asyan.org
добавить свой файл
1 2 3
Вступ
Термін «прокрастинація» є відносно новим для вітчизняної психології. Громіздка калька з англійської «procrastination» поки що лунає незвично, проте феноменологія, що позначається цим словом, знайома кожному.Cлово «прокрастинація» від (лат. «crastinus» «Завтра», «pro» - на). У психологічній літературі під цим терміном розуміють свідоме відкладання суб'єктом намічених дій, незважаючи нате, що за цим з’являться певні проблеми. Перші науково-психологічні дослідження прокрастинації з’явилися в 1977 р. Незабаром також виділяється окремий напрям - академічної прокрастинації. , присвячений вивченню відкладання виконання навчальних завдань. Вважається, що саме навчальний процесс характеризується умовами, в яких найчастіше виникає прокрастинація, приводячи до негативних наслідків. Згідно з наявними даними, прокрастинація є одним з найбільш істотних чинників, що породжують труднощі у навчанні.

Таким чином, постає перспективним вивчити особливості саморегуляції студентів із різним рівнем прокрастинації.

Об’єкт дослідження - психічна саморегуляція.

Предмет дослідження-особливості психічної саморегуляції студентів із різним рівнем прокрастинації.

Мета даної роботи вивчити особливості психічної саморегуляції студентів із різним рівнем прокрастинації.

Задачі:

1.Проаналізувати сутність проблеми прокрастинації в сучасній психології.

2.Вивчити особливості саморегуляції поведінки студентів із різним рівнем прокрастинації.

3.Вивчити особливості локалізації суб’єктивного контролю студентів із різним рівнем прокрастинації.

4.Вивчити особливості багатомірного функціонального аналізу відповідальності студентів із різним рівнем прокрастинації.

5.Вивчити особливості спрямованості на пошук / пригадування інформації студентів із різним рівнем прокрастинації.

Методи збору інформації:

1.Опитувальник «Стиль саморегуляції поведінки (ССП-98)» (В.Н.Морсанової) .

2.Опитувальник «Локалізація суб’єктивного контролю особистості» (Є. Г. Ксенофонтова) .

3.Опитувальник багатомірного функціонального аналізу відповідальності (Прядеіна.В.П.).

4.Опитувальник «Діагностика спрямованості на пошук / пригадування інформації» (Е. А. Горюшина) .

В якості статистичного методу ми використовували t-критерій Стьюдента.

Відповідно до мети дослідження були сформовані дві групи випробуваних із різними показниками прокрастинації. Для розподілу випробуваних по групах була використана методика «Шкала прокрастинації» С.Лея. Таким чином, першу групу склали студенти з низьким рівнем прокрастинації (19 осіб), другу - з високим рівнем прокрастинації (17 осіб). Усього в дослідженні взяли участь 36 студентів, віком 20-25 років, які навчаються в університетах м. Харкова.

Дипломна робота включає в себе вступ, два розділи, висновки і список літератури який складається 46 джерел і викладена на 44 сторінках.

Розділ 1. Проблема прокрастинації в сучасній психології
1.1.Історія прокрастинації, причини виникнення
Вважається, що вперше історичний аналіз феномена прокрастинації був зроблений в 1992 році, в роботі Ноаха Мілграма «Прокрастинація: хвороба сучасності», а широкі наукові дискусії про даний феномен почалися двадцятьма роками раніше. Проте згадки про прокрастинацію і опис цього явища можна зустріти набагато раніше, в тому числі в роботах часів розквіту індустріальної революції в середині XVIII століття, і в Оксфордському словнику 1548 року.

Більш глибокі історичні дослідження показали, що ще римський консул Марк Туллій Цицерон в 40 році до н. е.. скаржився на прояви прокрастинації у вищих колах влади; 400 роками раніше Фукідід , афінський полководець, який виступав проти спартанців, говорив, що прокрастинація - риса характеру, корисна тільки у випадку очікування початку війни; Гесіод,грецький поет в 800 році до н. е.. пише про «відкладання справ на завтра».Необхідно підкреслити, що сучасні дослідники не вважають прокрастинацію,винятково негативним явищем,все частіше звертаючи увагу на її корисність[41,С.23].

