asyan.org
добавить свой файл
1




С в і т а н о к
Альманах

дитячої творчості

Випуск 3

Кагарлик

2007



Автор проекту: Баскевич Н.Є.

Упорядники: Баскевич Н.Є., Приходько Л.В., Черненко Т.Б.

Світанок: Альманах дитячої творчості. Випуск 3.

У третьому випуску альманаху «Світанок» продовжуємо знайомити читачів із поетичними творами учнів Кагарлицького районного ліцею. Збірка рекомендується для використання в навчально-виховному процесі та для широкого кола читачів.


Літературна збірка вийшла за підтримки та сприяння директора ліцею Василя Григоровича Мамія. Висловлюємо щиру вдячність членам піклувальної ради ліцею: Широкоступу О.В., Куяну С.Г., Матійчуку І.В., Кулініченку Г.А. за допомогу у виданні третього випуску альманаху дитячої творчості «Світанок».


Баскевич Н.Є. (автор проекту) 2007

Баскевич Н.Є., Приходько Л.В. Черненко Т.Б. (упоряд-ники) 2007
^ Любий читачу!

Сьогодні у творчому доробку літературної студії «Гренада» вже чималенько поезій та прозових творів, які ми вміщуємо на сторінках літературного альманаху «Світанок», випуск 3. З’являються все нові й нові імена студійців, а їхня поезія вабить чистотою і щирістю почуттів, свіжістю думок.

^ Пропонуємо вам познайомитися з творчістю юних ліцеїстів, які люблять літературу, поезію і життя.

Хай любов до поезії і романтики життя заполонить вашу читацьку душу і приведе вас до творчості на сторінках альманаху «Світанок».

^ Бажаємо всім захоплюючих творчих задумів і прагнення до прекрасного!

Н.Є.Баскевич, учитель зарубіжної літератури

та російської мови, учитель-методист




^ Ярослава Піхало
Заглядає в очі казка

Заглядає мені в очі надвечірня казка:

„Повернися, - каже котик, - хоч на мить,

будь ласка".

„Скинь облудну свою маску", - закричав

ведмедик.

„Повернись у світ дитинства", - шепче знов

метелик.
Лиш відкинь усі турботи, відчуй знову

щастя.

І простелиться стежинка в тридев'яте

царство.

Там ні горя, ні турбот, ні образ немає,

По містечках із цукерок сам поет

блукає.

По хмаринках в піднебессі зможеш ти

ходити,

Тут ніхто вже не завадить душі ввись

злетіти.

Не завадить в унісон з птахами співати,

Стежку далі чи назад у житті обирати.

Знов у очі заглядає надвечірня казка:

Ось пробігло мишенятко, й одягла

я маску.

Відчуваю на собі я тепле покривало,

Відчуваю, що чогось в серці стало

мало.

Прокидаюсь рано-вранці, очі

відкриваю…

- Зачекай, - прошу я казку!

- Вже не зачекаю!



Музика душі

Здавалось, невідомая іскриця

Та музика душі - розкрита таємниця.

То і кохання, й серденько розбите,

То наші почуття, то наше каяття,

Й літа, що сумом й радістю умиті,

То наше все життя.
Кохання до кінця ще не описане ніким,

І любимо й не віримо завжди,

Що обернеться почуттям, як наше,

отаким,

І що залишить у житті сліди.

А серденько розбите,

Нема від цього гірше в світі,

Слізьми його нам не омити.

Нікому більш не підкорити.
Почуття - то заздрість і печаль,

Мають почуття усі на світі люди,

Проте вони не всі хорошії, на жаль,

Але присутні вони завжди й всюди.

Каяття - дещо менш відома штука,

Треба лиш зізнатися самій собі,

Зізнатися - то не велика вже наука,

Зізнатися собі в неправильнім путі.

Наші літа не тільки сумом,

Радістю умиті,

Та швидко сум і радість в нас мине,

Бо почуттями багатьма життя омите,

Життя ж у нас одне.

А музика душі -

Це не така вже й таємниця,

Музика душі - відомая іскриця.

Батькам здається

Батькам чомусь здається,

Що в школі легко все дається.

Одного разу віршик вивчить задавали,

Ми батькам, звичайно ж, не сказали,

Хутенько лиш коректора дістали

І завдання це замалювали.

Вірш ми розказувать не вміли,

Тому швиденько „захворіли".

З математики було завдання

І завдання із читання,

Ми його, звичайно ж, не зробили,

Зате суперникам гола забили.

З малювання задавали, ми його не малювали:

Художників знайомих не мали,

Малювати що не знали.

