asyan.org
добавить свой файл
1
УДК 347.822.31:341.221.23

АДМІНІСТРАТИВНА ЮРИСДИКЦІЯ УКРАЇНИ У ВНУТРІШНІХ МОРСЬКИХ ВОДАХ
к.ю.н., с.н.с. Аверочкіна Т.В.

Національний університет «Одеська юридична академія»

Завідувач лабораторією кафедри морського та митного права
Науковий керівник – д.ю.н., професор Є.В. Додін
Внутрішні морські води є частиною території відповідної держави на них повною мірою поширюється її суверенітет. Л.Оппенгейм писав у зв’язку з цим: «Юридично, хоча й не фізично, національні (внутрішні. – Т.А.) води по суті є рівнозначними національним суходільним просторам» [1, 34].

Слід зауважити, що поняття «внутрішні морські води» є вужчим за поняття «внутрішні води». Останнє включає в себе окрім внутрішніх морських вод також води каналів, річок, озер, оточених територією даної держави. Вони складають її водну територію, на яку, як й на суходільну територію повною мірою поширюється суверенітет відповідної держави. Це підтверджується й національним законодавством України, зокрема склад внутрішніх вод України наведено в ст. 6 Закону України «Про державний кордон України» [2].

Конвенція про територіальне море та прилеглу зону 1958 р. [3], у ст. 5, зазначає що «води, розташовані у бік берега від вихідної лінії територіального моря, складають частину внутрішніх вод держави». Конвенція ООН з морського права [4] у ст. 8 містить практично тотожну норму щодо визначення цього простору. Жодних правових норм щодо режиму діяльності в цьому просторі, правил, яким мають підкорятися судна, в зазначених актах не наводиться.

З великим ступенем вірогідності цей стан справ пояснюється тим, що внутрішні морські води перебувають під суверенітетом прибережної держави та встановлення таких правил є прерогативою тільки цієї держави. Ця теза підтверджується й тим, що саме національне законодавство України визначає склад та режимні правила перебування та здійснення діяльності у внутрішніх водах України.

Так, Закон України від 4.11.1991 р. «Про державний кордон України» у ст.6 «Внутрішні води України» надає розгорнутий перелік просторів, що належать до внутрішніх вод України:

1) морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих для відліку ширини територіального моря України;

2) води портів України, обмежені лінією, яка проходить через постійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря;

3) води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать Україні, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря вперше утворюється один або кілька проходів, якщо ширина кожного з них не перевищує 24 морських миль;

4) води заток, бухт, губ і лиманів, морів і проток, що історично належать Україні;

5) обмежена лінією державного кордону частина вод річок, озер та інших водойм, береги яких належать Україні.

Крім того, у ст.ст. 14 – 17 Закону України від 4.11.1991 р. «Про державний кордон України» визначається загальний порядок та певні обмеження при заходженні іноземних невійськових суден та військових кораблів у внутрішні води і порти України. Більш детально цей порядок визначений підзаконними нормативними актами (наприклад, Правила плавання і перебування в територіальному морі, внутрішніх водах, на рейдах та в портах України іноземних військових кораблів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1996 р. № 529 [5]; Інструкція про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Державної прикордонної служби України, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.10.2003 р. № 200 [6] та ін.).

Законом «Про державний кордон України» встановлено правила заходу та перебування іноземних військових кораблів та невійськових суден, зокрема, у внутрішніх водах України.

Так, відповідно до статті 14 іноземні невійськові судна можуть заходити на рейди і в порти України, відкриті для заходження таких суден. Перелік відкритих для заходження іноземних невійськових суден рейдів і портів, порядок заходження і перебування в них, провадження вантажних і пасажирських операцій, сполучення суден з берегом, сходу на берег членів екіпажу судна, відвідання суден особами, які не є членами екіпажу судна, та інші правила, зв’язані з заходженням іноземних невійськових суден у внутрішні води і порти України, у частину вод прикордонних річок, озер та інших водойм, що належать Україні, і перебуванням у цих водах, встановлюються законодавством України і правилами, що публікуються у встановленому порядку. Іноземні підводні човни та інші підводні транспортні засоби в разі заходження у внутрішні води, на рейди і в порти України повинні переміщуватися на поверхні і під своїм прапором. Іноземні військові кораблі, якщо не передбачено іншого порядку, заходять у внутрішні води і порти України відповідно до правил їх відвідування, що публікуються у встановленому порядку.

Іноземні невійськові судна і військові кораблі під час плавання і перебування у …. внутрішніх водах України зобов’язані додержувати правил радіозв’язку, навігаційних, портових, митних, санітарних та інших правил. Іноземні невійськові судна і військові кораблі в разі вимушеного заходження у … внутрішні води України або у разі вимушеного недодержання правил плавання і перебування в цих водах зобов’язані негайно повідомити про це адміністрацію найближчого порту України (стаття 15).

Відповідно до статті 16 забороняється будь-яка промислова, дослідна і пошукова діяльність іноземних невійськових суден та військових кораблів у … внутрішніх водах України, за винятком випадків, коли така діяльність здійснюється з дозволу компетентних органів України або на підставі міжнародних договорів України.

У … внутрішніх водах України рішенням компетентних органів України можуть бути встановлені райони, в яких тимчасово забороняється плавання і перебування українських та іноземних невійськових суден і військових кораблів. Про встановлення таких районів оголошується у встановленому порядку (стаття 17).