Таким чином, можна зробити висновок, що прокрастинація була завжди. Але наприкінці XX століття актуальність проблеми зросла настільки, що з'явилася необхідність її вивчення, були створені теорії та методики вимірювання рівня прокрастинації, техніки її ослаблення.

^ Причини виникнення прокрастинації.Для прокрастинації існує величезна кількість мотивів:кожна людина виправдовує своє ухиляння від справи по-своєму. Доволі вочевидь, що основна причина прокрастинації  - це відсутність бажання виконувати будь-яку справу, лінь та слабка сила волі. Виникає питання в тому, чому ці фактори проявляються в кожному конкретному випадку і що робити, щоб уникнути їх. Дж.Феррарі, відзначає, що початком прокрастинації є зволікання, яке виникає внаслідок непередбачливості[40,С.56]. Існує безліч теорій, які намагаються пояснити дане явище, але жодна з них не є загальновизнаною і універсальної.

Занепокоєння. За цією теорією, єдиною і основною причиною прокрастинації є почуття занепокоєння, стрес. Хто більше схильний до стресу, той більше схильний до прокрастинації. Одним з джерел занепокоєння є страх перед майбутнім: людина турбується, що не зможе виконати важливу роботу, проявити свою некомпетентність, не виправдає своїх очікувань, і тому несвідомо намагається відтягнути момент, коли доведеться показувати ці результати. Інше джерело - перфекціонізм, проявляється у спробі досягти досконалості, концентрації на деталях та ігнорування обмежень за часом. Перфекціоністи також часто отримують задоволення від крайніх строків, від ще більшого тиску обставин, від роботи «в останню ніч», вони свідомо чи підсвідомо переконані в тому, що якість їхньої роботи залежить від тиску згори, і чим воно більше - тим кращі результати.

Самообмеження.За цією теорією, прокрастінатор обмежує себе підсвідомим страхом стати успішним, виділитися з маси і показати себе краще, ніж інші. У будь-якому випадку, як і в першій теорії, ключовим словом є «страх».

Непокорнісь(дух протиріччя).Відповідно до даної теорії, нас дратують нав'язані ролі, програми, плани, і ми відкладаємо справу, щоб продемонструвати (оточуючим, керівництву, миру) свою самостійність і здатність діяти у відповідності зі своїм власним рішенням. Будучи схильними зовнішньому тиску, ми вступаємо в конфлікт з масою або керівництвом. Цим способом «бунтарі», анархісти відстоюють свою власну думку. Вони завжди незадоволені своїм становищем і легко потрапляють в пастку пркрастинації - вони витрачають все своє життя на доказ своєї незалежності від громадської думки, що саме це робить їх рабами ідеї; і в результаті їхня діяльність обмежується саме генерацією ідей.

^ Теорія тимчасової мотивації. Відповідно до теорії тимчасової мотивації, людина завжди оцінює корисність дії на підставі чотирьох змінних: величина очікування від дії, помножена на цінність для нас, зменшуються за рахунок величини чутливості ,помноженої на рівень нашого занепокоєння. Таким чином, людина вибирає те, що має не тільки хороші шанси на успіх, але й приємні наслідки. Розглядаючи цю теорію, можна зробити висновок, що рівень прокрастинації тим нижче, чим більше очікування від справи і чим більш цінні його результати особисто для людини, і тим вище, чим більш чутлива людина.Іншими словами, найкращим чином, робота виконується тоді, коли по відношенню до неї є високі очікування і особиста зацікавленість, а занепокоєння знижено до мінімуму.Прокрастинатор може не мати мотиву для виконання виняткових задач,до того часу поки вони для нього стануть важливими[45,С.44].

^ Прокрастинація як слабка вольова сфера.Щоб успішно здійснювати діяльність у певних умовах необхідно докладати вольові зусилля. Якщо цього не відбувається, то діяльність припиняється і людина починає лінуватися. Цей підхід до проблеми прокрастинації був і залишається традиційним. 

