asyan.org
добавить свой файл
1
Дистанційна освіта як різновид – нових інформаційних технологій.

Фізична віддаленість студента від навчального закладу зумовила появу концепції дистанційного навчання . Воно було започатковане з 1891р.,коли при Чиказькому університеті організували заочне відділення .

Розвиток комп’ютерної техніки та комунікаційних технологій в освіті в останні десятиріччя 20 ст. дав потужний поштовх новому етапу розвитку дистанційної освіти , відкрив шляхи впровадженню комп’ютерних засобів педагогічної комунікації .

Натепер широко використовуються «електронне навчання» - організаційна форма навчання ,за якої суб’єкт навчання і викладач віддалені один від одного у просторі , а для роботи над навчальним матеріалом використовують ресурси Інтернету .

Поширеною є і комбінована форма навчання , за якої учню навчальний матеріал надається на СД , а робота відбувається в онлайновому режимі .

Дистанційне навчання забезпечує подолання бар’єрів у просторі і часі , одержання актуальної «свіжої» інформації , швидкий зворотній зв’язок ; збільшення кількості потенційних учасників навчання – школярів , студентів , вчителів , фахівців , які оперативно взаємодіють один з одним за допомогою електронних мереж ; мотивованість , інтерактивність , технологічність і індивідуалізованість ; створення комфортніших порівняно з традиційними формами емоційно – психологічних умов для самовираження , зняття психологічних бар’єрів і проблем , усунення помилок усного спілкування ; зниження витрат на навчання ; великій вибір зручного для навчання часу.

Характерними ознаками дистанційної освіти є :
*гнучкість (можливість навчатися в зручний час , у зручному місці та темпі ; нерегламентований час для засвоєння дисциплін );

*модульність (можливість із набору незалежних навчальних курсів-модулів формувати навчальний план, який відповідає індивідуальним або груповим потребам );

*паралельність ( паралельне з професійною діяльністю навчання , тобто без відриву від виробництва );

*охоплення (одночасне звернення до багатьох джерел навчальної інформації : електронних бібліотек , банків даних , баз знань тощо) ;

Рентабельність ( системи дистанційного навчання на 10-50 %дешевші ніж традиційні за рахунок кращого використання навчальних площ і технічних засобів , концентрованого та уніфікованого змісту навчальних матеріалів ) ;

* технологічність (сукупність дидактичних методів та засобів , які використовують нові інформаційні технології ;Інтернет , засоби мультимедіа , комп’ютерні тренажери , системи тестування знань).
У сучасній світовій практиці використовують різні моделі дистанційного навчання .

^ Навчання за типом екстернату передбачає самостійне вивчення курсу у школі або вищому навчальному закладі та складання іспитів екстерном у відповідному типі навчального закладу для отримання сертифікату

^ Навчання за програмою на базі школи , гімназії , університету забезпечує наявність спеціальних курсів дистанційного навчання ,по закінченню яких студент и отримають відповідний сертифікат , якщо це передбачено , або удосконалювати свої знання у тій чи іншій галузі.

^ Навчання на основі міжвузівської та загальношкільної програми за допомогою різноманітних курсів , створених завдяки міжвузівський кооперації. Його метою є надання можливості кожному громадянину країн співдружності отримати освіту на базі різних коледжів та університетів , перебуваючи вдома.

^ Навчання у відкритих університетах дає змогу отримати будь яку освіту всім бажаючим . Пакети відкритого навчання складаються з підручників , відео – і звукозаписів , комп’ютерних програм і комплектів для практичних занять.

^ Курси самоосвіти реалізуються за допомогою телебачення або радіопрограм , програм на СД ,відеозаписів . Студенти мають змогу працювати в автономному режимі , а потім складають іспити , отримають сертифікат .

Неформальне дистанційне навчання відбувається на основі мультимедійних курсів , орієнтованих на навчання дітей і дорослих , які з певних причин не змогли або не можуть навчатися у школі.

У деяких навчальних закладах Інтернет є внутрішнім комунікаційним середовищем . На своїх сайтах вони розміщують інформацію про навчальні програми , розклад занять , електроні бібліотеки та книжкові магазини , поєднуючи форми традиційного навчання та дистанційного . Частину програмних курсів навчальний заклад переводить у віртуальну форму , а центри дистанційної освіти переводять очні екзаменаційні сесії .Діяльність ВНЗ побудована винятково на технологіях Інтернету : вибір навчального курсу , заняття зі студентами , передача контрольних завдань та їх перевірка , складання проміж них та підсумкових іспитів . Консорціуми навчальних закладів для здійснення дистанційного навчання співпрацюють та взаємодіють у розробленні і викладанні дистанційних курсів

Дистанційні навчальні курси , які за формою атестації поділяють на кредитні (офіційно затверджені в акредитованому навчальному закладі ;зараховують студенту в межах навчальної програми за певною спеціальністю; є сходинкою на шляху здобуття вищої освіти ; кожен курс у кредитній ієрархії має своє значення ) і некридитні (призначені для отримання додаткової або післядипломної освіти , наприклад з метою підвищення кваліфікації , не забезпечують нової чи додаткової вищої освіти ; утворюють систему «відкритого навчання» , акцентуючи на цінності навчальної програми , а не диплома чи кредиту).

