asyan.org
добавить свой файл
1
План:

Вступ……………………………………………………………………....3

  1. Відкриття та дослідження трипільської культури………………....4

  2. Проблема походження трипільської культури…………………….5

  3. Періодизація трипільської культури………………………………..6

  4. Побут трипільців……………………………………………………….9

  1. Житла……………………………………………………………….9

  2. Кераміка…………………………………………………………...10

  1. Основні галузі господарства ………………………………………....11

  1. Землеробство……………………………………………………..11

  2. Скотарство………………………………………………………..12

  3. Полювання та збиральництво…………………………………..13

  1. Духовна культура та уявлення трипільців…………………………..14

  1. Статуетки та зображення………………………………………...14

  2. Первісні уявлення трипільців…………………………………….14

  3. Поховання………………………………………………………...15

  1. Значення Трипільської культури…………………………………….16

Висновки………………………………………………………………...18

Список використаної літератури…………………………………....19

Вступ

Трипільська культура - археологічна культура, названа по місцю відкриття в села Трипілля недалеко від Києва. Була поширена в епоху енеоліту - мідно-кам’яного віку, добу, коли мідні й бронзові знаряддя починають витискувати кам’яні. Та знаходилась на території України на захід від Дніпра і в Молдавії, а також у східній Румунії, де її називають культурою Кукутені (Кукутень). Протягом останніх років трипільська культура дивовижним чином трансформувалася у цивілізацію і з пересічної археологічної проблеми перетворилася на актуальну складову політичного життя України. Крім суто археологічного контексту, Трипілля стало проблемою етнології та сучасної політики.

^ Відкриття та дослідження трипільської культури

ХІХ та початок ХХ століття інколи називають часом археологічних відкриттів. Саме тоді Г.Шліманн розкопав Трою, Мікени, Тірінф, А.Еванс виявив залишки палацової держави, яку назвав мінойською, а також записів (лінійне письмо А і Б). В Україні теж було зроблено багато досліджень, і особливу увагу привернули до себе роботи В.Хвойки, який з 1893 року проводив розкопи в Києві на вулиці Кирилівській, і ці знахідки були відмінні від знайдених раніше. Незабаром у 1896 році В.Хвойка проводить розкопи і в селі Трипілля, де виявляє пам’ятки тієї ж культури, що й знайдена ним у Києві. Звідти, від назви села, і пішла назва культури – трипільська.

Величезний інтерес до знахідок проявили такі історики, як Е.Штерн (1901-1902 р. – розкопав пам’ятки аналогічного характеру), В.Б.Антонович і Хв.Вовк. Пізніше, у радянський час, цю культуру досліджували такі вчені, як Т.Пассек, С.Бібіков, Є.Черниш, В.Маркевич, В.Збенович, та досліджувалась вже переважно територія Румунії і східної України, де, за думкою цих учених, ця культура зароджувалась.

У наш час трипільську культуру досліджують такі вчені, як Н.Бурдо та Л.Кульчицька.

^ Проблема походження трипільської культури

Існують різні думки щодо походження трипільської культури. За В.Хвойкою, наприклад, це було автохтонне населення (предки слов’ян), яке жило на території Середньої Наддніпрянщини. Чи є така думка абсолютно вірною? Адже автохтонна культура, яка існувала до трипільської, була відкрита лише у 40-50х роках ХХ століття українським археологом В.Даниленком, і лише тоді стало можливим говорити про її спорідненість з трипільською. Крім того, за П.Третьяковим, прослов'яни у IV-III тисячоліттях до н.е. існували на північніших землях. Тому, напевно, гіпотеза В.Маркевича та В.Даниленка, за якою місцеві племена дністровського варіанту буго-дністровської культури були швидко асимільовані боянськими (балкано-дунайськими) прийшлими племенами, і трипільська культура – не що інше, як синтез цих двох культур, здається більш ймовірною. Внесок до цієї теорії зробив і В.Збенович, який приєднався до думки своїх попередників, але доводив відсутність впливу буго-дністровської культури, що також цілком можливо.

