asyan.org
добавить свой файл
1


УДК 338.22:334
Павлов В.І. доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри фінансів і економіки природокористування (Національний університет водного господарства та природокористування)
Мишко О.А. асистент кафедри економіки та підприємництва (Луцький державний технічний університет)
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ

КОРПОРАТИВНОЮ ВЛАСНІСТЮ
В статті обґрунтовано важливість побудови механізму управління

корпоративною власністю. Розглянуті організаційно-правова та соціально-економічна підсистеми забезпечення процесу управління. Визначені принципи, методи та критерії ефективності управління

корпоративною власністю.
In article the importance of the corporate property management mechanism construction is proved. The organizational - legal and social and economic subsystems of managerial process maintenance are considered. Principles, methods and criteria of the corporate property management efficiency are

determined.
Можна стверджувати, що корпоративна форма власності - це феномен який виник і розвивається у відповідь на особливі потреби бізнесу. Сьогодні корпоративна власність набуває значення одного із стратегічних факторів економічного розвитку не тільки в постіндустріальних країнах, але й в Україні.

Корпоративна власність володіє рядом властивостей і функцій, реалізація яких зміцнює й розширює економічні можливості корпорацій у напрямку їхньої орієнтації на виведення національного господарства країни та її регіонів на траєкторію пожвавлення й стабілізації.

Всебічне вивчення теоретичних і практичних аспектів становлення і розвитку акціонерної власності в умовах трансформаційної економіки – є одним із найважливіших наукових досліджень. Стає все більш очевидним, що суспільство потребує не лише зміни організаційно-правових форм підприємств, але і освоєння ефективних механізмів реалізації економічного потенціалу корпорацій.

^ Вагомий внесок у дослідження корпоративної проблематики, належить російським науковцям, серед яких виділяються роботи Л. Абалкіна, В.Бандурина, А. Войтенко, А.Глушецького, Р.Капелюшникова, А.Радигіна, Ю. Тихомирова,

Серед українських учених проблемами корпоративних підприємств займаються М.В. Венецька, А.Гальчинського, В.Геєця, А.Гриценка, М.Долішнього, С.Давимуки, М. Козоріз, О. Мендрула, О.Палиги, В. Пономаренка, А. Пушкаря, Н. Сіроша та ін.. Водночас комплексний підхід до ефективного управління акціонерними товариствами, залишається недостатньо дослідженою проблемою.

^ Оскільки концепція корпоративної власності почала формуватись порівняно недавно – багато прикладних аспектів використання залишаються не розробленими. В умовах формування нової парадигми управління соціально-економічними процесами зміні підлягають і сама система управління акціонерними компаніями

^ Одним з ключових проблем є розробка системи ефективного управління корпоративною власністю на рівні акціонерного товариства. При цьому, досі невирішеним залишається головне завдання – удосконалення організаційно-економічного механізму управління корпоративною власністю.

Розглянемо, що собою являє організаційно-економічний механізм управління.

Базовим елементом визначення є поняття “механізм”. Мочерний С. [2, с.135] під категорією “механізм” вбачає систему певних ланок та елементів, що приводять їх у дію. Кульман А. [7, с.13-14] зауважує, що механізм – це системи взаємозв’язків економічних явищ, які виникають за певних умов під впливом початкового імпульсу.

Взагалі, поняття “механізм” було запозичено економістами з механіки і в загальному випадку означає систему ланок, які перетворюють рух одних ланок на необхідний рух інших, причому існують вхідна і вихідна ланки.

У макроекономічному аспекті економічний механізм можна визначити як необхідний взаємозв’язок, що виникає між різними економічними явищами. Звідси механізм управління являє собою систему елементів (цілей, функцій, методів, організаційної структури і суб’єктів) та об’єктів управління, в якій відбувається цілеспрямоване перетворення впливу елементів управління на необхідний стан або реакцію об’єктів управління, що має вхідні посилки і результуючу реакцію [7, c.13-14].