З даної точки зору найчастіше обговорюється лінь, даються рекомендації по її подоланню. Дійсно, відсутність сили волі іноді негативно позначається на виконанні певних дій. Особливо яскраво і виразно це проявляється в дитячому віці, коли тільки відбувається формування вольової сфери. Вважається, що «дитина повинна навчитися слухати батьків шляхом формування самовладання». Тобто головним моментом вольового дії виступає саморегуляція, відповідальність, самодисципліна: якщо рішення прийнято - залишається тільки його виконати. Одного тільки мотиву для досягнення результату недостатньо, яким би великим мотив не був. Приблизно до одинадцяти років дитина вчиться придушувати деякі свої потреби для задоволення інших. Це називається самодисципліна. Саме самодисципліна необхідна людині для інтеграції в суспільні відносини. «Двоїстість лежить в основі вольового акту і стає особливо помітною і наочною, коли в нашій свідомості зіштовхується кілька мотивів, протилежних прагнень, з них свідомості доводиться робити вибір»[12,С.230].І дуже часто виявляється важко докладати вольові зусилля і робити те, що потрібно, а не що хочеться в даний момент[8,С.23]. 

Рубінштейн зазначає, що «воля, що піднімається над рівнем одних лише природних органічних потягів, передбачає існування суспільного життя, в яких поведінка людей регламентується моральністю і правом ...»[34,С.132]. Не у всіх випадках суспільні норми приймаються і виконуються. У одних все значуще зведено до партикулярної - особистісним мотивам, а якщо вони і роблять вчинки, які відповідають приписам громадської моральності, то в цьому випадку моральний зміст не входить в мотиви людини і не детермінує його волі. У інших суспільно значуще усвідомлюється як належне, значиме, обов'язкове, але переживається як чужа зовнішня сила, що протистоїть самоототожненню і пережитому як своє особисте. Коли особистісні норми протистоять суспільним, людина найчастіше не діє, з точки зору оточуючих, віна лінується. Наприклад, майже в усіх культурах прийнято, що жінка повинна бути гарною господинею і все звідси випливає.Якщо у жінки якийсь час немитий посуд, вона вважається ледачою, але не обов'язково, що її думка збігається з оточуючими. 

^ Прокрастинація як низький рівень мотивації.Будь-який стан прокрастинації супроводжується небажанням щось робити. Ми б сказали, що прокрастинація- це не відсутність бажання щось робити, а бажання щось не робити. Тому що, якщо просто немає бажання, то немає і різниці робити це чи ні.Однак видно, що робити щось (якісь певні дії) не хочеться, отже, має існувати мотив який притягує людину до певного стану, наприклад, бажання повалятися в ліжку чи ще щось.

Для такої ситуації можуть бути різні причини. Тимошенко, говорить про слідство несвідомого опору самої людини, яка в глибині душі раптом починає відчувати, що ніби як не зовсім туди йде і не зовсім те робить, людина не бачить особистісного сенсу. У таких випадках звинувачувати його в лінощах починають навколишні - зокрема, ті, кому необхідно, щоб він виконував роботу, яку йому робити не хочеться.Скажімо, батьки скаржаться на ледачу дитину, яка їм не допомагає, не хоче вчитися.
Або, наприклад, ситуація, коли від людини не потрібно ніяких зусиль, за нього все роблять інші. В Америці таких людей називають прокрастинаторами. Зарубіжні психологи з'ясували, що у багатьох лінивців немає достатнього стимулу для того, щоб заробляти на життя. 
Третім варіантом може стати ситуація, коли людина не отримує ніякої особистої вигоди від дії, яке він повинен робити для когось. Як тільки з'являється шанс домогтися своєю працею всього, про що мрієш, дев'ять з десяти працюють по 10-12 годин на день. До цього можна віднести і лінь як ознаку невідповідальності характеру діяльності і структури особистості (наприклад, якщо демонстративну людину обмежити роботою тільки по дому, а інтроверта змусити постійно працювати з людьми, - у них незабаром зникне бажання робити таку роботу). Прокрастинація- також є ознакою так званої циклотимии (періодична зміна активності та депресії), що наступає саме в депресивній фазі. Циклотимик у фазі активності може робити кілька справ підряд, а в фазі депресії не виконує навіть те, що зобов'язаний робити за договорами (яких набрав у активній фазі)[8,С.44].