Використання друкованих текстів або комп’ютерних (електронних ) технологій як основної форми комунікації відрізняє дистанційну форму навчання від інших .

Забезпечення зворотного зв’язку – обов’язкова умова ефективності його здійснення .

Перевагою дистанційних шкіл є можливість урахування індивідуальних темпів навчання учня , насичений і швидкий зворотний зв’язок з вчителем і однокласниками віртуального класу .

^ Віртуальний клас (група) – спільнота учнів , взаємодія між якими при спільному виконанні навчальних завдань відбувається за допомогою комп’ютерних мереж .

Класи у дистанційній школі можуть бути : синхронними , які працюють за однією програмою із загальним стартом ; та асинхронними , до яких учнів приймають протягом дня , тижня , навчального року.

Дистанційне навчання може бути засноване на інтерактивному телебаченні ;комп’ютерних телекомунікаційних мережах (регіональних і глобальних , Інтернет) у режимі обміну текстовими файлами ;комп’ютерних телекомунікаційних мережах з використанням мультимедійної інформації , зокрема в інтерактивному режимі , комп’ютерних відіоконференцій ; на поєднанні елементів різних типів.

За дистанційного навчання використовують такі форми навчання і контролю знань: лекції (передбачають запис на аудіо - та відеокасети , СД –РОМ-диски та ін.,); використання новітніх інформаційних технологій (гіпертексту, мультимедіа , віртуальної реальності та ін..) семінари (проводяться за допомогою відіоконференцій ); консультації (допомога при вивчені дисципліни , послуговуючись телефоном , електронною поштою ); лабораторні роботи (засвоєння матеріалу за допомогою мультимедійних технологій , імітаційного моделювання , віртуальної реальності ); контроль ( у формі текстових програм).

Дистанційне навчання вимагає від вчителя : знання основних принципів функціонування телекомунікаційних систем ; особливостей проведення теле- і відіоконференцій , форумів , основ телекомунікаційного етикету; чинників , які стимулюють активізацію діяльності учнів в мережі; індивідуальних стилів навчально-пізнавальної діяльності учнів; особливостей самостійної діяльності учнів в мережі в процесі дистанційного навчання ; активних методів навчання ( навчання в співробітництві , методів проектів ,різнорівневе навчання , дослідницькі , пошукові методи , дидактичні ігри та ін.. ); способів формування критичного мислення , рефлексії в учнів , вміння здійснювати інформаційну «навігацію» , працювати з інформаційними ресурсами (базами даних , інформаційними службами) , створювативеб-сторінки, працювати в конкретному інформаційно-освітньому середовищі ,подати навчальний матеріал так , щоб забезпечити ефективну , індивідуальну роботу учнів , проводити психолог-педагогічне тестування та оцінювання поточної діяльності учнів , організовувати рольові мережеві ігри, інтегрувати очні і дистанційні форми навчання , використовувати можливості комунікацій через комп’ютерні мережі для організації спілкування між учасниками навчального процесу .
В дистанційній освіті головним звеном є комп’ютерне навчання.

Комп’ютерне навчання –система навчання , в якій одним з основних технічних засобів є комп’ютер .

Ідея застосування комп’ютера як засобу навчання зародилась у 50-ті роки 20 ст. у мережах програмованого навчання .

Основною метою навчання є підготовка учнів до життя в інформаційному суспільстві , підвищення ефективності навчання завдяки впровадженню інформаційних технологій навчання .

За використання комп’ютерів у навчальному процесі вчитель перетворюється з носія готових знань і способів роботи на керівника , посередника і помічника учнів у процесі спільної творчої роботи ; втрачає «монополію на знання» , бо учні мають доступ до банків знань , відповідних експертних систем , можуть самостійно отримувати інформацію . Незмінною лишається роль вчителя щодо визначення цілей , змісту навчання й виховання , особистого прикладу , використання методів переконання . Використання комп’ютера розвантажує від рутинних операцій , дає змогу зосередитись на творчих аспектах педагогічної діяльності . Педагог вже не мусить контролювати кожен крок учня в розв’язуванні різноманітних навчальних завдань , а може більше уваги приділяти індивідуальній роботі з учнями. Таке навчання унеможливлює застосування заходів авторитарної педагогіки .