Які ж елементи повинні входити в “організаційно-економічний механізм управління”? В літературі постійно доводиться зустрічати даний термін. Проте поки що не дано загальноприйнятого розгорнутого визначення цього поняття, яке б розкривало його суть [2, с.45].

На думку, Лисенка Ю та Єгорова П. ядром організаційно-економічного є система стимулів, які формують спонукальні мотиви до підвищення ефективності функціонування виробничих систем. Виходячи з цього, автори під організаційно-економічним механізмом вважають систему формування цілей і стимулів, що дозволяють перетворити у процесі трудової діяльності рух матеріальних і духовних потреб членів суспільства на рух засобів виробництва і його кінцевих результатів, спрямованих на задоволення платоспроможного попиту споживача [8, с.86]. Такого трактування організаційно-економічного механізму дотримується і А.Козаченко [5, с.53].

Заслуговує на увагу визначення організаційно-економічний механізм, запропоноване Г.Остаповою [9, с.279], яка розглядає його як систему елементів організаційного та економічного впливу на управлінський процес.

Хазан М. під організаційно-економічним механізмом розуміє цілеспрямований процес вирішення особистий завдань його функціонування на основі стійкої сукупності методів, норм і правил формування та регулювання відносин елементів організаційної структури.

О.Єрьоменко – Григоренко під організаційно-економічним механізмом управління господарською діяльністю підприємства вбачає сукупність підсистем соціально-економічних та організаційно-економічних відносин, складених з блоків і відповідних їхньому змісту елементів [4, с.31] Однак, в даному визначені, як вірно зазначає О.Кендрюхов, взагалі відсутній бік механізму управління. При цьому автор ототожнює організаційно-економічний механізм управління з функціональною структурою підприємства.

У нашому випадку об’єктом управління є корпоративна власність, а цілі її використання є економічними. Інакше кажучи, коли йдеться про організаційно-економічний механізм управління корпоративною власністю, економічна складова цього механізму полягає не тільки у методах, але й у цілях його функціонування. Відповідно, організаційна складова наповнюється ширшим змістом як організація досягнення економічних цілей взагалі, а не обмежується організаційними методами управління, тобто вона містить і організаційно-структурні, і соціально-психологічні, і адміністративні аспекти. У процесі взаємодії відбувається взаємопроникнення економічних і організаційних елементів механізму управління [2, с.370].

Таким чином, можна сформулювати визначення: організаційно-економічний механізм управління корпоративною власністю – це система взаємопов’язаних та взаємозалежних організаційних, економічних, правових та соціальних елементів (принципів, методів, норм, важелів та інструментів), суб’єктів та спеціальних функцій управління об’єктами корпоративної власності, які спрямовані на їх оптимізацію відносно поставлених цілей в рамках корпоративної стратегії.

Механізм управління є складною системою категорією управління, та має включати такі елементи: корпоративні цілі, задачі та принципи управління; функції, критерії та методи управління; фактори та ресурси управління; нормативно-правову базу процесу управління корпоративною власністю.

З огляду на це проблема побудови дієвого організаційно-економічного механізму управління корпоративною власністю, на нашу думку, є актуальною (рисунок).

Структура організаційно-економічного механізму управління корпоративною власністю

Основними ознаками організаційно-економічного механізму управління корпоративною власністю акціонерного товариства є організаційна та економічна ознаки, при чому, перша встановлює склад і послідовність дій по формуванню механізму, а друга (економічна) ознака - встановлює цілі і методи їх досягнення на основі дослідження інформаційних взаємозв’язків.

Таким чином, організаційно-економічний механізм управління корпоративною власністю можна представити у вигляді цілісної системи, яка складається з двох головних підсистем: організаційно-правової та соціально-економічної. Структуру основних елементів підсистем управління формують цільові комплексні блоки, що відображають конкретні організаційні, правові, економічні та соціальні заходи, реалізація яких сприяє результативному здійсненню управлінських рішень у даній сфері діяльності [10, с.34].

