asyan.org
добавить свой файл
1
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА

Дата «_____»_______________ 2011р.

Залікова робота

Конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України

Зборовського Даниїла Сергійовича

(прізвище, ім’я, по-батькові студента )

___2 курсу

Група ПБ-21

Київ 2011

Зміст

ВСТУП 3

1. Історично-правовий статус Кабінету міністрів України 4

2.Кабінет міністрів України Вищий орган виконавчої влади. 5

2.1. Порядок формування Кабінету міністрів України 7

2.2. Функції та повноваження Кабінету Міністрів України 12

3. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України 15

4. Правовий статус Кабінету міністрів України в контексті конституційно-правової реформи 17

ВИСНОВОК 19

^ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 20

Вступ


На мій погляд дослідження конституційно-правового статусу та правового регулювання Кабінету Міністрів України як найвищого органу виконавчої влади повинно стати одним з провідних напрямків конституційного та адміністративного права.

Актуальність цієї теми полягає в тому що виконавча влада займає провідну роль в управлінні державою, а також і в політичній системі суспільства, що є важливим зважаючи на розвиток нашої відносно молодої проте демократичної Української держави. Пошук найбільш вдосконаленої системи управління та забезпечення належного функціонування цієї системи ось головні завдання на сьогодні.

Перед Україною постало чимало проблем економічного, соціального, культурного та іншого характеру, вони потребують вирішення у першу чергу через реформування органів виконавчої влади. Адже саме діяльність цих органів відіграє вирішальну роль у забезпеченні потреб будь-яких державних роботи та суспільних інтересів.

Метою данної роботи був аналіз статусу та функцій Кабінету Міністрів України та методів реалізації його повноважень. Також були використані нормативно-правові акти що стосуються регламенту, структури, повноважень Кабінету Міністрів та інша навчальна література.

Наприкінці наведені узагальнюючі висновки.


^

Історично-правовий статус Кабінету міністрів України


За часи незалежної Української держави правовий статус Кабінету Міністрів України визначався деякими основними нормативними актами, такими як Конституція Української РСР 1978 року із змінами та доповненнями, Конституційним Договором між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України 1995 року та на сьогоднішній день регламентується чинною Конституцією України, прийнятою 28 червня 1996 року.

Спираючись на Конституцію УРСР 1978 року Кабінет Міністрів України (Уряд України) визнавався органом державної виконавчої влади України. Утворювався він у складі Прем’єр-міністра України, Першого віце-Прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністрів України, міністрів України, Міністра Кабінету Міністрів України, голів Служби безпеки України, Правління Національного банку України, Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Державного митного комітету України.

Президент мав право вводити до складу Кабінету Міністрів України й інших керівників центральних органів державної виконавчої влади України; у роботі Кабінету Міністрів України може брати участь з правом вирішального голосу Голова Уряду Автономної Республіки Крим.
^

Кабінет міністрів України – Вищий орган виконавчої влади.


Виконавча влада — це самостійна гілка державної влади, головне функціональне призначення якої полягає у виконанні законів і яка урівноважена з іншими гілками влади засобами парламентського, президентського та судового контролю.1

Виконавча влада у відповідності до теорії розвитку влад є однією із самостійних і незалежних публічних влад у державі. Вона являє собою сукупність повноважень щодо управління державними справами, включаючи повноваження підзаконодавчого регулювання, зовнішньополітичного представництва, здійснення різного роду адміністративного контролю, а також систему державних органів, які здійснюють вищезазначені повноваження.2

Хочу зазначити що в багатьох країнах світу сучасні конституції наділяють виконавчою владою главу держави (у парламентських монархіях і республіках, президентських республіках) чи уряд (у республіках змішаного типу). Проте насправді в парламентських монархіях і республіках виконавча влада повністю належить уряду, у дуалістичних монархіях – монарху спільно з урядом, а в республіках змішаного типу здійснення виконавчої влади урядом, як правило, відбувається під безпосереднім керівництвом і контролем глави держави (президента).

Органи виконавчої влади являють собою сукупність у цілому однорідних державних органів, але таких, що суттєво відрізняються один від одного характером компетенції та організаційної структури, специфікою форм діяльності.