Робота з комп’ютерною технікою забезпечує :

*індивідуалізацію навчання %кожен працює в режимі який його задовольняє ;

*підвищення інтересу , мотивації до навчання завдяки новим формам роботи ;

*об’єктивність контролю ;

* активізацію навчання завдяки використанню привабливих і швидкозмінних форм подачі інформації , змаганню учнів з машиною та з собою , прагненню отримати вищу оцінку ;

*формування вмінь і навичок для різноманітної творчої діяльності ;

*вихованню інформаційної культури ;

*оволодіння навичкам оперативного прийняття рішень у складній ситуації ;

*доступ учнів до банку інформації , можливості знаходити необхідну інформацію.

Комп’ютерне навчання розглядають у контексті інформаційних технологій навчання , часто ототожнюючи поняття «технології комп’ютерного навчання»і «нові інформаційні технології навчання(НІТН)» , «електронно – комунікативні системи , засоби і технології навчання (ЕКСЗТН)».

Поняття інформаційні технології (ІТ) увійшло в обіг з формуванням інформаційного суспільства , основою соціальної динаміки в якому є не традиційні , матеріальні , а інформаційні ресурси – знання , наука , організаційні чинники , інтелектуальні здібності людей , їх ініціатива і творчість.

Інформаційні технології навчання –предметно і комунікативно спрямоване навчальне середовище , включене у навчальну діяльність , у якій комп’ютер є засобом аналізу змісту об’єктів , організації навчальної взаємодії , реалізації адекватних структур і змісту діяльності форм контролю.

Нові інформаційні технології (Н І Т) дають змогу подолати суперечності між розвитком знань можливостями та масштабами їх використання . Тому вони є засобом реалізації соціальних технологій , перетворення їх на соціально-інформаційні.

До засобів Н І Т належать :

*апаратні засоби :комп’ютер , програмні засоби (операційні системи, редактори , інформаційно-пошукові системи , локальні і глобальні навчальні комп’ютерні мережі , демонстраційне обладнання , електронні підручники) , бази даних ;

*програмно-методичні засоби :навчальні контролюючі , імітаційно-модельовані , інструментальні програмно-педагогічні , програмно-методичні комплекси;
*навчально-методичні засоби :посібники ,нормативно-інструктивні матеріали тощо.

Використання засобів Н І Т сприяє підвищенню ефективності навчання , що досягається завдяки широким зображувальним можливостям ;збільшенню кількості інформації; моделюванню спільної діяльності учня і педагога на будь-якому етапі навчання ; широкій діалогізації навчального процесу , розширенню кола об’єктів діалогу ( об’єктами виступають будь-які компоненти задачі і аспекти її розв’язання ; гнучкості управління навчальною діяльністю на основі широкого варіювання «поля самостійності» , індивідуалізації навчання .

Впровадження засобів Н І Т змінює співвідношення різних організаційних форм навчальної діяльності :збільшується частка самостійної , індивідуальної і групової роботи ;розширюється обсяг практичних і лабораторних робіт , насамперед пошукового та дослідницького характеру , підвищується роль і значення позакласних знань .

Нові інформаційні технології навчання сприяють гуманітаризації освіти і навчального процесу , оскільки забезпечують спілкування , доступ до знань , отримання своєчасної , вірогідної й вичерпної інформації , оперативний всебічний аналіз та прогнозування перебігу і розвитку різних процесів та явищ , вибір оптимальних варіантів поведінки, передбачення наслідків рішень , що приймаються , управління технічними і соціальними процесами тощо.

При оцінюванні педагогічної ефективності Н І Т слід враховувати можливі негативні наслідки , пов’язані з активним вторгненням у внутрішній світ людини штучних , ілюзорних вражень від екранних віртуальних сюжетів та взаємодії з ними .Небезпека може полягати і в маніпулюванні свідомістю молодої людини , нехтуванні нормами безпеки при роботі з комп’ютером . Комп’ютеризація може призводити до формування егоїстичних нахилів у людині , індивідуалізму , приглушувати почуття колективізму , взаємодопомоги.

^ Використана література


  1. Педагогіка Н.П . Волкова

Київ «Академвидав» 2007


  1. Технические средства обучения и методика их использования Г. М. Коджаспирова , К. В. Петров

Москва 2001


  1. Программированное обучение и новые информационные технологии обучения Г. Н. Александров

ИНФО 1993


  1. Основы информатики и вычислительной техники А. П. Ершов

Москва 1986


  1. Педагогіка М. М.Фіцула

Тернопіль Навчальна книга - Богдан