Крім такої, можна виділити ще одну гіпотезу. На думку Ф.Біляшівського, О.Спіцина та В.Городцова, “культура проникла з півдня через Егейське та Мармурове моря з берегів Малої Азії або через Середземне море з Фінікії або Єгипту, і в розмальованій кераміці відчувається вплив Сходу”. Історик радянського часу М.Марр стверджує, що предками трипільців є пелазги, які прийшли з Північного Кавказу Чорним морем, а до того ще були “сусідами” етрусків, що мешкали на території Південного Кавказу.

^ Періодизація трипільської культури

За В. Хвойкою трипільська культура є містком між епохами каменю та бронзи, тому вірно було б виділяти в ній 2 періоди: перший зв’язаний з кам’яним віком, другий – з віком мідним.

Перший – період примітивності у формах посуду, використання знарядь праці з кременю або каменю. У цей час більше розвинено землеробство, а скотарства майже немає. Більш розвиненими галузями були полювання, рибальство, збиральництво. Селилися здебільшого біля води, в землянках чи наземних глинобитних будинках. Для цього поселення характерні такі поселення, як Лука-Врублевецька, Бернашівка на Дністрі, П’янишків коло Умані, Ленківці, Солончани та інші.

Другий - період використання знарядь праці і зброї з міді, менш примітивної кераміки. Крім того, вже починають закріплюватися патріархально-родові відносини, хоча є думка, що такі відносини виникли раніше внаслідок того, що чоловіки вже тоді грали велику роль у скотарстві та полюванні, крім того, лісний характер землеробства потребував великих затрат сил, що було неможливо для жінки. Найбільш великими поселеннями того часу були Усатове (біля сучасної Одеси) і коло Городська (Житомирська область).

В залежності від зародження, розквіту чи занепаду цивілізації розрізняють інший тип періодизації згідно Т.Пассека, який складається з трьох етапів:

^ Ранній етап - (Трипілля А) - друга половина VI - початок першої половини V тисячоліття до н. е.. Житла - землянки і невеликі наземні глинобитні «майданчики». Знаряддя робилися з кременю, каменю, рогу і кістки; мідних виробів небагато (шила, рибальські гачки, прикраси); лише Карбунскій скарб в Молдові відрізняється багатством мідних виробів. Кухонна кераміка має домішка шамоту, піску, шорстку поверхню (горщики, миски), орнамент у вигляді насічок, налепов, їдальня прикрашена каннелированной (горщики, кувшіновідние судини, чашки, черпаки) і поглибленим орнаментом («фруктовниці», грушоподібні посудини, кришки). Багато статуеток, що зображають сидячу жінку, менше - зооморфних фігурок; відомі глиняні крісельця, моделі жител, прикраси. Виявлено одиничне поховання у житло (Лука-Врублівецька).

^ Середній етап - (Трипілля В - Трипілля С1) - друга половина V тисячоліття до н. е.. - 3200/3150 рр.. до н. е.. Ряд поселень на мисах укріплений валами і ровами, збільшилася площа поселень, іноді житла розташовувались по колу. Зустрічаються двоповерхові будинки. Відомі моделі жител з двосхилим дахом і круглими вікнами. Обробка кременю удосконалюється, з'являються майстерні з виготовлення знарядь. Починається видобуток мідного сировини (руда і самородна мідь), а також виплавка металу на території між Дністром і Дніпром. Збільшується кількість і асортимент мідних виробів (сокири, ножі, кинджали, тесла, шила, прикраси). З'являється розписна кераміка, кухонна кераміка інша - з домішкою в масі товчених раковин або піску, полосчата згладжуванням і «перловим» орнаментом. Змінюється форма статуеток - стоячі фігурки з округлою голівкою, поряд з жіночими є і чоловічі зображення. Знайдено поховання в оселях.

