asyan.org
добавить свой файл
1 2 3
Всеукраїнська асоціація викладачів історії та суспільних дисциплін "Нова Доба"

за сприяння:

Міністерства освіти і науки України,

Інституту історії України НАН України,

у рамках європейської мережі молодіжних історичних конкурсів

"EUSTORY"

ОГОЛОШУЄ

про проведення шостого Всеукраїнського конкурсу учнівських пошукових робіт „Слідами історії” на тему:
Голодомор в Україні 1932-33 років».
Учасники:

учні загальноосвітніх навчальних закладів віком від 14 до 17 років
^ Терміни проведення конкурсу:

1 жовтня 2007 – 15 березня 2008 року
Переможці конкурсу (володарі трьох перших, шести других, десяти третіх та двадцяти заохочувальних призових місць) отримають цінні призи та подарунки.
Окрім того, володарі перших, других, третіх призових місць та їхні консультанти:

  • будуть запрошені на церемонію нагородження.

  • отримають додаткові призи;

  • побачать свої роботи опублікованими у журналі з історичної та громадянської освіти «Доба»;

  • матимуть можливість брати участь у міжнародних проектах (молодіжні академії, навчальні семінари для вчителів тощо), що організовуються міжнародною організацією EUSTORY, членом якої є конкурс "Слідами історії".



^ Кожен учасник отримає:

  • свідоцтво про участь у Всеукраїнському конкурсі;

  • журнал з історичної та громадянської освіти «Доба» із матеріалами й інформацією про всіх учасників конкурсу та їхніх консультантів


Усі учасники отримають нові історичні знання і досвід критичного аналізу історичних подій та явищ. ;

^ ІНФОРМАЦІЙНА ПІДТРИМКА:


    • Радіопередача „Старшокласник” Національної радіокомпанії України,

    • Журнал „Історія в школах України”,

    • Часопис з історичної та громадянської освіти „Доба”



Шановні друзі,

впродовж останніх десяти років Всеукраїнський конкурс учнівських пошукових робіт «Слідами історії» вже став популярним серед українських школярів. Цього року його темою обрана найбільша трагедія в історії українського народу – Голодомор 1932-33 роківі стартує наша молодіжна історична акція у рік 75 річниці Голодомору. До цієї події прикута особлива увага не лише усіх громадян України , але й міжнародної спільноти.

Восени 2008 року Організація Об’єднаних націй розглядатиме подання України про визнання Голодомору геноцидом. А ще минулого 1996 року Верховна Рада України прийняла Закон України про Голодомор як геноцид. Слід сподіватися, що міжнародна громадськість солідаризується із цим висновком українського парламенту, оскільки він повністю збігається із суспільною думкою. Організатори конкурсу мають надію, що і ваша невелика, але дуже потрібна активність під час дослідження Голодомору в Україні теж стане вагомим доказом великої історичної важливості цієї трагедії в історії України.

Ми не повинні допустити, щоб пам'ять про Голодомор згасала в історичній памяті. Дуже важливо, щоб інформація про Голодомор передавалася від старшого покоління до молодшого під час безпосереднього живого спілкування.

Три чверті століття, що промайнули з часу цих жахливих подій межують із середньою тривалістю людського життя. Кількість свідків Голодомору з кожним роком зменшується в геометричній прогресії. Але, Ви, ровесники початку третього тисячоліття, ще маєте можливість зустрітися із людьми, які пережили Голодомор. Спогади про ці події залишилася також у пам’яті Ваших дідусів та бабусь, яким розповідали про пережитті лихоліття їхні батьки. Сподіваємось, що такі розповіді займуть почесне місце у Вашій пошуковій роботі. Водночас пам’ятайте і про те, що свідки масових репресій сталінської доби, не завжди охоче ділилисяся своїм життєвим досвідом навіть з власними дітьми. Вони боялися обтяжувати свідомість своїх дітей думками, які не можна було за радянських часів оголошувати вслух. Тридцять третій рік залишався під забороною аж до грудня 1987 року.