Українська мова - хитра штука,

Важкенька то наука,

Дуже важко її вивчати,

Не захотіли ми її писати.

Взагалі , це були не ми, не ліцеїсти,

А якісь приїжджії артисти,

Грали вони наші ролі,

Неправдиві вийшли герої.


Про парк

Наче в казку, в парк заходиш,

Знайому стежечку знаходиш...

Пожовкле листя падає на путівець,

А я - крізь хащі навпростець

Повз берізки і предвіковічнії дуби

Іду туди,

Де давнина у вічності живе...

Йду до альтанки,

Щоби ще раз вразила мене.

А потім йду до Саджалки на мить:

Вона завжди і радує, й красою

полонить .





Олександр Дяченко

Зимовий парк

Майже кожні вихідні ми проводимо в парку, там у нашої родини є свої заповідні стежки. Заходимо до парку і вітаємо знайомі дерева, які полюбилися нам. Віковий дуб-богатир має ім'я казкового царя Берендея, берізку ми назвали Снігуркою. А ялинки-підлітки уздовж стежки до Саджалки одержали ім'я Подружки-Зеленушки.

Одного дня я гуляв по парку ввечері. Узимку дуб Берендей спить, але коли доторкнешся рукою до його стовбура, відчуваєш, що кора тепла. Небо було ніжним, бузковим, і на його тлі чітко вимальовувалась чорна хмара ворон, що кудись летіли. А сніг - ніби біла ковдра, яка вкрила землю. Від цього і ґрунт став м'яким. А кущі такий вигляд розкішний мають, ніби хтось пофарбував їх у чорно-біле. Природа просто казкова!

Мені дуже запам'ятався один випадок. Одного дня я йшов парком. Тільки я підняв пригорщу снігу, як щось біле маленьке швидко пробігло по снігу, я не міг здогадатися, що воно таке. Я думав, чи це мені привиділось, чи, може, кріт під снігом бігає. Я за ним бігав-бігав, так і не знайшов його. Потім обернувся - знову щось пробігло. Так і не знаю, що воно таке, але думаю, що то був заєць. Мені дуже подобається наш парк. Скільки там чудес!






Віта Комлик

Кагарлицький парк

У нас є парк - чудовий, чарівний.

Дерева і ялини в ньому милі.

І жовте листя, що з дерев зліта,

Неначе птахи, що летять у вирій.

А ось і білочка скакає угорі,

Збира горішки для малят на зиму...

То ж збережімо для нащадків цю

перлину ,

Бо ми навік з природою єдині!




Інна Черемис

Зима

Прокинулась вранці,

Виглядаю у віконце –

Там зима лютує біла,

Що не видно й сонця.
Всі сади, двори, поля

Білим снігом замела.

Цілу ніч вона кружляла ,

Доки я у ліжку спала.
Сніг замів усі стежки,

Навіть ніде і пройти.

І пташат уже нема –

Значить, вже прийшла зима.
А малесеньке зернятко

Вкрила ковдрою пухкою.

Спи, маленьке, до весни

І дивись предивні сни.



Рідна мова
Рідна мова - це частка Батьківщини,

Це голос народу з найдавніших часів і

донині.

Мова народу - це саме життя,

Вмирає мова - народ зникає в небуття.




Осінь
Промайнуло тепле літо,

Небо хмарами все вкрито,

Значить, осінь вже

прийшла,

Дощ і мряку принесла.
Всі дерева стоять голі,

А лист жовтий лежить долі.

Вже пташина в вирій

відлетіла,

Бо зима ось-ось настане

біла.



Що таке СНІД?

Що таке СНІД?

Це чума XXI віку,

Це смерть дітей, що жили б батькам на втіху,

СНІД - це результат халатності людей і лихо,

Це кара за зневагу законів моралі і церкви.

СНІД - це слід наркоманії й необережності,

СНІД - це горе держави і світової громадськості.

Дорогі мої ровесники!

Я вас благаю:

Будьте розумними й обережними,

І хай Бог вас оберігає!





Земля - наш дім
Земля - це наш спільний дім,

Людина - хазяїн в нім,

Тому наш дім потрібно шанувати й

берегти,

Бо Земля - це одна із планет дев'яти,

Це осередок життя і краси,

На якій є океани і материки.
Як гарно в нічні часи

Зорі на небі рахувати,

Чумацьким Шляхом мандрувати,

За кометами та сузір'ями спостерігати.

А Сонце - чудова зоря,

Що теплом і добром її щедро наділя.



Матусі
Кохана моя матуся,

Голубка моя сизокрила,

Мене ти зростила,

Дала в політ крила.

