asyan.org
добавить свой файл
1

УДК 658.003.1.65:28

РОЛЬ ТРАНСФЕРТІВ У РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОЛОГІЧНИХ
ПРОГРАМ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ

Н.В.ЗІНОВЧУК – д.е.н., Житомирський НАУ


Постановка проблеми. Невиконання загальнодержавних, галузевих, регіональних програм економічного і соціального розвитку нині в Україні стало звичайною суспільно-політичною практикою. Вітчизняні дослідники це явище пов’язують з існуванням впливових сил, які, користуючись неформальними зв’язками з владними структурами, спрямовують розподіл фінансових ресурсів країни на задоволення власних інтересів; розривом між поточними фіскальними і платіжними балансами країни [1, c. 17]; відсутністю координації політичних дій між урядовими структурами та різними гілками влади внаслідок боротьби за владу та інституціональної недосконалості [2, c. 29]. Проте найчастіше невиконання галузевих та екологічних програм пояснюється неналежним бюджетним фінансуванням. Беручи до уваги існування політичних, економічних, інституціональних та адміністративних чинників, що зумовлюють невиконання державних програм в Україні, розглянемо роль трансфертів у фінансовому забезпеченні процесу реалізації екологічних програм в аграрному секторі країни.

^ Стан вивчення проблеми. Вважається, що трансферти (дотації, субсидії, субвенції) можуть здійснювати певний стимулюючий вплив. Субсидування, тобто надання трансфертів, може слугувати стимулом для запровадження нових технологій та використання інновацій щодо зменшення забруднення довкілля. Водночас, субсидування розглядається і як засіб перерозподілу коштів у суспільстві, і як компенсаційний інструмент [3, c. 69; 4, c. 339; 5, c. 266].

Крім того, наслідки використання цього фінансового інструмента є неоднозначними. До негативних ефектів субсидування відносять цінові трансформації у суспільстві, що спотворюють реальну вартість ресурсів, які використовуються у виробництві, дефіцит державного бюджету, мінливі стимули до зниження забруднення довкілля [6, c. 193; 7, c. 17]. Науковці обґрунтовують недоцільність надання субсидій на придбання мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин, енергетичних ресурсів, води для зрошення. Головним аргументом дослідників є те, що субсидії зумовлюють нераціональне використання природних ресурсів та забруднення довкілля. Тому, на їхню думку, право на існування мають лише ті трансферти, що дійсно знижують рівень забруднення [8, c. 247-249]. Відтак, очевидною є необхідність вивчення питання щодо можливості застосування трансфертів та вибору їх ролі у реалізації екологічних програм в аграрному секторі, оскільки трансферти можуть слугувати у якості джерела фінансування або фінансового регулятора та мати позитивний або негативний вектор дії.

^ Завдання і методика досліджень. Завданнями дослідження є: аналіз впливів трансфертів на економічну, екологічну та соціальну системи; дослідження стимулюючих функцій такого фінансового інструмента, як трансферти; обґрунтування доцільності використання трансфертів у якості додаткового джерела фінансування при реалізації програм. У процесі дослідження використано методи: абстрактно-логічний (для обґрунтування пропозицій щодо надання трансфертів у рамках екологічних програм), структурно-генетичного аналізу і синтезу (для дослідження наслідків використання трансфертів у довгостроковому і короткостроковому періодах).

^ Результати досліджень. Слід погодитись із тим, що окремі види дотацій або субсидій можуть здійснювати негативний вплив як на економічну систему, так і на довкілля, а також спричиняти певні негаразди у суспільстві. У табл. 1 наведено характеристику окремих форм субсидування щодо їх впливу на економічну, екологічну та соціальні системи.

Однак існують й позитивні приклади застосування субсидій. Так, наприклад, у Канаді успішно застосовують субсидії для фермерів, які не використовують хімічних добрив, у США – для фермерів, які вивели з експлуатації еродовані землі, у Швеції та Франції – для проведення природоохоронних заходів в окремих галузях промисловості [9, c. 40].

На нашу думку, субсидування виконує позитивну стимулюючу роль лише у тих випадках, коли трансферти надаються за певних умов, досягнення яких вимагає від суб’єкта господарської діяльності зміни економічної поведінки. Аналіз існуючої практики надання трансфертів у АПК України дає підставу стверджувати, що вона є скоріше антистимулюючою і лише зумовлює вкрай неефективний перерозподіл бюджетних коштів. Упродовж 1991-2009 рр. сільське господарство в Україні мало значну фінансову підтримку від уряду у вигляді безпроцентних бюджетних позик (видача палива, мінеральних добрив, фуражного зерна та хімічних засобів захисту рослин у розрахунок за майбутній врожай), прямих дотацій виробникам молока та м’яса, списання та реструктуризація боргів.

