asyan.org
добавить свой файл
1
Тема: В.Сухомлинський - учитель любові і добра.

Мета: ознайомити учнів з відомостями про життєвий шлях

В.Сухомлинського; прививати інтерес до творчої спадщини педагога; виховувати почуття любові, людяності, безкорисливості, взаємоповаги,добра.

Епіграф: «Що було найголовніше в моєму житті? Без вагань відповідаю: любов до дітей».

(В.Сухомлинський)

І.Слово учителя.

У 2013 році 28 вересня виповнюється 95 років із дня народження відомого українського педагога, ученого, патріота В.О.Сухомлинського. Значну частину свого життя він був директором Павлиської школи на Кіровоградщині.

Прожив Василь Олександрович мало – всього 52 роки(1918-1970,

але встиг зробити багато: написав 48 книжок 500 статей, 1500 казок і оповідань для дітей. Праці педагога видано 53 мовами світу. Найбільш відома його книжка «Серце віддаю дітям» видана 30 мовами світу. Широко знані його праці: «Народження громадянина», «Павлиська середня школа», «Як виховати справжню людину», «Сто порад учителеві», «Розмова з молодим директором школи» та інші.

Винятковість В.О.Сухомлинського як сильної і талановитої людини, педагога зокрема – у випередженні часу.

ІІ.Відомості про життєвий шлях В.О.Сухомлинського.

Учень. Народився В.О.Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівка Онуфріївського району Кіровоградської області у незаможній сім`ї.

До Жовтневої революції батько Василя Олександровича, Олександр Омельянович Сухомлинський, працював по найму як тесляр і столяр у поміщицьких економія та в окремих селянських господарствах.

Мати В.О.Сухомлинського, Оксана Юдівна, працювала в колгоспі.Разом з Олександром Омеляновичем вона виховала ще трьох дітей – Івана,Сергія та Меланію. Всі вони стали вчителями.

Учень. Василь Олександрович навчався спочатку у Василівській семирічці (1926 – 1933рр.), де був одним із кращих учнів.Улітку 1934р. він вступив на підготовчі курси при Кременчуцькому педагогічному інституті і того ж року став студентом факультету мови та літератури цього інституту. Але через хворобу змушений припинити навчання у вузі.

17 річним юнаком розпочав Василь Олександрович практичну педагогічну роботу.Протягом 1935 – 1938р. він викладав українську мову і літературу у Василівській та Зибківській семирічних школах Онуфріївського району.

Своє навчання В.О.Сухомлинський продовжив у 12936 році у Полтавському педагогічному інституті (заочний відділ), де здобув спочатку кваліфікацію вчителя української мови ра літератури неповної середньої школи а потім викладача цих же предметів середньої школи (1938).

Учень.У 1938 р. і до початку Великої Вітчизняної війни Василь Олександрович працює в Онуфріївській середній школі вчителем української мови та літератури, а через деякий час – і завідуючим навчальною частиною школи.

У липні 1941 р. В.О.Сухомлинський був призваний до лав Червоної Армії. Спочатку вчився на воєнно-політичних курсах у Москві,де одержав військове звання молодшого політрука, а з вересня 1941 р. він – політрук роти у діючій армії. 9 лютого 1942р. в бою за село Клепініне під Ржевом був тяжко поранений і понад чотири місяці лікувався в евакогоспіталях.

Учень. З червня 1942р. до березня 1944р. В.О.Сухомлинський працює директором середньої школи і вчителем російської мови та літератури в селищі Ува Удмуртської АРСР.

Коли Онуфріївський район Кіровоградської області був визволений від окупантів, В.О.Сухомлинський почав збиратися додому.

Учень. Навесні 1944р. В.О.Сухомлинський з дружиною Ганною Іванівною виїжджає на Україну.Там протягом чотирьох років працював на посаді завідуючого Онуфріївським районним відділом народної освіти і за сумісництвом викладав у школі.

У 1948 р. В.О.Сухомлинського призначають, за його проханням, директором Павлиської середньої школи. Цією школою він керував до кінця свого життя, і двадцять три роки в Павлиші стали найпліднішим періодом науково-практичної та літературно-публіцистичної діяльності педагога.

Учень.На найвищий щабель своєї педагогічної творчості В.О.Сухомлинський піднявся в шістдесяті роки.Саме тоді з особливою силою виявився його яскравий і самобутній талант педагога-дослідника і педагога-публіциста,саме в ті роки він написав найкращі свої книги, статті, художні твори для дітей.

За плідну педагогічну діяльність В.О.Сухомлинський був нагороджений двома орденами В.І.Леніна, багатьма медалями Союзу РСР,медаллю А.С.Макаренка. З 1957р. В.О.Сухомлинський – член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР, з 1958р. - заслужений учитель УРСР. У 1968 році йому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Того ж року він був обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.

2 вересня 1970 р. перестало битися серце Василя Олександровича Сухомлинського. Але фізична смерть не поклала край життю його творчих надбань, не припинила його служіння школі, учительству, педагогічній науці.

