asyan.org
добавить свой файл
1
"Ой на Андрія дівчата гадали"

( На сцені макет української хати, стіл накритий скатертиною, на столі українські страви, біля столу - лава. Трохи збоку тин. Звучить фонограма із записами ранкових звуків у селі.)

автор. У селі... вже ранок настав,

Микола прокинувся, худобу підняв.

І Текля теж встала, по дрова пішла,

У хаті підмела, води принесла.

Їхню доньку Улянку вже сватать пора:

Свиня вже говорить, а зятя нема.

(Слова автора герої імітують рухами, про які йдеться в тексті. Микола підходить до мікрофона, співає українську народну пісню . Помічає Теклю і йде до неї, вона відвертається.

автор.

Микола знай собі співає,

До Теклі чутка долітає,

Що скочив в гречку старий дід -

Здурів вар'ят на старість літ.

І ось в сім'ї назрів конфлікт -

Ініціатором був дід.

І хоч його душила "жаба",

Конфлікт озвучувала баба.

Текля.

Всі баби по селу вже роздзвонили,

Що ти, Миколо, вже давно не мій,

Казали, що ти ходиш до Марини,

Горнутися до мене більш не смій.

Микола.

Що ти, Теклю, з дуба впала,

Чи з ноги не тої встала?

Лиш тебе одну кохаю,

На других не заглядаю.

^ Текля.

Ну а вчора де пропав,

Ніби тебе дідько вкрав?

Микола.

До склепу з кумом ми ходили,

"Чупа - чупс" собі купили.

Текля

Півлітровою була

"Чупа - чупса" та твоя.

Вилизали, певно, всю,

І Петрову, і твою?

Так вже добре нализались,

Що додому ледь дістались.

Микола.

Цить, стара, та не сварися,

До роботи вже берися,

Бо сьогодні вечорниці,

Прийдуть дівчата білолиці,

З ними файні парубки:

Погуляють залюбки.

(Микола з Теклею виходять. На сцені з'являються дві куми з відрами.)

1 кума. Доброго дня, сусідонько! Чи дуженькі? Чи здоровенькі? (Цілуються.)

2 кума. Ая, ая, доброго дня. Коли це він добрим буває? Оце вийшла по воду до криниці, і якби не ви, кумасю, то не було б з ким поговорити, що розказати, додому понести, сусідам передати.

1 кума. І я так кажу, кумасю, але послухайте, що нового в світі сталось.

(Обидві куми співають українські співанки про сільське життя.)

2 кума. А ви не скажете, кумцю, що оце ваші кури у мене в городі роблять?

1 кума. А хто вам сказав, що то мої кури, вони що позначені? А може то Ганині кури?

2 кума. Ганині не Ганині, але додому сьогодні не підуть, у мене залишаться.

1 кума. Як то залишаться, вони ввечері нестися мають?!! Ви, мабуть, хочете мої яйця собі забрати, як ті яблука, що з моєї яблуньки вам за тин впало?!!

2 кума. Якщо вони на моїй межі лежали, то моїми стали.

1 кума. Отакої, то, може, як мій Петро на вашу межу стане, то теж до вас піде?

2 кума. А чому ж не піде, я куди ліпша від вас: не довголиця, не веснянкувата, не товста і не язиката. Отакої!!!

1 кума. Що?!! То це я - товста!!! Це - я веснянкувата!!! Та я тобі

покажу, яка я язиката!!!

(Кидаються одна на одну, починають битися, розходяться в різні боки.)

1 кума. Бодай тебе нещасна година побила, як ти мої яблучка потрусила.

2 кума. Тьху на тебе, і на твої кури, бодай вони одними «кіндерами»

неслися. Застала мене з тобою нещасна година. Тьху.

(Беруть відра і розходяться.) «Ой летіли дикі гуси»

Автор.

В кожнім, думаю, селі є такі ґаздині,

Можуть вони говорить аж по цілій днині.

Довго десь собі сварились там біля криниці,

Поки не повиростали їм гулі на язиці.

Ну ось і вечір, вівці біля броду,

Із річки п'ють собі холодну воду,

На вечорниці хлопці поспішають

Й дівчатонька, що дуже їх кохають.

(По сцені парами проходять дівчата і хлопці, співаючи українську пісню «Ой дівчино, шумить гай». Входить Текля і починає поратися біля столу.)

Текля. Уже й вечір на дворі, чути співи, ані дівчат, ані хлопців не видно. Що то молодість... Цілу ніч гуляли б, тільки музику й пісні слухали, і то споконвіку так велося. І ми колись... Літа, літа... Летять, наче орли сизокрилі,

(Співає пісню «Біла хата в саду». На останній куплет заходить Уляна, обнімає матір і співає разом із нею.)