За означений період акценти у здійсненні субсидування постійно змінювалися. У 1992-1995 рр. основну увагу було приділено компенсації вартості мінеральних добрив, паливно-енергетичних ресурсів, дотаціям до цін на сільськогосподарську продукцію, на розвиток племінної справи, елітне насінництво тощо. Дотації та компенсації повинні були надаватися для відшкодування витрат, що не покривалися цінами реалізації. Однак практично вони були зараховані як погашення товарного кредиту, і сільськогосподарські виробники отримали незначні суми.


^ Таблиця 1 – Вплив окремих форм субсидування на економічну, екологічну та соціальну системи

Періоди

Форми субсидування

дотації до цін

на енергоносії

дотації у вигляді надбавок до закупівельних цін

субсидування виробництва мінеральних добрив

Вплив на економічну систему

Короткостроковий

зумовлюють:

а) неефективне використання енергетичних ресурсів унаслідок низьких споживчих цін;

б) зростання ресурсомісткості продукції

не сприяють економії матеріальних ресурсів

а) дозволяє отримувати надприбутки виробниками-монополістами;

б) забезпечує зниження рівня цін на мінеральні добрива та збільшення їх пропозиції

Довгостроковий

призводять до зростання податків, бюджетного дефіциту, зовнішніх боргів

сприяють зростанню обсягів виробництва

сприяє зростанню обсягів виробництва та використання мінеральних добрив


Вплив на екологічну систему

Короткостроковий

не сприяють скороченню видобутку енергетичних ресурсів

посилюють техногенний вплив на довкілля

зумовлює збільшення викидів у атмосферне довкілля, скидів у поверхневі води


Довгостроковий

призводять до виснаження енергетичних ресурсів

порушують екологічну рівновагу в екосистемах

а) посилює техногенний вплив на довкілля;

б) призводить до стійкого зовнішнього ефекту „забруднення продуктів харчування”

Вплив на соціальну систему

Короткостроковий

формують споживацьке ставлення до природних ресурсів

формують споживацьке ставлення до бюджетних коштів

зумовлює погіршення здоров’я людей

Довгостроковий

формують звичку ігнорування інтересів майбутніх поколінь

сприяють соціальній дестабілізації

зумовлює скорочення населення країни

Джерело: власні дослідження.


Якщо зважити на те, що: 1) з 1995 р. виплата дотацій була перенесена на місцеві бюджети; 2) розмір дотацій значно коливався у регіонах; 3) методична основа для розподілу дотацій не була науково обґрунтованою, тому можна стверджувати, що запровадження таких дотацій було недоцільним.

З 2000 р. акцент у субсидуванні підприємств АПК переноситься на компенсацію процентних ставок комерційних кредитів. Однак через низьку кредитоспроможність сільськогосподарських підприємств було використано лише незначну частину фінансових ресурсів, виділених для цих цілей [10, c. 109]. І нині субсидування є нестабільним, його розміри коливаються від незначних сум до сотень мільйонів гривен [11, c. 31].

На нашу думку, на трансферти повинні розраховувати лише ті суб’єкти господарювання, які є учасниками певних програм. При цьому перевагу слід надавати не дотаціям, що за своїм функціональним призначенням є нецільовими трансфертами і можуть використовуватися одержувачем дотацій на будь-які заходи, а субсидіям та субвенціям, які мають цільовий характер використання. У табл. 2 наведено пропозиції щодо надання трансфертів у рамках екологічних програм, які можуть бути запропонованими для реалізації в аграрному секторі України.

Вважаємо за необхідне зауважити, що податкові трансферти слід надавати лише учасникам екологічних, економічних або соціальних програм. Такий підхід забезпечить: 1) зацікавленість суб’єктів господарювання щодо участі у програмі; 2) точність розрахунків щодо обсягів фінансових ресурсів, потрібних для стимулювання; 3) цільове використання державних коштів; 4) значну економію бюджетних ресурсів порівняно з існуючою системою надання податкових пільг, пільгових кредитів та трансфертів.

^ Висновки та пропозиції. Надання трансфертів суб’єктам господарювання в аграрному секторі економіки має відбуватися лише в рамках відповідних програм, що забезпечуватиме ефективне і цільове використання бюджетних коштів та сприятиме вирішенню конкретних екологічних проблем, що виникають у сільському господарстві та на окремих сільськогосподарських підприємствах. У складі трансфертів перевагу слід надавати субсидіям та субвенціям, як грошовим надходженням, що мають використовуватися лише за цільовим призначенням. Учасниками програм мають бути не тільки суб’єкти господарювання в сільському господарстві, але й підприємства переробних галузей та сфери матеріально-технічного постачання, а також органи управління, у компетенції яких знаходиться вирішення екологічних проблем.

^ Перспективи подальших досліджень. Подальші дослідження варто спрямувати на розроблення методики визначення обсягів субсидій та субвенцій у контексті зазначених екологічних програм.