« Людина, - любив повторювати педагог,- народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний». Ці проникливі слова можна віднести і до самого В.О.Сухомлинського.
ІІІ.Поетична спадщина педагога.

Учень. В.О.Сухомлинський не збирався бути поетом, хоч і захоплювався літературою . Його покликання – учителювання. Але поезія аж ніскільки не заважає педагогові. Навпаки.

Хоч часом тягло його до віршів. Хотілося поговорити з самим собою. Тоді припадав до свого зошита, схожого на звичайний шкільний журнал, де було чимало віршів, написаних «для душі».

Багато віршів про красу природи рідного села:

Серед ночі в степу спалахне небосхил

І впаде на поля вогняниста зірниця.

Учень. Іноді згадки про минулу війну напливали на нього , і він бачив себе на засніженому полі, під Ржевом, і згадувалися йому дорогі побратими. І вже слова просилися у вірш:

Сьогодні згадаємо, друзі,

Всі ночі і дні фронтові,

Ліса й болота Білорусі,

Сніги і вітри степові.

Згадаєм в суворій тривозі,-

Чекала країна вістей,-

Про битву велику на Волзі,

Про грім сталінградських ночей.

Учень. У хвилини ліричного настрою В.О.Сухомлинський писав про своїх вихованців, про матір, яка чекає своїх синів, що воюють десь далеко від України:

Повна ненависті,горя й тривоги,

Жде Україна весни і громів.

Хусткою вкутавши висохлі ноги,

Мати чекає на рідних синів.

Учень. Можливо, й справді Україна втратила в Сухомлинському талановитого поета. Але вона знайшла в ньому чудового педагога, який поєднав у собі поета, учителя й мислителя.
ІV.Оповідання В.О.Сухомлинського.

Учень. В.О.Сухомлинський разом з дітьми створили понад триста маленьких мініатюр. Згодом вони так і стали називатися «Павлиські казки». Василь Олександрович Сухомлинський вперше в історії педагогіки звернувся до таких етичних категорій і понять,як народження і смерть людини, сенс життя, зло, горе,біда, страждання,відчай,любов,совість,терпимість. Послухайте художні замальовки.

«Бо я людина».

Вечоріло.Дорогою ішли два подорожні: батько й малий син. Посеред дороги лежав камінь. Батько не помітив його, спотикнувся й забив ногу. Йому заболіло. Крекчучи, він обійшов камінь і, взявши хлопчика за руку, пішов далі.

Другого дня батько з сином ішли тією самою дорогою назад. Батько знов не помітив каменя, знов спотикнувся й забив ногу.

Третього дня батько й син знов ішли тою самою дорогою. До каменя ще було далеко. Батько сказав синові:

-Дивись уважно, сину. Треба обминути камінь.

Ось і те місце, де батько двічі спотикнувся й забив ногу.

Вони зменшили ходу,але каменя вже не було. На обочині

дороги сидів сивий дід.

  • Дідусю,- питає хлопчик,- ви тут не бачили каменя?

  • Я прибрав його з дороги.

  • Ви теж спотикнулися й забили ногу?

  • Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.

  • Чого ж ви прибрали камінь?

  • Бо я людина.

Хлопчик став та й думає.

-Тату,- питає він,- а хіба ви не людина?
«Кожна людина повинна»

Мати з Петриком сіли у вагон і їдуть у далеке південне місто,на берег теплого моря,- відпочивати.

Вечоріло. Мати послала на одній лавці собі, на другій – Петрикові. Хлопчик з`їв смачну булку і яблуко. Ліг на м`яку

подушку й питає матір:

-Мамо, виказали, що поїзда веде машиніст. А вночі хто?

-І вночі – машиніст,- каже мати.

-Як?- дивується Петрик.- Невже він уночі не спить?

-Не спить,синку.

-Ми спимо, а він ні? – ще більше дивується Петрик.

-Ні…

-Як же це так? – не може зрозуміти Петрик.

– Йому ж хочеться спати.

-Хочеться, але він повинен вести поїзд. Кожна людина

Повинна.

-І я повинен? – питає Петрик.

-І ти повинен.

-Що ж я повинен?

-Бути людиною, - каже мати. – Це найголовніше.
«Як Федько робив уроки»

Не хочеться Федькові домашнє завдання виконувати. Прийде зі школи,покладе книжки, пообідає та й іде гуляти до вечора. Увечері сяде, швиденько сяк-так перепише вправи. А задачу,буває, й не розв`яже.

А то якось Федько прийшов, пообідав. Хотів іти гуляти, а мама йому:

-Пороби уроки,тоді гуляй.

Федько сів за стіл, переписав мерщій вправу, розв`язав задачу, бо легенька була.

Бачить мама,що Федько написав дуже погано.

-Перепиши красиво,- каже йому.

Не хочеться Федькові писати,та нічого не поробиш.

Переписав він ту вправу й задачу, а мама не задоволена.

