asyan.org
добавить свой файл
1
ГОЛОС ВОПІЮЩОГО В ПУСТИНІ: ПРИГОТУЙТЕ ПУТЬ ГОСПОДУ

Проповідь д. Олександра Деппершмідта по Євангелию Лк 3, 1-6

«В пятнадцятий рік правління Тіверія кесаря, коли Понтій Пилат начальствував в Юдеї, Ірод був тетрархом в Галілеї, Пилип, брат його, тетрархом в Ітурії і Трахонітській області, а Лисаній тетрархом в Авіленії, при першосвященниках Анні і Кайяфі, був голос Божий до Йоанна, сина Захарії, в пустині. І він проходив по всій країні Йорданській, проповідуючи покаяння для прощення гріхів, як написано в книзі пророка Ісаї, який сказав: «голос вопіющого в пустині: приготуйте путь Господу; прямим зробіть стежки Його; долини нехай наповняться і горби нехай понизяться, криве нехай випрямиться і нерівні шляхи зробляться рівними; і побачить всяка плоть спасіння Боже» (Лк 3, 1-6)

^ Дорогі брати і сестри!

Як ми знаєм, час Адвенту має подвійний характер очікування - ми очікуємо Різдва Христового. А також Його другого , завершального, пришестя в славі. Всі читання початку Адвенту говорять нам про цю майбутню подію, про кінець світу.

Знаходячись в стані очікування цих двох пришесть Христа, ми можемо легко попасти в такий стан, коли ні одне, ні друге не буде мати для нас великого значення. Адже народження Ісуса в Вифлеємі було у далекому минулому, більше ніж 2000 років тому. Коли ж Він прийде вдруге, ми не знаємо, але думаємо, що це буде в далекому майбутньому. Через таку людську логіку наше відношення до часу Адвенту може стати досить таки віддаленим.

В дуже схожій ситуації знаходився і вибраний народ. Юдеї в своїй вірі жили насамперед однією подією з минулого – виходом з Єгипту. Рік у рік вони святкували цю спасительну подію, як і ми з вами переживаєм час Адвенту. З часом вдячність Богові за спасіння народу почала тьмяніти, люди почали поклонятись іншим богам.

І тут зявляються пророки. Вони, по-перше, нагадують про спасительні дії Бога в минулому, але також возвіщають про спасенні дії в майбутньому – про пришестя Месії, Спасителя. Але, як і сьогодні, так і тоді, людина була нетерплячою і хотіла знати, коли ж цей час настане. Роки, десятиліття, століття проходили, а обіцяний Месія так і не приходив. Тому і в народі Ізраїля невдовзі наступив декотрий песимізм. Пам'ять про спасенне минуле і про славне майбутнє перетворилась в пустий і віддалений голос священнослужителів.

Щоб з нами подібне не трапилось, Церква нам дає сьогоднішнє Євангеліє. Євангеліст Лука починає свою третю главу дивним для нас списком правителей Палестини того часу. Чому він це робить? Тому, що події, які описані в Євангелії, не відбулись в якусь легендарну епоху, але мають чіткий, конкретний час в нашій людській історії. Як події Євангелія, так і наш Адвент, не повинні відбуватись десь там далеко, або лише в наших головах. Адвент повинен бути пережитим в нашому особистому житті, зі всіма його актуальними обставинами. Адверт повинен переживатися нашими конкретними вчинками, до яких нас закликає Йоанн Хреститель. І переживатися не лише на рівні думок і відчуттів..

Церква пропонує нам конкретні вчинки в час Адвенту. Насамперед, це Таїнства Покаяння, Сповідь. В усьому католицькому світі людт зараз приходять до Церкви, щоб примиритися з Богом. Іншими конкретними вчинками може стати участь в благочинних акціях для бідних, наша участь в підготовці храму до святкування урочистості Різдва Христового . Робімо щось конкретне, щоб ми «були чисті і непорочні в день Христовий» (Флп.1,10), як говорить сьогодні апостол Павло Филипянам.

Амінь.