Уляна. Мамо, мамо, витріть сльози. У нас сьогодні вечорниці. Прийдуть дівчата з парубками, і ви повеселитеся з нами. Але що їх так довго немає? (Стукіт у двері, заходять дівчата.)

1 дівчина. Доброго вечора у вашій хаті. Чи пустите до господи?

^ Текля. І вам вечір добрий, дівчатонька. Заходьте, сідайте у нашій хаті, на нашій лаві.

2 дівчина. Тітко, а де дядько Микола? Чому ж його не чути, не видно?

^ Текля. Та хто його знає, знову десь пропав. Тільки б не зустрівся з кумом... А ви сідайте. Уляно, пригощай і розважай дівчат.

Уляна. Доброго вечора, дівчатонька. Дякуємо, що зайшли, а які новини ви з собою принесли?

3 дівчина. Дівчата, що я вам скажу - і не повірите.

4 дівчина. Та що там вже, говори.

^ З дівчина. Я вчора Михайла - тітки Орисі, що біля ферми живе, внука з міста бачила так близько, як оце вас зараз бачу.

5 дівчина. Та що там бачила. Я з ним говорила, як оце зараз із вами говорю.

1 дівчина. А я з ним навіть цілувалась, як оце зараз із вами... Ні це було зовсім інакше. (Усі сміються.)

3 дівчина. Брешеш, не цілувалась.

1 дівчина. Це я брешу?!! Та ти мені просто заздриш!!!

3 дівчина. Це я заздрю?!!

2 дівчина. Дівчата, перестаньте сваритися. Ви знаєте, якщо мені Петро сьогодні не освідчиться, то я собі щось зроблю.

4 дівчина. Нічого ти собі не зробиш.

2 дівчина. Це я не зроблю?!! Та я собі знаєш що зроблю?!! Я собі нову зачіску зроблю!!! А на потилиці його ім'я вистрижу.

5 дівчина. А мій Степан, якщо до мене не підійде, то я на себе руки накладу.

^ Уляна. Як накладеш?!!

5 дівчина. Як-як, ось так. (кладе собі руки на голову).

(Усі дівчата знову сміються.)

1 дівчина. Та вистачить, дівчата, вже про хлопців говорити. Давайте ліпше заспіваємо.

(Співають українську народну пісню «Цвіте терен».)

3 дівчина. Слухайте, дівчатонька, а може, щоб Михайло звернув на мене свій погляд, мені пластичну операцію зробити?

5 дівчина. Та на твою операцію в усій Україні пластику не вистачить. (Сміються.)

2 дівчина. А давайте затанцюємо, щось моїм чобіткам весело стало. (Дівчата танцюють «Український ліричний» танець)

Уляна. І де ж це наші хлопці поділися? Чому їх так довго немає? (Стукіт. Входять хлопці, співають українську народну пісню «Ой на горі та й женці жнуть». Дівчата перешіптуються, сміються.)

1 хлопець. Дівчата пустіть-но до хати.

1 дівчина. Гарненько попросіть.

2 хлопець. Пустіть, кажемо, до хати (стукає).

2 дівчина. Агов, хто такий?

3 хлопець. Пес рябий.

4 хлопець. Баран круторогий.

5 хлопець. Ведмідь клишоногий. Пустіть до хати.

З дівчина. Не пустимо в хату, дуже вас багато.

^ Назар. Пустіть ліпше , бо буде гірше.

Уляна. Ми як візьмемо рогатини, поламаємо ваші спини.

1 хлопець, (злякано). Дівчатонька, голуб'ятонька, ми прийшли не битися, ми прийшли миритися.

2 хлопець. І гостинці принесли, і музик привели.

(Заходять учасники ансамблю народних інструментів. Хлопці і дівчата танцюють. Парами підходять до мікрофонів і говорять слова.)

1 пара. - Але ж ти, Петро, дурний.

- Зате я високий.

- Ти, напевно, ще й сліпий?

- Зате кароокий.

- Я з тобою не танцюю, а лишень-но мучусь.

- Танцювати не навчився, зате довго кручусь.

2 пара.

- Я у тебе другий день прошу поцілунка.

Ти стоїш, мов кам'яна, щось собі там бурка.

Зустрічаємось з тобою часу вже чимало.

– А тебе, коханий мій, що паралізувало?

3 пара.

- Я хотів би, Ксеню, мати жінку із докторів:

Вона б мене лікувала, скільки б не захворів.

- А у мене інша думка - попадею стати:

Скільки б раз я не згрішила, мусів сповідати.

4 пара.

- Галю, Галю, чорнобрива,

Чом у тебе очі криво?

- Я на тебе подивилась

Тай брівонька іскривилась.

5 пара.

- Полюбила коваля, така моя доля,

Я думала кучерявий - в нього чуба нема.

