asyan.org
добавить свой файл
1
День Святого Миколая

відкритий виховний захід


підготувала

класний керівник

5-В класу ЗОШ № 2

Головіна О.І.
2008/2009 навчальний рік

Мета: ознайомити школярів зі святом Св.Миколая, показати, як в народі шанобливо ставляться до Св.Миколая, сприяти розвитку діалогічного мовлення, виховувати повагу до всіх, хто творить добро.

Сценарій свята

Сцена святково прибрана.

Звучить пісня «Святителю Николає».

1 Ведучий: Добрий день усім, хто до нас завітав. Сьогодні ми вшановуємо Святого Миколая. Це веселе народне свято. Колись господарі варили в цей день пиво, скликали гостей: гуляли та веселилися. А по обіді, запрягши найкращі коні в «козирки», з піснями та веселими вигуками їздили навколо села – бо ж треба знати, чи слизький сніг цього року випав?

В народних легендах та переказах Св.Миколай боронить людей від різкого стихійного лиха, а найбільше – на воді. Ось чому всі одеські рибалки в своїх куренях мали образ Св.Миколая. виходячи в море на промисел, рибалки брали з собою образ Святого Чудотворця.

1 Дівчинка: Ось яка легенда про Св.Миколая записана на Харківщині. Слухайте уважно.

Св.Миколай-Чудотворець на небі не сидить, а тут, на землі людям допомагає. Не те, що Касян – за панича вбрався і до Бога пішов на людей жалітися: «Вони, - каже, - Миколая шанують, почитають. На його ім’я церкви будують, а мене й не згадують!»

Бог вислухав Касяна та й каже до янголів: «Покличте мені Св.Миколая. Скажіть, щоб зараз прийшов!»

  • Нема його на небі! – кажуть янголи.

  • А де ж він?

  • Пішов на Чорне море людей рятувати! «Почекай, - каже Бог до Касяна, - прийде Св.Миколая, тоді поговоримо».

За якийсь час Бог знову посилає янголів за Св.Миколаєм.

Втретє посилає Бог янголів за Св.Миколаєм.

  • Нема його, - кажуть янголи, - він кайдани розбиває, козаків з турецької неволі визволяє!

Аж за четвертим разом з’явився Св.Миколай перед Богом в старій свиті, мотузком підперезаний, чоботи і руки в болотній грязі.

  • Де ти був? – запитав Бог.

А Св.Миколай йому й відповідає:

  • Помагав мужикам воза з багнюки витягувати!

  • Ось бач, - каже Бог до Касяна, - за що його люди шанують?! Він на небі не сидить, на землі діло робить, а ти паном одягнувся і тут, на небі, кутки обтираєш. Іди геть від мене!... будуть тебе люди боятися, але не будуть шанувати.


2 Ведучий: Святий Миколай вважається покровителем дітей. 19 грудня він збирає усіх дітей на суд. Добрій, слухняній дитині він дає медяник і всім дітям в цей день дарує подарунки. Ось послухайте чарівну історію, що трапилась одного зимового вечора.

^ Грає мелобіяз мультфільму «Умка» - колискова ведмедиці.

1 Читець: Все затихло надворі,

Сяють зорі угорі,

Всі чекають – виглядають

Чудотворця Миколая.

Але щось він забарився.

Може, в небі заблудився?

В нього клопотів багато,

Бо заходить в кожну хату.

Все, що в нього в торбі є,

Чемним дітям роздає.
На сцені з’являється втомлений Антипко – молодий і дужий чорт. Сідає на край сцени, звісивши ноги.

Антипко: Що ж то маю я робити?

Так болять мені копита,

Ледве вже волочу їх

Всім чортам старим на сміх.

У старих чортів робота

Гарна, легка, безтурботна.

Дав горілки – і готово:

Зразу хлопці гонорові

Посваряться і поб’ються,

А старі чорти сміються.

Ну, а я, Антипко бідний,

Щоби стати чортом гідним,

Цілий день з дітьми гасаю

І на збитки намовляю.

Всі гріхи до книжки пишу,

Ніц ангелам не залишу.

Тож сваріться, любі діти,

В пеклі будете горіти!
Антипко важко піднімається, крекче, охає і виходить. Відкривається завіса. На сцені ліжко і стіл. Сторожко озираючись, з великою гіллякою в руках входить маленький Антипко.

Музика.
Антипко: Наламаю різок файних

Для нечемних, неохайних,

Неслухняних, злих діток,

Поскладаю у куток.

Я вже добре поклопочусь –

У воді холодній змочу!

Ох, дістанеться добряче

Дітям впертим і ледачим!

Збирає різки і ховається за ліжком.

2 Читець: Так стараються чорти,

Щоби людям допекти.

Їхня зброя гостра – гріх,

Але ви не бійтесь їх.

Не грішіть, частіш моліться,

І підуть антипки звідси

Аж за ними закурить,

В очереті затріщить!

Входить хлопчик Іванко.

Іванко: Я сьогодні був хорошим?

Був. Тому собі попрошу

У Святого Миколая

Всього, що душа бажає.

Хай засуне під подушку

Ковзани, хокейну ключку,

Три коробки пластиліну…

Антипко: (тихо)

А соснового поліна?

Іванко: (прислухається)

Хто гукає? Ти, бабусю?

Ні, то, певно, дзвонить в вусі …

Хочу тенісні ракетки,

Шапку, шарфик і шкарпетки…

Ще хочу маску й ласти…

Антипко: (тихо)

Може рубанця покласти?

Іванко спантеличений, озирається, але тут заходить його сестра Оленка.

Оленка: Чув, Іванко, каже тато –

Треба іграшки прибрати.

Іванко: Мама хай поприбирає,

Я чекаю Миколая.

