5. для новороджених?

93. Що таке дихання Біота:

  1. глибоке шумне дихання, що поєднується з патологічним зменшенням частоти дихання;

  2. глибокі ритмічні дихальні рухи, що чергуються через рівні проміжки часу з довгими дихальними паузами;

  3. після довгої дихальної паузи спочатку з’являється безшумне поверхневе дихання, глибина якого наростає і досягає максимуму на 5—7-му вдихові, а потім в тій самій послідовності зменшується і закінчується наступною паузою;

  4. таке саме, як попереднє, тільки замість дихальної паузи спостерігається слабке поверхневе дихання;

  5. поверхневі ритмічні дихальні рухи?

94. Що таке дихання Куссмауля:

  1. глибоке шумне дихання, що поєднується з патологічним зменшенням частоти дихання;

  2. глибокі ритмічні дихальні рухи, що чергуються через рівні проміжки часу з довгими дихальними паузами;

  3. після довгої дихальної паузи спочатку з’являється безшумне поверхневе дихання, глибина якого наростає і досягає максимуму на 5—7-му вдихові, а потім в тій самій послідовності зменшується і закінчується наступною паузою;

  4. таке саме, як попереднє, тільки замість дихальної паузи спостерігається слабке поверхневе дихання;

  5. поверхневі ритмічні дихальні рухи?

95. Для якого стану характерне дихання Куссмауля:

  1. коми;

  2. менінгіту;

  3. агонального стану;

  4. гіпоксії мозку;

  5. для новороджених?

96. За допомогою пальпації грудної клітки визначають:

  1. бронхофонію;

  2. екскурсію нижніх країв легень;

  3. висоту стояння діафрагми;

  4. форму грудної клітки, надчеревний кут;

  5. висоту стояння верхівок легенів.

97. Надчеревний кут:

  1. епігастральний кут;

  2. кут, під яким ребра відходять від ребер;

  3. кут, утворений тілом груднини та її ручкою;

  4. кут, який утворює груднина в яремній ямці;

  5. кут, утворений ключицею і грудниною.

98. Завдяки пальпації грудної клітки визначають:

  1. болючість;

  2. бронхофонію;

  3. екскурсію нижніх країв легень;

  4. висоту стояння верхівок;

  5. вологі дрібно міхурцеві хрипи.

99. Завдяки пальпації грудної клітки визначають:

  1. бронхофонію;

  2. екскурсію нижніх країв легень;

  3. резистентність грудної клітки;

  4. висоту стояння верхівок легенів;

  5. вологі хрипи.

100. Завдяки пальпації грудної клітки визначають:

  1. крепітацію на вдихові (crepitatio indux);

  2. голосове тремтіння;

  3. вологі хрипи;

  4. бронхофонію;

  5. екскурсію нижніх країв легень.

101. Резистентність міжребрових проміжків збільшується у хворих на:

  1. бронхіт;

  2. бронхоектатичну хворобу;

  3. бронхопневмонію;

  4. емфізему легенів;

  5. дифузний пневмосклероз.

102. Резистентність міжребрових проміжків збільшується у хворих на:

  1. бронхіт;

  2. бронхоектатичну хворобу;

  3. бронхопневмонію;

  4. сухий плеврит;

  5. ексудативний плеврит.

103. Які умови потрібні для посилення голосового тремтіння:

  1. розширення легенів;

  2. накопичення рідини в плевральній порожнині;

  3. ущільнення легенів;

  4. наявність повітря в плевральній порожнині;

  5. пневмоторакс?

104. Посилення голосового тремтіння характерне для:

  1. крупозної пневмонії в стадії розпалу;

  2. ексудативного плевриту над місцем проекції рідини;

  3. нападу бронхіальної астми;

  4. емфіземи легенів;

  5. бронхоектатичної хвороби.

105. Голосове тремтіння посилюється в разі:

  1. бронхіту;

  2. нападу бронхіальної астми;

  3. над каверною, що випорожнилася;

  4. над абсцесом легені, що випорожнився;

  5. над зоною інфаркту легені.

106. За наявності запальної інфільтрації голосове тремтіння буде:

  1. посиленим;

  2. ослабленим;

  3. незміненим;

  4. відсутнім;

  5. різко ослабленим.

