asyan.org
добавить свой файл
1
Девіз «Від  комп'ютерної грамотності — до  інформаційної культури суспільства» повинен стати для системи освіти домінуючим на  найближчі десятиріччя, - так вважає П.  Саффо, директор Інституту майбутнього в  Каліфорнії доповідаючи на всесвітньому форумі інноваційних технологій.

Інформаційна культура суспільства - це здатність якісно та ефективно використовувати доступні інформаційні ресурси, засоби інформаційних комунікацій, а також передові досягнення в області розвитку засобів інформатизації і  інформаційних технологій.

Багато дослідників сучасного суспільства, зокрема спеціалісти Міжнародної комісії ЮНЕСКО по освіті, вважають, що на  рівень інформаційної культури сучасного суспільства, впливають такі фактори:

  • стан системи освіти, що визначає загальний рівень інтелектуального розвитку людей, їх  матеріальних і  духовних потреб та  інформаційної інфраструктури суспільства, тобто можливість одержувати, передавати і  використовувати необхідну людині інформацію, а також оперативно здійснювати ті  або інші інформаційні комунікації;

  • рівень демократизації суспільства, тобто здійснення правових гарантій, пов'язаних з  доступом людей до  необхідної їм  інформації, у тому числі і  до  зарубіжних джерел;

  • економічна спроможність країни, що гарантує можливість отримання її  громадянами необхідної освіти, а також придбання і  використовування ними сучасних засобів інформаційної техніки.

То ж зрозуміло, що рівень інформаційної культури, безпосередньо залежить від  найважливіших характеристик суспільного розвитку і може служити не тільки інтегральним показником стану суспільства, але й  найважливішим чинником його розвитку. Саме тому питання інформаційної культури останніми роками стають предметом особливої уваги впливових міжнародних організацій. Так, наприклад, в  доповіді Міжнародної комісії у справах освіти для XXI століття «Освіта: прихований скарб» підкреслюється, що в умовах все більшої суспільної глобалізації і  розвитку загальної комунікації досягнення мети соціальної гармонії лежить на  шляху переходу до  суспільства інформації і  освіти. В  цьому  ж докладі рекомендовано створити під егідою ЮНЕСКО обсерваторію нових технологій, яка повинна стежити за  їх  еволюцією і  можливою дією не тільки на  системи освіти, але і  сучасні суспільства взагалі.

Крім того, ЮНЕСКО рекомендує цілий ряд документів, які орієнтують країни світу на  інформаційну спрямованість освіти, тому що саме освіта покликана забезпечувати людину знаннями про  можливості сучасної інформаційної інфраструктури суспільства, учити його ефективно користуватися цими можливостями і  в  житті, і  в  навчанні, і в професійній діяльності.

Нова модель освіти включає три основні поняття: особистість(природна істота), громадянин (соціально-політична істота) і  індивідуальність (культурна істота).

Викладач, гармонійно вбираючи в себе ці три основні поняття, є найважливішим елементом будь-якого освітнього процесу. Він є носієм тих ідей, знань і  досвіду, які передаються молоді. Проте, в умовах лавиноподібного інформаційного потоку в  сучасну епоху можливості окремо взятої людини у сфері пошуку, сприйняття, збереження і  структуризації інформації, що відноситься до  конкретного учбового курсу, обмежені. Але досконале володіння інформаційним потоком, до якого викладач, як спеціаліст, має безпосереднє відношення, може мати ключове значення. А ідея тісної взаємодії між викладачами може стати основною у формуванні бази для впровадження та вдосконалення інформаційної культури суспільства.

ДВНЗ „Макіївський політехнічний коледж”, як ланка суспільства, одним з найважливіших завдань бачить побудову ефективно діючої системи створення, упровадження, розповсюдження і  супроводу цифрових освітніх ресурсів.

В результаті цієї роботи адміністрація коледжу працює над тим, щоб:

  • створити загальнодоступну базу інформаційних джерел, яка забезпечувала б більшість потреб освітнього процесу;

  • створити учбові матеріали нового покоління за всіма дисциплінами освітніх програм, побудованих на основі колекції цифрових інформаційних джерел;

  • забезпечити коледж якомога більш повним набором електронних інструментів для підтримки учбової діяльності і  організації учбового процесу;

  • розробити процедури експериментальної роботи з  цифровими учбовими ресурсами;

  • у майбутньому створити систему, що забезпечує доступність розроблених учбових матеріалів для всіх ВНЗ 1-2 рівня акредитації у країні.

Цей процес не може відбуватись без належного психологічного супроводу.