Організаційно-правова підсистема – це правове, нормативне та інформаційне забезпечення, організація діяльності акціонерних товариств, система корпоративних відносин та регулювання їх діяльності.

Формування організаційно-економічного механізму управління господарською діяльністю підприємства починається з оцінки раціональності організаційної структури підприємства. Організаційне забезпечення діяльності акціонерного товариства включає процес прийняття рішень з вибору і обґрунтування цілей, критеріїв, стимулів; узгодження діяльності на всіх рівнях ієрархії для реалізації функцій і задач; удосконалювання і розробку в разі потреби нових організаційних структур і особистих потреб, тобто в результаті реалізації механізму динаміка потреб повинна бути перетворена в динаміку зробленої продукції або послуги.

Слід відзначити про необхідність створення єдиної організаційної структури акціонерного товариства, яка повинна забезпечувати ефективну взаємодію всіх учасників товариства та бути націлена на досягнення стратегічних цілей підприємства.

Важливим елементом в організаційній структурі виступає корпоративне управління, що являє собою систему виборних та призначених органів, які здійснюють управління діяльністю відкритих акціонерних товариств, та відображає баланс інтересів власників і спрямована на забезпечення максимально можливого прибутку від усіх видів діяльності відкритого акціонерного товариства в межах норм чинного законодавства”.

Сумлінна практика корпоративного управління свідчить про врахування в компанії інтереси широкого кола зацікавлених осіб і що їхнє керівництво підзвітне самій компанії і її акціонерам (рис. 2). Це, в свою чергу, допомагає підтримувати довіру з боку інвесторів - як іноземних, так і вітчизняних - та залучати більш довгострокові капітали. Тому основною метою ефективного корпоративного управління є підвищення довіри потенційних інвесторів до механізмів залучення інвестицій у товариства й на цій основі підвищення капіталізації вітчизняних компаній [10, с.35].

До основних завдань корпоративного управління можна віднести :

  • створення і забезпечення діяльності ефективного механізму аналізу, поточного і стратегічного управління, прийняття управлінських рішень і контроль за діяльністю товариства;

  • забезпечення однакового і справедливого відношення до всіх акціонерів;

  • балансування інтересів акціонерів, менеджерів, працівників, клієнтів, партнерів і постачальників акціонерного товариства, тобто зацікавлених осіб, держави і суспільства [6, с.86].

Послідовність формування механізм управління корпоративною власністю включає в себе: принципи побудови механізму управління; цілі управління корпоративною власністю; оцінку поточного стану дієвості управління; заходи з реалізації цілей управління з урахуванням існуючих невирішених проблем; контроль ефективності управління корпоративною власністю [11, ст.209].

Формування організаційно-економічного механізму управління корпоративною власністю як системи управління повинне здійснюватись на науково - обґрунтованих принципах, які пред’являються до подібних систем.

Принципи управління є сильнодіючими структуроутворюючими факторами, вплив яких значною мірою зорієнтований на характер взаємозв’язків між суб’єктами та об’єктами управління.

Особливості об’єкта управління зумовлюють потребу визначення специфічних принципів, зокрема: цілеспрямування; безперервність та надійність; обґрунтованість; відповідальність; професіоналізм управління; системність; ефективність.

Будь-яке корпоративне підприємство являє собою багатоцільову систему, орієнтовану на досягнення виробничих, економічних, соціальних та інших цілей. При цьому розрізняють цілі, що постають перед підприємством в цілому, та цілі його підрозділів, цілі кінцеві та проміжні, цілі перспективні та поточні. Тобто йдеться про систему цілей виробничо-господарської діяльності підприємств, які тісно взаємопов’язані між собою, та чинників, що впливають на систему управління.

Кожна корпорація визначає і зафіксовує ціль управління, яку бажає досягти, управляючи своєю корпоративною власністю. Звідси, можна сформувати принцип управління корпоративною власністю, як індивідуальне цілеспрямування.