Виконавча влада в Україні здійснюється згідно з ст. 113 Кон­ституції України Кабінетом Міністрів України. Він є вищим органом у системі органів виконавчої влади, яку становлять органи різних рівнів:

1) Кабінет Міністрів України - вищий орган у системі органів виконавчої влади;

2) центральні органи виконавчої влади -- міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом;

3) обласні державні адміністрації;

4) Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

5)районні державні адміністрації;
6) районні державні адміністрації у містах Києві та Севастополі;

7) територіальні органи міністерств, державних комітетів, центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом (управління, відділи).

Як вищий колегіаль­ний орган у системі органів виконавчої влади Кабінет Мі­ністрів здійснює виконавчу владу безпосередньо та через центральні та місцеві органи виконавчої влади, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.3

Прем'єр-міністр України призначається Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України. 4

Перший віце-прем'єр та віце-прем'єр-міністри є заступниками Прем'єр-міністра і тому саме вони розробляють шляхи реалізації функцій діяльності Кабінету Міністрів у закріплених за ними напрямках і сферах діяльності, спрямовують та контролюють роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а також попередньо розглядають і погоджують проекти рішень Кабінету Міністрів. Вони заміщують Прем'єр-міністра у разі його відсутності, діючи в межах, визначених Прем'єр-міністром, який встановлює і черговість такого заміщення.
^

2.1. Порядок формування Кабінету міністрів України


Проаналізувавши Конституцію України та Закон України «Про Кабінет Міністрів України» я дійшов висновку що порядок формування Кабінету Міністрів України можна поділити на два етапи:

  1. Призначення Прем’єр-міністра України;

  2. Призначення інших членів Кабінету Міністрів України.

З початку я розгляну призначення Прем’єр-міністра України.

Призначення на посаду Прем'єр-міністра України :

1. Прем'єр-міністр України призначається на посаду

Президентом України за згодою більше ніж половини від

конституційного складу Верховної Ради України.

2. Президент України подає до Верховної Ради України письмове

подання про надання згоди на призначення на посаду

Прем'єр-міністра України, до якого додаються:

1) відомості про громадянство;

2) відомості про освіту;

3) відомості про трудову діяльність і автобіографія;

4) довідка органу державної податкової служби про подану за

своєю податковою адресою декларацію про майновий стан і доходи

(податкову декларацію). У декларації про майновий стан і доходи

(податковій декларації) зазначаються відомості про доходи та

зобов'язання фінансового характеру за рік, що передує року

подання;

5) відомості про перебування у складі керівного органу чи

наглядової ради підприємства або організації, що має на меті

одержання прибутку;

6) відомості про судимість кандидата.

Усі відомості подаються державною мовою і власноручно

підписуються кандидатом на посаду Прем'єр-міністра України.

3. Верховна Рада України розглядає подання Президента України

про надання згоди на призначення на посаду Прем'єр-міністра

України не пізніше ніж у п'ятиденний строк з дня внесення такого

подання до Верховної Ради України.

4. Кандидат на посаду Прем'єр-міністра України за пропозицією

депутатських фракцій до розгляду питання на пленарному засіданні

Верховної Ради України зустрічається з депутатськими фракціями та

відповідає на їхні запитання.

5. Під час розгляду питання про надання згоди на призначення

на посаду Прем'єр-міністра України у пленарному засіданні

Верховної Ради України бере участь Президент України.

6. Голосування у Верховній Раді України щодо надання згоди на

призначення Прем'єр-міністра України проводиться у поіменному

режимі. Рішення про надання згоди на призначення Прем'єр-міністра

України приймається у формі постанови Верховної Ради України.

Постанова Верховної Ради України про надання згоди на

призначення Прем'єр-міністра України невідкладно направляється

Президенту України.

7. Особа, призначена Прем'єр-міністром України, набуває

повноважень за цією посадою з моменту видання Указу Президента

України про призначення цієї особи Прем'єр-міністром України.5

А тепер щодо призначення інших членів Кабінету Міністрів України.

Призначення на посаду членів Кабінету Міністрів України

1. Члени Кабінету Міністрів України, крім Прем'єр-міністра

України, призначаються на посаду Президентом України за поданням

Прем'єр-міністра України.