107. Голосове тремтіння зникає або стає ослабленим за таких умов:

  1. крупозної пневмонії в стадії розпалу;

  2. ексудативного плевриту над місцем проекції рідини;

  3. сухий плеврит;

  4. над лінією Соколова-Еліса-Дамуазо;

  5. інфаркт легені.

108. Голосове тремтіння ослаблене за наявності такої патології:

  1. інфаркт легенів;

  2. крупозної пневмонії в стадії розпалу;

  3. бронхоектатична хвороба;

  4. емфізема легенів;

  5. за наявності порожнини, сполученої з бронхом і заповненої повітрям.

109. У хворих з сухим плевритом голосове тремтіння:

  1. посиленим;

  2. ослабленим;

  3. незміненим;

  4. відсутнім;

  5. різко ослабленим.

110. У хворих з пневмотораксом голосове тремтіння:

  1. посиленим;

  2. ослабленим;

  3. незміненим;

  4. відсутнім;

  5. різко ослабленим.

111. В якій послідовності проводять перкусії легень:

  1. порівняльна, топографічна перкусія;

  2. топографічна, порівняльна перкусія;

  3. визначення екскурсії легенів, висоти стояння верхівок, порівняльна перкусія;

  4. визначення нижніх меж легенів, порівняльна перкусія;

  5. визначення полів Креніга, топографічна, порівняльна перкусія;

112. Який вид перкусії застосовують для проведення порівняльної перкусії(якою за силою звуку є порівняльна перкусія):

  1. голосну;

  2. тиху;

  3. найтихішу;

  4. дуже голосну;

  5. звичайну?

113. Тривалість перкуторного тону:

  1. буває більшою, якщо тканина менш щільна і маса її більша;

  2. тканина більш щільна і маса її більша;

  3. тканина менш щільна і маса її менша;

  4. не залежить від щільності тканини;

  5. не залежить від маси тканини?

114. Перкуторна сфера:

  1. ділянка перкуторного удару;

  2. вся ділянка, що коливається під впливом перкуторного удару (має ширину і глибину);

  3. ширина поширення перкуторного удару;

  4. глибина поширення перкуторного удару;

  5. площа коливань, викликаних перкуторним ударом.

115. Тупий звук має такі характеристики:

  1. високий, тривалий, тихий;

  2. низький, тривалий, голосний;

  3. низький, короткий, голосний;

  4. низький, тривалий, тихий;

  5. високий, тихий, короткий.

116. Тимпанічний звук має такі характеристики:

  1. високий, тривалий, тихий;

  2. низький, тривалий, голосний;

  3. високий, тихий, короткий;

  4. низький, короткий, голосний;

  5. високий, короткий, голосний.

117. Який перкуторний звук над легенями в нормі:

  1. коробковий;

  2. притуплений;

  3. ясний легеневий;

  4. притуплено-тимпанічний;яких

  5. тупий?

118. Який перкуторний звук виникає над простором Траубе:

  1. тупий;

  2. притуплений;

  3. ясний легеневий;

  4. тимпанічний;

  5. притуплено-тимпанічний?

119. Де в нормі над грудною кліткою можна почути притуплений і тупий перкуторний звук:

  1. під лопатками;

  2. під ключицями;

  3. у пахвових ділянках;

  4. праворуч, у ділянці розміщення печінки;

  5. над ключицями?

120. Для яких патологічних станів характерний тупий звук над легенями:

  1. емфіземи легенів;

  2. крупозної пневмонії в стадії розпалу;

  3. пневмотораксу;

  4. ателектазу легені, що починається;

  5. над бронхоектазом, каверною, абсцесом легені, що випорожнилися?

121. Тупий звук над легенями характерний для:

  1. емфіземи легенів;

  2. пневмотораксу;

  3. ексудативного плевриту над місцем проекції рідини;

  4. бронхіту;

  5. над тонкостінними кавернами, що випорожнилися?

122. При якому патологічному стані в легенях під час перкусії може визначитися притуплення перкуторного звуку:

  1. крупозної пневмонії в початковій стадії;

  2. бронхіті;

  3. пневмотораксі;

  4. бронхіальній астмі;

  5. емфіземі?