Оленка: Знай, такі, як ти, ледачі,

Лиш одних Антипків бачать!

Оленка йде. З’являється Антипко.

Іванко: Хто ти? Звідки тут узявся?
Антипко: Що, Іванко, здивувався?

Служу я у Миколая.

Він мене чудово знає.

Іванко: То прийде він чи ні?

Подарунки є мені?

Антипко: Є, і так їх там багато,

Що не вмістяться в кімнаті,

Ти їх чесно заробив,

Бо трудитися любив.

Ти лягай, засни скоріше,

Миколай тебе потішить.

Іванко лягає, а тим часом Антипко запихає йому під подушку різки. Потім ховається. Знову заходить Оленка і будить брата.

^ Оленка: Та прокинься вже Іванку!

Іванко: (тре очі і позіхає)

Ти чого волаєш зранку?

Оленка: Та ще вечір, схаменися!

На годинник подивися!

Іванко: Я під подушку залізу.

Там напевне….(витягає різки)

Купа різок?

Оленка: (задоволено)

Це тому, що ти лінивий,

Миколай вчинив це диво.

Мусиш взяти на замітку,

Що Антипко садить в клітку.

Неслухняних, вередливих,

І брехливих, і лінивих.

Хвалькуватих, гордовитих

Теж він любить половити.

Іванко: Та хіба ж я похвалявся,

Чи брехав, чи лінувався?

Он Михайлик і Мелена

Брешуть більше ще від мене!

А Сашко хвалиться більше…

Оленка: Може, й так, тобі видніше,

Всі отримають своє,

Миколай на те і є.

Тільки поясни мені,

Де взяв різки замашні?

Іванко: Хто поклав їх я не знаю.

Піду в мА ми запитаю.

Іванко та Оленка виходять.

1 Читець: Учинивши добре діло,

Вже й подяки закортіло.

Можна й побайдикувати?..

Антипко: (вилазить зі своєї схованки)

Той Іванко просто диво:

Самовпевнений, лінивий.

Так-то, пане Миколаю,

Я ж бо діток ліпше знаю!

Антипко зникає. На сцені знову Оленка та Іванко.

Іванко: (здивовано)

Мама різок не ложила.

Певно, то нечиста сила.

^ Оленка: Ну то як, ідеш в кімнату

Іграшки свої збирати?

Іванко: Добре-добре, приберу,

Тільки різки заберу.

Забирає різки і йде. (Колискова ведмедиці)

2 Читець: Зореока ніч настала,

Діти всі позасинали.

Лиш антипки метушаться,

Миколая не бояться.

Все ладнають свої кліті –

Є нечемні діти в світі.

І Антипко для Іванка

Клітку робить ще від ранку.

За сценою чується задоволений сміх і стукіт молотка, а на сцені з’являються Ангели. (Музика)

^ 1-й ангел: За горами, за лісами

Їдуть-їдуть дивні сани.

І викрешують копита,

Сріблом сяючим підбиті,

В зоряній височині

Метеори вогняні.

^ 2-й ангел: Миколай мандрує світом,

Він дарує чемним дітям

Те, про що їх світлі мрії.

Тут для кожного дари є.

Не забуде він нікого:

Ні хорошого, ні злого.

^ 3-й ангел: Зустрічайте Миколая!

Він вас всіх чудово знає.

Разом з вами порадіє,

Подарує вам надію.

Миколай з небес весь час

Бачить кожного із вас.

Ангели співають пісню «Ішов Миколай лужком-бережком».всі присутні підспівують. З’являється Миколай.

Миколай: Слава Богу, добрі люди,

Хай вам завше добре буде.

Як живете, любі діти?

Які знаєте молитви?

Чи вчитеся добре в школі?

Є гостинців вам доволі.

Вбігає захеканий Антипко.

Миколай: Чом захекався, бідахо?

Утікаєш від собаки?

Антипко: Засмутити поспішаю,

Тебе, Святий Миколаю.

Рівно в північ побіжу

І у клітку посаджу

Неслухняного Іванка…

Миколай: Не бреши. Іванко зранку

Квіти всі попідливав…

Антипко: Я тут інше записав.

(дістає книгу і читає)

«В хаті не хотів прибирати

Той хлопчина хвалькуватий,

І просив дарунків море»

Буде він їх мати скоро!

Миколай: (суворо)

Що ж, пі шлем туди гінця,

Хай з’ясує до кінця.

Один з Ангелів йде зі сцени, щоб довідатись правду про Іванка.

Антипко: Та повірте ж , я не брешу!..

(дивиться вслід Ангелові).

Ти диви, як швидко чеше!

Не трудив би марно крила!...

Миколай: Заховай, Антипко, вила.

Заспокойся, небораче,

Ангел сам усе побачить.

Невдовзі Ангел повертається.

Ангел: Святий отче Миколаю,

Той Іванко прибирає:

В ящик іграшки поклав

І усе попідмітав.

Вже й дарунків він не просить,

Каже: «З мене різок досить.»

Миколай: (до Антипка)

Буде, чортику рогатий,

Твоя клітка пустувати.

Антипко: Ні, я маю ще надію,

Що невдовзі порадію!

Бо у цьому злому світі

Є ще, є! нечемні діти!

Антипко вибігає.

Миколай: (до залу)

Ви не бійтеся Антипка.

Він у сіті свої рибки

Не наловить, коли ви

Шлете Богу молитви.

Будьте щедрі, не ліниві,

То й і станете щасливі.

Пам’ятайте слово Боже –

І життя в вас буде гоже.

А мені пора в дорогу –

Хтось чекає допомоги.

Хтось незнаний у печалі.

Тож ходімо, Ангели, далі.

Повторюється останній куплет пісні «Ішов Миколай лужком-бережком»: «А хто, хто Миколая любить».