^ Прокрастинація як прагнення до задоволення.З. Фрейд, зазначав, що життєві сили й енергія людини прагнуть реалізуватися через отримання задоволення, і в наслідок отримати послаблення рівня внутрішньої напруги. В цьому полягає принцип задоволення. Тобто з точки зору класичного психоаналізу, прокрастинація це цілком нормальний і зрозумілий феномен-отримати задоволення в даний момент від процесу, не чекаючи результату. Невипадково, говорять про лінь молодших школярів і підлітків, однією з причин вказується віддаленість цілей, здійснення яких нескоро призведе до отримання задоволення. З іншого боку можна трактувати прокрастинацію не як прагнення до задоволення, а як прагнення уникнути незадоволення, пов'язаного з постійним «переступанням» через себе.На противагу принципу задоволення, який досить популярний в наші дні, можна аналізувати ідеї Франкла про те, що прагнення до задоволення аж ніяк не сенс життя людини.Задоволення - побічне явище, наслідок реалізації наших прагнень. А люди, які вважають, що сенс їхнього життя полягає в отриманні задоволеня, швидше за все мають викривлену ієрархію цінностей і часто стикаються з усвідомленням безглуздості свого існування[8,С.55].Також наявність у людини перфекціонізму може обумовлювати прокрастинацію [13,С.232].

Прокрастинація як побоювання відповідальності. Прокрастинація може виступати і як побоювання відповідальності,особливо це проявляється у чоловіків, тому що за формування відповідальності, в основному відповідає мати, яка виховує дитину. Це пов'язано з психоаналітичним трактуванням дитячо-батьківських відносин , дівчаток зазвичай навантажують хоча б побутовими справами. Коли в дитячо-батьківських відносинах переважає гіперопіка, то протягом тривалого часу дитину всіляко відгороджують від відповідальності за що-небудь. А потім уже дивуються, чому дитина виросла безвідповідальною і їй нічого не потрібно і вона ні до чого не прагне. Просто вона намагається уникнути будь-яку ситуацію, пов'язану з відповідальністю, тому що вона свідомо сприймається як загрозливою і травмуючи[8,С.70].

^ Прокрастинація як захисна реакція. Іноді небажання що-небудь робити буває результатом фізичного або розумового перевантаження. У фізіологів є такий термін - "охоронне гальмування". Суть його в наступному: той, хто довго працює на знос, одного разу не знайде в собі елементарних сил -організм просто відмовиться йому підкорятися. Таким страждають найчастіше ті люди, яких прийнято називати "трудоголіками". А коли організм захищається від такої діяльності, трудоголік говорить собі: "Щось я нині розледачівся, це недобре". І поступово починає працювати як мінімум почуття провини в тому, що він ледар . Захист може виявлятися і в інших випадках. Наприклад, синдром набутої безпорадності, коли людина не відчуває можливості взяти під контроль повторювані неприємні події.Це свого роду "лежачий страйк". Це нормальне прагнення уникати психотравмуючих ситуацій. Це своєрідний протест - бездіяльність - проти насильства над їх особистістю.В цьому випадку прокрастинація є показником будь-якої психічної травми і психологічним захистом. Прокрастинація як психологічний захист, наприклад, може виступати і як умовна приємність: не хочеться змінювати те, що так чи інакше вигідно [8,С.82].Щоб ефективно боротися з ведучою проблемою зволікань, дослідники повинні зосередити свої зусилля на роль часу у процесі прийняття рішень[46,С.68].
^ 1.2.Психологічна характеристика прокрастинації
Вивчення прокрастинації отримало дивовижні результати: феномен відомий з 5 століття до н.е. Але з кожним століттям воно стає все більш актуальним. Вже на сьогоднішній день існують і теорії , і методики вимірювання рівня прокрастинації і, найголовніше, техніки зниження її рівня.
Procrastination - англ., «зволікання». А ті, хто схильні до «зволікання», називаються просто «прокрастінаторами». Прокрастинація - це просте і абсолютно зрозуміле визначення форми поведінки. Цей стан в тій чи іншій мірі знайомий кожному з нас. Але причиною для занепокоєння є його високий рівень, вплив на наші можливості функціонувати ефективно. Якщо прокрастанація стає постійною частиною нашого життя, то є привід замислитися про можливу психологічної проблеми або про виникнення будь-якого фізіологічного захворювання. Даний феномен поведінки демонструє нашу емоційну відповідь на якісь дії і справи. Він включає в себе: відстрочку, і контрпродуктивність. Прокрастинацією часто позначають як спосіб боротьби з тривожним станом. Вона часто пов'язана з незадоволеністю від своїх досягнень, з втратою відчуття перебігу часу, з невпевненістю в своїх силах, нерішучістю, а також з відсутністю або недостатнім розумінням своїх глобальних цілей. Прокрастинація визначається як добровільна затримка призначеного курсу дій,незважаючи при цьому на очікування,що гірше за затримку [43,С.90].Страх успіху або невдачі, страх потрапити під контроль і опір йому - одні з найчастіших причин. Людина може відчувати при цьому симптоми депресії. Всі подібні поведінкові і мотиваційні аспекти говорять про «напружену» форму прокрастинації.