-Ти знову поспіхом нашкрябав. Зроби як слід, бо гуляти

сьогодні не підеш.

Федько довго плакав, так не хотілося йому ще раз переписувати.

Але подумав: «Як напишу погано, мама знову заставить переробити».

Постарався. Написав-таки красиво.

Увечері повернувся батько з роботи й питає маму:

-Ну як Федько вчиться? Як він сьогодні уроки готував?

-Добре працює наш Федько,- похвалила мама.- Написав раз не сподобалось йому, написав удруге – не сподобалось. Він

переписав утретє – чисто, красиво. Покажи, Федьку.

-Молодець, Федьку,- мовить батько. – Ти стаєш справжньою

людиною.

Федько почервонів.
V.Афоризми та крилаті вислови педагога.

Були у мудрій праці В.О.Сухомлинського роздуми,що звучали як афоризми. Триста таких афоризмів, крилатих думок. Своєрідна книжка мудрості. Заповіт вчителя дітям. Ось деякі з цих роздумів Василя Олександровича:

-В дитинстві, отроцтві, ранній юності ти все береш у борг – у батьків, у матері, у суспільства – пам`ятай про це завжди.

-Умій відчувати поряд із собою людину, умій розуміти її душу, бачити в її очах духовний світ, радість,горе,нещастя.

-Не йди по найлегшому шляху, йди по найтруднішому.

Подолання труднощів підносить людину. Той, кому нестерпно

трудно і хто подолав труднощі, схожий на альпініста,що

досяг найвищої вершини.

-Людська вихованість немислима без людської вдячності.

- Дякуй за найменше добро, виявлене по відношенню до тебе,за чуйність, за послугу. Дякуй за те,що тобі поступилися,що тебе стримали від необачного кроку,що довели тобі твою неправоту.

-Почуття провини - благородне почуття вихованої людини.

-День без думки,без читання,без розумового напруження

марно прожитий день. Небезпека,яку треба попереджувати,-

марнотратство часу.

-Умій відчувати серце матері, умій відчувати в її очах ласку і спокій,щастя і радість,тривогу і бентегу, розгубленість і

прикрість

-Не вимагай від рідних неможливого.Взагалі ти не маєш права

вимагати від батьків! Вони дають тобі все,що в їхніх силах і в

змозі.

-Ти станеш справжньою людиною лише тоді, коли узнаєш, що

значить трудно.

-Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам змусити себе до праці і сам вимагати її від себе.

-Читання книг – це труд, творчість, напруження духовних сил.

-Не забувай своєї рідної мови. Мова – це тисячі ниток, які пов`язують мільйони людей в єдине ціле, в народ!

-Умійте дякувати і бути вдячними. Насамперед дякуйте матері і батькові за те,що вони дають вам щастя буття, матеріальні й духовні блага.

-Умій дякувати старшим за те,що вони повчають тебе.Почувши похвалу,дякуй і обіцяй жити по-людському. Почувши докір, несхвалення твого вчинку, дякуй за те, що вчать тебе жити по-людському.

-Умій дякувати вчителеві. Вислухавши слова похвали, дякуй за науку. Вислухавши гіркі, суворі слова,теж дякуй за науку.І ти будеш людиною!
VІ.Значення діяльності В.О.Сухомлинського.

Про В.О.Сухомлинського – людину полум`яного серця, видатного педагога сучасності написано багато творів. Послухайте вірш «Пророк» академіка Ю.Мальованого.

В глибокім сні країна спочивала,

Ніщо,здавалось, не пробудить нас.

Тебе сама історія обрала,

І ти прийшов,щоб обігнати час.

В дитині бачив над усе людину,

А не прстий бездушний механізм.

Їй серце щедро віддавав щоднини -

У цьому твій «абстрактний гуманізм».

Навчав терпляче в лісі і у полі

Торкнутись квітки й не струсить росу,

Проголосив святинями у школі

Природу,Матір,Працю і Красу.

Ми лиш тепер приходимо до цього

І не відступим більше ні на мить,

Над нами як суддя і вчитель строгий

Бджола твоєї мудрості бринить.

Слово учителя.

Доля до Василя Олександровича виявила виняткову прихильність. Не розщедрилася вона хіба що на роки земного життя - трохи більше півстоліття. Натомість творча спадщина Педагога житиме віками.

«Серце віддаю дітям» - так педагог назвав свою головну книгу.Шукаючи відповідь на запитання,що було найголовнішим у його житті,він без вагань стверджував: любов до дітей. В.О.Сухомлинський жив і творив для майбутнього, тому й виявився сучасним.

Література

1.Освіта України, №72,2003

2.Освітянське слово,№1,2003

3.Освітянське слово,№9,2003

4.Сухомлинський В.О.,т.1,1976

5.Сухомлинський В.О.,т.3,1977

6.Сухомлинський В.О. Чиста криниця,1993

7.Цюпа І. Василь Сухомлинський.Добротворець.