Принцип цілеспрямованості, який допускає створення багатоцільової системи управління, орієнтованої на досягнення поставлених цілей. При цьому управління корпоративною власністю за допомогою цього принципу здійснюється таким чином, що у результаті було забезпечено максимально економічну ефективність від її реалізації.

Принцип безперервності та надійності проявляється у створенні таких організаційно-економічних умов, за яких досягається стабільність і безперервність ефективного функціонування корпорації. Вирішення цього завдання забезпечується надійністю функціонування керуючої підсистеми, наявністю зворотного зв’язку між усіма структурними елементами цієї підсистеми та об’єктами управління, певними процедурами і конкретними заходами щодо усунення дисфункціональних відхилень [2, с.37].

Важливим є встановлення способів досягнення цілей, які мають базуватися на принципі деталізованої обґрунтованості. Для деталізації способів досягнення цілей повинен бути розроблений бізнес-план розвитку підприємства.

Наступним принципом управління корпоративною власністю є принцип відповідальності, який передбачає:

  • мотивацію діяльності управлінця;

  • відповідальність за реалізацію запла­нованих способів досягнення цілей та за невідповідність результатів діяльності під­приємства затвердженим економічним показникам;

  • грошову та майнову відповідальність управлінця у разі, якщо інтересам підприємства завдано шкоди.

Принцип відповідальності не може реалізуватися, якщо не буде забезпече­но професіоналізм управління. Принцип професіоналізму управ­ління вимагає створення системи відбо­ру компетентних управлінців та їх атестації.

Формування організаційно-економічного механізму управління корпоративною власністю повинно ґрунтуватися на використанні принципу цілісності, що припускає взаємозв’язок елементів, які стимулюють зовнішній та внутрішній вплив. Він являє собою системний синергетичний ефект, що, як відомо, не є простою сумою окремих ефектів, його складових. Іншими вимогами до формування є: інтегрованість усіх елементів, ієрархічність, яка припускає, що цілісність механізму повинна бути притаманна кожному рівню ієрархії, гнучкість, що дозволяє реагувати на різноманіття ситуацій ринкового середовища [10, с. 36].

Важливе місце в системі організаційно-економічного механізму управління корпоративною власністю відіграють відповідні методи та важелі. Методи управління являють собою сукупність способів і засобів впливу керуючого суб’єкта на об’єкт управління для досягнення певних цілей.

Методи управління, на наш погляд, повинні враховувати специфіку суб'єкта управління й можуть бути розділені на:

  • адміністративно – правові - способи здійснення управлінських впливів на персонал, основані на владних відносинах, дисципліні й системі адміністративно-правових стягненнях.

  • економічні - сукупність способів впливу шляхом створення економічних умов, що спонукують працівників підприємств діяти в потрібному напрямку й домагатися рішення поставлених перед ним завдань. Серед економічних способів впливу виділяються планування, фінансування, ціноутворення, економічне стимулювання й господарський розрахунок.

  • організаційні - це система впливу на організаційні відносини для досягнення конкретних цілей. Виконання однієї й тієї ж роботи можливо в різних організаційних умовах, при різних типах її організації: твердого регламентування, гнучкого реагування, постановки загальних завдань, установлення припустимих границь діяльності й ін. Всю їхню сукупність можна класифікувати по трьох групах методів: організаційно-стабілізуючого, розпорядницького й дисциплінарного впливу.

Методи управління використаються в комплексі, вони єдині для різних ланок, але залежно від особливостей конкретного об’єкта управління можлива перевага тих або інших методів.

При цьому, зазначені методи управління можуть бути розділені на рівні застосування суб’єктами управління: корпоративний; рівень бізнес-напрямків корпорації; окремих підприємств і підрозділів.

Варто зазначити, що процес управління корпоративною власністю – це процес, який складається з взаємозалежних етапів (функцій управління). Як етапи виступають чотири класичні функції управління: планування – розробка послідовності заходів для реалізації найкращого варіанту управління корпоративною власністю; організація й підготовка наступних заходів: маркетинг, кадрові рішення, інфраструктурні перетворення тощо; мотивація виконавців – заохочення корпоративних учасників та контроль проведення заходів – збір, узагальнення й аналіз результатів виконання попередніх етапів.