^ Пізній етап - (Трипілля С2) - 3150-2650 до н. е.. Розширюється територія трипільської культури за рахунок просування племен на північ і схід. Невеликі поселення розташовуються на укріплених місцях, поряд з невеликими наземними житлами зустрічаються землянки. Продовжує розвиватися видобуток обробка металу. Зменшується кількість мальованої кераміки, з'являється посуд округлої форми з домішкою піску і товчених раковин з орнаментом по краю віночка (защипи, відбитки, мотузочки, наколи). Удосконалюється обробка кременю, багато шліфованих крем'яних сокирок. Поширені жіночі статуетки подовжених пропорцій зі схематизованій головкою і злитими ногами. Відомі грунтові та курганні могильники. У Подніпров'ї знайдені поховання за обрядом кремації. Похоронний інвентар: крем'яні серпи, кам'яні бойові сокири-молоти, мідні кинджали, шила, ножі, прикраси, - браслети, пронизки, мідні, кам'яні і скляні намиста; кераміка - кулясті амфори, чаші, миски, антропоморфні статуетки.

Ще й досі неясно, як зникла трипільська культура. Радянські вчені Т.Пассек і Т.Білановська взагалі обминають це питання, говорячи тільки про взаємозв’язки трипільців з племенами середньодніпровської культури на Сході, Волинсько-Подільської мегалітичної культури – на заході, пізньострічкової і шнурової кераміки на північному заході.

Відома поки що одна теорія зникнення трипільців. Це змішення їх з іншими племенами. За В.Г. Збеновичем це нібито племена середньодніпровської культури на сході, оскільки їх кераміка та побутові речі дуже схожі на ті, що вироблялися колись трипільцями.

^ Побут трипільців

Житла

На території Трипілля зустрічалося два типи жител:модель трипольского дома

По-перше, це землянки. Землянками називалися заглиблені житла глибиною 0.6-1.5м, які складалися з жилої частини і господарських ям. У плані ці “будівлі” нагадували напіввісімку чи вісімку. Стіни їх були пологі, дно нерівне. У кожному з таких жител знаходилось по два-три вогнища.

По-друге, це наземні глинобитні житла. Це був великий будинок метрів у 20, що складався з 4-5 кімнаток-камер, у кожній з яких була піч. Також було 2 камери без печей: одна – «сіни», інша – комора для зерна. У камері з піччю наліво проти печі містилося підвищення з посудом, проти входу – жертовник у формі грецького хреста, а над ним – маленьке округле вікно. Техніка будівництва таких жител була на високому рівні розвитку. Місце для будівництва згладжували, а потім на цю поверхню клали деревяні плахи, які обмазувались глиною, інколи декілька раз. Потім цю глину обпалювали. Покрівля мала 2 схили і обмазувалась соломою. Такі будівлі нерідко розташовувались колом, що могло вказувати на існування у трипільців перших релігійних вірувань.

Призначення цих жител ще й досі неясне. Так, В.Хвойка вважав, що глинобитні житла були спорудженнями поховного характеру, « домами мертвих». За В.Збеновичем, навпаки, глинобитні будівлі були стаціонарними житлами трипільців, а землянки будувались лише на ранньому етапі заснування поселення.

Кераміка

Кераміка трипільців є однією з найкращих у світі, а керамічні вироби – просто витвір мистецтва для того часу. Керамічний посуд того часу виготовлявся з гончарської глини з домішками кварцового піску і черепашок прісноводних молюсків. Він ліпився без гончарського кола на твердій основі, товщина його днища переважала товщину стін, а самі стіни були нерівномірної товщини і не завжди правильної форми. Великий посуд ліпився з двох окремих частин. Зовнішня поверхня була рівною і вкривалася нанесеною до розпису і обпалення червсоною фарбою. Посуд був розписним і нерозписним.трипольский инь-ян

Розписний поділявся на: виготовлений в одну фарбу. Переважно вона була чорною. Біохромний. Посуд в одну чорну фарбу обводився білою чи червоною. Поліхромний.

Нерозписним був переважно посуд для приготування їжі, який, до того ж , ще й був з більш товстими стінками, кольором після обпалення від сірувато-коричневого до темно-червоного.

