asyan.org
добавить свой файл
1
Вимоги до рівнів володіння іноземною мовою.

Комітетом з питань освіти при Раді Європи розроблені рекомендації щодо навчання іноземних мов. В рекомендаціях виділено 6 основних загальних рівнів володіння іноземною мовою.


Загальні рівні

Досвідчений користувач С² Може розуміти без зусиль практично все що чує або читає. Може відтворити факти та аргументи з різних писемних або усних джерел, зв'язно резюмувати їх. Може спонтанно висловлюватись, дуже швидко і диференційовано і може чітко розрізнити тонкі смислові відтінки складних тем.

Досвідчений користувач С¹ Може розуміти велику гаму об'ємистих і складних текстів, а також розуміти (усвідомлювати, розпізнавати) імпліцитні значення. Може швидко спонтанно висловлюватись, не відчуваючи помітних труднощів у виборі слів. Може ефективно й гнучко користуватися мовою у сус­пільному житті, професійній діяльності та навчанні. Може чітко, ясно і логічно висловлюватись на досить складні теми, описувати щось або доповідати про щось. демонструючи свідоме володіння всіма мовними засобами.

Незалежний користувач В² (10-12 кл.) Може розуміти основний зміст конкретних або абстрактних тем у складному тексті; розуміє спеціалізовану дискусію у своїй фаховій галузі. Може спілкуватися з носієм мови з таким ступенем спонтанності та невимушеності, який не завдає труднощів жодному із співрозмовників. Може висловлюватись чітко й докладно на широке коло тем, виражати свою думку з певної проблеми, виділяючи переваги та недоліки

Незалежний користувач В¹(7-9) Може розуміти основний зміст чіткого нормативного мовлення на теми, близькі до його роботи, навчання дозвілля тощо. Може “викрутитись” в більшості лінгвістичних ситуацій, що трапляються під час перебування (подорожі) у країні, мова якої вивчається. Може спілкуватися на простому рівні (висловлюватись просто й адекватно) на побутові теми та в галузях своїх інтересів. Може розповісти про подію, досвід, чи мрію, описати сподівання або мету і коротко сформулювати причини (докази), дати пояснення до плану, проекту, ідеї.

Елементарний користувач А² (5-6 кл.) Може розуміти ізольовані фрази та вирази, які широко використовуються в повсякденному житті з метою розв'язання першочергових/пріоритетних питань побуту (наприклад, особисту інформацію про покупки, роботу, найближче оточення). Може спілкуватись у пересічній поточній ситуації, яка містить лише простий і прямий обмін інформацією, а також на побутові теми. Може описати простими засобами особу, місце, об'єкт, свою власну освіту, своє оточення і ставити запитання, які його/її стосуються.

Елементарний користувач А¹(2-4 кл.) Може розуміти і вживати побутові/повсякденні вирази та дуже прості речення з метою задоволення простих і конкретних потреб. Може представитись або представити когось і поставити людині запитання, які її стосуються, наприклад, про її ім'я, місце проживання, зв'язки, майно тощо і може відповісти на запитання такого ж типу. Може спілкуватись на простому рівні за умови, коли співрозмовник говорить повільно, чітко і виявляє готовність допомогти.
^ ВИМОГИ ДО БАЗОВОГО РІВНЯ ВОЛОДІННЯ ГОВОРІННЯМ.

Володіння говорінням передбачає досягнення елементарної комунікативної компетенції, яка забезпечує учневі вміння в найбільш типових ситуаціях повсякденного спілкування:

  • встановлювати і підтримувати контакти у розмові;

— повідомляти і записувати інформацію;

  • спонукати партнера до мовленнєвих і не мовленнєвих дій;

  • висловлювати свою думку і спонукати

співрозмовника до відповідної реакції;

  • обґрунтовувати свою точку зору і пропонувати співрозмовнику висловлювати свою точку зору;

  • виражати почуття і спонукати спів- розмовника до прояву своїх почуттів (ставлення).


^ ДІАЛОГІЧНЕ МОВЛЕННЯ.

