asyan.org
добавить свой файл
1

Яковенко Л.Б.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТРЕНІНГОВОЇ РОБОТИ У ФОКУС-ГРУПАХ

Дана стаття присвячена опису методу фокус-груп, а також впровадженню в практику вітчизняних соціальних досліджень і викладанню, так званих «гнучких» або «якісних» методів опитувань. У розвинених країнах використання індивідуальних і, особливо, групових інтерв'ю набуло промислові масштаби. У середині 90-х років тільки в США діяло близько 800 самостійних комерційних фірм, що здійснюють фокус-групові дослідження, а загальне число щорічно проводяться в цій країні груп, можливо, перевалила за 200-тисячну відмітку. Якщо 20 років тому автори посібників для проведення групових інтерв'ю писали, що до участі в групах не слід залучати осіб, раніше брали участь в подібних опитуваннях, то сьогодні, у зв'язку з вичерпанням контингенту опитуваних, стандартна вимога полягає в тому, Щоб респондент лише протягом півроку не приймав участі у фокус-групах [2, c. 7].

Основною сферою застосування фокус-групових досліджень стали маркетингові дослідження, включаючи: а) традиційний маркетинг товарів і послуг, б) маркетинг некомерційних організацій, пов'язаний в основному з оцінкою ефективності різних соціальних проектів і програм, в) так званий «політичний маркетинг», пов'язаний з вивченням іміджу політичних діячів, організацій та їхніх програмних документів. Нині можна сказати, що фокус-групи стали невід'ємним елементом і психологічних досліджень. Разом з тим слід зазначити, що у сфері академічних соціальних досліджень метод фокус-груп знайшов лише обмежене застосування, хоча є спроби розширити сферу його використання і в цій галузі. Слід також зазначити, що фокус-групи сферу його використання і в цій галузі. Слід також зазначити, що фокус-групи не витіснили метод індивідуального глибокого інтерв'ю, яке як і раніше широко застосовується і в академічних, і в комерційних дослідженнях [3,c. 5].

Як вже зазначалося, методи індивідуального і групового інтерв'ю є спорідненими, тому при їх описі виникає багато ліній перетину. Метод глибокого групового інтерв'ю, або фокус-груп, виник на перетині ряду дослідницьких традицій і зайняв певне місце серед інших методів емпіричної соціології. Широке застосування цього методу в ряді областей обумовлено деякими його унікальними властивостями, які й донині є предметом обговорень і суперечок.

Метод фокус-груп має свої витоки в рамках традицій як емпіричної соціології, так і експериментальної психології. У соціології фокус-групи відносяться до так званих «якісним» методів, історія розвитку яких поки слабо висвітлена у вітчизняній літературі. З цієї причини за доцільне розширити рамки історичного опису і дати короткий ретроспективний огляд розвитку якісних методів у зіставленні з кількісними. щоб вписати фокус-групи в адекватний загальносоціологічний контекст [6, c. 27].

Фокус-група являє собою групове інтерв'ю, яке проводиться модератором у формі групової дискусії за наперед розробленим сценарієм з невеликою групою «типових» представників досліджуваної частини населення, схожих за основними соціальними характеристиками.

Метод фокус - груп (метод групового фокусування інтерв'ю, або метод фокусування в групі) полягає в опитуванні 8 - 12 респондентів у певному часовому інтервалі (від 1 до 2,5 годин) під управлінням модератора. Опитування проводитись у спеціальній фокус-кімнаті, оснащеній відеокамерою і звукозаписувальними пристроями, а також звукоізольованою клієнтської кімнатою, в якій замовник може спостерігати за ходом фокус - групи через одностороннє скло (дзеркало Гезеля) [4, c.165].

Метод фокус-груп, або групове глибоке інтерв'ю, відноситься до числа так званих "гнучких" або "якісних" методів соціологічного дослідження. В даний час в розвинених країнах "гнучкі" методи опитувань (індивідуальне та групове інтерв'ю) стали не просто різновидом дослідницьких методик в психології.

Дослідження за допомогою фокус-груп - це ретельно спланована акція, що передбачає цикл послідовних дискусій. Мета фокус-групи полягає в тому, щоб допомогти розкритися її учасникам і дати можливість дізнатися дослідникам, що люди відчувають і думають насправді.

Запорукою успіху методу фокус-груп (його об'єктивності, науковості, валідності) є процес відбору учасників для проведення дискусій, особливо з огляду на загальну незначне число респондентів, залучених до дослідження. Так, найбільш оптимальним числом респондентів, на нашу думку, є 7-8 чоловік в одній групі. Кількість учасників фокус групи не повинно перевищувати 12 осіб. Менш шести-семи учасників - обмежує можливості обговорення, тому що не достатньо думок для підтримки дискусії і творчого розкріпачення. Більш дванадцять учасників теж погано, тому що не всім вдається висловитися, а зв'язок між учасниками втрачається. Потрібно з’ясувати необхідну кількість людей для кожної фокус групи. Якщо кількість учасників по кожній фокус групі не досягає кількості шести осіб, продумайте варіант об'єднання фокус груп. Якщо кількість учасників більше дванадцяти, розділіть їх на дві фокус-групи. Як тільки вирішина кількість учасників, потрібно дізнайтеся скільки з них зможуть взяти участь у роботі фокус-групи. Якщо з учасниками фокус-групи важко зв'язатися, наприклад це батьки-одинаки або бездомні люди, то не слід розраховувати на велику кількість учасників. Можливо, з’явиться потреба організувати додаткове розміщення учасників, харчування, транспорт або няню для дітей [6, c. 57].