Крім фарби на посуд наносився ще й орнамент. На ранніх етапах трипільської культури це був поглибленим спіральний орнамент (схожий на орнамент техніки камаресмінойського Криту) та канельований. Пізніше канельованої кераміки вже немає, зате зустрічається кераміка з менш поглибленим орнаментом, а також розписом. Пізній період характеризується появою мотузкового і штампового орнаменту, характерних для культур епохи бронзи. Посуд для приготування їжі прикрашали дуже бідним орнаментом; це були зображення людей та тварин.

^ Основні галузі господарства

Землеробство

Ця галузь господарства була найрозвинутішою у трипільців, особливо в ранній період. Навіть тоді оброблялося не менш як чотири види сільськогосподарських культур (в основному пшениця, жито, овес). Участки знаходилися близько від поселень. Було відоме мотичне землеробство. Крім мотик, вироблених з лосячого чи оленячого рога, використовувалися і серпи, але їх знайдена невелика кількість, тому, можливо, землероби здебільшого збирали колосся руками. Звичайно, екстенсивне ведення господарства призводило до виснаження грунтів, і тому трипільцям приходилося кожні 30-60 років залишати засновані поселення й освоювати нові землі.

Для переробки продуктів землеробства використовувалися зернотерки, які складалися з двох частин, вернього і нижнього каменів. Ймовірно, що це було роботою для жінок, і доказом тому є знайдені у трипільських хатах фігурки жінок, які мололи зерно.

Скотарство

Звичайно, землеробство завжди залишалось для трипільців основним видом господарства, але воно завдяки нечастим врожаям не могло повною мірою задовольнити потреби племен. Тому паралельно з землеробством розвивалося скотарство, а також такі невідтворюючі види господарства, як рибальство, мисливство, збиральництво.

Про існування скотарства свідчать знахідки кісток тварин. Так, на Коломийщині знайдено кістки биків, а також корів і овець (хоча їхня кількість була значно меншою), а в Халеп’ї та Усатові – свиней. Також ймовірно, що на той час уже був приручений кінь, а також собака. Про існування скотарства свідчить і знаходження таких керамічних виробів, як сосуди зі стінками в дірках. Ймовірно, що вони використовувалися для виготовлення творогу й сиру.

Також, крім кісток, було знайдено міфологічні зображення таких істот. Так, наприклад, це фантастичні фігури биків з кігтями з Петрен, виконані чорною фарбою, що свідчить, можливо, про те, що у трипільців,як і в середземноморських народів, існував культ бика.

З розвитком скотарства, з'являється прядіння та ткацтво, яке як і скотарство, набуло свого розвитку у пізній період трипільської культури. Уже тоді тканини підкладалися під дно керамічних виробів, щоб їх легше було виліпити (Петрени), була відома в’язка простого панчішного типу, а матерії вироблялися двох видів – полотна і килими; також, ймовірно, трипільці вміли плести сіті.

^ Полювання та збиральництво

Полювання грало помітну роль на ранньому етапі розвитку трипільської культури, хоча меншу в порівнянні з скотарством. Про це нам говорить той факт, що кісток диких тварин знайдено в два рази менше ніж домашніх. Полювали трипільці в основному на благородного оленя, лося, косулю, бобра, зайця, використовуючи при цьому такі знаряддя, як наконечники стріл з кременю, скребки, кам’яні сокири-клини. Займалися також і рибальством, і це теж було характерно більш на ранньому етапі, оскільки для цього були сприятливі умови (поселення біля річок). Ловили здебільшого щук, сомів, осетрів.

Трипільці збирали в основному черепашки прісноводних молюсків, залишки яких знайдено в купах сміття біля будинків, які ще називають “черепашковими купами”. Очевидно ці черепашки варили, а потім їх мясом годували свиней. У давнину черепашки використовувались також для розпису, прикрас.

Збиралися також жолуді, які сушилися в закритих печах, розтиралися на зернотерках і домішувалися в тісто.