- По дорозі жук-жук, по дорозі чорний,

Подивися, дівчинонько, який я моторний.

(Продовжують танцювати. До тину, крадуться, із-за куліс виходять дві куми.)

1 кума. Кумасю, кумасю, дивися, як твій онук Степан з моєю Ориською гуляє!!! І що за танці такі? Кажуть, якась «трискотека». Не те, що колись було.

2 кума. Так, так, кумцю. Тепер все не так, як було колись. Якісь нові «прохвесії» з'явилися: «корманики», «коголіки...» Ой-ой-ой!

1 кума. Я оце вчора пізно приходжу додому й стукаю, стукаю у двері -ніхто не відчиняє. Підходжу до вікна, стукаю, стукаю - ніхто не відчиняє. Я заглядаю у шибу, а в хаті моя Ориська з твоїм Степаном сидять. Я до них: «Що ви там робите?» А вони: «То в нас любов». А я собі думаю: «Слава Богу що не курять»...

(Стоять, перешіптуються. Дівчата й хлопці сідають за стіл.)

1 хлопець. Тітко, тітко, а ви нам не розказали, звідки пішов отой звичай гадати на Андрія.

Текля. Розкажу, розкажу, я від старих людей чула. Андрій - один із апостолів Ісуса Христа. Його ще називають Первозданним, бо саме його та його брата Симона Ісус зробив своїми першими учнями. Вони обидва були рибалками і одразу прийняли вчення Христа, тому і були наділені здатністю зцілювати хворих людей. Каліки, незрячі, хворі після зустрічі з ним одужували. Люди стали вірити, що саме в ніч народження апостола Андрія можуть збутися всі бажання, що їх омріяв кожен, а особливо дівчата. А ще старі кажуть, що все загадане збудеться тоді, коли віриш у Боже провидіння, бо без віри гадання не буде мати ніякої сили.

1 дівчина. Ой, давайте і ми спробуємо поворожити. Дівчата ви хочете знати свою долю?

Дівчата. Хочемо.

2 дівчина. Я чула від бабусі, що для того, аби дізнатися, котра із нас швидше заміж вийде, треба почергово складати чоботи до порога: чий швидше на поріг стане, та й перша заміж вийде.

3 дівчина. Ану, дівчата, давайте спробуємо. Роззувайтеся. Ти, Уляно, першою в нас будеш, і так чобіт до чобота.

(Дівчата, сміючись, ворожать. Хлопці викрадають з порога перший чобіт.)

4 дівчина. О, доворожилась, що босою до дому піду. Ану признавайтеся, хто з вас чобіт забрав?

4 хлопець. Ну я, приміром.

4 дівчина. Віддай, бо в ноги холодно.

4 хлопець. А може ще й взути.

4 дівчина. Ні, це я вже вмію, бо перша заміж збираюсь.

5 дівчина. Ой, дівчата, а ми ще сьогодні свої чоботи за тин не кидали. Казала мама, куди чобіт носком поверне, то туди і заміж підеш. Ану давайте спробуємо.

(Дівчата кидають чоботи, один з них попадає в кумась, ті кричать і розбігаються.)

^ Уляна. Ой, а в кого це я влучила?

Назар. Та в кого ще, як не в мою маму.

1 дівчина. Ого, прямо в свекруху попала. Скоро заміж вийдеш, та не скоро улюбленою невісткою станеш.

Текля. Ану, дітоньки, ходіть назад у хату. У мене є ворожба для хлопців. Ось вам макітра. А оце вода і перстені. Наливайте воду і спробуйте ротом дістати перстень з макітри. Хто швидше?

(Хлопці ворожать. Дівчата сміються.)

1 хлопець. Та годі вже, а то вже пізно на вулиці. А підемо сьогодні «паркан» рахувати?

Дівчата. Підемо.

2 хлопець. То ходімо, ато вже пізно на вулиці.

(Всі йдуть до паркана, один хлопець намащує його варенням. Дівчата рахують різки. Одна з них підходе до місця, намащеного варенням. Скрикує.)

3 дівчина. О, вже намазано.

3 хлопець. (бере її за руку)Не лайся, Марусю, то я хотів тебе до себе "т" медом та солодом приклеїти, щоб моєю навіки була.

Уляна. З цією ворожбою ми й забули, що сьогодні, в ніч на Андрія, вареники ліпити треба. Ходіть усі до хати, я вас буду частувати, але їжте обережно, бо в середині вареника вас чикає сюрприз (пригощає всіх варениками).

1 дівчина. Ой, а у моєму варенику в середині гроші. Напевно, багатою буду.

2 дівчина. А у мене - вареник із сіллю - смачна начинка (сміється).