123. Для якого з перелічених захворювань характерне притуплення перкуторного звуку:

  1. бронхіальної астми;

  2. пневмотораксу;

  3. емфіземи;

  4. вогнищевої пневмонії, коли вогнище на глибині 10 см;

  5. вогнищевої пневмонії, коли вогнище на глибині 4 см?

124. При якому патологічному стані легенів під час перкусії визначається тимпанічний звук:

  1. емфіземі легень;

  2. пневмотораксі;

  3. крупозній пневмонії;

  4. бронхіті;

  5. бронхіоліті;

125. При якому з перелічених захворювань під час перкусії визначається притуплено-тимпанічний звук:

  1. емфіземі;

  2. бронхіальній астмі;

  3. ателектазі легень;

  4. пневмотораксі;

  5. бронхіті?

126. При якому захворюванні під час перкусії легенів визначається коробковий звук:

  1. пневмотораксі;

  2. бронхонхоектатичній хворобі;

  3. пневмонії;

  4. емфіземі легенів;

  5. бронхіті?

127. Який перкуторний звук виникає в стадії гіперемії:

  1. тупий;

  2. притуплений;

  3. притуплено-тимпанічний ;

  4. ясний легеневий;

  5. тимпанічний?

128. Яким буває перкуторний звук у хворих на вогнищеву пневмонію, коли запальне вогнище розміщено на глибині 9 см:

  1. притуплений;

  2. притуплено-тимпанічний ;

  3. тимпанічний;

  4. ясний легеневий;

  5. коробковий?

129. Який перкуторний звук характерний для гострого бронхіту:

  1. ясний легеневий;

  2. коробковий;

  3. тимпанічний;

  4. притуплений;

  5. тупий?

130. Який перкуторний звук характерний для бронхіальної астми в момент нападу:

  1. ясний легеневий;

  2. коробковий;

  3. тимпанічний;

  4. притуплений;

  5. тупий?

131. Який перкуторний звук прослуховують над порожниною, що сполучається з бронхом:

  1. ясний легеневий;

  2. коробковий;

  3. тимпанічний;

  4. притуплений;

  5. тупий?

132. У разі якого захворювання може спостерігатися однобічне зміщення нижньої межі легенів угору:

  1. однобічного пневмосклерозу;

  2. однобічної бронхоектатичної хвороби;

  3. правобічної бронхопневмонії;

  4. вогнищевого туберкульозу правої легені;

  5. лівобічної плевропневмонії?

133. Для якого захворювання легенів характерне зміщення з одного боку нижньої межі легенів угору:

  1. крупозної пневмонії;

  2. ексудативного плевриту;

  3. бронхопневмонії;

  4. емфіземі легенів;

  5. бронхіті?

134. При якому захворюванні найчастіше відбувається зміщення нижньої межі легенів угору:

  1. бронхоектатичній хворобі;

  2. пневмосклерозі;

  3. бронхопневмонії;

  4. бронхіальній астмі;

  5. бронхіті?

135. Що відбувається у хворих на пневмонію, яка локалізується у нижній частці легенів:

  1. з’являється тимпанічний тон;

  2. зменшується висота стояння верхівок легенів;

  3. зменшується ширина полів Креніга;

  4. зменшується активна рухомість нижнього краю легені;

  5. збільшується активна рухомість нижнього краю легені?

136. Яку перкусію (за силою звуку) застосовують для проведення топографічної перкусії:

  1. голосну;

  2. тиху;

  3. найтихішу;

  4. дуже голосну;

  5. звичайну.

137. У разі застосування найголоснішої перкусії грудної клітини коливання не може пройти глибше, ніж на:

  1. 4 см;

  2. 5 см;

  3. 7 см;

  4. 1 см;

  5. 2 см;

138. В якій послідовності проводять топографічну перкусію:

  1. визначення висоти стояння верхівок, нижніх меж легенів, екскурсій;

  2. порівняльна, топографічна перкусія;

  3. поля Креніга, екскурсія нижніх країв легені;

  4. нижні межі легенів, порівняльна перкусія;

  5. визначення екскурсій і висоти стояння верхівок легені.