В системі організаційно-економічного механізму надзвичайно важливим є питання визначення ефективності діяльності акціонерних товариств. Оцінка ефективності їх функціонування характеризує специфічність економічного процесу й відображає спосіб виявлення ступеню використання ресурсів, затрат і результатів виробництва. Вона виступає як система кількісних і якісних індикаторів, характеристик, що охоплює “параметри стану” підприємства, характеризує їх динаміку.

Комплексність і важливість проблеми оцінки ефективності обумовлює необхідність обґрунтування і конкретизації її критеріїв та показників.

У зв’язку з вищесказаним розглянемо критерії ефективності управління корпоративною власністю. Для оцінки ефективності управління корпоративною власністю пропонується використати дві концепції [1]:

- концепція управління фінансовими потоками (cash flow), заснована на зростанні прибутку корпорації від управління власністю.

- концепція портфеля власності, заснована на сукупному росту вартості корпоративної власності, що входить у даний портфель.

Удосконалення системи управління корпоративною власністю пов’язане з безперервним пошуком можливостей росту ефективності корпоративного портфеля й мобілізації наявних внутрішніх резервів. Резерви підвищення економічної ефективності відбивають потенційні можливості росту результативності й корисної віддачі, підвищення конкурентноздатності, поліпшення якості й нарощування обсягів виробленої продукції (робіт, послуг) на підприємствах.

В остаточному підсумку підвищення ефективності управління корпоративною власністю є стратегічною проблемою, вирішення якої визначає успішний розвиток корпоративних підприємств. Така стратегія дає можливість різко підвищити прибутковість інвестицій, головним чином, за рахунок росту поточної й майбутньої ринкової вартості підприємств корпоративного типу.

^ Як показав проведений аналіз, організаційно-економічний механізм управління корпоративною власністю є найбільш прийнятним способом реалізації всіх функцій корпорації як власника.

Грамотна й чітка реалізація всіх етапів механізму для об’єктів корпоративної власності дозволить, на наш погляд, підвищити ефективність її використання.

Проблема управління корпоративною власністю є однієї з найважливіших в умовах перехідної економіки. У цьому зв’язку підвищення ефективності управління об’єктами корпоративної власності може стати одним зі способів підвищення інвестиційної привабливості національної економіки.
1. Бандурин А. В, Дроздов С. А., Кушаков С. Н. Проблемы управления корпоративной собственностью. – М.: "БУКВИЦА", 2000.– 160 с, с ил. 2. Економічна енциклопедія. У 3 томах. Том 1. Мочерний С.В. Київ. Видавничий центр. Академія. 2000 р. 3. Економіко-корпоративні основи підприємств / д.е.н., професор В.І.Павлов, д.е.н., професор І.І.Пилипенко, к.е.н. Н.В.Павліха, І.С Скороход, к.е.н. О.Я.Кравчук, О.А.Мишко: Навч. посібник. – К.:ІВЦ Держкомстату України, 2005. – 378 с. 4. Еременко-Григоренко О.А. Организационно-экономический механизм управления хозяйственностой деятельностью предприятий (Дис. канд. экон. наук: 08.06.01.). Донецк, 1999. 5. Козаченко А.В. Механизм стратегического управления крупными производтвенно-финансовыми системами промышленности. Донецьк.- ІЕП НАН України. - 1998. 6. Козаченко Г.В., Воронкова А.Е. Корпоративне управління. Підручник для вузів. – Київ: «Лібра», 2004. – 368 с. 7. Кульман А. Экономические механизмы. М, “Прогресс”, “Универс”, 1993. 8. Лисенко Ю., Єгоров П. Організаційно-економічний механізм управління підприємством. //Економіка України. – 1997. - №1. 9. