asyan.org
добавить свой файл
1






1 –ий экз : В господарський суд Закарпатскої області

18 ………………………………………………………

05.10.03 88000 Ужгород, Коцюбинського, 2а

Прошу господарський суд Закарпатської області та його Голову Н.М. Ващиліну особисто прийняти належні міри для розгляду моєї апеляційної скарги в ЛАГС сумісно з матеріалами справи (відправляти апеляційну скаргу (після получення Вами) сумісно с матеріалами справи №5/299, повернутої Вам згідно його ухвали 26.09.03, копію котрої додаю, для запобігання получення цієї апеляційної скарги в ЛАГС без судової справи, якщо вона буде вислана зустрічно Вам.

^

Для Львівського апеляційного господарського суду


...................................................................................

79010 Львів, Личаківська, 81

позивач: Приватний підприємець Салтиков Володимир Миколайович

/Салтыков Владимир Николаевич/,

р/р 2600930012519 в УКРСОЦбанку в м. Ужгороді МФО 312011

ідент. код 1866700693, тел/факс (03122)-29069

…………………………………………………………….

88000 Ужгород, Головна пошта, а/с 46 «А»

(88000 Ужгород, Главпочтамт, а/я 46 «А»)
Копія 1: відповідачу№1: ДПІ в м. Ужгороді

(ГНИ в г. Ужгороде)

………………………………………………………

^ 88000 Ужгород, Духновича, 2, факс 03122- 34305. тел (03122)-14230
Копія 2: відповідачу №2: Управління держказначейства України в Закарпатський обл.

………………………………………

88000 Ужгород, пл. Народна, 4, факс/тел (03122)-33366

^

Копія 3: The Register Europian Court of Human Rights Counsul of Europe

F67075 STRASBОURG CEDEX

В ЕВРОПЕЙСКИЙ СУД ПО ПРАВАМ ЧЕЛОВЕКА

INTERNET: http://www.echr.coe.int

FAX (0)3 88 41 27 30, 1033- 388- 41 27 30


(Приложение к дополнительному № 8 заявлению в Европейский Суд)
Відносно рішення 12.09.03 №5/299

госпсуду Закарпатської обл.

Ціна позову 9940 грн.
^

АПЕЛЯЦШЙІНА СКАРГА


після усунення обставин ухвали ЛАГС 26.09.03 № 5/299, зазначених у п.2 ст. 97 ГПКУ повторна апеляційна скарга, без формальних недолік апеляційної скарги 16.09.03 №16 та в перекладі на державну українську мову, на рішення 12.09.03 госпсуду Закарпатської обл. в справі 5/299 судді В.I.Карпинець в черговому (четвертому) розгляду в іншому складі того же суду (справа 7/44-2001- в 1-ому розгляду), у виконання постанови ЛАГС 05.06.03 №5/299

і клопотання про відновлення пропущенного строку для подання апеляційної скарги



Грунтуясь на р.ХII ГПКУ, після усунення обставин згідно ухвали ЛАГС 26.09.03 № 5/299, зазначених у п.2 ст. 97 ГПКУ, вношу повторну апеляційну скаргу без формальних недолікив апеляційної скарги 16.09.03 №16, повернутою ЛАГС 03.10.03 (с іншими доказами направлення копії скарги іншим сторонам спору та в авторському перекладі на державну мову - не рідну мову позивача, яку не вивчав; прошу суд і сторони пробачити мовні, граматични і стилістичні помилки-недоліки), на рішення 12.09.03 госпсуду Закарпатської обл. по справі 5/299 судді В.І.Карпинець з змінами ухвалою того саме суду 15.09.02 (повинно бути 15.09.03), (далі – Рішення), в чергового (четвертого) розгляду в іншому складі того ж суду (справа 7/44-2001- в 1-ому розгляду), в виконанні постанови ЛАГС 05.06.03, в справі по відшкодування нематеріальної шкоди, де відповідач №1 – ДПІ в м. Ужгороді, відповідач №2 (3-тя особа) – управління держказначейства в Закарпатський обл, та вношу клопотання про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги згідно ст.97 ГПКУ.

