asyan.org
добавить свой файл
1




РОЗДІЛ 1


ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ


    1. Суть та значення страхування


Страхування — найдавніша категорія суспільних відносин. Виникнувши у період розпаду первісно-общинного ладу, воно поступово стало супутником суспільного виробництва. Спочатку страхування було тісно пов'язане зі словом "страх". Власники майна відчували страх за його збереження, за можливість знищення або втрати у зв'язку зі стихійним лихом, підпалом, крадіжками та іншими непередбаченими небезпеками, що супроводжують людське життя.

Ризиковий характер життєдіяльності — головна причина хвилювань кожного власника майна і товаровиробника за своє матеріальне благополуччя. На цьому ґрунті виникла ідея відшкодування матеріального збитку шляхом солідарного його розподілу між зацікавленими власниками майна. Якби кожний окремо взятий власник намагався відшкодувати збитки за свій рахунок, то він мав би створювати матеріальні і грошові резерви, рівні за розмірами вартості того майна, яке було пошкоджено.

Тим часом життєвий досвід, заснований на багаторічних спостереженнях, дав змогу дійти висновку про випадковий характер настання надзвичайних подій і нерівномірності завданих збитків. Кількість зацікавлених юридичних та фізичних осіб досить часто буває більшою, ніж кількість потерпілих від різних небезпек. За таких умов солідарний розподіл збитку між зацікавленими суб'єктами відчутно зменшує наслідки лиха та інших випадковостей. Чим більше суб'єктів бере участь у розподілі збитку, тим менша частка коштів припадає на одного учасника. Так виникло страхування, суть якого полягає у солідарному замкнутому розподілі збитку.

Найпримітивнішою формою розподілу збитку було натуральне страхування. За рахунок запасів зерна, фуражу та інших однорідних, легко подільних продуктів, потерпілим селянським господарствам які формувалися шляхом подушних натуральних внесків, надавалася матеріальна допомога. З розвитком товарно-грошових відносин натуральна форма поступилася місцем страхуванню у грошовій формі.

Розподіл збитку у грошовій формі створив широкі можливості найперше для взаємного страхування, коли сума збитку відшкодовувалася його учасниками на солідарних засадах або після кожного страхового випадку, або в кінці господарського року. Взаємне страхування в умовах розвитку капіталістичних відносин переросло у самостійну галузь страхової справи. Таким чином утворився універсальний засіб страхового захисту приватної власності.

Термін страхування, який виражає перерозподільчі відносини з приводу відшкодування збитку, треба відрізняти від інших смислових значень цього слова. Наприклад, поняття страхування застосовують у значенні підтримки в якійсь справі, оберігання від нещасного випадку під час проведення небезпечних робіт, виконання циркових номерів тощо.

У галузі страхової справи цей термін застосовують у значенні інструмента відшкодування збитку.

Відомі українські вчені В.Д. Базилевич та К.С. Базилевич1 необхідність страхового захисту пояснюють таким чином.

З позицій природних інтересів суспільства та окремих його громадян, страхування виникло як засіб збереження матеріального благополуччя за умови настання випадкових, непередбачуваних, а також передбачуваних, але небажаних, і таких, яких не можна уникнути, випадків з метою розподілу заподіяних окремим громадянам збитків між багатьма іншими членами суспільства, щоб полегшити тягар потерпілих.

Економічну зумовленість страхового захисту пояснюють необхідністю створення такого різновиду людської діяльності, який ґрунтується на акумуляції фінансових засобів з метою відшкодування збитків, спричинених настанням шкідливих для здоров'я та (або) матеріального благополуччя подій, як фізичним, так і юридичним особам, що створює сприятливі умови для безперебійного процесу суспільного відтворення.

У соціальному плані страхування є формою (способом) участі держави, роботодавців та громадян у справі захисту особистих інтересів громадян і створення у такий спосіб умов для забезпечення соціальної та політичної стабільності в суспільстві.

