asyan.org
добавить свой файл
1

Психофізіологічна готовність дитини

до шкільного навчання


Син моїх знайомих пішов у перший клас. А вже через тиждень вперто: „Не хочу вчитися!”. Скільки ще дітей з-поміж цьогорічних першокласників сказали школі „ні”? Психологи стверджують: стреси виникають у 40% маленьких учнів! Та чому ж одні діти летять в школу як на крилах, а інші плетуться як на каторгу?

Чому це стається ? Це стається тому, що дитина психофізіологічно не готова до школи і саме про це в першу чергу повинні піклуватися батьки майбутніх першокласників. Багато батьків вважають, що якщо дитина навчилася читати і писати, то її пора віддавати в школу. Вміння читати, писати і рахувати є ознаками розумового розвитку дітей і слід сказати, що це аж ніяк не говорить про те, що ваша дитина готова до школи.

Готовність дитини визначається її фізичним та психічним розвитком. Отже, розглянемо всі ці види готовності по черзі.

Фізіологічна готовність.

Спочатку поговоримо про фізіологічну готовність. Мабуть, знайти малюка- шестирічку, який був би фізіологічно готовий до школи, до­сить складно. Спробуйте провести такий простий тест, що дозволяє визначити, чи досягло маля фізіологічної зрілості: потрібно перекласти зап'ястя руки через голову та спробувати дістати пальцями вуха. У дорослих це не викликає труднощів. І в дітей-семирічок — теж. А от серед шестирічок є небагато дітлахів, які здатні дістати пальцями вушка.

Вважається також, що до моменту початку навчання в дитини по­винні змінитися мінімум два молочних зуби. А ще краще, якщо до мо­менту приходу до школи зміна зубів буде відбуватися повним ходом.

Якщо в дитини є будь-які логопедичні проблеми, то це теж свід­чить про низький рівень фізіологічної готовності.

Якщо малюк часто хворіє, у нього знижений імунітет, є які-небудь хронічні захворювання, — це ще одне протипоказання щодо того, щоб віддавати його рано до школи.

Народна мудрість свідчить: «У здоровому тілі — здоровий дух». І це дійсно так. Навчання в школі потребує від малюка напруги всіх фізичних сил: рано вставати, сидіти п'ять—шість годин за партою (що для дитини незвично і важко, тому що вимагає сил не тільки на те, щоб слухати вчителя, але й на те, щоб стримувати природну актив­ність).

Додайте до цього скорочення часу на прогулянки, двогодинні домашні завдання, відсутність звичного у дитячому садочку денного сну, відвідування гуртків — і Ви зрозумієте, що здоров'я в першоклас­ника повинне бути не просто добрим, а відмінним.

Психологічна готовність

Звичайно, важливо, щоб дитина пішла до школи фізично підго­товленою, однак це є не єдиною умовою. Одним із найнеобхідніших показників є психологічна готовність. Її зміст полягає у певній системі вимог, які будуть поставлені дитині під час навчання. Дуже важливо, щоб вона була здатною впоратися із ними. Психологи поділяють готов­ність до школи на три види: особистісну, вольову та інтелектуальну.

1. Особистісна готовність складається із вміння контактувати, спілкуватися із однокласниками та вчителями. Саме особистісній готовності до школи батьки повинні приділити особливу увагу.

Такі уміння дитини, як спілкуватися з однолітками, діяти разом з іншими, поступатися, підкорятися за необхідності, уникати конфлікту —це ті якості, які забезпечують їй безболісну адаптацію до нового життя. Якщо ж такої готовності немає, то дитина вчиться нерівно, успіхи спостерігаються тільки на тих заняттях, які є для дитини цікавими, а решту завдань малюк виконує недбало, наспіх.

Якщо дитина зовсім не хоче йти до школи та навчатися, то причиною цього може бути ваші слова («Ти двох слів зв'язати не можеш, як же ти до школи підеш?», «От підеш до школи, там тобі покажуть!»). У малюка необхідно сформувати правильне уявлення про школу, а не страх перед тим, що там їй покажуть і як слід виховають.

^ 2. Вольова готовність. Що ж стосується вольової готовності. Дитина повинна розуміти, що у школі на неї чекають не тільки друзі, ігри і розваги, але і праця. І саме ви батьки, повинні розповісти своєму малюку, що навчання — це ще й напружена праця. І від неї вимагатимуть робити не тільки те, що їй хочеться, але й те, що вимагають вчитель, шкільний режим, програма.