Передбачається оволодіння такими видами діалогу:

  1. діалог етикетного характеру

  2. діалог - розпитування

  3. діалог - домовленість

  4. діалог - обмін думками, повідомленнями.

1. Комунікативні завдання для ведення діалогів етикетного характеру передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:

— привітати і відповісти на привітання;

  • назвати себе, назвати іншу людину;

— попрощатися;

  • поздоровити, висловити побажання і прореагувати на них;

  • розпочати, підтримати і завершити бесіду;

— ввічливо перепитати;

  • висловити вдячність і прореагувати на неї;

— погодитися/не погодитися з чимось;

— висловити радість/засмучення.

^ 2). Комунікативні завдання для ведення діалогу-розпитування передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:

а) На зразок інтерв'ю:

— цілеспрямовано запитувати інформацію в односторонньому порядку за допомогою запитань: Хто? Що? Де? Куди? Коли? тощо.

б) ^ Обмін запитаннями та повідомленнями:

  • запитувати і повідомляти інформацію з позиції того, хто відповідає, і навпаки.

3). Комунікативні завдання для ведення діалогу-спонукання до дії передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:

  • звернутися з проханням, висловити готовність/відмову його виконати;

— дати пораду і прийняти/не прийняти її;

  • висловити пропозицію і погодитися/не погодитися з нею;

  • запросити до дії/взаємодії і погодитися/не погодитися взяти в ній участь.

4). Комунікативні завдання для ведення діалогу-обміну думками чи повідомленнями передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:

  • вислухати думку/повідомлення спів- розмовника і погодитися/не погодитися з ним;

  • висловити свою точку зору, обґрунтувати її, щоб переконати співрозмовника;

— висловити сумнів, невпевненість;

— висловити схвалення/несхвалення,

осуд.
^

МОНОЛОГІЧНЕ МОВЛЕННЯ


Передбачається оволодіння такими видами монологу:

1) коротке повідомлення

2) розповідь

3) опис

4) характеристика

^ 1). Комунікативні завдання для реалізації монологу - повідомлення передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:

  • повідомити фактичну інформацію

(Хто? Що робить? Який/яка/яке/які?

Навіщо?), поєднуючи речення у логі-

чній послідовності.

2). Комунікативні завдання для реалізації монологу - розповіді передбачають здійснення таких мовленнєвих дій;

  • розповісти про себе (свого друга,

школу, місто/село тощо);

свою оцінку, використовуючи для цьо-

го оціночні кліше: Добре! Дуже добре!

Відмінно! Це просто здорово! Мене

це радує/засмучує! та ін.

^ 3). Комунікативні завдання для реалізації монологу-опису передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:

  • описувати природу, місто/село, зов-

нішність і т.і., використовуючи слова і

словосполучення, що означають яко-

сті (добрий/злий, довгий/короткий.

Високий / низький тощо).

^ 4). Комунікативні завдання для реалізації монологу - характеристики передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:

  • давати характеристику та обґрунто-

вувати висловлювання за схемою

(теза — аргументація — резюме).

Наприклад:

Наша вчителька дуже добра. Вона нас уважно слухає. Тактовна. Завжди готова прийти на допомогу. Ми її дуже любимо.
^ ВИМОГИ ДО БАЗОВОГО РІВНЯ ВОЛОДІННЯ АУДІЮВАННЯМ.
Досягнення базового рівня в галузі аудіювання передбачає формування елементарної комунікативної компетенції в цьому виді мовленнєвої діяльності, а саме:

- уміння розуміти літературно-розмовне мовлення носія мови в ситуаціях повсякденного спілкування, пов'язане з задоволенням найпростіших потреб (наприклад: привітання, запит, передача інформації та ін.); визначити тему і мету бесіди, її основний зміст, і в тих випадках, коли виникають ускладнення, звернутися до партнера з проханням повторити фразу, висловити думку інакше, розмовляти повільніше і простіше, уточнюючи при цьому значення незнайомих слів і спонукуючи до більш детального пояснення незрозумілого;

- уміння в умовах опосередкованого сприймання повідомлення (наприклад, оголошення по радіо прогнозу погоди тощо) розуміти основний зміст аудіо тексту (про що йдеться, що є найбільш важливим);

- уміння повно і точно розуміти висловлювання вчителя та однокласників, короткі повідомлення, які стосуються навчально-трудової і соціально-побутової сфер спілкування. Перевищення цього рівня передбачає формування в учнів:

  • уміння розуміти основний зміст прослуханих текстів різного характеру, які містять незначну кількість незнайомих слів.