В юридичному аспекті страхування є різновидом цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів. трахова компанія - створення, реєстрація страхової компанії


1.2 Страхова компанія. Вимоги до неї


Страхова компанія - фінансова установа, створена у формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про Страхування". Учасників страхової компанії має бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні, згідно Закону України "Про Страхування" здійснюється страховиками. Предметом діяльності страхової компанії можуть бути наступні види фінансових послуг:

Страхування;

Перестрахування;

Фінансова діяльність пов’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Вимоги до компанії, що планує надавати страхові послуги:

-Компанія, що планує надавати страхові послуги повинна бути створена в організаційно-правовій формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю.

- Учасників такої компанії повинно бути не менше трьох.

- Мінімальний розмір статутного фонду страхової компанії, що буде надавати страхові послуги, крім страхування життя, повинен становити не менше суми, еквівалентній 1 млн. євро, а страхової компанії, що буде надавати послуги по страхуванню життя, - 1,5 млн. євро, за валютно-обмінним курсом на день формування статутного капіталу страхової компанії.

-Статутний капітал страхової компанії повинен бути сплачений виключно у грошовій формі. Допускається формування статутного капіталу цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, але не більше 25 відсотків загального розміру статутного капіталу такої компанії.

- Забороняється використовувати для формування статутного капіталу векселі, кошти страхових резервів, бюджетні кошти, а також кошти, отримані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

- Загальний розмір внесків страхової компанії до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його власного статутного капіталу, у тому числі розмір внеску до статутного капіталу окремого страховика не може перевищувати 10 відсотків. Ці вимоги не поширюються на страхову компанію, яка здійснює види страхування, інші ніж страхування життя, у разі здійснення нею внесків до статутного капіталу страховика, який здійснює страхування життя.

- Важливо відзначити, що юридична особа не може набути статусу страхової компанії шляхом внесення змін до її установчих (засновницьких) документів за умови, якщо вона перед цим здійснювала діяльність іншу ніж страхування.

Для отримання статусу фінансової установи страхова компанія повинна відповідати наступним вимогам:

- установчі (засновницькі) документи компанії повинні відповідати вимогам законодавства з питань регулювання діяльності господарських товариства з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про страхування";

- вести бухгалтерський облік,

-формувати фінансову звітність та інші звітні дані відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, передбачених статтями 31 і 33 Закону України "Про страхування";

- сформувати статутний капітал у розмірі 1 млн. євро, якщо види діяльності інші, ніж страхування життя і 1,5 млн. євро, у разі надання послуг зі страхування життя, за валютно-обмінним курсом на день подання заяви;

- мати технічні умови, необхідні для надання фінансових послуг своїм клієнтам та забезпечення належного і своєчасного обліку фінансово-господарських операцій відповідно до законодавства України: приміщення, відповідне програмне забезпечення, комп’ютерну техніку, комунікаційні засоби тощо;

- керівник та головний бухгалтер повинні відповідати професійним вимогам.

Вимоги до керівника страхової компанії:

- мати повну вищу освіту (освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, магістра);

- пройти підвищення кваліфікації та скласти екзамен на відповідність знань професійним вимогам за типовою програмою, складеною за напрямом діяльності фінансової установи та затвердженою Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Тривалість курсу підвищення кваліфікації повинна бути не менше 72 годин;

- мати не менше, ніж 5-річний загальний стаж трудової діяльності, з якого: стаж роботи на керівних посадах не менше двох років, зокрема, не менше одного року на ринках фінансових послуг;

- протягом останніх п’яти років не бути керівником, фінансовим директором або головним бухгалтером фінансової установи, визнаної банкрутом, підданої процедурі примусової ліквідації, або до якого було застосовано захід впливу відповідним органом, який здійснює регулювання ринків фінансових послуг, у вигляді відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації;

- не мати непогашеної судимості за умисні злочини, злочини у сфері господарської та службової діяльності, а також не бути позбавленим права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.

