asyan.org
добавить свой файл
1 2 3
Норми оцінювання знань,

умінь і навичок з української мови та літератури

(для шкіл з російською мовою навчання)
1–4 класи
1. Читання
Починаючи з II півріччя 2 класу, перевіряються уміння читати вголос правильно, свідомо, плавно, з нормальною для усного мовлення швидкістю (не уповільнено і не надто швидко), дотримуючись логічних пауз, інтонуючи кінець речень відповідно з розділовими знаками.

Перевірка умінь читати вголос здійснюється індивідуально. Для цього учневі пропонується для читання прозовий чи віршований текст, який опрацьовувався на попередніх уроках, і дається завдання прочитати його вголос перед класом. Після читання у 2 класі ставиться 4, а в 3–4 класах — 5 запитань з варіантами відповідей (тести) для з’ясування розуміння змісту прочитаного, основної думки, значення окремих слів та виразів.

Для читання добираються невеликі за обсягом тексти чи закін­чені уривки текстів або більший текст, поділений на частини для читання кожної окремими учнями.
^ Орієнтовна кількість слів у текстах для читання вголос


Клас

Кількість слів на початок навчального року

Кількість слів на кінець навчального року

3

4

60-65

75-80

70-80

85-90


Швидкість читання вголос не вимірюється. Орієнтиром є плавне читання з нормальною для усного мовлення швидкістю. У 2 класі темп читання українською мовою дещо нижчий, ніж російською, допускається поскладове прочитування окремих багатоскладових слів.
Оцінювання читацьких умінь та розуміння прочитаного

Оцінка «5». Учень читає в міру голосно, плавно; правильно вимовляє слова, дотримується логічних пауз, правильно інтонує кінець речень. Виявляє повне розуміння прочитаного (дає правильні відповіді на всі запитання до тексту). У процесі читання може бути допу­щено 1–2 помилки в наголошувані слів чи вимові окремих звуків, або 1–2 помилки у поясненні слів чи виразів.

Оцінка «4». Учень читає в міру голосно, плавно, в основному правильно вимовляє слова, дотримується логічних пауз, правильно інтонує речення, однак у процесі читання допускає 2–3 помилки (орфоепічні, інтонаційні, у наголошуванні). Виявляє повне розуміння прочитаного, однак може допустити 1–2 помилки в поясненні слів чи виразів.

Оцінка «3». Учень читає в міру голосно. Однак темп читання нерівномірний, і в окремих випадках наявні паузи, перекручування деяких слів, поскладове читання. Виявляє неповне розуміння прочитаного. Відпо­відаэ правильно лише на 2–3 поставлених запитання.

Оцінка «2». Учень читає тихо, недочитує закінчення окремих слів, перекручує слова, наявні паузи, поскладове читання, не вміє інтонувати речення, допускає низку помилок у вимові слів, наголошуванні. Виявляє неповне розуміння прочитаного. Правильно відповідає лише на 1–2 запитання.
2. Письмо

Починаючи з 3 класу в учнів формуються уміння писати, вживаючи букви українського алфавіту.

Перевірка здійснюється фронтально. Учням пропонується текст для списування, в якому пропущені букви і, и, е, є, ї, ґ. Обсяг тексту для списування 35–40 слів. Час роботи — 15–20 хвилин.

Під час оцінювання навичок письма у 3–4 класах беруться до уваги техніка письма та культура запису.
Оцінювання навичок письма

Оцінка «5». Учень пише акуратно, каліграфічно, грамотно, правильно вживаэ букви українського алфавіту. При цьому допускається 1 помилка на їх заміну, пропуск чи перестановку букв.

Оцінка «4». Учень пише акуратно, каліграфічно. Допускає 2–3 помилки у вжи­ванні букв українського алфавіту, на пропуск чи перестановку букв.

Оцінка «3». Учень пише в основному акуратно, каліграфічно. Однак допущено 4–6 помилок у вживанні букв українського алфавіту, на пропуск, перестановку букв.

Оцінка «2». Учень пише неохайно. Допущено більше 6 графічних помилок, у тому числі на вживання букв українського алфавіту.

Крім того, здійснюється поточна перевірка зошитів і результати її враховуються при виведенні оцінки за четверть. Якість навичок письма перевіряється щотижнево, а в кінці кожної четверті у відповідну графу журналу виставляється узагальнена оцінка за ведення зошитів.
^ 3. Оцінювання знань з мови, мовлення та мовних умінь

Оцінювання мовних знань та умінь відбувається у 3–4 класах піс­ля опрацювання великих за кількістю відведених годин чи невеликих об’єднаних тем («Звуки і букви», «Орфографія», «Будова слова», «Речення», «Текст», «Іменник», «Змінювання іменників за відмінками» тощо).

