asyan.org
добавить свой файл
1






  • Не чекайте, що ваша дитина буде такою, якою є ви, або такою як ви хочете. Допоможіть їй стати не вами, а собою.

  • Не жадайте від дитини плати за все, що ви для неї зробили. Ви дали їй життя, як вона може віддячити вам? Вона дасть життя іншому, той – третьому, і це – незворотний закон подяки.

  • Не зганяйте на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієте, те й зійде.

  • Не ставтеся до її проблем зверхньо. Життя дане кожному під силу, й, будьте упевнені, дитині важче не менше, ніж вам, а може, й більше, оскільки в неї немає досвіду.

  • Не принижуйте!

  • Не забувайте, що найважливіші зустрічі людини – це її зустрічі з дітьми. Звертайте більше уваги на них – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

  • Не мучте себе, якщо не можете зробити щось для своєї дитини. Мучтесь, якщо можете – але не робите. Пам’ятайте, що для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

  • Дитина – це не тиран, що заволодіває всім вашим життям, не тільки плід плоті й крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало вам на зберігання й розвиток у ньому творчого вогню. Це розкріпачена любов матері й батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на зберігання.

  • Умійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужому те, що не хотіли б, щоб робили вашому малюкові.

  • Любіть свою дитину будь-якою – не талановитою, не вдачливою, дорослою. Спілкуючись із нею – радійте, тому що дитина – це свято, яке поки що з вами.

^ У дитячій кімнаті дуже активної дитини

не повинно бути багато іграшок

Такі діти не можуть стерпіти крику і відчувають стрес навіть від надлишку позитивних емоцій


Дитина не може всидіти на місці ні секунди, все хапає, не реагує на зауваження оточення, дратівлива, примхлива. Що це – прояв поганого характеру чи порушення, які вимагають лікування, свавілля чи гіперактивність? Як у цьому розібратись?

Є кілька відмінностей. Гіперактивні діти, як правило, гірше поводяться у присутності сторонніх людей, а не з домашніми. У свавільних усе навпаки. Приборкати занадто активного малюка, на відміну від непокірного, лозиною і криком практично неможливо. І найголовніше і найнебезпечніше: гіперактивні діти не володіють собою, впертість для них – звичний стан. Таким дітям необхідна допомога спеціаліста-психолога.

Причина гіперактивності – мінімальна мозкова дисфункція, яка може виникати ще в утробі матері, що страждає від тяжкого токсикозу, а також під час пологів, у перші місяці життя дитини.

^ Як створити комфортні умови для дуже активної дитини?

  • Розмовляйте з такою дитиною спокійно, без роздратування. Уникайте команд типу «прибери», «зроби», «не чіпай».

  • Не вимагайте, аби дитина виконувала щось цієї ж миті. Наприклад, припиняла гру й йшла обідати. Попередьте її, що час, відведений на гру, незабаром закінчується і треба буде взятися за інші справи.

  • Дозуйте враження. Навіть приємні емоції для таких дітей – велике навантаження. Наприклад, сходити на дитячий спектакль чи в гості достатньо кілька разів на місяць.

  • У дитячий садок такого малюка краще не віддавати. А під час навчання у школі бажано вибрати невеликий клас.

  • Інтересу до навчання у такої дитини немає, тому варто чергувати види діяльності, вносити в заняття елементи гри. Під час уроків вимикайте радіо, магнітофон, телевізор.

  • У дитячій кімнаті не повинно бути багато іграшок, яскравих предметів. Шпалери на стінах мають бути світлими, без складних орнаментів.

  • Письмовий стіл поставте біля нічим не прикрашеної стіни, а не біля вікна.

  • За дитиною повинен наглядати кваліфікований спеціаліст, який може призначити не тільки лікувальні сеанси, але й ліки.




Сварячи дитину за той чи інший вчинок, не забувайте, що за навіть найменший успіх її потрібно похвалити


Ми хочемо, щоб наші діти були слухняними, цілеспрямованими, працелюбними. Список вимог, який ми висуваємо до синів і доньок, можна продовжувати до безкінечності. Ми програмуємо дітей на успіх і сумуємо, якщо вони не можуть виправдати наших сподівань. Дійсно, образливо. Мріяли про спадкоємця-відмінника, а отримали гультіпаку-трієчника. Сподівались, що донька виросте акуратною, а вона за собою тарілку ніколи не помиє.