139. Розміщення верхньої межі легенів ззаду у дорослих людей:

  1. на рівні остистого відростка V шийного хребця;

  2. на рівні остистого відростка VІ шийного хребця;

  3. на рівні остистого відростка VІІ шийного хребця;

  4. на рівні остистого відростка І грудного хребця;

  5. на рівні остистого відростка ІІ грудного хребця;

140. Висота стояння верхівок легенів спереду у здорових людей:

  1. на 1-2 см вище від ключиці;

  2. на 3-4 см вище від ключиці;

  3. на рівні ключиці;

  4. на 2-3 см вище від ключиці;

  5. на 7 см вище від ключиці;

141. Що таке поля Креніга:

  1. висота верхівок легенів спереду;

  2. висота верхівок легенів ззаду;

  3. ширина верхівок легенів;

  4. ширина правої легені знизу спереду і ззаду;

  5. ширина лівої легені знизу ззаду.

142. При якому захворюванні верхня межа легенів визначається нижче нормального рівня:

  1. пневмонії;

  2. туберкульозі;

  3. пневмосклерозі;

  4. гідротораксі;

  5. емфіземі.

143. Яка найчастіша причина зміщення верхньої межі легенів вгору:

  1. абсцес легенів;

  2. бронхопневмонія;

  3. емфізема легень;

  4. ателектазі;

  5. бронхіті.

144. У разі якого захворювання верхня межа легені визначається нижче від нормального рівня:

  1. пневмонії;

  2. первинного інфікування мікобактерії туберкульозу;

  3. гідротораксу;

  4. пневмосклерозу;

  5. емфіземі.

145. Де в нормі проходить нижня межа легенів по передній пахвовій лінії:

  1. нижній край VІІ ребра;

  2. верхній край VІ ребра;

  3. нижній край VІІІ ребра;

  4. верхній край ІХ ребра;

  5. верхній край Х ребра;

146. Де в нормі проходить нижня межа легенів по середній пахвовій лінії:

  1. нижній край VІІ ребра;

  2. нижній край VІІІ ребра;

  3. верхній край VІІІ ребра;

  4. верхній край ІХ ребра;

  5. нижній край Х ребра;

147. Де в нормі проходить нижня межа легенів по лопатковій лінії:

  1. нижній край VІІІ ребра;

  2. нижній край ІХ ребра;

  3. верхній край Х ребра;

  4. верхній край ХІ ребра;

  5. нижній край ХІ ребра;

148. Коли нижня межа легенів зміщується вгору:

  1. на глибокому вдихові;

  2. у разі зморщення легеневої тканини;

  3. у хворих на емфізему легень;

  4. у разі хронічного застою крові в легенях;

  5. у разі ентероптозу;

149. Внаслідок якого патологічного процесу відбувається двобічне зміщення нижніх меж легенів вгору:

  1. лівобічного ексудативного плевриту;

  2. ателектазу легені;

  3. правобічного пневмотораксу;

  4. метеоризму;

  5. бронхопневмонії;

150. У разі якої патології найчастіше відбувається двобічне зміщення нижніх меж легенів вгору:

  1. пневмонії;

  2. адгезивного плевриту;

  3. асциту;

  4. правобічного пневмосклерозу;

  5. бронхіту;

151. Зміщення нижньої межі легені вниз характерно для:

  1. бронхопневмонії;

  2. емфіземи легенів;

  3. крупозної пневмонії;

  4. бронхоектатичної хвороби;

  5. бронхіту;

152. Як визначається активна рухомість нижнього краю легенів (екскурсія):

  1. під час затримки дихання на висоті вдиху і видиху;

  2. під час нормального дихання;

  3. під час затримки дихання;

  4. на фазі вдиху;

  5. під час зміни положення тіла;

153. Активна рухомість нижнього краю легені зменшується в разі:

  1. глибокого дихання;

  2. емфіземи легень;

  3. ентероптозу;

  4. фізичного напруження;

  5. задишки;

154. Що таке пасивна рухомість нижніх країв легені:

  1. рухомість унаслідок глибокого вдиху і видиху;

  2. рухомість у разі зміни положення тіла;

  3. рухомість унаслідок глибокого вдиху;

  4. рухомість унаслідок глибокого видиху;

  5. рухомість у разі затримки дихання.