1. Суть спору в Рішенні викладена в основному вірно.

2.Прошу рахувати поважною підстави відновлення пропущеного строку подання апеляційної жалоби тому, що:

- позивач користувався нормою ст.55 Конституції Украіни (КУ – далі), та багатолітнім прецедентом судового спору без обмежень на мову скарг державною мовою;

- відносно доказів відправки копій – позивач використовував багатолітні поштови прецеденти цього судового спору (див. матеріали справи), та користувався іншою судовою звичайною національною практикою, та брав до уваги, що в поштовій квитанції вказан одержувач, вид та категорія відправлення;

- додаткова ухвала облхозсуду 15.09. 02 2003 отримана після відправки моєї апеляційної скарги16.09.03 №16.

Підставами для скасування або зміни Рішення є:

- порушення і неправильне застосування норм матеріального права;

- неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

- порушення і неправильне застосування норм процесуального права, а також застосування норм процесуального права яке призвело до прийняття неправильного рішення (порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення госпсуду, якщо господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки відповідальності - посадових осіб відповідача №1 що не були залучені до участі у справі та залишив без розгляду дії його службових осіб).

2.1. Порушення судом норм матеріального права у тому, що:

- неправильно застосовані судом в Рішенні нормоакти і не використані нормоакти, необхідних до використання.

2.1.1. В мотивувальній частині Рішення (стор.2) з посиланням на ст.ст.13 и 14 ЗУ «Про державну податкову службу» вказано: «У випадку, коли збитки завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, такі підлягають відшкодуванню за рахунок коштів держбюджету» (ДПС - далі). «Таким чином, законодавством встановлена відповідальність лише посадових осіб ДПС, та не передбачена відповідальність в цій частині самого органу ДПС, оскільки ст.14 ЗУ «Про державну податкову службу» надає право оскарження рішень і дій органів ГПС у встановленному законодавством порядку».

a. Рішення в цій частині

  • не тількі суперечить логиці, тому, що заперечення відповідальності посадових осіб не спричиняє відсутності відповідальності держоргану влади;

  • не тільки посилається на законодавство, яке звільняє від матеріальної відповідальності посадових осіб ДПС (ДПІ), перекладає відшкодування збитків на державу, та не вказує на відповідальність службових осіб (різницю між ними див. в КУ, постановах та в рекомендаціях ВСУ, ВАСУ, ВГСУ), що робили налогову перевірку (див. акт с додатками у справі на СDR –диске позивача) з багаточисленними порушеннями - тих (инспекторів-контролерів), чиї підписи під актом перевірки (не е посадовими особами), хто перевіряв її підсумки, брав участь у позасудовій апеляції, перевіряв законність перед прийняттям санкцій, хто перевіряв на неприсутність/присутність кримінальних порушень позивача, хто виконував/невиконував судові рішення по відшкодуванню матеріальних збитків по судовим рішенням з значними та багачисленними порушениями законів.

В тот самий час, ст.56 КУ накладає відповідальність не тількі на посадових осіб, но і на службових осіб), не тільки за матеріальну, но і за моральну шкоду (збитків). Відсутність позову до посадових осіб не залишило права позивача та обов`язка суду правильно та справедливо визничити винних (в т.ч. службових осіб) і покарати їх згідно ст.24 ГПКУ включно по законній процедурі, також при відсутності їх серед відповідачів позову.