Під час заходу, стоянки та виходу з порту на іноземне судно розповсюджується адміністративна юрисдикція прибережної держави. Її відмінною рисою є те, що вона застосовується до всіх без виключення державних суден, приватних суден, тобто діє принцип повної компетенції прибережної держави [7, 75].

Внутрішні морські води складають разом з поверхнею дна, його надрами та повітряним простором над ним частину території прибережної держави, що здійснює всю повноту верховної влади (суверенітет) [8, 29].

У межах внутрішніх морських вод офіційна влада України здійснює юрисдикцію в повному обсязі, але з застереженням щодо військових суден. Вважається, що, входячи до внутрішніх морських вод, іноземне судно добровільно підпорядковує себе юрисдикції прибережної держави та повинне виконувати всі її приписи щодо додержання режиму цього простору. Встановлення режиму перебування та діяльності суден під іноземним прапором у внутрішніх морських водах, запровадження певних процедур, формальностей, порядку (чи то заходження до морського порту, чи то митного, прикордонного контролю) є втіленням здійснення адміністративної юрисдикції прибережної держави. Дія цих правил, безумовно, розповсюджується також й на судна, що плавають під прапором прибережної держави.

Тут слід коротко зупинитися на визначенні поняття «юрисдикція держави». Поняття юрисдикції держави в доктрині трактується різним чином. Найбільш точним є визначення юрисдикції держави як здійснення державними органами своїх владних повноважень з розгляду і вирішення будь-яких категорій правових справ. Це передбачає оцінку державними органами поведінки суб’єктів правовідносин з точки зору національного правопорядку, застосування правової санкції в разі негативного результату такої оцінки, а також застосування інших примусових заходів впливу, що є можливими відповідно до національного законодавства [9].

Проте, на практиці принцип юрисдикції прибережної держави у внутрішніх морських водах не застосовується до кримінальної юрисдикції, та в ряді випадків іноземне судно (точніше члени його екіпажу) підпадає під кримінальну юрисдикцію держави прапора. Це пояснюється тим, що доволі широкого поширення набули двосторонні міжнародні угоди про морське торговельне судноплавство. Так, наприклад Угодою між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Хорватія про морське торговельне судноплавство від 17.06.2009 р., 12.02.2010 р. [10] встановлено: «Якщо член екіпажу судна однієї з Договірних Сторін скоїть правопорушення на борту судна, що перебуває в територіальному морі або внутрішніх морських водах держави іншої Договірної Сторони, Компетентні Органи цієї іншої Договірної Сторони не переслідуватимуть зазначеного члена екіпажу, якщо тільки: a) це не забруднення морського середовища; b) це не порушення стандартів морської безпеки та захисту середовища, що визначені міжнародними договорами, за якими держави Договірних Сторін мають зобов’язання; c) скоєне правопорушення не кваліфікується як кримінальний злочин відповідно до національного законодавства держави, де перебуває судно; d) наслідки правопорушення не поширюються на територію держави, де перебуває судно або це не забруднення моря; e) правопорушення не порушує громадський порядок та безпеку в державі, де перебуває судно; f) правопорушення не скоєне проти будь-якої особи, яка не є членом екіпажу цього судна; g) правопорушення не стосується незаконного переміщення зброї, наркотиків та психотропних речовин».
Список літератури:

1. Оппенгейм Л. Международное право: Мир. Т. 1: Полут. 2 / Оппенгейм Л.; Под ред.: Крылов С.Б. (Предисл.); Пер.: Ивенский А.Н. - М.: Иностр. лит., 1949. – 547 c.

2. Про державний кордон України: Закон України від 4 листопада 1991 року № 1777-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 2. – Ст. 5.

3. Конвенция о территориальном море и прилежащей зоне 1958 года / Додин Е.В., Кузнецов С.А. Женевские конвенции по морскому праву // Библиотека журнала «Торговое мореплавание» (Серия: Правовое регулирование торгового мореплавания ). – 1998. – № 5/ІІ. – С. 10 - 14.

4. Конвенция ООН по морскому праву 1982 года / Морське право. Джерела: У 3 ч. Ч. 1. Т. 1.Кн. 2 «ІІІ Конференція ООН з морського права» / [Додін Є.В. Кузнецов С.О. Аверочкіна Т.В., Нікіша Д.О.]. – О.: Фенікс, 2011. – С. 110 – 451.

5. Правила плавання і перебування в територіальному морі, внутрішніх водах, на рейдах та в портах України іноземних військових кораблів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1996 р. № 529 // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. – № 12. – Ст. 334.

6. Інструкція про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Державної прикордонної служби України, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України, затверджена наказом Адміністрації Держкордонслужби від 21.10.2003 р. № 200 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 43. – Ст. 2287.

7. Анцелевич Г.А. Международное морское торговое право: Учеб. пособие / Г.А. Анцелевич. – К.: Слово, 2003. – 560 с.

8. Шмигельский Г.Л. Основы советского морского права. Учебник / Шмигельский Г.Л., Ясиновский В.А. – 2-е изд., перераб. – М.: Мор. транспорт, 1963. – 250 c.

9. Уржумов И. Юрисдикция РФ над иностранными судами, следующими через территориальное море РФ. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.advokatyra.ru/articles/foreign_ships?PHPSESSID=e2775745a7f7a99214f6315fe2d95cb2.

10. Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Хорватія про морське торговельне судноплавство від 17.06.2009, 12.02.2010 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 6. – Ст. 232.