Степан. А у мене з перцем вареник, але вже смачненький, гостренький, в саме серце запік, як твої очі, Уляно.

^ Уляна. Чи то справді мої очі тобі так допікають?

Степан. Ні, але я без них жити не можу. Все б дивився і дивився, як у криницю бездонну глибоку.

(Співає пісню «Ой у вишневому саду».Дівчата і хлопці пригощають глядачів варениками.)

Автор. Вже надворі світати стало,

Ото вже молодь погуляла.

Розходитись пора давно,

Бо прокидається село.

3 хлопець. Прощавайте, дівчатонька, прощайте кохані. Дякуємо за гулянку, за веселу забавлянку.

Степан. Дякуємо і тобі, господине, що пригощала, частувала, з хати нас не проганяла.

Уляна. Нема за що, прощавайте. До нас іще раз завітайте.

(Хлопці прощаються з дівчатами, розходяться.) Пісня «Розпрягайте хлопці коні»

^ Текля. О, вже світає, гості всі розійшлися, а мого старого й досі не видно. Чи, бува, не трапилось чого?(Порається біля столу.)

Автор. Як розвиднілось надворі, - вже Микола на порозі:

Червоненький на лиці, рівно йти не в змозі.

Чогось задом милий йде, певно поспішає.

Хай-но тільки підійде - жінка вже чикає.

Микола, (співає)

Сам п'ю, сам гуляю,

Сам стелю, сам лягаю.

^ Текля.Де гуляв ти, старий діду,

Де запропастився?

Певно, з кумом у шинкарки

Знов води обпився?
Микола Ти на мене не сварися і не прав вечірню.

Хто господар у цій хаті, ще й на цім подвір'ю?
Текля.Йди уже вкладайся спати, не трави ти душу,

Вік з тобою доживати я, повір, не мушу.

Та й люблю тебе, Миколо, лиха моя доле...
Микола

Я тебе також кохаю й не зраджу ніколи.

( Текля з Миколою обнімаються і йдуть за куліси.) Пісня «Ти ж мене підманула»

Автор.

Щоб усе у нас було, треба, щоб жило село,

Тоді будем панувати, не будемо лиха знати.

Будемо жінок любити, в хату гроші приносити,

Своїх діток доглядати і онуків пригощати.

Молодим дамо дорогу - гарну маємо підмогу.

Старість хай буде багата, веселою - рідна хата.

Хай усюди колоситься жито і овес, й пшениця.

Хай здорові будуть всі: і дорослі, і малі.

Побажання ці приймайте, нам ще ліпше побажайте.

(На сцену виходять усі учасники вистави.)

^ Втішив батька

- Іде за роком рік невпинно.

Вже двадцять сім тобі, дитино,

А ти не став на власні ноги,

Не вибрав ще в житті дороги!

Невже висітимеш

Семене. Усе життя на шиї в мене?!

- Ой, тату! - скрикнуло «дитя»,

- Ну скільки там твого життя?
^ Буйні предки

Вдарив батько спересердя

Хлопчика малого.

Той поплакав, переплакав

Та й питає в нього:

- Тебе, тату, бив твій тато?

- Бив, та ще й немало.

- Ну а тата твого били?

- Теж перепадало.

І сказало хлопченятко,

Заломивши ручки:

- Тоді ясно, звідки в тебе

Хуліганські штучки.
^ Пилип у Римі

Не доводилося Пилипу бувать далі Криму, А недавно взяв путівку і махнув до Риму. Оглядаючи музеї й різні Колізеї, Він заґавився й від групи відбився своєї, «Зайду, - дума, - в ресторанчик».

Ледве сів за столик,

Д вже кельнер біля нього крутиться, соколик. Пилип меню розглядає, кінчик носа чуха, І сказав він: «Пардон, гарсон! Фужер коньяка? Порціоні біфштексінр, гарнір - картоплесо». Шугнув кельнер блискавично у сусідні двері, Зрадів Пилип, як дитина: - Штука непогана Не така вже вона й хитра - мова італьяна. І вже тобі несуть випить, і їсти, що хочеш. Кельнер хитро посміхнувся, крутнув головою І звернувся до Пилипа мовою такою: - Ві тут єль би дуля з маком, а не картоплеси, Єслі б не бил мой бабушка родом із Одеси.
Кум у комі

Раз прийшов Микола в гості.

- Кум, - питає, - вдома?

Жінка плаче: - Занедужав,

В нього, кажуть, кома.

Став Микола на порозі,

За голову взявся:

- А я ж так спішив до нього –

Аж перечіпався.

Прихопив я кусень сала

І пляшечку рому

– Прийшов кума частувати,

А він впав у кому!

Раптом кум розплющив очі

І промовив кволо:

- Але ж кома - це не крапка.

Наливай Миколо!