^ Духовна культура та уявлення трипільців

Статуетки та зображення

Трипільські зображення були здебільшого жіночими, лише зрідка чоловічими. Скоріше всього, це було пов’язано з ідеями матріархату. Яке призначення цих фігур, також залишається для нас загадкою. Чи це були “дитячі іграшки”, чи, може, культові фігурки, які закладалися у фундамент з ціллю оборонити себе від злих духів? Жодна з цих теорій точно не доведена, тому сказати тут просто нічого. Фігурки були стоячими та сидячими. У сидячих було округле обличчя, рук не було, і ноги відділені одна від одної. Стоячі відрізнялися тим, що мали волосся. Ці фігурки у трипільців розміщалися коло печі-вогнища.богиня-мать

^ Первісні уявлення трипільців

На жаль, зараз навряд чи вдасться відтворити картину первісних уявлень трипільців, але дещо можна дізнатись з нових досліджень цієї культури

Існування Трипілля відповідало кліматичній фазі атлантику, і початок цієї культури збігся якраз з істотними зрушеннями в Сонячній системі. Тому можна твердити: населення Трипілля мало вже усвідомлювати періодичність глобальних криз і катаклізмів як загибель старого і зародження нового. І декілька сюжетів з їхньої міфології доводять це.

По-перше, це стосується давнього вірування про звірину, яка ковтає сонце. Хто ж був цією звіриною, не дуже ясно. Можливо, це вовк, як, наприклад, в гальській міфології чи скандинавських сагах. Та скоріше всього, це була змія, яка, до речі, символізувала не тільки кінець, а й відродження світу в новій, вищій якості. Також змія символізувала жіночність. З цього ми можемо сказати, що у трипільців було циклічне уявлення про час. Вони представляли його собі як безкінечну дорогу, що рухається навколо центру Всесвіту. Цим , мабуть, і пояснюється спіральний орнамент трипільців, де спіраль символізує такий шлях.

Поховання

Поховання, мабуть, належить до однієї з обрядових дій трипільців, яку ми можемо дослідити найбільш детально з усіх інших.каменная могила

Та це стосується пізніх поховань, де, на відміну від ранніх, труп не спалювався, а ховався в скорченому вигляді. Такі були відомі, наприклад, під Одесою (Красна Слобідка), Херсоном (Білозірка), в Усатові. У центрі ховався голова сімї (тоді це був уже чоловік), а біля нього – жінка та діти. Цей курган був оточений іншими курганами з каміння (кромлехи), де були поховані зображення людей і тварин. Крім того, існували ще й ями для інших членів родової організації, вмерлих на стороні – так звані кенотафи.

Мабуть, у пізніх трипільців вже існувало уявлення про те, що людина з одного світу переходила в інший, перенароджувалась, і тому ховали її у скорченому вигляді, що нагадував ембріон.

^ Значення Трипільської культури.

Зовсім поряд з великим мегаполісом столиці України – Києвом, було знайдено зразки матеріальної культури, що гармонічно співіснувала свого часу з навколишнім світом.

Зразки ці свідчили, що ми тільки починаємо підкрадатися у своєму розумінні ролі і місця людини на Землі, до того рівня мислення, який побутував у період, названий дослідниками кам`яним віком. Швидше за все, це трапилося не випадково в час, коли здіймалась на ноги сучасна антропологія, а в суспільстві почали міцнішати голоси з закликом пильніше подивитися на ще не втрачені знання малодосліджених народів віддалених куточків планети. Матриця планетарного знання почала поступово все більше відкриватися для всіх спраглих до знань з першоджерела.

Дивним чином фрагменти культурної спадщини давніх трипільців легко і гармонійно укладалися до концепції знань арійських племен Індії і мали безліч прямих паралелей з системами знань великої кількості давніх культур різних куточків світу: від Гірського Алтаю у Росії до пустелі Сонора у Мексиці.