Деякі дослідники вважають, що до одних з форм прокрастинації також відносяться:

• страх ризикувати;

• нерішучість змінити навіть незадовольняючу ситуацію (наприклад, змінити місце роботи);

• небажання вступати в протиріччя з кимось;

• повне наповнення життя звичними подіями і справами, які не мають великої цінності і користі;

• перекладання відповідальності і провини за те, що не склалося на інших людей.

Але й допускається прокрастинація на легкому рівні, коли зволікання з якимись справами обумовлено лише наявністю більш цікавих для людини занять.З точки зору прокрастинації,непрямі поведінкові шляхи можуть бути більш важливими,ніж великі маршрути для розуміння самого себе [44,С.110].Це класифікується як «розслаблена» прокрастинація. Типовими представниками з такої формою поведінки є більшість студентів. І взагалі цю форму більше «приписують» молодим людям.

До прокрастинації, за спостереженнями, більш схильні чоловіки, ніж жінки. Менш схильні до зволікання люди аналітичного складу розуму і ті, хто з дитинства звикає до організованості і відповідальності. А ось мрійливим людям набагато «безпечніше» залишатися у своїх мріях, ніж приступати до «бойових дій». Хронічних прокрастінаторів серед офісних працівників дослідники нараховують близько 20%. До прокрастинації схильні і дуже емоційні, імпульсивні, люди. Вони в пріоритеті ставлять не найважливіші справи, а саме емоційно наповнені для них, що дають змогу звертають на себе увагу в певний момент або певними емоціями. Є й ті, хто обожнюють прокрастинацію за те щоб отримати «адреналін». Таких людей, за даними американських психологів, близько 10% від усіх прокрастінатор.

Прокрастинація серед слов'янських народів навіть розглядаються як частина менталітету. Прокрастінаторами можуть вважатися люди, які захоплюються інтернетом. Виявляється,що близько 47% часу, проведеного в глобальній мережі, відведено на реалізацію зволікання. 

Існує також теорія поділу всіх нас на «моноактівних» і «поліактівних». Це розділення грунтується на схильності до ефективного виконання одного або декількох справ. І другою категорією, пов'язаної ставленням до проживання сьогодення. Одні орієнтовані на майбутнє і люблять вибудовувати його, а інші працюють над цим. Створено навіть класифікація працівників по відношенню до зволікання. Моноактівни-це «стратеги» і «гонщики». Перші орієнтовані на майбутнє і важко контролюють терміни на відміну від планів, а другі орієнтуються на теперішнє, виконуючи покрокові завдання, але при цьому, не бачачи підсумкової мети. До поліактівним психологи віднісять- «візіонерів» і «комунікаторів». Перші орієнтуються на майбутнє, бачать кінцеву мету, але часто нею захоплюються і не відстежують поточні події. А другі орієнтуються на сьогодення, але теж стурбовані більше всім проектом, ніж етапами, і можуть прийти до короткого кінцевого строку з безліччю невиконаних справ.Також люди із зовнішнім локусом контролю,будуть відкладати більше справ,тому що вони вважають,що оточуючі слідкують за їхніми справами[42,С.123].

Обираючи прокрастинацію як прояв поведінки, людина бажає полегшити перебіг власного життя. Але в підсумку виявляється дуже навпаки.


следующая страница >>