У віці 6 років дитина спроможна вже аналізувати власні рухи і дії. Тому вона може навмисно заучувати вірш, відмовитися від свого «фи» заради виконання якого-небудь «дорослого» завдання, здатна побороти страх перед темною кімнатою, не заплакати від забитого колінця. Це є важливим для розвитку гармонійної особистості. Це допоможе дитині управляти своєю поведінкою у школі. А складається така поведінка за наявності дружніх, партнерських взаємин між дорослим, вами в першу чергу та дитиною.

^ 3.Інтелектуальна готовність. Що ж тепер поговоримо про інтелектуальну готовність. Всі батьки віддають «пальму першості» саме їй. Так, важливо, щоб дитина до школи була розумово розвиненою. А саме - дитина повинна навчитися порівнювати, узагальнювати, робити самостійні висновки, аналізувати. І ось, що саме цікаве - досягає дитина цієї здатності тільки тоді, коли з нею займаються. Причому не навчаючи спеціально, а спілкуючись. Діти дошкільного віку дуже допитливі, їх все цікавить. Але часто трапляється, що зацікавленість оточуючим зникає. Як цього уникнути? Слід завжди відповідати на питання, які ставить дитина, тому, що згодом ви можете їх не почути і це призведе до відставання.

До шести-семи років дошкільник повинен добре знати свою адресу, назву міста, де він проживає, назву країни, її столицю. Знати імена та по батькові батьків, де вони працюють і розуміти, що його дідусь — це чийсь тато (батька або матері). Орієнтуватися в порах року, їхній послідовності та основних ознаках. Знати назви місяців, днів тижня, поточний рік. Знати основні види дерев, квітів, розрізняти свійських і диких тварин, орієнтуватися в часі, просторі. Дошкільників ці знання отримують із досвіду, але поруч повинен бути дорослий, який пояснить незрозуміле.

^ Як перевірити готовність дитини до школи

1. Пильно придивіться до поведінки дитини, і зрозумійте у що грає дитина. Якщо це досить складні рольові ігри, наприклад, у лікаря, в ту ж школу, то дитина, швидше за все, готова до школи.

2. Спробуйте запропонувати дитині виконати деякі завдання, наближені до навчальних, але в ігровій формі. Не треба при цьому повідомляти малюкові про ваші наміри «проекзаменувати» його на готовність піти в школу. Нехай він їх виконає просто так. Виберіть завдання на концентрацію уваги (наприклад, знайти 10 відмінностей між двома картинками.), логіку мислення (який предмет зайвий із всього ряду намальованих або перерахованих і чому?), уява (нехай придумає, наприклад, тварин майбутнього або транспорт майбутнього і так далі.).

3. Одним з непрямих показників готовності до школи є бажання отримувати оцінки. У дитячому саду бальна система оцінювання відсутня. Проте, якщо дитина прагне отримувати оцінки за виконання будь-яких завдань він, напевно, готовий до школи.

Якщо ж ви з’ясували, що ваша дитина недостатньо готова до школи, як краще допомогти їй? Ось, декілька порад, для вас шановні батьки:

Пам’ятайте, що готуючи дитину до школи Не слід:

• до приходу в школу змінювати режим дня дитини: позбавляти його денного сну, довгих прогулянок, ігор у достатній кількості;

• оцінювати все, що робить малюк, так, як слід оцінювати діяльність учня;

• проходити з дитиною програму першого класу, насильно змінюючи гру навчанням.

Необхідно:

• прищепити дитині інтерес до пізнання навколишнього світу, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте;

• навчити долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;

• вчити дитину слухати і чути своє оточення, поважати чужу думку, розуміти, що свої бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей — дітей і дорослих прагнути реально оцінювати свої дії й досягнення.

І на кінець, хочу сказати, шановні батьки пам’ятайте, що для дитини спілкування з вами — величезна радість і цінність.


Література:


1. Абрамова Г.С. Возрастная психология. — M., 1997. — Гл. 12 -14.


2. Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. — К., 1976. — Розділи Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. — К., 1976. — Розділи III, IV.


3. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. A.B.

Петровского. — М., 1979.— Гл. III.


4. Коломинский Я.Л., Панько Е.А. Учителю о психологии детей

шестилетнего возраста. —М., 1988.


5., Кулагина И.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до


17 лет), — М., 1997. — Гл. 1 - 4.


6. Мир детства. Дошкольник / Под ред. А.Г. Хрипковой. — М., 1979. J.

Мухина B.C. Детская психология. — М., 1985.


8. Практикум по возрастной и педагогической психологии / Под ред.

А.И. Щербакова. — М., 1987. — Тема 4.


9. Фридман Л.М., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителя. —

М., 1991.


Підготувала практичний психолог ДНЗ № 43 Васильєва Н.Б.