155. У хворого на фоні бронхіального дихання при вдоху та видиху вислуховується побічний дихальний шум, який не зникає при кашлі та підсилюється при натисканні фонендоскопом на грудну клітину. Це може бути:

1. вологі хрипи

2. шум тертя плеври

3. крепітація

4. сухі хрипи

5. плевро-перікардіальний шум

156. У хворого на фоні послабленого дихання при вдоху вислуховується побічний дихальний шум, який нагадує тріск волосся або снігу. Шум не змінюється при кашлі і навіть посилюється. Це може бути:

1. вологі хрипи

2. шум тертя плеври

3. крепітація

4. сухі хрипи

5. саккадоване дихання

157. У хворого на фоні послабленого дихання при вдоху вислуховується побічний дихальний шум, який нагадує лопанье бульбашок при вдоху та видиху. При кашлі цей шум зменшується і частково зникає. Це може бути:

1. вологі хрипи

2. шум тертя плеври

3. крепітація

4. сухі хрипи

5. жорстке дихання

158. Шум тертя плеври вислуховується при:

  1. порожнині в легенях

  2. плевро-перікардіальних швартах

  3. наявності рідини в плевральній порожнини

  4. порушенні бронхіальної прохідності

  5. ущільненні легеневої тканини

159. Патологічне бронхіальне дихання може бути при:

  1. порожнині в легенях

  2. плевро-перікардіальних швартах

  3. наявності рідини в плевральній порожнини

  4. порушенні бронхіальної прохідності

  5. ущільненні легеневої тканини

160. Послаблення везикулярного дихання та відсутність бронхофонії буває при:

  1. порожнині в легенях

  2. плевро-перікардіальних швартах

  3. наявності рідини в плевральній порожнині

  4. порушенні бронхіальної прохідності

  5. ущільненні легеневої тканини

161. Задишка експіраторного характеру є ознакою:

  1. зменшенні просвіту бронхів

  2. порушенні дихального центру

  3. збільшенні просвіту бронхів

162. Над легенями вислуховується м'який шум, що дує та підсилюється при вдоху і зменшується при видиху. Цей шум нагадує букву «Ф». Що це за шум?

  1. патологічне бронхіальне дихання

  2. везикулярне дихання

  3. сухі хрипи

  4. вологі хрипи

  5. крепітація

163. Відставання в акті дихання однієї з половин грудної клітини немає при:

  1. ущільненні легеневої тканини

  2. рідини в плевральній порожнині

  3. при наявності газу в плевральній порожнині

  4. порожнині в легенях

  5. порушенні прохідності бронхів

164. Ознакою асиметрії грудної клітини є:

  1. різний рівень розташування клюциц

  2. різний рівень розташування лопаток

  3. деформація грудини

  4. деформація хребта

  5. різний рівень розташування ребер

165. Бронхіальне дихання в нормі вислуховується

  1. над легенями

  2. над горлянкою

  3. над трахеєю

  4. над серцем

  5. в області пространства Траубе

166. Хрипи, що вислуховуються над поверхнею грудної клітини виникають:

  1. в альвеолах

  2. у бронхах

  3. у гортані

  4. в плевральній порожнині

167. Вологі хрипи при вислуховуванні нагадують:

  1. пузирі, що лопаються

  2. тріск снігу

  3. свист в обидві фази дихання

  4. скрип шкіряного ремня

168. Аускультативною ознакою синдрому скопичення газу в плевральній порожнині є6

  1. відсутність везикулярного дихання

  2. бронхіальне дихання

  3. крепітація

  4. жорстке дихання

  5. шум тертя плеври

169. Для синдрому порушення прохідності бронхів при аускультації характерні побічні дихальні шуми:

  1. сухі високі хрипи

  2. крепітація

  3. вологі хрипи

  4. сухі низькі хрипи

170. Мілко- та середньопузирчасті хрипи та наявність бронхофонії можуть бути при:

  1. звуженні просвіту бронхів

  2. ущільненні легеневої тканини

  3. порожнині в легенях

  4. підвищенні повітряності легеневої тканини

171. Амфоричне дихання є ознакою наявності:

  1. компресійного спадіння легень

  2. звуженні просвіту бронхів

  3. наявності повітря в плевральній порожнині

  4. наявності порожнини в легенях

  5. ущільненні легеневої тканини

172. Жорстке дихання та велика кількість сухих хрипів можуть бути при:

  1. наявності повітря в плевральній порожнині

  2. потовщенні листків плеври

  3. звуженні просвіту бронхів

  4. ущільненні легеневої тканини

173.У людини гіпервентиляція внаслідок фізичного навантаження. Який з наведених показників зовнішнього дихання в неї значно більший, ніж у стані спокою?