За цих обставин Ваші пошуки повинні бути спрямованні також на ознайомлення із історичними документами, доступ до яких був відкритий історикам зовсім нещодавно. Сьогодні такі документи опублікованні у багатьох виданнях,.

Зичимо Вам успіхів у такій важливій для нашого суспільства тематиці і сподіваємось, що ми будемо мати приємність зустрітися з вами під час церемонії нагородження переможців конкурсу у м. Києві.
С повагою

Станіслав Кульчицький, заступник Директора Інституту історії НАН України, доктор історичних наук, професор,

Голова Опікунської ради Конкурсу «Слідами історії»

^ Голодомор в Україні 1932-33 років».
Методичні матеріали до учнівського історичного конкурсу підготували:

Комаров Юрій, вчитель методист ліцею «Лідер», м. Київ

Кендзьор Петро, координатор освітніх проектів Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін „Нова Доба”,
Рецензент – Станіслав Кульчицький, заступник директора Інституту історії України НАН України, доктор історичних наук, професор.


Голодомор 1932-1933рр. – одна з ключових тем в новітній історії України. Водночас це й одна з найбільш суперечливих тем. І, на жаль, до сьогоднішнього часу занадто політизована.

Оголошений сталінським керівництвом наприкінці 20-х рр.. перехід до форсованої індустріалізації поставив на порядок денний питання про ресурси для її здійснення. Передбачалось, що їх можна буде взяти за рахунок скуповування за заниженими цінами хліба в селян і продажу його за кордон. Але селянство не бажало продавати хліб за безцінь. Після хлібозаготівельної кризи 1927-28 рр. радянське керівництво перейшло в масований наступ на економічну самостійність селянства. Було оголошено курс на суцільну колективізацію. Україна як «житниця Союзу» підлягала колективізації передусім. Водночас час опір колективізації в Україні був винятково сильним. Процент українських селян, які виходили з колгоспів після відомої статті Сталін «Запаморочення від успіхів»(березень 1930р) теж був найбільшим.

Але здійснювати індустріалізацію без українського хліба було неможливо. Тому українським селянам було оголошено справжню війну. Терором, репресіями, але водночас і обіцянками, реальними і декларованими пільгами, особливо селянській бідноті, селян таки загнали в колгоспи. До кінця 1932р. 70% селянських господарств, які володіли 80% посівних площ були колективізовані.

Такі глобальні зрушення призвели до катастрофічних наслідків. Фактично було дезорганізоване сільське господарство. Вимушено записуючись до колгоспів, селяни масово забивали худобу. Самі господарства були організовані нашвидкоруч, якоїсь загальноприйнятої форми суспільного господарства ще не було, тому часто конфісковувалось абсолютно все. Обіцяної техніки теж надано не було. Найбільш продуктивна частина селянських господарств була розорена, а їх власники знищені або виселені до Сибіру. Тому продуктивність праці в колгоспах була надзвичайно низькою. Селянство фактично саботувало роботу в колгоспах.

Плани хлібозаготівель були встановлені державою виходячи з рівня продуктивності сільського господарства останніх доколгоспних років. Виконати їх колгоспи просто не могли. Водночас центральне керівництво вимагало виконання плану хлібозаготівель і вже в 1931р. для вилучення зерна застосовувались надзвичайні заходи – аж до застосування для цього військових частин.