Перевірці підлягають лише ті знання та уміння з мови, які необхідні для правильного використання їх у мовленні.

Перевірка здійснюється фронтально у письмовій формі з виконанням завдань тестового характеру.

Учням пропонуються завдання на:

— розпізнання вивчених мовних явищ (підкреслити, позначити, виписати);

— виявлення відмінностей у подібних явищах російської і української мов;

— класифікацію (групування);

— добір власних прикладів, утворення словосполучень, речень із заданих слів, доповнення і побудова речень, доповнення тексту, сполучення чи доповнення частин прислів’їв і приказок, добір синонімів чи заміна слів синонімами; встановлення за допомогою сполучників зв’язку між частинами речень тощо. Контрольна робота складається з 4 завдань, з них одне на виявлення знань з мови, 3 — на виявлення практичних умінь.
^ 4. Оцінювання диктантів
У 3–4 класах перевіряється рівень орфографічної та пунктуаційної грамотності учнів. Формою її перевірки є контрольний диктант.

Перевіряються уміння правильно писати слова на вивчені орфографічні правила та словникові слова, написання яких діти запам’ятовували, правильно оформляти роботу, вживати розділові знаки відповідно до опрацьованих правил.

Для контрольної роботи добирається текст, доступний для учнів даного класу, максимально насичений орфограмами та пунктограмами на раніше засвоєні правила (не менше 2–3 орфограм та пунктограм на кожне). При цьому слід уникати текстів, у яких є багато нових, незрозу­мілих для учнів слів. Поодинокі слова слід пояснювати і записувати на дошці.
^ Обсяг диктанту


Клас

Кількість слів на кінець

навчального року

3

4

50-55

65-70


При оцінюванні слід брати до уваги, що:

— усі орфографічні помилки вважаться грубими;

— пунктуаційні помилки прирівнюються до орфографічних;

— 2 помилки на заміну букв українського алфавіту, пропуск, перестановку букв вважаються однією негрубою, 3 помилки — однією грубою (прирівнюється до однієї орфографічної);

— 3 виправлення прирівнюється до однієї негрубої помилки;

— помилка в одному слові, що повторюється кілька разів, вважається однією; помилки на одне правило в різних словах — різними;

— орфографічні та пунктуаційні помилки на правила, які не вивчалися, виправляються, але не враховуються при оцінюванні диктанту, крім випадку, коли слова були записані на дошці, а пунктограми продиктовані.

Нормативи оцінювання диктантів:

Оцінка «5» — допускається 2 негрубі помилки (пропуск, заміна, перестановка букв);

Оцінка «4» — 3 негрубі; 2 грубі й 1 негруба або навпаки; 2 грубі й 2 негрубі;

Оцінка «3» — 2 грубі й 3 негрубі або навпаки; 3 грубі й 3 негрубі; 3 грубі й 4 негрубі;

Оцінка «2» — 8 помилок і більше.

^ 5. Усний переказ
Для переказування близько до тексту добирається невеликий за обсягом художній текст-розповідь, який читається вчителем безпосередньо перед перевіркою рівня умінь монологічного мовлення: у 2 класі — двічі, а в 3–4 класах — один раз.

^ Обсяг тексту

Клас

Кількість слів

2

3

4

55-60

60-65

75-80


Оцінювання усного переказу

Оцінка «5». Учень самостійно переказує текст. Допускає окремі помилки в мовленні (1–2), які виправляє самостійно або з незначною допомогою вчителя.

Оцінка «4». Учень самостійно переказує текст. При цьому допускає повтори слів, паузи, 1–2 — орфоепічні чи граматичні помилки та 1–2 — лек­сичні.

Оцінка «3». Учень затрудняється при переказуванні; потребує допомоги вчителя. Розповідь складається з 3 двоскладних речень. Допускає до 6 орфоепічних, граматичних та лексичних помилок.

Оцінка «2». Учень потребує значної допомоги вчителя у вигляді запитань, підказок слів. Переказування уривчасте, багато повторів, зміст повністю не переданий. Низка лексичних, граматичних та орфоепічних помилок.
6. Аудіювання

(слухання, розуміння прослуханого)

Перевіряються уміння сприймати на слух незнайомий текст і розу­міти його з одного-двох прослухувань (у 2 класі) й одного — у 3–4 класах.