^

ВИМОГИ ДО БАЗОВОГО РІВНЯ ВОЛОДІННЯ ЧИТАННЯМ



Володіння читанням іноземною мовою передбачає досягнення учнями підвищеної комунікативної компетенції в цьому виді мовленнєвої діяльності, яка забезпечує їм уміння читати нескладні аутентичні тексти різного характеру і типу.

В залежності від комунікативних цілей, характеру та типу тексту учень повинен у процесі читання зрозуміти:

1) основний зміст тексту;

2) повністю інформацію, подану в тексті;

3) знайти і зрозуміти необхідну/цікаву інформацію. Для успішної реалізації цих комунікативних цілей учень має володіти різними стратегіями читання.

Для успішної реалізації цих комунікативних цілей учень має володіти різними стратегіями читання.
^ ЧИТАННЯ З РОЗУМІННЯМ ОСНОВНОГО ЗМІСТУ ТЕКСТУ.

(ознайомлювальне читання)
Цей вид читання е найбільш розповсюдженим у всіх сферах повсякденного життя людини і базується на аутентичних матеріалах, які відбивають особливості побуту, життя, культури країни, мова якої вивчається.
^

Тексти для читання



Мова текстів, призначених для добування основної інформації, має бути нормативною, без діалектних особливостей, а зміст текстів відповідати віковим характеристикам та інтересам учнів. Тексти можуть містити невідомі слова про значення яких учні можуть здогадатися з контексту або ігнорувати їх як мовні явища, що несуть надлишкову інформацію.

^

Типи текстів


Нескладні аутентичні тексти різних жанрів:

а. художні, науково-популярні, публіцистичні (статті з газет і журналів);

б. так звані прагматичні тексти (вивіски, оголошення, афіші, меню, програми телебачення, плани міст, розклади руху автобусів тощо).

Для читання з розумінням основного змісту прочитаного характерні такі комунікативні цілі:

— визначити тему;

— виділити основну думку;

— вибрати головні факти, випускаючи дру-

горядні;

  • виразити своє ставлення до прочитаного.


^ ЧИТАННЯ З ПОВНИМ РОЗУМІННЯМ ЗМІСТУ ТЕКСТУ

(вивчаюче читання)
У реальному житті цей вид читання найчастіше пов'язаний з навчальною та професійною діяльністю і потребує великих затрат часу на оволодіння ним. Для досягнення повного, глибокого розуміння того, що читається, необхідні досить широкі знання лінгвістичних особливостей іноземної мови, що пов'язано з виходом за межі шкільного мовного мінімуму і великою концентрацією труднощів у текстах. Крім того, обсяг матеріалу для читання може бути значно меншим, ніж при читанні з розумінням основного змісту, а відповідно меншою і практика.

Для читання з повним розумінням змісту прочитаного характерні такі комунікативні цілі:

— повно і точно зрозуміти текст, щоб одержати необхідну інформацію;

— порівняти одержану інформацію зі своїм життєвим досвідом;

— діяти у відповідності до одержаної інформації;

— передати здобуту інформацію іншим (з безпосередньою опорою на текст або рідною мовою);

— висловити свою точку зору;

  • прокоментувати ті чи інші факти з тексту.


