asyan.org
добавить свой файл
1

З ЮВІЛЕЄМ, РІДНА-ШКОЛО!

Цієї погожої вересневої днини, коли у повітрі витають пахощі винограду, стиглих яблук та груш, чомусь завжди подумки повертаюся у дитинство. Може, тому, що ранньої теплої осені починається навчальний рік, а дитинство завжди асоціюється зі школою.

Із теплотою згадую свої шкільні роки, адже це був найщасливіший період у житті. Та й пощастило мені більше за інших, адже мала за честь навчатися у двох кращих школах нашого району — Новоолександрівській, а згодом — Любимівській, яка дала путівку у життя і стала такою ж рідною.

Як можна забути уроки Карпової Ніни Миколаївни, Карпенко Віри Василівни,Тимошенка Віталія Івановича? Світла їм пам'ять... Мабуть, не згадаю всі математичні формули чи правила з української мови зі шкільної програми (адже минуло майже 25 років) та уроків моральності, людяності Ткаченко Жанни Данилівни, класного керівника Громакової Любові Іванівни, Тимошенко Любові Петрівни, Приймака Михайла Григоровича, Громакова Станіслава Петровича, Киян Людмили Олексіївни, Лигун Катерини Володимирівни не забути ніколи. Безліч заходів було проведено за навчальні роки під керівництвом Євтушенко Людмили Олександрівни та Хімійчук Алли Олексіївни: веселі КВК, новорічні свята, шкільні концерти, тематичні вечори...

Переглядаючи шкільні фотографії, згадую однокласників, друзів, уроки і перерви, чергування по школі, спільні справи, екскурсії, роботу у радгоспному саду. У класному колективі формувалися вміння спілкуватися один з одним, поважати думку товариша, знаходити спільну мову.

На все життя запам'ятаю Ваші уроки фізкультури, Вікторе Григоровичу. Такої доброзичливої атмосфери, що панувала у спортивній залі школи, яка, здавалося, ніколи не закривалася, не відчувала більше ніде. Вона вабила до себе магнітом, а вчитель знаходив підхід до кожного учня. Спорт об'єднував людей різних поколінь. Ми часто виїжджали на змагання з волейболу двома збірними командами - жіночою та чоловічою, до складу яких входили і школярі, і вчителі, і батьки. Завдяки Ткаченку Віктору Григоровичу любов до спорту назавжди поселилася і в моїй власній родині.

Школа давала не тільки знання, а вчила любити Батьківщину, шанувати людську працю, поважати здобутки минулих поколінь. Вона була і ось уже 40 років залишається центром освіти, культури, моральності, патріотизму у селі. Многая літа тобі, моя Школо! Живи вічно! Слався своїми мудрими Учителями і здібними учнями! З ювілеєм!

Вікторія Панасюк, випускниця 1989 року, директор Біляївського навчально-виховного комплексу