А що робити батькам, якщо чадо поводиться не так, як потрібно? Природно, виховувати. Як? Та відомо як – нотаціями, легкими тілесними покараннями і т. ін. І падає на голови нещасних діток «м’яка» батьківська критика: «Бездара!», «Ти тільки на це здатний!», «І в кого такою вдалася?»

Знайома ситуація? На жаль, так. Допомагає? На жаль, ні. Така виховна робота тільки шкодить нашій дитині хоча б тим, геть відбиває у неї бажання стати кращою. Багато підлітків міркує так: «Ти вважаєш мене поганим? Ось візьму і стану ще гіршим. На зло!»

Чим більше ми говоримо дитині, що вона ні на що не здатна, що вона нестерпна і тупа, тим більше вона починає вірити, що дійсно ні на що не здатна і нічого в цьому житті не досягне.


Слова, які надихають


Замість того, щоб постійно підрізати дитині крила, спробуйте навчити повірити її у свої сили. У сина не виходить задача? Спробуйте замість звичного: «Так, природа на тобі явно відпочиває», сказати йому: «Спробуй ще раз. У тебе обов’язково вийде». Донька розлила кетчуп на скатертину, і вже готові назвати її неуважною нечепурою? Порахуйте до десяти і з посмішкою скажіть: «Нічого, будь із ким може трапитись. Наступного разу спробуй бути акуратнішою».


Оцініть навіть найменший успіх


Дорослішаючи, дитя вчиться багатьом речам, які нам із висоти прожитих років здаються справжніми дрібницями. Але повірте, для 3-річної дитини вперше самостійно зав’язані шнурки на черевиках – така ж значна перемога, як для вас – захист кандидатської дисертації. Не забувайте хвалити дітей за навіть незначний успіх. Але при цьому пам’ятайте, що хвалити потрібно з розумом.

Якщо дитину хвалять не за зусилля, не за працю, а за наявність здібностей, які дала їй природа, то така похвала принесе швидше шкоду, ніж користь. Повторення ж похвали без потреби діє як наркотик: дитина звикає до неї, чекає її і проникається відчуттям переваги над іншими дітьми.


Жести, наповнені любов’ю


Щоб дитина відчула вашу любов і повірила у власні сили, одних тільки сил недостатньо. Дуже важливі невербальні знаки уваги. Що це означає? Пояснимо на прикладі. Англійські психологи, які проводили дослідження в одній зі шкіл, встановили, що деякі вчителі, чекаючи від учня непоганого результату, нахиляються над ним, привітно дивляться в очі, підбадьорюють кивком голови. Дитина відчуває, що від неї чекають успішної роботи, і з усіх сил намагається не підвести вчителя, виправдати його сподівання.



  • Не опускай руки. У тебе все вийде, тільки потрібно ще раз прочитати параграф.

  • Ідемо в гості до бабусі. Я впевнена, що ти зможеш добре поводитися там.

  • Молодець. Ти мені так допоміг! Без тебе я точно не впоралася б із прибиранням.

    • Яблучко від яблуні недалеко падає. Ти такий самий ледар, як і твій батько.

    • Не намагайся знову викинути якийсь вибрик. Мені набридло червоніти за тебе.

    • Знову все зробив тяп-ляп, мені простіше самій усе прибрати, ніж після тебе переробляти.



^ Коли у батьків починають в’янути вуха


Що робити, якщо ваш малюк раптом

почав вживати нецензурні слова


Чотирирічний малюк раптом здивував вас, видавши таке! Причому на іменинах у бабусі або в магазині. Ви шоковані і не знаєте, як реагувати. Може, покарати, вдарити по губах, по сідничках, щоб далі таке і на думку не спадало? Ні в якому разі, це буде грубою помилкою.

Цілком можливо, що ваша дитина навіть не підозрює, що саме означає лайливе слово, яке промовила. Просто вона помітила, що, лаючись, привертає до себе підвищену увагу, а маленькому хитрому чаду тільки цього і треба.

Як же відучити малюка лихословити? Коли ви почуєте від сина чи доньки лайливе слово вперше, варто спокійно пояснити, що так говорити не слід, тому що це непристойно. Якщо ж ваші слова не допомогли, спробуйте просто ігнорувати погані фрази. Це може спрацювати, адже малюкові буде нецікаво лаятись.