^ ЧИТАННЯ З МЕТОЮ ПОШУКУ НЕОБХІДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЧИ ІНФОРМАЦІЇ,

ЩО ЦІКАВИТЬ

(вибіркове читання)
Цей вид читання передбачає вміння переглянути текст, наприклад, статтю (чи кілька статей) з газети, журналу і знайти інформацію, задану вчителем, або таку, що цікавить учня.
Тексти для читання
Нескладні аутентичні тексти різних жанрів:

а. прагматичні (меню, розклад руху транспорту, програма телепередач тощо);

б. публіцистичні, науково-популярні.

Для читання на пошук необхідної інформації характерні такі комунікативні цілі:

— переглянути текст (кілька невеликих текстів) і вибрати необхідну інформацію на чийсь запит, щоб прочитати її повністю зрозуміти або зрозуміти лише основний зміст (в залежності від потреби).

^
ВИМОГИ ДО БАЗОВОГО РІВНЯ ВОЛОДІННЯ ПИСЬМОМ

Володіння письмом передбачає досягнення елементарної комунікативної компетенції, яка забезпечує учневі вміння в найбільш типових ситуаціях повсяк­денного спілкування за допомогою письма:

1) заповнити нескладну анкету, формуляр чи

опитувальний лист;

2) написати привітальну листівку зарубіжному ровеснику до одного із свят, що відмічається у країні, мова якої вивчається, а також до дня народження;

3) написати листа зарубіжному ровеснику:

4) скласти нотатки для себе або для інших людей, написати коротке повідомлення.

^ 1). Комунікативні завдання для заповнення анкети чи формуляра перед­бачають виконання таких дій:

— писати друкованими літерами;

— писати свою адресу;

— писати дату народження.

^ 2). Комунікативні завдання для написання привітальної листівки зарубіжному ровеснику передбачають виконання таких основних дій:

— написати адресу закордонного адресата;

— написати дату;

— оформити привітання;

— викласти свої думки;

— завершити привітання.

^ 3). Комунікативні завдання для написання листа передбачають здійснення таких основних дій:

написати свою адресу;

— написати дату;

— написати звернення;

— повідомити фактичну інформацію, висловлюючи при цьому свою думку;

— описати дії, що відбулися, характеризувати їх:

— запросити необхідну інформацію;

— завершити листа.

^ 4). Комунікативні завдання для написання нотаток, коротких повідомлень і записок передбачають виконання таких основних дій:

— точно записати необхідну інформацію;

— оформити коротке повідомлення;

— оформити коротку записку;

— точно і стисло викласти думки.

^ 5). Комунікативні завдання для оформлення виписок з тексту та складання плану прочитаного або прослуханого тексту передбачають виконання таких основних дій:

— визначити основну думку тексту і записати її;

— вибрати головні факти з тексту і записати їх;

— сформулювати своє ставлення до прочитаного;

— оформити пункти плану.

3. ВИМОГИ ДО МІНІМАЛЬНО НЕОБХІДНОГО РІВНЯ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ

(рекомендується оцінювання не вище 6 балів)

ГОВОРІННЯ
^

У діалогічній формі



а) вести діалог (полілог) етикетного характеру в стандартних ситуаціях спілкування, використовуючи відповідні формули мовленнєвого етикету;

б) вести діалог-розпит, переходячи поперемінно з позиції того, хто повідомляє, на позицію того, хто запитує;

в) вести цілеспрямоване розпитування типу інтерв'ю;

г) вести діалог-договір, запрошуючи до спільної діяльності та адекватно реагуючи на репліки співрозмовника:

д) вести діалог-обмін думками, використовуючи оціночні судження.
^

У монологічній формі



а) робити повідомлення про певні події.

б) розповідати про певні події та факти, передавати зміст прочитаного або прослуханого тексту.

в) описувати явища та об'єкти дійсності,

г) характеризувати людей, їх вчинки, а також події.

Вирішальним в оцінці говоріння має бути вміння досягати комунікативних цілей у найбільш розповсюджених ситуаціях спілкування, використовуючи мовні засоби в межах програмного мінімуму. При недостатньо чіткому вираженні комунікативного наміру вчитель може поставити навідні запитання, використати підказку.