^ Таблиця 2 – Пропозиції щодо надання трансфертів у рамках екологічних програм

Суб’єкти господарювання

Пропозиції щодо надання трансфертів

Програма „Органічне сільське господарство”

Фермерські господарства, сільськогосподарські підприємства

– надання субсидій до закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію, що має маркування „екологічно чиста продукція”;

– надання субсидій для оплати навчання з основ органічного сільського господарства

Сільські ради, дорадчі служби

– надання субсидій для проведення лекцій, семінарів, постійних консультацій та інформаційної підтримки з питань органічного сільського господарства;

– надання субсидій для інформаційної підтримки сільського населення щодо можливості стати учасником програми

Підприємства хімічної промисловості

– надання субвенцій для придбання ноу-хау та запровадження технологій з виробництва біодобрив

Підприємства сільськогосподарського машинобудування

– надання субвенцій для придбання ноу-хау та запровадження технологій з виробництва прогресивної сільськогосподарської техніки

Програма „ Консервація земель в АПК”

Фермерські господарства, сільгосппідприємства

– надання субсидій для заліснення земель, відведених для консервації

Особисті селянські господарства

– надання субсидій для заліснення та залуження земель, відведених для консервації

Сільські ради, дорадчі служби

– надання субсидій для інформаційної підтримки сільського населення щодо можливості стати учасником програми

Програма „Відходи в АПК”

Фермерські та особисті селянські господарства, сільгосп підприємства

– надання субсидій для організації місць збору та захоронення побутових та виробничих відходів

Підприємства переробних галузей, машинобудування, хімічної промисловості

– надання субвенцій для закупівлі та встановлення очисного обладнання, контрольно-вимірювальних приладів, технологічних ліній замкнутого циклу

Сільські ради, дорадчі служби

– надання субсидій для інформаційної підтримки сільського населення щодо правил збору, захоронення та утилізації побутових та виробничих відходів;

– надання субсидій для організації робіт щодо місць збору та вивезення побутових відходів

Програма „Меліорація в АПК”

Підприємства машинобудування

– надання субвенцій для закупівлі ноу-хау та запровадження ліній з виробництва сучасних меліоративних систем

Програма „Екологічна паспортизація суб’єктів господарювання в АПК”

Сільські ради, дорадчі служби

– надання субсидій для інформаційної підтримки сільського населення щодо правил зберігання та використання мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин

Програма „Моніторинг в АПК”

Підприємства приладобудування

надання субвенцій для закупівлі ноу-хау та запровадження ліній з виробництва сучасних контрольно-вимірювальних приладів для екологічного обстеження атмосферного повітря, земельних та водних ресурсів

Лабораторії Міністерства аграрної політики, Міністерства охорони здоров’я, Державного комітету водного господарства, Державного комітету земельних ресурсів

надання субсидій лабораторіям державної моніторингової мережі для закупівлі сучасних контрольно-вимірювальних приладів для екологічного обстеження атмосферного повітря, земельних та водних ресурсів

Джерело: власні дослідження.
^
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Жаліло Я., Черніков Д. Дієвість економічної політики держави в контексті рин­кового реформування // Економіка України. – 2000. – № 12. – С. 13-23.

2. Market and Goverment Failures in Environmental Management: The Case of Transport. Organization for econmic co-operation and Development. Paris, 1992.

3. Веклич О. Удосконалення економічних інструментів екологічного управління в Україні // Економіка України. – 1998. – № 9. – С. 65-74.

4. Лукьянчиков Н. Н., Потравный И. М. Экономика и организация природопользования. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 454 с.

5. Common, M. Environmental and Resource Economics: An Introduction. London: Longman Inc., 1988.

6. Розпутенко І. Управління державними видатками в перехідних економіках. – К.: Основи, 1993. – 222 с.

7. Schmidheiny, Stephan. 1992. Changing Course: a Global Business Perspective on Development and the Environment. Cambridge, Massachusetts: The MIT Press.

8. Field, B.C. Environmental Economics: An Introduction.- 2nd ed. Singapore: A Division of the McGraw-Hill Companies, 1997.

9. Vail, David, Knut Per Hasund and Lars Drake. 1994. The Greening of Agricultural Policy in Industrial Societies: Swedish Reforms in Comparative Perspective. Ithaca, N.Y.: Cornell University Press.

10. Сомик А.В. Особливості кредитного забезпечення аграрного сектору економіки // Зб. наук. праць Луганського державного аграрного університету / За ред. В.Г. Ткаченко. – Луганськ: Вид-во „Элтон”, 2002. – № 14 (26). – С. 106-110.

11. Зоря С. Реформування підтримки сільського господарства України / Зміна фокуса аграрної політики та розвитку села в Україні: висновки та перспективи для руху вперед: Зб наук. праць. К.: КНЕУ, 2005. – С. 15-52.