А. Дихальний об’єм.

В. Життєва ємність легень.

С. Резервний об’єм вдиху.

D. Резервний об’єм видиху.

E. Загальна ємність легень.

    1. Людина зробила спокійний видих. Як називається об’єм повітря, який міститься в її легенях при цьому?

А. Життєва ємність.

В. Залишковий об’єм.

С. Резервний об’єм видиху.

D. Дихальний об’єм.

E. Функціональна залишкова ємність легень.

175.Людина зробила максимально глибокий вдих. Як називається об’єм повітря, що міститься в її легенях?

А. Загальна ємність легень.

В. Життєва ємність легень.

С. Ємність вдиху.

D. Функціональна залишкова ємність легень.

E. Дихальний об’єм.

176 Людина зробила максимально глибокий видих. Як називається об’єм повітря, що міститься в її легенях?

А. Функціональна залишкова ємність легень.

В. Залишковий об’єм.

С. Ємність вдиху.

D. Резервний об’єм видиху.

E. Альвеолярний об’єм.

177.Людина в стані спокою штучно примушує себе дихати часто і глибоко протягом 3-4 хв. Як це відображається на кислотно-основному стані організму?

А. Виникає метаболічний алкалоз.

В. Виникає дихальний ацидоз.

С. Виникає дихальний алкалоз.

D. Виникає метаболічний ацидоз.

E. Кислотно-основний стан не змінюється.

178.У підлітка, 12 років, який хворіє на бронхіальну астму, розвинувся тяжкий напад астми: виражена експіраторна задишка, блідість шкіри. Який вид порушення альвеолярної вентиляції має місце?

А. Нервово-м’язовий.

В. Рестриктивний.

С. Торакодіафрагмальний.

D. Центральний.

E. Обструктивний.

179.У жінки, 45 років, яка тривалий час хворіє на бронхіальну астму, виник напад ядухи. Який патогенетичний механізм цього явища?

А. Зниження чутливості дихального центра.

В. Втрата еластичності легеневої тканини.

С. Спазм дрібних бронхів.

D. Порушення рухливості грудної клітки.

E. Порушення перфузії легеневої тканини.

180.В обстежуваного визначили дихальний об’єм (500 мл), частоту дихання (15 за 1 хв), об’єм мертвого простору (100 мл). Скільки повітря пройде в нього за 1 хв через альвеоли?

А. 9000 мл.

В. 7500 мл.

С. 1500 мл.

D. 6000 мл.

E. 7400 мл.

181.Дихальний об’єм становить 450 мл, а частота дихання – 20 за 1 хв. Якою буде альвеолярна вентиляція?

А. 5000 мл.

В. 3000 мл.

С. 4000 мл.

D. 6000 мл.

E. 8000 мл.

6.2. Тестові завдання.

182.Яка швидкість поширення пульсової хвилі в периферійних артеріях?

А. 6-9 м/с.

Б. 3-6 м/с

В. 9-12 м/с

Г. 12-15

Д. Різниця в залежності від стану хворого.

183. Яке захворювання супроводжується зростанням швидкості поширення пульсової хвилі?

А. Атеросклероз (atherosclerosis).

Б. Гіпертонічна хвороба

В. Ревматизм

Г. Міокардит

Д. Гіпертрофічна міокардіопатія.

184. Коли буває різний пульс (pulsus differens) на променевих артеріях?

А. У випадку неспецифічного аортоартеріїту - синдрому Такаясу (облітерація внаслідок хронічного запального процесу дуги аорти і великих судин, що відходять від неї)

Б. При стенозі лівого передсердно шлуночкового отвору (ліве передсердя стискує ліву підключичну артерію) - симптом Попова-Савельева

В. У разі великого загруднинного зоба

Г. При аномаліях розвитку судин

Д. У всіх перерахованих вище випадках




следующая страница >>