b. Рішення у цій частині незаконно також по причині суперечності ст.55 КУ, котра декларує позивачу право оскаржити в суді дії та бездіяльність органів влади, а не тільки посадових і службових її осіб. Усякий Закон України, що обмежує у цих правах позивача, незаконний згідно ст. 64 КУ, і не може застосовуватися. Тим більше, що ст.124 КУ розширюе юрисдицію суду на усі правовідношення, котрі діють в державі, у т.ч. спори со службовими і юридичними особами, а також права особи на звернення до суду за вирішенням спору, що не може бути обмежено законом чи іншими нормативно-правовими актами. Також, суд не використав рекомендацій у цій частині діючий апеляційній постанові (ЛАГС 05.06.03 №5/299), процедурно обов`язкової для Закарпатського госпсуда. Таким чином, судом порушено право позивача на відшкодуванння за рахунок держави заподіяної шкоди (збитків) згідно ст.56 КУ.

2.1.2. Мотивувальна частина Рішення відносно відшкодування заподіяної нематеріальної (і моральної (у т.ч.) шкоди (збитків) саме посадовими особами, а не організацією відповідача, руйнує принцип однооманітного використання права тому, що ці питання одночасно вирішені судовими рішеннями по позовам 7/55 – 1999 та 7/30-2000, перевіреними усіма національними судовими та надзорними інстанціями, в спорах про відшкодуванння податків з участю тих самих сторін. В подібній ситуації вже вирішено питання відповідальності та підсудності саме ДПІ (ДПС), а не її службових осіб. Визиває сумніви справедливость Рішення - суд суперечить самому собі, оскільки рішення 05.09.00 №7/30-2000 фактично прийнято їм за преюдицію.

Нагадую, що ст.13 ЗУ “Про державну податкову службу” не робить різницю при визначенні відповідальних осіб від присутності матеріальної чи нематеріальної шкоди (збитків).

2.1.3. Ст.124 КУ, яка повинна бути використана судом, по мотивам, вказаним вище, дає позивачу право звернення в суд за сатисфакцією порушених ^ КОЖНОГО ЗАКОНОМ ОХОРОНЯЕМИХ ПРАВ І СВОБОД, у т.ч. нематеріальних (незалежно від нанесення моральноі шкоди), реєстр яких приведений, у вих. 20.09.01 № 88 (вх..5771), не заперечених відповідачами. Суд обмежився лише неповним дослідженням моральних наслідків перевірки та наступної діяльності відповідачів, лишив без розгляду і без сатісфакції богаточисленні порушення охороняємих КУ і міжнародної Конвенції прав та свобод позивача, вказаних у матеріалах госпсправи. Доказом неповного дослідження є відсутність мотивувальних зуперечень відповідачів по пунктам претензій вих. 20.09.01 №88 (вх.5771).

2.1.4. Рішення вказує на неможливість використання норми ст.4401 ЦКУ в частині порядку доказів нематеріальної щкоди (збитків) (моральної, в т.ч.) по мотиву, що правове положення позивача підпадае під ст.2 ЗУ “Про підприємства в Украіні” (абз.2 cтор.3 Рішення) і, тому, покладає сбір доказів факту нематеріальної шкоди (збитків) на позивача.

С однієі сторони, моя думка, що доведен документами факт нанесення нематеріальної шкоди (збитків) в вигляді обмеження охороняемих прав та свобод позивача, що примусило змінити образ життя позивача, підтверджений у т.ч. матеріалами CD-R-диска заводської №2351G525085823, і недоведеним зворотнє ні судом, ні відповідачами.

З другої сторони - таке використання права судом, на мою думку є помилковим, оскільки ніякий спеціальний Закон не вправі залишити позивача конституційних прав особі, рівності громадянських прав у порівнянні іншими платниками податків, спори яких виконують процедури ЦКУ (в випадку, коли вони є непідприємцями). Навпаки, на мою думку, згадуваний закон має додати позивачу права підприємця, не виключає його громадянського права на захист у рамках ЦКУ, встановленої ст.4401 ЦКУ, тим більше, що порядок доказів у силу одноманітного використання права потребують саме її використання, замість використання ст.33 ГПКУ, як вирішив суд. Оскільки докази, які мали бути зібрані одним способом, не повинні вимагатися судом та стороною, як докази зібрані іншим способом. Тому, рахую, суд нарушив одноманитність в використовуванні права змінив порядок збору доказів.