2. При формуванні нового складу Кабінету Міністрів України

новопризначений Прем'єр-міністр України вносить Президенту України

подання про призначення членів Кабінету Міністрів України

відповідно до вимог Конституції України та Закону України «Про Кабінет Міністрів України»

3. Подання Прем'єр-міністра України, зазначене у частині

другій цієї статті, стосовно персонального складу Кабінету

Міністрів України може вноситися єдиним списком. Подання також

можуть вноситися окремо на кожну посаду члена Кабінету Міністрів

України.

4. На кожну посаду члена Кабінету Міністрів України

Прем'єр-міністром України вноситься одна кандидатура.

5. Подання про призначення членів Кабінету Міністрів України

щодо кандидатів на відповідні посади вносяться разом з:

1) відомостями про громадянство;

2) відомостями про освіту;

3) відомостями про трудову діяльність і автобіографією;

4) довідкою органу державної податкової служби про подану за

своєю податковою адресою декларацію про майновий стан і доходи

(податкову декларацію). В декларації про майновий стан і доходи

(податковій декларації) зазначаються відомості про доходи та

зобов'язання фінансового характеру за рік, що передує року

подання;

5) відомостями про перебування у складі керівного органу чи

наглядової ради підприємства або організації, що має на меті

одержання прибутку;

6) відомостями про судимість кандидата.

6. За результатами розгляду подання Прем'єр-міністра України

Президент України приймає рішення щодо призначення внесених

кандидатур на посади членів Кабінету Міністрів України або доручає

Прем'єр-міністрові України внести нове подання щодо персонального

складу Кабінету Міністрів України або щодо кандидатур на окремі

посади членів Кабінету Міністрів України. Нове подання вноситься

Прем'єр-міністром України у визначений Президентом України строк

із додержанням вимог, передбачених цією статтею. .

7. Особа, призначена членом Кабінету Міністрів України,

набуває повноважень за посадою з моменту видання Указу Президента

України про призначення цієї особи членом Кабінету Міністрів

України.6
^

2.2. Функції та повноваження Кабінету Міністрів України




Класифікація функцій Кабінету Міністрів України в юридичній літературі здійснюється за різними критеріями. Серед об'єктних функцій виокремлюють: виконавчу, економічну, соціальну, гуманітарну, екологічну, бюджетну, політичну, функцію забезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України. Аналіз правового статусу Кабінету Міністрів України дає підстави вирізнити: нормотворчу, правозастосовчу кадрову, установчу, організаційну, контрольну функції. Обсяг повноважень, які здійснює Кабінет Міністрів України в межах кожної з функцій, досить значний, тому наведемо лише окремі приклади.

Економічна функція полягає в забезпеченні проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, розробці і здійсненні загальнодержавних програм економічного розвитку України. Реалізуючи економічну функцію, Кабінет Міністрів України: 1) організовує підготовку прогнозів та програм економічного і соціального розвитку України, 2) забезпечує та контролює виконання Державної програми еко­номічного і соціального розвитку України і програм розвитку окремих галузей економіки; 3) здійснює державне регулювання ринку зерна; 4) забезпечує здійснення державної політики цін; 5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності; 6) сприяє розвитку підприємництва тощо.

Соціальна функція уряду полягає в реалізації політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, розробці і здійсненні загальнодержавних програм соціального розвитку України. Реалізуючи соціальну функцію, Кабінет Міністрів: а) забезпечує дотримання і реалізацію гарантій, передбачених пенсійним законодавством, права на соціально-економічний захист військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, членів їх сімей; б) забезпечує фінансування та матеріально-технічне постачання закладів охорони здоров'я, державної санітарно-епідеміологічної служби; в) розробляє систему заходів щодо підтримання та зміцнення здоров'я населення; г) затверджує соціальні норми та правила щодо соціального становлення і розвитку молоді тощо.

Функція забезпечення державного суверенітету й економічної самостійності України передбачає здійснення заходів, направлених на відвернення внутрішніх і зовнішніх загроз, підтримання обороноздатності і економічної самостійності. Реалізуючи цю функцію, уряд України контролює виконання законів у сфері оборони, здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності країни, координує і контролює їх виконання та несе, в межах своїх повноважень, відповідальність за забезпечення оборони.7

В Конституції України в статті 116 закріплено, які повноваження Кабінету Міністрів України.