Велику увагу рекомендується звернути на процедуру проведення дослідження. Вчені виділяють наступні, обов’язкові десять кроків ефективної фокус-групи:

Крок 1: Поставити мету проведення фокус групи.

Для того, щоб поставити чіткі питання і отримати достовірну інформацію необхідно чітко уявляти собі, яка мета проведення фокус групи. Розпливчасті загальні цілі, наприклад "дізнатися, що люди думають ..." ускладнюють процес обробки результатів, якщо такий взагалі буде можливий.

Тому, після того як Ви поставите мету, запитайте себе: «Навіщо мені це потрібно знати?». Зазвичай відповіддю на це питання стає кардинальна зміна мети проведення "фокус-групи". Чим ясніше мета, тим легше провести захід.

Крок 2: Складіть розпорядок роботи.

Неможливо організувати роботу фокус групи за один день. Підготовка починається не менш ніж за чотири тижні до заходу. Шість або вісім тижнів оптимальний термін організації фокус групи. Як правило саме стільки часу займає підготовка, запрошення учасників, підготовка і тестування питань, організація місця проведення, збір додаткових матеріалів для проведення заходу [2, c 146].

Крок № 3: Відбір та запрошення учасників.

Рішення про те, хто повинен взяти участь у фокус-групі проводиться в п'ять стадій: вирішіть скільки учасників має бути і скільки необхідно запросити.

Ще раз пригадайте мету фокус групи і підготуйте лист ключових характеристик, які повинні бути притаманні учасникам. Перегляньте список і виберіть учасників з як мінімум двома подібними характеристиками. Складіть список і розішліть запрошення [2, c 150].

Крок № 4: Складання питань.

Потрібно пам’ятати, що фокус група проводитись протягом півтора-двох годин, тому ведучий може поставити не більше 4-5 питань. Не так вже й багато як здається, особливо якщо врахувати "вітальний і розігріваючий" питання. Таким чином, залишається можливість поставити лише три запитання, пов'язані безпосередньо до теми фокус-групи [2, c 153].

Крок № 5: Підготуйте сценарій.

Підготовка питань, насправді, лише тільки перша ланка до підготовки більш детального сценарію фокус-групи. Продуманий сценарій має ряд переваг: процес написання сценарію ще раз перевіряє доцільність питань та їх послідовність; сценарій забезпечує роботу фокус групи в заданому ритмі і забезпечує очікувані результати; сценарій запобігає "відхід убік" і втрату часу; сценарій корисний у разі, якщо координатор фокус групи запрошений "зі сторони".

Сценарій фокус групи складається з трьох частин:

Перша частина призначена для церемонії відкриття, привітання учасників короткого огляду мети і завдань фокус групи, розпорядку роботи. Друга частина призначена для відповідей на питання. Третя частина, заключна, призначена для слів вдячності учасникам, можливих побажань учасників, викладу термінів завершення більш масштабного дослідження, частиною якого стало проведення цієї фокус-групи [2, c 169].

Крок № 6: Вибір координатора.

Відмінною особливістю проведення фокус групи є наявність координатора, що має певні навички проведення подібного заходу. Не бійтеся цієї вимоги. Це не означає, що модератору необхідний високо кваліфікований консультант, але необхідна людина з робочими навичками проведення динамічних обговорень в групі і з репутацією доброго лідера. Зокрема, координатор повинен володіти: почуттям такту при розмові з найбільш "гарячими" учасниками; здатністю підтримувати дискусію не йдучи убік від тематики; умінням надати всім учасникам можливість висловитися. Координатор може бути співробітником організації або волонтером. Якщо засоби дозволяють, можна запросити професіонала. Можна використовувати команду координаторів з двох чоловік, коли один веде дискусію, а інший записує. Треба звернути увагу на той факт, що із запрошеним консультантом учасники будуть більш відверті у своїх висловлюваннях [2, c 187].

Крок № 7: Вибір місця проведення фокус-групи.

Для проведення фокус групи в рамках завдань неурядових організацій, як правило, немає необхідності використовувати професійно обладнані приміщення - дзеркальні стіни, записуючі пристрої. Тим не менш, для проведення фокус групи необхідне приміщення, стимулюючий відкрите висловлювання своєї думки і в якому учасники будуть почувати себе комфортно. При виборі місця проведення, дайте відповідь на наступні питання: Яке загальне враження від приміщення? (складається враження, що це приміщення призначене для проведення корпоративних заходів; або воно химерне; неформальне; доброзичливе). Наскільки обстановка стимулює обговорення? Як обстановка впливає на збирану інформацію? Чи вдасться з комфортом розмістити 9-15 чоловік, щоб всі один одного бачили? Наскільки туди легко дістатися?

