asyan.org
добавить свой файл
1
ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ КОСМІЧНИХ СИСТЕМ У СУЧАСНИХ ВОЄННИХ КОНФЛІКТАХ
Живило Є.О.

НЦЗІ ВІТІ НТУУ «КПІ»
У статті розглянуто досвід застосування КС у останніх військових конфліктах, масштаби застосування КЗ зв’язку як воєнного, так і цивільного призначення, перелік завдань, що вирішувались за допомогою космічних систем та внесок в кінцевий результат бойових дій.

Ключові слова: космічні системи, космічні засоби, космічні апарати.

Актуальність досліджень. У сучасних умовах особливо актуальні питання ведення воєнних дій в умовах все більшого впливу КЗ на характер загальновійськових операцій, підготовку та ведення озброєної боротьби в цілому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вперше, в бойових умовах, орбітальні КЗ були використані США в період дій у Вєтнамі (1964-1973 роки). Завдяки їм підтримувався безперервний зв'язок Пентагону з командуванням експедиційних сил, проводилось фотознімання важливих районів та об’єктів, що забезпечувало дії авіації та наземних сил.

У війні на Ближньому Сході (1973 рік) розвідувальна інформація з американських супутників використовувалась Ізраїлем для рішення оперативних завдань.

На протязі англо-аргентинського конфлікту (1982 рік) за допомогою КС здійснювалась розвідка об'єктів на узбережжі Фолклендських (Мальвінських) островів, розвідка океанського театру воєнних дій, зв'язок метрополії з ескадрою на переході морем та морськими піхотинцями, які висадились на острови.

До початку 90-х років США вже мали зформовану повітряно-космічну доктрину, сотні супутників воєнного призначення, а також Об'єднане космічне командування, яке здійснювало планування використання КЗ та управління орбітальним угрупованням [1]. Це з'явилося підставою для широкомасштабного використання КЗ під час операції "Буря в пустелі" (1991 рік).

Виклад основного матеріалу досліджень. Використання КЗ під час проведення вище зазначених воєнних операцій носило ознаки підготовки та ведення забезпечуючої космічної операції.

Цими ознаками були:

1. Вперше КЗ зв’язку використовувались на всіх рівнях стратегічному, оперативному, а також тактичному.

2. У підготовчий період здійснювалось нарощування орбітального угруповання. Так, до початку Ірако-Кувейтського конфлікту для забезпечення системи управління бойовими діями можна було використовувати до 11 супутників зв'язку. У період розгортання багатонаціональних сил у районі Перської затоки було здійснено нарощування супутників зв'язку до 3 КА. Крім цього, з резерву в оперативне використання було переведено 2 КА супутникового зв’язку .

3. Вперше для цілодобового стеження за обстановкою були використані КА радіолокаційної розвідки "Лакросс". Особливою ознакою було і те, що під час операції широко використовувалась інформація комерційних КА дистанційного зондування Землі "Спот" та "Лэндаст".

4. Під час ведення бойових дій застосовувались як національні засоби зв'язку та ретрансляції даних членів альянсу (американські - DSCS, UFO британський - "Скайнет", французький "Сіракуз"), так і спеціалізовані супутники зв'язку об'єднаних сил - "НАТО-4". Це забезпечило організацію надійного зв’язку на всіх рівнях управління та передачу інформації від центрів обробки до виконавців.

Розгорнута мережа мобільних пунктів прийому інформації, широке використання супутникових каналів зв'язку дозволили доводити дані космічної розвідки до з’єднань та частин за 1,5-3,5 години.

Досвід війни свідчить також про те, що у системі зв’язку до 60% займали КЗ. Особливу увагу було приділено організації зв’язку у тактичній ланці. Для цього були використані наземні мобільні станції зв’язку та додатково орендувались комерційні канали зв’язку.

Масштаби застосування КЗ зв’язку як воєнного, так і цивільного призначення, перелік завдань, що вирішуються за допомогою КС; той внесок в кінцевий результат бойових дій, який належав космосу, дозволили закордонним фахівцям стверджувати, що операція "Буря в пустелі" підвела риску під класичними війнами минулого. Вона відкрила еру більш високого технологічного рівня та з’явилася ознакою переходу до "космічних" війн.

У ході операції “Непохитна воля” (Афганістан 2000 р.) і під час іракської компанії (2003р.) налагоджувалася взаємодія між КС і наземними пунктами, а також відпрацьовувалися елементи інформаційної боротьби – ведення репортажів у реальному часі з окопів у світовій інформаційній мережі.

Розгляд досвіду застосування КС у останніх конфліктах свідчить про успішне поширення меж застосування КЗ, залежність космічного угруповання, що застосовується, від особливостей конкретного району бойових дій. Висновки та перспективи подальших досліджень.

Ураховуючи стан і розвиток КС, можна зробити висновки, що на сьогоднішній день західними країнами створена глобальна інформаційна система космічного базування квазіреального масштабу часу, яка дозволяє використовувати збройні сили практично у будь-якій точці земної кулі. Ця система удосконалюється у напрямках підвищення дозволяючої здатності, швидкості доставки і обсягу інформації, гнучкості управління і маневреності. При цьому, для забезпечення швидкості функціонування здійснюється перехід від багатофункціональних (великих за розміром) до вузькопрофільованих КА (міні і мікросупутники).

Подальший розвиток воєнних дій закордонні фахівці пов'язують з підвищенням ефективності застосування сил та засобів оперативного та тактичного призначення на підставі подальшого удосконалення засобів космічного забезпечення, концепції розвитку "малих супутників", розробки та застосування засобів ураження з космічним базуванням [2].

Література:

1. Застосування космічних систем для забезпечення дій збройних сил: Навчальний посібник. М. С. Пастушенко, В. І. Присяжний, В. О. Яновський та ін./ За редакцією кандидата військових наук професора В. І. Ткаченка. – Харків: ХВУ, 2003. – 192 с.

2. Звіт про науково–дослідну роботу (шифр "Операція – Ж"). – Ж.: ЖВІРЕ, 2005. –301 с.