Згідно з нею Кабінет Міністрів України:

  1. забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

  2. вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

  3. забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

  4. розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку України;

  5. забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до чинного законодавства;

  6. розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання:

  7. здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності й національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

  8. організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

  9. спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;

  10. здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України.

Відповідно до Конституції України Кабінет Міністрів України розробляє на строк своїх повноважень Програму діяльності, яка спрямована на відродження вітчизняного виробництва, подальше реформування економічних відносин та організаційне забезпечення економічної трансформації задля підвищення рівня життя населення.8
^

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України


Конституційно закріплено, що Кабінет Міністрів України у межах своєї компетенції приймає постанови і розпорядження, які відрізняються за характером і структурою. Якщо урядові акти мають нормативний характер, вони видаються у формі постанов, акти з оперативних, організаційно-розпорядчих та інших питань, які не мають нормативного характеру, – у формі розпоряджень. Порядок підготовки, подання та розгляду проектів постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів здійснюється згідно з Тимчасовим регламентом Кабінету Міністрів України.

Нормативно закріплено вимоги до тексту і структури урядових актів. Структурно постанову Кабінету Міністрів складають такі елементи, як назва, вступна і постановляюча частина, додатки (у разі потреби), підпис і реквізити: порядковий реєстраційний номер, місце і дата прийняття. Розпорядження має аналогічну структуру, крім вступної та постановчої частини.9

Акти Кабінету Міністрів України поділяються на постанови та розпорядження:

  1. Акти Кабінету Міністрів нормативного характеру видаються у

формі постанов.

Постанови Кабінету Міністрів видаються з питань:

  1. затвердження положення, статуту, порядку, регламенту, правил,

методики та в інших випадках, коли суспільні відносини потребують

нормативно-правового врегулювання;

  1. затвердження, прийняття міжнародного договору або приєднання

до нього.10

  1. Акти Кабінету Міністрів з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень.

Розпорядження Кабінету Міністрів видаються з питань:

  1. схвалення концепції реалізації державної політики у

відповідній сфері, концепції державної цільової програми та

концепції закону, директив, урядової заяви, листа, звернення,

декларації, меморандуму тощо;

  1. затвердження державної цільової програми, плану заходів;

  2. утворення та затвердження складу робочих груп з питань

ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

  1. виділення коштів з резервного фонду державного бюджету;

  2. делегування повноважень Кабінету Міністрів органам виконавчої

влади у передбачених законом випадках;

  1. передачі майна;

  2. кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого

характеру.11
^

4. Правовий статус Кабінету міністрів України в контексті конституційно-правової реформи.


Концептуальною основою реформування уряду має бути законодавче визначення таких основоположних напрямів його діяльності, як:

  1. вироблення стратегічного курсу виконавчої влади щодо здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, спрямованої на розвиток громадянського суспільства;

  2. розроблення проектів законодавчих актів та підзаконної нормативно-правової бази на виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

  3. ефективне управління державними фінансами та державним майном і контроль за їх використанням;

  4. спрямування і координація діяльності органів виконавчої влади та її орієнтація переважно на забезпечення прав і свобод громадян та надання їм державних (управлінських) послуг. (Управлінські послуги визначаються як послуги з боку органів виконавчої влади, що є необхідною умовою реалізації прав і свобод громадян — зокрема реєстрація, ліцензування, сертифікація і т. ін.).12

Підтвердженню статусу Кабінету Міністрів як вищого органу в системі органів виконавчої влади відповідатиме законодавче впровадження принципу, за яким в цій системі не може бути органів, які б не були безпосередньо чи опосередковано підпорядковані уряду. Згідно з цим в межах конституційне визначеного статусу Кабінету Міністрів його повноваження мають поширюватися на всі ланки системи органів виконавчої влади. Правовий статус центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ) та їх взаємовідносини з урядом повинні регулюватися законами, що визначають повноваження і порядок діяльності цих органів.

У межах встановленого Конституцією і законами України правового статусу Кабінету Міністрів, актами Президента України згідно з п. 10 статті 116 Конституції України можуть визначатися конкретні функції уряду, а відповідно до частини третьої Ст. 113 Конституції України можуть також вирішуватись інші питання щодо пріоритетів в діяльності Кабінету Міністрів України.