Вимоги до головних бухгалтерів страхової компанії:

- мати повну або базову вищу освіту (освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, магістра, бакалавра);

- пройти підвищення кваліфікації та скласти екзамен на відповідність знань професійним вимогам за типовою програмою підвищення кваліфікації головних бухгалтерів, складеною за напрямом діяльності фінансової установи та затвердженою Держфінпослуг. Тривалість курсу підвищення кваліфікації повинна бути не менше 72 годин;

- мати стаж роботи на керівних посадах, пов’язаних з фінансовою або бухгалтерською діяльністю, або стаж роботи на ринках фінансових послуг на посадах, пов’язаних з фінансовою або бухгалтерською діяльністю, - не менше двох років, зокрема, на ринках фінансових послуг - не менше 1 року;

-протягом останніх п’яти років не бути керівником, фінансовим директором або головним бухгалтером фінансової установи, визнаної банкрутом, підданої процедурі примусової ліквідації, або до якого було застосовано захід впливу відповідним органом, який здійснює регулювання ринків фінансових послуг, у вигляді відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації;

- не мати непогашеної судимості за умисні злочини, злочини у сфері господарської та службової діяльності, а також не бути позбавленим права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.

Створення страхової компанії

Реєстрація страхової компанії відбувається у два етапи:

І ЕТАП - Реєстрація юридичної особи

II ЕТАП - Набуття статусу фінансової установи


1.3 Світовий ринок страхових послуг


На світовому ринку з усіх послугових відносин страхові відносини найналагодженіші. І взагалі страхування вже досить давнє: наприклад, страхова компанія «Ллойд» має трьохсотлітню практику здійснення страхових операцій.

Страхові компанії бувають: приватними, державними та публічними.

Державні страхові компанії, як правило, створюються для проведення специфічних видів страхування або для запобігання відпливу валюти по каналах страхування й перестрахування. Наприклад, у багатьох країнах спеціалізовані державні компанії здійснюють страхування експортних кредитів з метою заохочення експорту. У багатьох країнах державні компанії за законодавством є співстрахівниками або перестрахівниками по відношенню до недержавних компаній, що робиться з метою найкращого використання місткості страхового ринку, а саме запобігання відпливу валюти за кордон.

Види страхування у сфері міжнародних економічних відносин:

1.Страхування зовнішніх ризиків, експортно-імпортних операцій, національних майнових інтересів за кордоном, діяльності СП.

2.Страхування транспортування вантажів.

3.Страхування від нещасних випадків.

4.Морське, авіаційне страхування.

5.Страхування експортних кредитів.

6.Страхування будівельно-монтажних робіт.

У міжнародній торгівлі завжди існує ризик небажаної для торговця події. Спеціально створене підприємство (страховик) бере на себе ризик, пов'язаний з цією "небажаною" подією. Воно зобов'язується компенсувати страхувальнику всі його втрати. В обмін на це страхувальник зобов'язаний виплачувати встановлені в договорі платежі (страхові премії). Такі умови вигідні для страхувальника, оскільки допомагають уникнути ризику.

Існує багато способів виходу на іноземний ринок страхових послуг, наприклад:

- страхова компанія може укладати угоди з іноземними страхувальниками безпосередньо (коли ці страхувальники знаходяться в країні страхової компанії);

- страхова компанія може укладати угоди зі страхувальниками через представників як вітчизняних, так і іноземних;

- страхова компанія або інша особа може створити в іншій країні страхову компанію.

Страхування зовнішньоекономічних зв'язків здійснюється за посередництвом проведення різних міжнародних страхових операцій.

Міжнародні страхові операції - це система господарських зв'язків між національними економіками різних країн по реалізації страхового фонду.

Міжнародні страхові операції за організаційно-правовою ознакою поділяються на такі групи:

1. Прямі міжнародні договірні операції.

2. Прямі страхування.

3. Посередницькі страхування.

4. Операції міжнародного перестрахування.

Прямі міжнародні договірні операції означають, що полісоутримувач (страхівник) однієї країни заключає договір страхування зі страхувателем іншої країни. Дані операції укладаються як безпосередньо головною конторою головного страхувальника, так і через страхових брокерів.