В Україну в якості особистого сталінського посланця було надіслано П.Постишева. Було замінено також більшість місцевих керівників. Особливу роль зіграла спеціальна хлібозаготівельна комісія на чолі з В.Молотовим і Л.Кагановичем, яку було надіслано з Москви наприкінці 1932 р. За її ініціативою було вилучено не тільки всі залишки зерна (з посівним включно), а й почали конфісковувати будь-яку сільгосппродукцію. Це зіграло особливу роль у підсиленні голоду. Українські дослідники підкреслюють, що такі заходи застосовувались лише в Україні, хоча голод за приблизно такою ж схемою було організовано в усіх основних хлібовиробляючих районах СРСР (Дон, Північний Кавказ, Поволжя). Села, які здали найменше хліба, заносились на т.зв. «чорні дошки», що прирікало їх на повну блокаду, а отже на вимирання. Для здійснення блокади застосовувались військові частини. Одночасно ЦК ВКП(б) і РНК СРСР видав спеціальну директиву «В связи с массовым выездом крестьян за пределы Украины», якою було введено фактично блокаду українських областей. Ще більш загострювало становище запровадження в 1932р. паспортної системи, яка унеможливлювала вільне пересування селян і сумнозвісний «закон про 5 колосків»

Піку голод сягнув навесні-початку літа 1933 і лише тоді було дано наказ організовувати допомогу колгоспам посівним зерном і продуктами харчування. Ряд дослідників підкреслюють, що допомога надавалась лише колгоспам, що остаточно зламало найбільш стійких одноосібників. Таким чином, Сталін використав голод для того, щоб остаточно зламати селянський опір колективізації в Україні.1

Сам факт Голодомору довгий час замовчувався і, навіть, старанно приховувався. В Україні вперше голод 1932-1933рр. почали визнавати лише в 1988р. Тоді ж письменник Олекса Мусієнко вжив і саме слово «Голодомор», яке швидко стало загальноприйнятим в українській публіцистиці, а з неї перейшло і до наукової історичної літератури.
^ Дискусійні та суперечливі питання.

Сьогодні не визнавати сам факт Голодомору неможливо. Але у вивченні Голодомору існує низка дискусійних питань. Підкреслюємо: дискусійних. Це норма в історичній науці. Означимо головні з них:

  • Спрямованість Голодомору. Ряд дослідників, переважно українських, наголошують саме на національному характері Голодомору, підкреслюючи саме національний його компонент. Інші підкреслюють соціально-класовий його характер. Останнім часом до цього додалась полеміка щодо кваліфікації Голодомору як геноциду.

  • Кількість загиблих. Оскільки більшість статистичних матеріалів було знищено, то різні методики підрахунків дають і різні результати від трьох до десяти мільйонів.

  • Роль Українського керівництва – як центрального , так і місцевого.

Характерний приклад. Якщо ви у відомій пошуковій Інтернет системі Google задасте пошук словосполучення «Голодомор 1932-1933», то вона видасть вам переважно україномовні ресурси. В російськомовний літературі заведено писати про голод 1932-1933 рр. Термін Голодомор майже не вживається. Відома електронна вільна енциклопедія – Вікіпедія подає дещо відмінні матеріали про голодомор в російськомовному і українськомовному варіантах. Український Голодомор в російському варіанті розглядається як частина Великого голоду 1932-33рр.
^ Недостатньо досліджені питання.

До таких можна віднести:

  • механізм голодомору на місцевому рівні: хто був виконавцем злочинних наказів, хто віддавав їх на рівні району, села;

  • національний аспект Голодомору; адже гинули і єврейські, німецькі та інші села.

  • Місто і село під час Голодомору. Чому голод панував саме у селах?

  • Як люди рятувались, хто і як рятував або допомагав?

  • Як доходила інформація про масовий голод до інших регіонів, країн, яка і чому була реакція простих людей, громадськості, урядів.



^ ЯКУ ІСТОРІЮ МИ ПОВИННІ ДОСЛІДЖУВАТИ
Історія має багато граней дослідження. Однак, найцікавіша з них це – люди. Мова йде не лише про відомих історичних героїв. Видатні постаті в історії формують лише її поверхневий зріз. Надто часто діяльність видатних політиків, відомих людей культури і релігії закривала собою в історичних працях все інше, що складає суть суспільного життя. Лише тепер історики почали опрацьовувати нові пласти історичного знання, які дістали назву “повсякденної історії ”.