Метою будь-якого гарного педагога є створення повноцінного, орієнтованого на  студента середовища навчання. Найважчою частиною роботи завжди був пошук відповіді на  питання «як?». Чи є можливість реально сприяти професійному розвитку завжди зайнятих викладачів, забезпечуючи їм   доступ до  найкращих, найактуальніших і  прогресивних досягнень в області навчання? Психологічна служба вважає, що насамперед потрібно врахувати деякі психологічні особливості інтеграції інформаційних технологій навчання (ІТН) в учбово – виховний процес.

Говорячи про ІТН, ми розуміємо, що це не надбудова до вже існуючої системи навчання, а обґрунтована і гармонійна інтеграція в навчально-виховний процес. На наш погляд, ця інтеграція проходить в декілька етапів:

  1. Ініціація – розуміння потреби ІТН в навчально-виховному процесі.

  2. Аналіз та оцінка – визначення основних цілей та завдань вивчення дисципліни у контексті ІТН.

  3. Вибір ІТН відповідно до дисципліни та наявності ресурсів (аудиторії, час, викладачі, комп’ютери, телекомунікації, дизайнери, психологи та ін.).

  4. Проектування інтеграції – впровадження ІТН вимагає певного алгоритму дій.

  5. Реалізація проекту: оновлення документації, установка необхідного програмного забезпечення, навчання персоналу.

  6. Моніторинг, адаптація та аналіз результатів, тобто вивчення реальних досягнень та успішності впровадження ІТН.

Зупинимось на психологічному аспекті впровадження ІТН в освіту. Перш за все треба розуміти важливість і соціальних, і особистісних новоутворень у викладачів, що присвятили себе проблемам впровадження ІТН. У соціальному і особистісному аспекті викладач, як носій психічних властивостей, виступає не сам по собі, а як представник нової соціальної групи викладачів, що мають новий підхід до викладання дисципліни, збагачений ІТН. У зв’язку з цим, адміністрація повинна враховувати вікові, етичні, професійні, економічні особливості кожного учасника навчально-виховного процесу. Завдання ж психологічної служби полягає у тому, що б допомогти кожному викладачеві визначити зміни, що відбуваються у соціальному і психологічному контексті, та привести педагога до трансформації індивідуальних мотивів, мети, установок, прослідити і визначити вплив психологічних чинників, що змінилися, на формування основної парадигми освітньо-виховного процесу, збагаченого ІТН. Адже, якщо раніше базовий запас знань, отриманий в традиційній освіті, був достатній і збагачувався поступово, то тепер без постійного інтенсивного поповнення знань викладач швидко втрачає кваліфікацію. Особливістю сучасного стану впровадження ІТН в освіту також є те, що лавиноподібний потік інформації не стільки доповнює один одного, скільки протистоїть і навіть суперечить один одному через доступність різних джерел. Це теж приводить до неабиякого психологічного дискомфорту, внутрішньої тривоги та розгубленості, особливо для викладачів старшого віку.

Неминуче ІТН ведуть до появи так званої „непедагогічної освіти” при якій рух освітньої інформації втрачає вигляд взаємодії „викладач - студент”. З’являється у студента можливість отримання знань при відсутності фігури викладача – носія готових знань і вікової мудрості. Студент може сам відбирати необхідну йому інформацію, сам визначає її важливість для себе. Така форма самоосвіти важлива, але в контексті виховання особистості через особистість викладача втрачається дуже важливий зв’язок студента з педагогом. Психологічно до такого повороту у взаємовідносинах викладачі не готові.

Психологічний аналіз індивідуальних особливостей викладачів що освоюють інформаційні технології дозволяє припустити появу стресогенних ситуацій у викладачів, тривожності, ситуативного неблагополуччя.

Щоб мати можливість керувати процесом особистісно-ситуативної взаємодії з комп'ютером, необхідно проаналізувати, які елементи ситуації провокують тривожність, умови, при яких ці елементи зв'язуються з попереднім досвідом тривожності, шляхи подолання ситуативного неблагополуччя.

Зараз за кордоном використовується декілька діагностичних інструментів, що дозволяють провести таке вимірювання. Для діагностики комп'ютерної тривожності використовується шкала комп'ютерної тривожності (ComputerAnxietyRatingScale — CARS), розроблена в 1997 році (Heinssen, Glass& Knight, 1997). Для вимірювання комп'ютерної самоефективності використовують методику «Міра комп'ютерної самоефективності» (Computer Self-Efficacy Measure), розроблену Compeau & Higgins (1995), зосереджену на вимірюванні самоефективності при виконанні комп'ютерних задач. Відома також Шкала комп'ютерної ефективності (Computer Self-Efficacy Scale), розроблена Murphy (1989), яка виявляє ступінь самоефективності у виконанні базових, просунутих і спеціальних комп'ютерних навиків. Розроблені також шкали самоефективності для діагностики спеціальних комп'ютерних навиків. На жаль, дані інструменти не доступні для практичного використовування, оскільки вони неадаптовані у вітчизняній вибірці.