Прямі страхування означають, що договори страхування укладаються через агентські організації страхувальника за кордоном. Ці операції здійснюються, коли відсутній національний страховий ринок, є конкретні фінансово-комерційні переваги (більш низькі тарифи, більший обсяг страхового покриття, валютні фактори тощо) чи факти юридичного (фактичного) примушення (наприклад, у відповідності з зовнішньоторговим контрактом на умовах СІФ), коли експортер приймає зобов'язання застрахувати товар у іноземного страхувальника, призначеного імпортером.

Посередницькі страхування означають, що договори страхування укладаються юридичними самостійними страховими компаніями за кордоном, тобто дочірніми страховими компаніями.

Перестрахування - це система економічних відносин, у відповідності з якою страхуватель, приймаючи на страхування ризики, частину відповідальності по них передає на узгоджених умовах іншим страхувателям з метою створення збалансованого портфеля страхувань, забезпечення фінансової стійкості страхових операцій.

Перестрахування представляє собою страхування одним страхівником (перестрахуватель) на певних договірних умовах ризику виконання всіх чи частини своїх зобов'язань перед страхувателем у іншого страхувальника (перестрахівника).

На міжнародному страховому ринку з метою передачі ризиків повністю іншим страховим чи перестраховочним компаніям часто застосовують фронтирування або фронтінг ( від англ.. front - виходити на).

Фронтінг - це операція, в процесі якої компанія оформляє страховий поліс, але ризик (частину чи повністю) передає іншому страхувателю, який не фігурує в договорі й найчастіше залишається невідомим для страхівника. Іншими словами фронтінг означає прийняття на страхування (в перестрахування) ризиків з метою передачі їх повністю або частково іншим страховим компаніям, часто на прохання останніх, за відповідну винагороду.

Страхова компанія, яка видає на прохання іншого страхувальника страховий поліс від свого імені, маючи на увазі, що 100% прийнятого ризику буде перестраховано у того ж страхувальника, на прохання якої видається цей страховий поліс, називається фронтируючою компанією, а сам страховий поліс - фронт-поліс (front policies).

Страхові компанії досить відповідально підходять до оформлення фронт-поліса, оскільки юридична особа, яка видала поліс, вважається відповідачем у випадку можливих претензій.

На міжнародному страховому ринку діє багато міжнародних страхових інститутів: асоціації, бюро, групи, об'єднання, товариства, комітети, союзи, федерації. Назвемо основні з них, які діють в сфері міжнародних валютно-фінансових і кредитних відносин.

1. Міжнародна організація актуаріїв заснована у 1985 році. Штаб-квартира знаходиться у Брюсселі. Основними завданнями є:

- здійснення міжнародного співробітництва та координація діяльності національних асоціацій актуаріїв ряду країн;

- сприяння науковим дослідженням в області страхової математики тощо.

2. Міжнародна асоціація товариств взаємного страхування (МАТВС) створена в 1963 році зі штаб-квартирою в Амстердамі. Займається координацією діяльності, обміном досвідом та інформацією між товариствами взаємного страхування з різних країн (більше як 200 товариств з 26 країн). А також представляє інтереси своїх членів в міжнародних організаціях.

3. Міжнародна асоціація страхового права створена в 1962 році. Вивчає науково-практичні проблеми розвитку страхової справи. Видає доповіді, проводить з'їзди і конференції. Займається формуванням єдиного страхового ринку в країнах ЄС.

4. Міжнародна асоціація страхових і перестраховочних посередників заснована у 1937 році зі штаб-квартирою у Парижі. Сприяє міжнародним контактам і обміну інформацією серед посередників страхового ринку. Веде дослідження з питань активізації, маркетингу в страхуванні тощо.