Допустимі окремі порушення зв'язності та правильності мовлення учня, значний акцент, окремі мовні помилки, які не впливають на взаєморозуміння під час спілкування.

Діапазон мовних засобів, що використовуються учнем, може бути обмеженим. однак важливе володіння компенсаторними стратегіями (наприклад, уміння використати синонім, перифраз, міміку, жести). Можливе користування словником.

Учень повинен бути готовим до зміни теми у процесі бесіди. При цьому можуть виникати паузи. Однак важливе вміння учня перепитати, повторити прохання.

У ході усномовленнєвої взаємодії (діалогу) учню достатньо уміти ставити елементарні запитання, реагувати короткими відповідями, робити нескладні повідомлення, лаконічно висловлювати свою точку зору. При цьому від учня не слід очікувати виявлення особливої активності, ініціативи. Обсяг розгорнутого монологічного висловлювання в заданій ситуації має бути мінімально достатнім для досягнення комунікативних цілей.

АУДІЮВАННЯ

а) сприймати на слух і розуміти в цілому елементарні висловлювання носія мови;

б) розуміти основний зміст нескладних аутентичних текстів і виділяти для себе певну значущу інформацію, здогадуючись про частину незнайомих слів за контекстом, за схожістю з рідною мовою та ігноруючи слова, які не заважають розумінню цієї значущої інформації.

Від учня неможливо очікувати розуміння деталей аутентичного тексту, який сприймається зі слуху. Достатньо розуміння основного змісту прослуханого і найбільш важливих фактів. Розуміння учнями певної (заданої) інформації може бути досягнуто у процесі повторного пред'явлення тексту.

Суттєвою опорою при аудіюванні може служити зображальна наочність (таблиці, карти, схеми).

ЧИТАННЯ

а) зрозуміти нескладний зміст аутентичних текстів різних жанрів і видів, виділяючи головну думку (ідею) тексту і суттєві факти, випускаючи другорядну інформацію. Значення частини незнайомих слів, які е в тексті, розкриваються на основі здогадки (за контекстом, за схожістю з рідною мовою, за словотворчими елементами); значення частини слів, що не заважають розумінню основного змісту, ігноруються.

б) зрозуміти повністю навчальні та нескладні аутентичні тексти, використову­ючи для цього усі відомі прийоми смислового опрацювання тексту (здогадку, аналіз, вибірковий переклад, у разі необхідності — словник).

в) переглянути нескладний аутентичний текст або кілька текстів і вилучити необхідну інформацію.

Учень досягає підвищеної комунікативної компетенції, якщо володіє усіма трьома стратегіями читання.

Швидкість читання може бути наближеною до швидкості читання рідною мовою, якщо не враховувати час, необхідний для використання словника. Учень може досягати розуміння, неодноразово повертаючись до прочитаного.

Школяр може користуватись словником стільки, скільки йому необхідно.
ПИСЬМО

а) написати зарубіжному другу листа, привітальну картку

б) заповнити анкету, формуляр, опитувальний лист.

в) скласти нотатки для себе або для інших людей; написати коротке повідомлення.

г) зробити виписку з тексту; скласти і записати план прочитаного або прослуханого тексту.

Учень досягає елементарної комунікативної компетенції, якщо його рівень володіння письмом відповідає вищезазначеним вимогам.

Можливі окремі граматичні, лексичні, орфографічні помилки, які не порушують змісту висловлювання, але учень має дотримуватися правил оформлення листа, картки.

Допускається обмежений діапазон мовних засобів, що використовуються, і користування словником.

Особисті листи та поздоровлення можуть складатися з чотирьох-п'яти простих речень, які дозволяють реалізувати відповідні комунікативні наміри.

Якщо володіння іноземною мовою учнями відповідає зазначеним мінімаль­ним вимогам, то слід вважати, що він досяг мінімального рівня навченості, який вимагається.

* Вимоги розповсюджуються на всі іноземні мови, які вивчаються в середній загальноосвітній школі.

Науково – методична

лабораторія іноземних мов

Дзюба Н.М.

Юрченко Т.В.

Притульська О.А.