Але все одно викладачі повинні мати нагоду отримати консультацію психолога, компетентного члена адміністрації, тому значущою у таких умовах виявляється атмосфера на роботі. Важливо працювати спокійно, у доброзичливій атмосфері, та мати ситуацію успіху.

Нововведення у вигляді запровадження ІТН викликають збудження механізмів тривожності, пов’язаних з відносинами з адміністрацією. Щоб тривожність була мінімальною і легко переходила в конструктивну, мобілізуючу, для викладачів вкрай необхідна довіра адміністрації. За нашими дослідженнями, а саме у нашому коледжі довіра адміністрації до педагогічного складу висока, вона є вирішальною умовою успішного продовження роботи над запровадженням ІТН протягом довгого часу. Директор, адміністративний склад – ініціатор змін у коледжі, тому викладачі вважають, що в умовах нововведень значущими для них є:

  • особистісні якості адміністратора, соціальна відповідальність і порядність,

  • професійна компетентність,

  • управлінська мудрість.

До речі, психологічні проблеми впровадження ІТН зачіпають не тільки тих, хто навчає, а й тих, хто вчиться. Серед студентів з’являються інтернет-залежні, фіксується відхід від реальної дійсності, постає питання неспівпадання внутрішніх біоритмів з комп’ютерними, що може спровокувати відхилення у психіці.

Збоку викладацького складу виникає неприйняття комп’ютера як основного елемента ІТН, особливо для старшого покоління, мотивом часто стає, наприклад, збереження здоров’я та ін.

То ж, виходячи з досвіду роботи директора коледжу Багрій С. Я., заступників директора та завідуючих відділеннями, як групи однодумців – новаторів, можна стверджувати, що ефективність впровадження інформаційних технологій у навчання залежить від таких чинників:

  • наскільки упевнено і логічно обґрунтовувалася актуальність і наскільки професіонально представлялась сутність ІТН і очікувані результати;

  • як глибоко вивчалася думка педагогічного колективу з приводу сутності ІТН і готовності включитися в пошукову та творчу діяльність;

  • чи враховувалися інтереси і можливості потенційних учасників впровадження інформаційних технологій у процес навчання, чи не притискались інтереси інших викладачів;

  • наскільки допускався прояв ініціативи, творчого підходу в реалізації ;

  • чи була консультативна допомога і інформаційно-методична підтримка.


Подальші перспективи дослідження психологічних проблем використання інформаційних технологій можуть бути пов'язаний з розробкою або адаптацією надійних і валідних діагностичних методик, що дозволяють визначити рівень комп'ютерної тривожності і самоефективності користувачів, що у свою чергу дозволить намітити шляхи підвищення ефективності освоєння інформаційних технологій в освітньому процесі.
Список літератури

Гордеева Т.О. Психология мотивации достижения. / Т.О. Гордеева. — М.: Смысл; Издательский центр “Академия”, 2006. — 336 с.

Доронина О.В. Страх перед компьютером: природа, профилактика, преодоление./ О.В. Доронина // Вопросы психологии. — 1999. — №1. — С.68-78

Доповідь Міжнародної комісії у справах освіти для XXI століття «Освіта: прихований скарб»

Новые ценности образования: десять концепций и эссе [Сб. ст. Ин-т пед. инноваций Рос. акад. образования, Учеб.-воспитат. центр "Инноватор" ; Ред. Н. Б. Крылова, С. А. Ушакин]. Вып. 1–5. – М.: Инноватор, 2005. – 153 с.

Психология и психотерапия. Тревога и страх: единство и многообразие взглядов. (Материалы V Ежегодной Всероссийской научно-практической конференции 8-9 февраля 2009 года) – СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2009 г. – 152 с.

Скрипкина Т.П. Психология доверия: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. – М.: Издательский центр "Академия", 2010. — 264 с.

Управление развитием школы: Пособие для руководителей образовательных учреждений / Под ред. М.М. Поташника и В.С. Лазарева. – М.: Новая школа, 1995. – 464 с.

Ермолаев Ю.В. ИННОВАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ И ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ ПРЕПОДАВАНИЯ // Фундаментальные исследования. – 2005. – № 8 – С. 75

http://www.imsglobal.org/metadata