Таке, прийняте в Рішенні використання нормативного акту, порушує охороняєме законом конституційне право, свободу та інтереси позивача, обмежуя норму ст. 56 КУ, с декларірованим правом на відшкодування моральної шкоди (збитків), причиненої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю не тількі службових осіб, но і органів держвлади, обмежуя право позивача на справедливий суд в розумний строк згідно ЕвроКонвенції (Рим.1950 г). Права, які Конституцією декларовані кожному громадянину (у т.ч. підприємцю), не можуть бути зменьшені ніяким нормативним актом, правом позивача використовувати методику ст.4401 ЦКУ – та від відповідача вимагати та залучати докази, що моральна шкода (збиткі) нанесені не їх посадовими та службовими особами, не їх організацією, що припустили, на думку позивача, суду, аудитора, судексперта (в справі 7/55) багаточисленні доказані порушення охороняемих прав та свобод позивача. Саме так, рахую, покладена на ДПІ зобов`язаність доказів непричинення нематеріальної шкоди (збитків). В силу того, что де яки обставини можуть доводити тількі особливим чином. Докази від супротивного мают таку саму силу, як індукция чи дедукция. Порядок доказів моральної шкоди (збиткі) не залежить, нанесен він був ДПІ у процесі збору податків (привласненням майна) чи, наприклад, неуплатою за поставлений йому товар в процесі своеї уставної діяльності сторін спору, но щкода (збиткі) при збиранні податків, як правило, збільшена неможливістю вибору партнера по відношенням.

Використання судом ч.6 ст.15 та ст.15 ЗУ “Про підприємства в Україні” (с урахуванням змін рішення 26.09.03 ухвалою 15.05.02 03 (описка суду)), відносно підприємця не може зменьшувати його особисті права як физичної особи в порівнянні з іншими – непідприємцями.

Така саме позиція позивача базується на ст. 64 КУ, яка заперечує обмежувати конституційни права у будь який формі та на ст. 22 КУ, яка декларирує невичерпність, нескасування конституційних і діючих прав та свобод, яка, рахую, порушена використанням у Рішенні нормами, яки суперечат КУ.

Рішення в частині невикористання ст. 4401 ЦКУ заперечує також діючій касаційній постанові 17.09.02 №5/299 ВГСУ, що також заперечує прцесуальному одноманітному застосуванню законодавства.

2.2. Якщо умовно погодитися з думкою суду (з чим позивач безумовно не згоден), Рішення, на мою думку, порушує норму процесуального права у тому, що порушена норма ст.24 ГПКУ. Суд Рішенням визначив, що відповідачом по справі може бути інша особа замість названих позивачом відповідачів, суд не використав передбаченої Кодексом процедуру зміни неналежного відповідача на інших, якими, на його думку, має бути замість ДПІ – його посадові особи. Вказую на важливу процесуальну помилку суду (особліво важливу, коли з моїми мотивами інших розділів скарги апеляційна інстанція не згідна), тому, що воно у такому разі приводить до значного порушення процесуального права позивача на справедливий суд. Справа у такому разі повинна розглядатися знову (що не зроблено) з строку, коли виноситься ухвала (якої не було) про інших відповідачив. Таким чином, процесуально могло бути, в цій важливій частині, з цього строку, забеспечена справедливість рішення судового спору згідно прав та свобод Чоловіка з римської ЄвроКонвенції 1950 р.