5. Міжнародна асоціація страхових досліджень (МАСД) створена у 1973 році. Штаб-квартира знаходиться у Женеві. Основними завданнями є:

- сприяння прогнозу в наукових дослідженнях зі страхування, поширення наукових знань про страхування;

- сприяння зростанню суспільного престижу професії страхувальника;

- організація та курирування спеціальних наукових програм.

6. Міжнародна торгова палата заснована у 1919 році. Сприяє розвитку вільної торгівлі й приватного підприємництва в торгівлі та страхуванні. Надає практичну допомогу комерсантам з виконання урядових функцій для бізнесу на урядовому і міжнародному рівнях.

7. Міжнародна федерація кооперативного страхування (МФКС) об'єднує кооперативні страхові організації 37 країн. Сприяє міжнародному співробітництву між ними в області страхування і перестрахування, в обміні фахівцями, інформацією тощо.

8. Міжнародне товариство аналізу ризику створено у 1981 році у США. Займається застосуванням методології аналізу ризику для цілей оптимізації рішень в різних областях науково-практичної діяльності. Ідентифікує різні види небезпек, розробляє методи зниження ризиків.

9. Міжнародне страхове товариство засноване в 1965 році у США. Сприяє в здійсненні освітніх і наукових програм з питань страхування. Організовує обмін страховою інформацією. Займається видавничою справою.

10.Міжнародний союз страхувальників кредитів та інвестицій заснований у 1934 році. Штаб-квартира знаходиться у Берні, а секретаріат у Парижі. Завданням Союзу є застосування узгоджених умов кредитування міжнародної торгівлі, гарантування експортних кредитів, обмін досвідом та інформацією зі страхування експортних кредитів, які надаються на термін від 1 до 5 років.

В умовах значних коливань валютних курсів для захисту від можливих витрат застосовують валютні застереження, які належать до так званого нестрахового захисту, оскільки не передбачають розміщення цього ризику на страхування у страхових компаніях. Суть цих застережень полягає у встановленні в контракті валюти ціни і валюти платежу. Крім того використовують валютні застереження й форвардні операції.

11.Страхуванням іноземних інвестицій займається Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (МАГІ). А саме - наданням гарантій інвесторам проти ризиків, пов'язаних з переказом валюти, експропріацією, війною, громадянськими заворушеннями та порушенням умов контракту урядом країни, в яку був вкладений капітал.

Неплатоспроможність страхової компанії дуже небезпечна для споживачів страхових послуг. Вона може значно вплинути на подальший розвиток підприємства-страхувальника або взагалі призвести до його краху.

У багатьох країнах діють юридичні вимоги до страхових компаній, без дотримання яких вони не мають права надавати страхові послуги. До числа таких вимог належать:

1) умови реєстрації страхової компанії, наприклад:

- мінімальний розмір статутного фонду;

- мінімальний розмір фондів для покриття страхової компанії;

2) правила надання страхових послуг, у тому числі:

-заборона займатися будь-якою іншою діяльністю, крім страхових послуг;

- заборона страховим компаніям, що надають послуги зі страхування життя, надавати інші послуги;

Крім вимог, що стосуються всіх страхових підприємств, у багатьох країнах діють особливі правила стосовно іноземних страхових компаній, у тому числі:

- більш жорсткі умови реєстрації іноземних страхових компаній;

- більш жорсткі правила надання страхових послуг;

- заборона іноземним ст-кам надавати всі або деякі послуги на території країни;

- обмеження участі іноземців та іноземних під-в у створенні вітчиз страховиків;

- обмеження прав іноземних компаній на оскарження в суді відмови у видачі їм дозволу займатися страхуванням.

Багато країн зменшують або знімають подібні обмеження на основі взаємної домовленості, тобто в обмін на аналогічні поступки з боку інших країн. Такі поступки здійснюються не тільки на двосторонній, але й на багатосторонній основі. Наслідки таких поступок неоднозначні: з одного боку, страховики з країни, що одержала поступки, можуть вільніше розвивати свою справу; з іншого боку, надання таких поступок тільки деяким країнам створює нерівні умови для конкуренції із страховиками інших країн.