Люблю тебе, ненько,

За твої турботи,

За ласкаві очі, що не знають втоми

Від життя й роботи,

За увагу, ласку і чарівну казку,

А іще за серце, що нас зігріває,

Своїм теплом, добром на світі тримає.

Хай тебе на світі Бог оберігає,

Щастя і здоров'я навік посилає.




Учителям
Зі святом вас, учителі!

Сьогодні ваше свято.

Бажаю вам міцне здоров'я мати,

Щоб сили були гарно

працювати.
Також я хочу побажати

Наснагу і сумління мати!

Бажаю вам хороших класів,

Дітей - розумників.
Завдання щоб робили вчасно,

Вірші складали дуже рясно,

Щоб вміли всі читати і писати

Й знання ґрунтовні здобувати.




Моя бабуся

Моя бабуся Катя –

Неначе сонце в хаті.

Її умілі руки

Попестять своїх внуків,

Уміють все зробити,

Обід смачний зварити.

Моя бабуся Катя

Слідкує за порядком,

Щоб вчасно всі поїли,

Щоб одяг теплий ми наділи,

Щоб не пили водиці

Холодної з криниці.

Щоб ми лягли вчасно спати,

Бо завтра рано нам вставати.

А от коли вона лягає,

Того ніхто не знає.

Все до толку подоводить,

Цілий день по хаті ходить,

Та ще й пісеньку співає,

Коли в хаті нас немає.

Але досить їй старенькій

Все підряд робить саменькій,

Краще все хай я зроблю:

І підлогу підмету,

Приберу усі кімнати,

Бо люблю я бабу Катю.

Хоч вона уже й старенька,

Але ж близька і рідненька.

Тож живи до сотні літ,

Возвеличуй весь наш рід.



Дитяча пісенька

про весну

(хоровод)

Ой, прийшла весна,

Ой, прийшла красна,

Землю розбудила,

Сонечком зігріла.
Вже до нашої землі

Летять ключем журавлі.

Вони зів'ють собі гніздечка

І відкладуть туди яєчка.
Потім в цій маленькій хаті

Буде гарно пташеняті.

Цілий день і мама, й тато

Будуть щедро годувати.
В поле трактор вийде скоро,

Щоб засіять ниву в пору,

Щоб зібрати урожай

І прославити наш край.





^ Наталія Кулініченко
Кагарлицький парк

Люблю весну, коли все розквітає

І парк наш Кагарлицький зеленню буяє.

Маленький пролісок голівкою киває,

І ряст дзвіночками своїми всіх вітає.

Пташки співають, душу звеселяють.

І дуб могутній листячком шурхоче,

Неначе щось тихесенько шепоче.

У парку нашого є й серце -

Це малесеньке озерце,

Над яким схилились лози,

Згадуючи гіркі сльози

Лихоліть страшних війни,

Коли гинули сини.

Яр також є Калиновий -

У парку він цім не новий.

У війну тут кров лилася -

Тепер калина розрослася,

Нагадуючи своїм цвітом

Про лихо, що промчало світом.

У парку квітучих алей багато,

Що ведуть до могили загиблого солдата...

Зараз парк наш доглядають,

Нові саджанці саджають,

Але є рука ворожа,

Яка нищить все негоже.

Альтанку тут відбудували,

Але її розмалювали,

«Автографи» на ній лишили

Й понівечили, що є сили...

Бережімо, люди, парк -

Наш неоціненний скарб!



На Україні хочу жити
Б'ють живі джерела з-під землі,

І Дніпро могутній не змілів.

Хочу жити я на Україні

Так, як наш Кобзар нам заповів.
Хочу, щоб в майбутнє гордо йшла

Україна через всі свої дороги.

І життям найкращим розцвіла,

І не кланялась нікому в ноги.
Хочу, щоб співали солов'ї

Вічно в нашім краї калиновім,

Щоб цвіли долини і гаї

І щоб лунало українське слово.




Анна Тищенко
Чорнобиль

Чорнобильські передзвони

Душу розривають,

Вмиваються слізьми люди,

Розради шукають.
Із Чорнобиля і Прип’яті

Пустелю зробили.

Пусті хати - мов примари.

Не міста – могили.
Нема живої тут води,

Підступна мертва витікає.

Коли ще прийде люд сюди?

Коли ще пташка завітає?
Тривожно вітер завиває,

Лиш він всі відповіді знає…




Валерія Візьонок

Знайди мене
Знайди мене у квітці, яка лиш

розпустилась,

Знайди мене у вранішній прозорості

роси,

Якщо я в світлих спогадах

лишилась,

Згадай мою любов у всій її красі.