Обстановка повинна бути комфортною для учасників фокус групи. Якщо учасники фокус групи члени однієї асоціації або групи підтримки, краще за все провести зустріч у звичайній обстановці. Якщо ви проводите фокус групу зі своїми донорами, краще провести її в конференц-залі [2, c.196].

Крок № 8: Проведення фокус-групи

Матеріали, які необхідні Вам для проведення фокус групи: 1. Блокноти, олівці, ручки; 2. Дошка для записів, крейда;3. Сценарій; 4. Список учасників; 5. Бейджі з іменами учасників; 6. Прохолодні напої; 7. Годинники .

При безпосередньому проведенні фокус-групи слід пам'ятати такі правила:

- задайте тон: учасники повинні відчувати себе вільно, сприймати що відбувається легко і невимушено; - переконайтеся, що думка кожного учасника було почуто; - дочекайтеся повної відповіді (не просто "нам треба більше грошей", а "нам треба більше грошей, щоб найняти адміністратора");

- строго дотримуйтесь розпорядку; - не йдіть від теми; - затримуйте увагу на обговорення окремих питань. [2, c 201].

Крок № 9: Інтерпретація і звіт за результатами .

Три стадії написання звіту з проведення фокус групи:

  • Підводите підсумки по кожному питанню. Якщо Ви ведете аудіо запис, переконайтесь, що запис пройшла успішно. У разі невдалої запису, Ви легко зможете відновити обговорення відразу ж після закінчення заходу. Координатор повинен обговорити минулий фокус-групу, для освіження враження. По закінченні, можна зробити попередні підсумкові записи по фокус групі.

  • Негайне відтворення на папері того, що було сказано на фокус групі, допоможе запобігти змішання подій. Набагато легше відновити події чи образне вираження учасників відразу після закінчення заходу, ніж через місяць.

  • Проаналізуйте підсумки. Почніть з прочитання всіх своїх записів. Приділяйте увагу загальним тенденціям і несподіваним реплік. Пам'ятайте, що контекст і тон не менш важливі, ніж зміст сказаного. Якщо коментар звучить негативно, на емоціях або ж спровокував реакцію у відповідь, це слід врахувати окремо у своєму аналізі.

  • Напишіть звіт. Остаточний звіт може мати різні форми, але повинен відображати всю інформацію про передісторію і цілі фокус групи, деталі заходу, результати і висновки.


Крок № 10: Післядія

Найбільшими помилками у проведенні фокус груп є - не повідомлення учасників про результати фокус групи та відсутність післядії, тобто не прийняття заходів, заснованих на результатах фокус групи.

Потрібно пам’ятати, що в неурядовому секторі, фокус-група допомагає об'єднати людей в конкретній області. Зібравши їх одного разу разом, не втрачайте шанс. Повідомте учасникам результати фокус групи, відправте їм лист подяки, повідомте їм, як було застосовано результати. Звичайно, фокус-група не є частиною PR, але зміцнює добре ставлення до вашої організації серед учасників [2, c 219].

Отримані результати можна практично використати наступним чином:

1. Заплануйте зустріч для обговорення результатів та їх практичне застосування.

2. Зберіть зауваження учасників фокус-групи. Зв'яжіть отримані зауваження з поставленою метою. Порівняйте з іншими джерелами отриману інформацію від фокус групи.

3. Виділіть основні теми, питання і проблеми які виникли в процесі проведення фокус групи. Обговоріть і відзначте, як ви збираєтеся їх вирішити.

4. Якщо зібралося багато інформації, розставте пріоритети. Вирішіть, які почати дії. Наприклад, поділитися отриманою інформацією з місцевими органами влади, внести рішення окремих питань у робочий план, включити рішення окремих питань у бюджет.

Отже, беручи до уваги все вище сказане, ми можемо зробити висновок про те, що фокус-групові дискусії – є один з найефективніших методів вивчення соціокультурної специфіки споживчих сегментів, якщо його науково обгрунтовано використовувати, враховуючи його можливості та обмеження. Він дозволяє отримувати багаті емпіричні дані, оскільки обстановка проведення та застосовуються методи роботи з респондентами є часом унікальними і неповторними.

Література:

1. Андреева Г.М. Социальная психология. М.: Высшая школа, 1994.

  1. Белановский С.А. МЕТОД ФОКУС-ГРУПП. - М.: Издательство Магистр, 1996. - 272 с.

  2. Белановский С.А. Методика и техника фокусированного интервью. М.: Наука, 1993.

  3. Психология. Словарь. М,: Политиздат, 1990.

  4. Рудестам К. Групповая психотерапия М.: Прогресс, 1990.

  5. Соколова Е.Т. Проективные методы иссследования личности. М.: МГУ, 1980.