Історію творять не лише політики, полководці, вожді. Її творцями є всі люди, які залишили певний слід після себе. Виявляється, що життя звичайної людини, яка не здобула гучної слави, теж цікаве. Таких людей професійні історики звикли називати „звичайними”. А насправді вони незвичайні, тому що доля кожної такої людини є складовою історії нашого народу. Ці люди належать чи належали до вашої сім’ї, родини в її кількох поколіннях, до вашого кола знайомих. Прийшов час згадати про них, щоб історичний ланцюжок пам’яті не обірвався, а став більш міцним та цікавим.

Організатори всеукраїнських конкурсів „Слідами історії” закликають вас, юних дослідників, звернутися, передусім, до історії повсякденного життя пересічних людей. Повсякденна історія включає найрізноманітніші аспекти життя і діяльності людини (пісні, книги, побутова техніка, модний одяг, зачіски, популярна музика, улюблені фільми, умови проживання, праці чи відпочинку тощо), які характеризують той чи інший період історії не лише крізь призму діяльності визначних політичних діячів чи функціонерів, а передусім через щоденне життя мільйонів простих громадян. Отже, повсякденна історія - це відображення щоденного існування людини у побуті, середовищі, культурному просторі тощо. Такий підхід до ознайомлення із нашим минулим не досить часто можна зустріти на уроках історії чи в шкільних підручниках.
^ Отже як і в попередніх конкурсах «Слідами історії», ми закликаємо вас зосереджувати увагу у ваших дослідженнях на вашому довкіллі – сім’я , родина, знайомі, місцева громада

Найбільш цінними ми будемо вважати роботи, де буде найбільше розкрито людський фактор: як люди виживали, що їли, як рятувались, хто здійснював злочинні дії, а хто намагався допомагати жертвам. Спробуйте дослідити, що пам’ятають про Голодомор у вашій родині, як позначилась ця подія на людських долях згодом.

Тема Вашого дослідження може торкатися будь якої сторони дослідження цієї трагедії в історії українського народу.

Наприклад:

    • Голодомор в історії моєї родини.

    • Моє село/місто/вулиця та Голодомор 32-33 років.

    • Пам’ятний знак Голодомору.

    • Голодомор в колективній пам»ятіпам’яті мого села.

    • Відображення Голодомору у фольклорі – піснях, віршах, приказках, навіть переказах, які, передаючись через покоління, змінювались, набирали нових рис; на них могли накладатись спогади про інші аналогічні події (наприклад, голод 1946-1947рр.).

    • Голодомор. Що знає про нього сучасна молодь.





Вище переліченні теми можуть включати відповідь на такі запитання:

  • як рятувались люди?

  • чи допомагав їм хтось, чи допомагали вони один одному?

  • чи підтримували зв»язкизв’язки з міськими родичами. Чи ті допомагали їм? Яким чином намагались рятувати дітей?

  • чи надавали хоч якусь допомогу державні установи (школа, МТС та їх працівники тощо)?

  • хто безпосередньо здійснював дії, які викликали голод, яке було походження цих людей ( місцеві, чи надіслані з міста або інших регіонів, з яких соціальних верств походили – з середняків, батраків, робітників)? Діяли ці люди з власного переконання, чи виконуючи накази інших?



Різні теми у ваших дослідженнях можуть перекликатись, переходити одна в іншу. Можливо, поштовхом до вашої роботи стануть саме родинні перекази.
Наприклад, у родині одного з авторів цієї публікації (Юрій Комаров) пам»ятаютьпам’ятають, що прабабуся, рятуючись від голоду, привела до Києва свої двох дітей – мою бабусю та її брата. Брата вона задишилазалишила бідябіля дитячого будинку чи якоїсь іншої установи і подальша доля його невідома. А от бабусю прийняла як служницю одна родина, якій вона стала майже як дочка. Як бачимо, в цьому короткому родинному перказіпереказі переплелися в зародку декілька тем для окремого дослідження.
Зрозуміло, що цей перелік є лише орієнтовним. Водночас сподіваємось, що Ваше дослідження буде оригінальним.



следующая страница >>