Спроби науково вивчати культуру давнього Трипілля неминуче приводять до традиційних спекуляцій термінами і поняттями. Предмети матеріального вжитку і зразки духовного життя давніх людей намагаються оцінювати з точки зору сучасних уявлень про всесвіт. Та зрозуміти світ наших мудрих предків можна тільки перейнявши їх систему координат, їх спосіб мислення і їх прозірливий погляд на світ. У цьому зв`язку надзвичайно цікавими видаються порівняльні дослідження різноманітних подібних культур як далекого минулого, так і найближчого сучасного.

Предметом вивчення у нашому випадку виступають різноманітні речі хатнього вжитку, як то черепки, горщики та інша кераміка, виконана, як зараз би сказали, у модерновому ключі. Малюнки і зображення при уважному погляді не можуть не вразити нас глибиною і якимось прихованим змістом, над розгадкою якого б`ється уже не одне покоління археологів, етнографів та антропологів. Ці дослідження у своїх розгадках виходять з того величезного значення, яке надавалося в давні часи зображенню. Поза всяким сумнівом, і вчений світ це однозначно підтверджує, що необхідність надати символу зовнішню подобу з означуваним предметом і штовхала цих людей на створення зображень речей, на які хотіли справити магічну дію.

Помилки і вкрай негативні результати досліджень західноорієнтованих антропологів полягали в їх позиції "оцінювача" чужого способу життя. Часто такі дослідження виходили з пріоритету власної культури і переваги західного способу життя. Таке ставлення, що виявлялося у певній мірі неприкритого расизму і пихатої зарозумілості, здатне тільки на створення відразливого враження про західні цінності. А що, якщо ми помиляємося? Що якщо давні, незнайомі нам цивілізації знаходилися на набагато вищому рівні інтелектуального розвитку, аніж ми зі своїми чадними авто і пральними машинами?

Дуже небезпечною помилкою вважає французький антрополог Клод Леві-Строс виведену ним "формулу хибного еволюціонізму". Принципову відмінність давніх культур від сучасних технічно розвинутих цивілізацій він бачить не у тому, що ті не розвивалися, а у тому, що історія їх розвитку не супроводжувалася накопиченням винаходів, але орієнтувалася на збереження первісних способів установлення зв`язку з природою. Набагато більш вірогідним видається складний і мудрий спосіб життя наших предків, аніж неуцький погляд на їх життя як на "часи дикунства".

Висновки

Трипільська культура - унікальне явище в історії людства. Вона зіграла безпрецедентну роль у становленні цивілізації на планеті Земля. Трипілля має величезне значення в первісної історії України, яке полягає в тому, що саме з ним пов'язана остаточна перемога відтворюючої економіки на українських землях у IV тис. до н. е.. Саме в Трипіллі відбулася повна і остаточна перемога відтворюючої економіки, що було проявом тріумфу неолітичної революції. Впровадження землеробства у всій Трипільській ойкумені стало фундаментом цивілізації. В Україну трипільська культура збереглася в пережитках і залишила виразні сліди. Український народ зберіг свою спорідненість зі своїми предками, які населяли проукраїнські землі задовго до появи слов'ян. Розпис будинків, печей, димоходів, геометричні та рослинні орнаменти, які використовуються до цих пір в килимарство, різьблення, вишивках, писанках - це ті ланки, які несуть в собі зв'язок тисячоліть, культур, зв'язок поколінь.

Список використаної літератури

  1. Бурдо Н. Б., Відейко М. Ю. Трипільська культура. Спогади про золотий вік. Київ, 2008. 416 с.

  2. Відейко М. Ю., Черняков I. Трипільська цивілізація у спадщіні України. Київ, 2007.

  3. Круц В. О. етапи і напрямки розселення племен тріпільськоі культури. - Подільська старовина. - Вінниця, 1993. - С. 35 - 44.

  4. Черняков І. Т. Місце Трипільської культури в стародавній Історії Європи Гірськолижний. - Археологія, 1993. - N 3.

  5. Шмаглій М. М. Великі тріпільські поселення и проблема ранніх форм урбанізації. - Київ, 2001.