2.3. Ст.124 КУ зобов`язала суд дослідити в Рішенні не тількі факти причинення моральної шкоди (збитків), в наслідку податкової перевірки, но і багаточисленні факти порушень нематеріальних прав і охороняємих свобод та прохання позивача про їх сатісфакцію в судовому засіданні 08.09.03 (див. аудіозапись), чого зроблено не було. Суд обмежився дослідженням морального стану позивача, в той час, як без його обов`язкового дослідження залишилися багаточисленні порушення охороняємих КУ и міжнародним правом основні права та свободи, більшу частину яких дивись в вих. позивача на 37 арк. від 20.09.01 №88 (вх.5771). Ни одне з мотивів порушень відповідачем не спростовано.

2.4. О неповному дослідженні матеріалів справи судом свідчить суперечність мотививувальної частини Рішення судовому рішенню 12.11.01 №5/299 госпсуда Закарпатської обл. та апеляційній постанові 11.03.02 №5/299 ЛАГС, що знайшло відображення у мотивувальній частини (2-ой абз. знизу стор.2) постанови ВГСУ 17.09.02 №5/299 в тому, що госпсуд та апеляційна інстанція прийшли до висновку про правомірність позовних вимог, та достатности доказів, та підтверждених негативних наслідків для позивача в позивний строк, а причинний зв`язок з суперечливої ситуації визнали доведеним.

  1. Вношу клопотання суду про відновлення строку який був пропущений для подання апеляційної скарги згідно ст.97 ГПКУ

і прошу Суд згідно ст. 103 ГПКУ

  • розглянути апеляціійну скаргу по суті та лише сумісно з матеріалами справи, та в складі суддів, які не приймали відказних рішень та ухвал (відменених касаціними інстанціями), по моїм апеляційним та надзорним скаргам в спорах з ДПІ м. Ужгорода;

  • відмінити Рішення чи прийняти нове Рішення по суті спору, зважаючи на багаторазовість його слухання в судах Закарпаття (больше 8-ми разів, включно суду загальної юрисдиції та позови по додатковим епізодам);

  • стягнути з відповідачів позовну суму та відщкодувати причинену нематеріальну шкоду (збиткі) як сатисфакцію;

  • стягнути з відповідача судови витрати;

  • при розгляді апеляційної скарги прийняти до увагі УСІ матеріали –докази нанесенної шкоди (нематеріальної та матеріальної) арбітражних (госп)справ в сукупності:

7/55-1999, які у більший частині відмінило акти ненормативного характеру відповідача по податковій перевірці,

7/90-2000, як докази затрат позивача по суперечкам с відповідачем №1про повернення сум позивача,

7/92-2000, які утримають докази та визначають розмір неутриманого прибутку (збитків) позівача,

7/44-2001, які утримають скаргу, 1-ший позов, його строк, матеріальні доказиі та мотиви нематеріальної шкоди (збитків), які використані в спорному позову.
ДОДАТОК - тількі ЛАГС в 1 экз:

  1. Два завірених поштою бланка опису вкладення згідно ч.2 п.78 Правил надання послуг поштового зв`язку, як доказ направлення аппеляційної скарги іншим сторонам у справі – на 1 стор. кожний, всього на 2 арк.

  2. Засвідчена печаткою банку копія пл. доручення 15.09.03. № 12 на суму 49,70 грн. як доказ сплати держмита на 1 арк..

  3. Копія поверненої ЛАГС апеляційної скарги 16.09.03 №16 (на російський мові без додатків, з 2-ма копіями поштовіх квитанцій, без інших додатків), в доказ виправлення недоліків, на 5 стор., всього на 3 арк.

  4. Світокопія ухвали ЛАГС 26.09.03 по справі 5/299 на 1 арк.

  5. Світокопія конверту з ухвалою ЛАГС по справі 5/299, в подтверждення дати відправлення/получення поштового та мотивування відновлення процесуального строку аппеляції на 1арк.

  6. Дві завірених поштою квітанциї як другій доказ направлення аппеляційної скарги відповідачам, всього на 2 арк.

Приватний підприємець ___________________В.М.Салтиков (В.Н.Салтыков)