При практичному запровадженні зазначеного статусу Кабінету Міністрів слід враховувати те, що згідно з Конституцією Президент України хоч і не є главою виконавчої влади чи уряду, проте має значні компетенційні преференції щодо виконавчої гілки державної влади. Ключовими серед них є повноваження з питань формування та зміни персонального складу Кабінету Міністрів України, утворення, реорганізації та ліквідації міністерств, інших ЦОВВ, призначення на посади та звільнення з посад керівників цих органів, а також скасування актів уряду.13

Висновок


Узагальнюючи викладене у данній роботі можна дійти наступних висновків.

Регулювання статусу, складу Кабінету Міністрів України, його функцій сконцентроване у двох нормативно-правових актах: Конституції України та Законі України «Про Кабінет Міністрів України».

Класифікація функцій Кабінету Міністрів України в юридичній літературі здійснюється за різними критеріями. Серед об'єктних функцій виокремлюють: виконавчу, економічну, соціальну, гуманітарну, екологічну, бюджетну, політичну, функцію забезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України. Нормативне регулювання порядку підготовки і проведення засідань, як форми роботи Кабінету Міністрів України містяться у Постанові від 18 липня 2007 р. «Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України».14

Методам державно-владної діяльності приділяється постійна увага Кабінету Міністрів України. У роботі Кабінету Міністрів України застосовується широке коло організаційних методів, серед яких слід виділити планування і прогнозування, контроль за виконанням рішень, роботу з кадрами апарату, координацію діяльності та інформаційне забезпечення.15

На мій погляд щоб забезпечити в Україні ефективний та дієвий уряд нам потрібно внести зміни до Конституції, які б з одного боку запровадили механізм парламентського контролю за діяльністю органів державної влади, а з іншої реалізацію повноважень Кабінету Міністрів України та дотримання міністрами норм права.
^

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Конституція України.

  2. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про Кабінет Міністрів України

  3. П О С Т А Н О В А від 18 липня 2007 р. N 950 Київ Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України.

  4. Ківалов С. В., Біла Л. P. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. — Вид. друге, перероб. і доп. — Одеса: Юридична література, 2002. — 250 с.

  5. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. С. Г. Серьогіної. — X.: Право, 2005. - 256 с.

  6. Чернецька О.В. , курс лекцій з конституційного права

  7. Крегул Ю.І. Навч. посібник – К.:КНЕУ, 2003 - 431 с.

  8. О. Ф. Фрицький Конституційне право України: Підручник. — К:Юрінком Інтер, 2002. - 536 с.

  9. Годованець В.Ф. Конституційне право України: Конспект лекцій. - К.: МАУП, 2001.- 216 С.

  10. http://vuzlib.net/beta3/html/1/7519/7573/

  11. http://www.pravo.vuzlib.net/book_z977_page_76.html

  12. http://mnogoraznogo.com/books_rights/115/16120.html

1 Чернецька О.В. , курс лекцій з конституційного права

2 Годованець В.Ф. Конституційне право України: Конспект лекцій. - К.: МАУП, 2001.- 154 С.

3 О. Ф. Фрицький Конституційне право України: Підручник. — К: Юрінком Інтер, 2002. - 256 с.

4 Конституція України - Розділ VI, Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади, Стаття 114

5 З А К О Н У К Р А Ї Н И «Про Кабінет Міністрів України» Стаття 8

6 З А К О Н У К Р А Ї Н И «Про Кабінет Міністрів України» Стаття 9

7 Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. С. Г. Серьогіної. — X.: Право, 2005. - 178 с.

8 Крегул Ю.І. Навч. посібник – К.:КНЕУ, 2003 - 67 с.

9 http://vuzlib.net/beta3/html/1/7519/7573/

10 П О С Т А Н О В А від 18 липня 2007 р. N 950 Київ Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України, розділ 4 , глава 1, параграф 29

11 П О С Т А Н О В А від 18 липня 2007 р. N 950 Київ Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України, розділ 4 , глава 1, параграф 30

12 Ківалов С. В., Біла Л. P. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. — Вид. друге, перероб. і доп. — Одеса: Юридична література, 2002. — 17 с.

13 http://www.pravo.vuzlib.net/book_z977_page_76.html

14 Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. С. Г. Серьогіної. — X.: Право, 2005. - 178 с.

15 http://mnogoraznogo.com/books_rights/115/16120.html