Вона не зникла, просто заблудилась,
Втомилась від страждань, чекань,

розлук,

І як би я в тенетах проклятих не

билась,

Ніяк звільнитися не можу від тих

мук.
В моєму серці десь далеко ще живе

надія,

А разом з нею не згаса й любов,
Її не вивітрить ніяким буревіям,
Хоч так старалась я її забути знов

і знов.
Моя любов жива, вона іще озветься,

Не промине безслідно, ти повір!

Знайди її в куточку свого серця

Й тримай її там вічно всім наперекір.



^ Я завжди буду…

Я завжди буду поряд з тобою,

Не залишу тебе ні на мить,

Серед ясного неба буду грозою,

Невмирущим вогнем, що горить.
Я яскравою буду зорею,

Що осяє тернистий твій шлях,

І сльозинкою буду твоєю,

Буду завжди у тебе в думках.



^ Спогади дитинства

Спогади дитинства… Чисті й променисті,

Немов краплинки ранньої прозорої роси.

Спогади дитинства… Срібні й золотисті,

Немов найперший пагін життєвої лози.
Я згадую, як ми були малими

І світ нам безтурботним ще здавався,

Дивились оченятами дитини

На все. З проблемами ніхто іще не знався.
Тоді ми мріяли послухать казку,

Щоб мама заспівала колискову.

Куди поділось це, скажіть, будь ласка?!

Чому в дитинство нам не повернутись знову?
Тепер ми ставимо вже інші цілі,

Виконуєм серйозніші завдання.

І навіть в цій життєвій заметілі

Знайдемо дружбу й вірнеє кохання.
Ми хочемо збагнути сенс буття,

Гармонію душі й любові таємницю.

І хоч в дитинство нам немає вороття,

Дитячих істин збережемо ми скарбницю.






Уляна Шух
Лист до мами

Матінко, матусю, рідна моя нене,

Напиши , будь ласка, як живеш без мене.

Не хвилюйся, люба, бо я вже не плачу,

Коли твої очі уві сні побачу.
Прокидаюсь рано і біжу до річки,

Свіжою водою умиваю личко,

Бігаю по травах у сріблястих росах,

Квіточки духмяні заплітаю в коси.

Доброго здоров’я, рідна моя нене,

Дуже тебе прошу: «Не сумуй без мене!»



^ Кагарлицький парк

Коли спека влітку мучить,

Ти під деревом сховайся.

Коли місто надокучить,

Ти по парку прогуляйся.
Влітку там ти насолоду

І пташиний спів знайдеш,

На озерця прохолоду

Подивитися прийдеш.
Восени кружляє листя

Між дерев і над ставком,

А зима наш парк посипле

Білим і пухким сніжком.
Весна-красуня у зелене

Дуби й берези одягне.

Життя після зими у парку

Струмочком бігти розпочне.
І в холод, й в спеку парк - чудовий,

Барвистий, різнокольоровий.

Шумить він листям тисяч віт,

І, Боже, дай йому ще сотні літ.


На пероні
-У нас у місті стільки дива

І заводів цілий ряд.

- А у нас в селі красиво,

Гуси-лебеді летять.

Де не глянеш – царство див!

-А у нас – відкриті двері,

Не чіпляємо замків.

А у нас на квітах роси

Можна бачити здаля.

А у нас з порогу просто

Починаються поля…

Сперечались, вихвалялись:

«Ой, у нас» та «Ой у нас»,

Так і поїзда діждались,

В суперечці плинув час.

Так роз’їхались додому:

Хто у місто, хто в село,

Кожен думав, що другому

Трішечки не повезло.


Озирнись!
Сумно осінній вершник

Повз Кагарлик проліта,

Останні промені сонця

Зі шляху свого зміта.
А ти пройдеш, не помітиш,

Потонеш у вирі життя…

Ти – частинка природи,

А робиш із неї сміття!




ЗМІСТ

Ярослава Піхало




Заглядає в очі казка

4

Музика душі

6

Батькам здається

8

Про парк

9

Олександр Дяченко




Зимовий парк

10

Віта Комлик




Кагарлицький парк

13

Інна Черемис




Зима

14

Рідна мова

15

Осінь

16

Що таке СНІД?

17

Земля – наш дім

18

Матусі

19

Учителям

20

Моя бабуся

21

Дитяча пісенька

22

Наталія Кулініченко




Кагарлицький парк

23

На Україні хочу жити

25

Анна Тищенко




Чорнобиль

26

Валерія Візьонок




Знайди мене

27

Я завжди буду

28

Спогади дитинства

29

Уляна Шух




Лист до мами

31

Кагарлицький парк

32

На пероні

33

Озирнись!

34