У 2 класі перевіряється розуміння фактичного змісту (про кого, що розповідається, що саме). У 3–4 класах, крім фактичного змісту, перевіряється розуміння:

— основної думки;

— причинно-наслідкових зв’язків;

— виражально-зображувальних засобів тексту.

Перевірка умінь слухати — розуміти текст здійснюється фронтально: учитель читає незнайомий текст, потім з метою перевірки його розуміння пропонує серію запитань з варіантами відповідей до кожного: у 2 класі — 4 запитання по 3 відповіді на кожне, у 3–4 класах 5 запитань по 3 відповіді на кожне.

Учні уважно слухають запитання і варіанти відповідей та вибирають на їхній погляд правильну.

Матеріалом для контрольної перевірки сформованості аудіативних умінь є зв’язний текст (невелика за розміром казка або уривок, оповідання, сюжетний вірш).

^ Орієнтований обсяг тексту та час його звучання


Клас

Кількість слів

Час звучання (хв.)

2

3

4

80-120

120-160

160-200

1-1,5

1,5-2

2-2,5


У 2 класі учень вибрав правильні відповіді на 4 запитання — оцінка «5»; на 3 — оцінка «4», на 2 — оцінка «3», на 1 — оцінка «2». У 3–4 класах відповідно на 5 запитань — оцінка «5», на 4 — «4», на 3 — «3», на 2 і менше «2».
5–11 класи

^ 1. Оцінювання усних відповідей учнів

Усне опитування є одним з основних способів перевірки знань, умінь і навичок учнів з української мови. При оцінюванні відповіді учня потрібно керуватися такими критеріями: 1) повнота і правильність відповіді; 2) ступінь усвідомленості, розуміння вивченого; 3) мовленнєве оформлення відповіді.

Відповідь учня має бути зв’язним, логічно послідовним повідомленням на певну тему, виявляти його вміння застосовувати визначення, правила до конкретних випадків.

Оцінка «5» ставиться, якщо учень 1) грунтовно і повно викладає вивчений матеріал, 2) виявляє повне розуміння матеріалу, обґрунтовує свої думки, застосовує знання на практиці, наводить необхідні приклади не тільки за підручником, а й самостійно складені, 3) викладає матеріал послідовно і правильно з точки зору норм літературної мови.

Оцінка «4» ставиться, якщо учень дає відповідь, що задовольняє ті ж вимоги, що й оцінка «5», але допускає деякі помилки, які сам виправляє після зауваження вчителя, та поодинокі недоліки в послідовності викладу матеріалу і мовленнєвому оформленні.

Оцінка «3» ставиться, якщо учень виявляє знання і розуміння основних положень даної теми, але 1) викладає матеріал не досить повно і допускає помилки у формулюванні правил, 2) не вміє глибоко і переконливо обґрунтовувати свої думки і відчуває труднощі під час добору прикладів, 3) викладає матеріал непослідовно і допускає помилки в мовленнєвому оформленні.

Оцінка «2» ставиться, якщо учень виявляє незнання більшої частини вивченого матеріалу відповідного розділу, допускає у формулюванні правил помилки, що спотворюють їх зміст, непослідовно і невпевнено викладає матеріал.

Оцінка «1» ставиться, якщо учень виявляє повне незнання чи нерозуміння матеріалу.

Позитивна оцінка («5», «4», «3») ставиться не тільки за одноразову відповідь (коли на перевірку знань учня відводиться певний час), а й за суму відповідей, даних учнем протягом уроку.
^ 2. Оцінювання диктантів
Основною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності є диктант.

Перевірці підлягають уміння правильно писати слова на вивчені орфографічні правила та словникові слова, визначені для запам’ятовування; ставити розділові знаки відповідно до опрацьованих правил пунктуації; належним чином оформляти роботу.

Для диктантів треба використовувати зв’язні тексти, які відповідали б нормам сучасної літературної мови, були доступними за змістом даного класу.

^ Обсяг диктанту по класах


Клас

Кількість слів у диктанті

5

70-80

6

80-90

7

90-100

8

100-110

9

110-120

10

120-130

11

130-140

У визначенні кількості слів у диктанті враховують як самостійні, так і службові слова.

Якщо диктант супроводжується завданням, обсяг його можна скоротити приблизно на 10–20 слів.


следующая страница >>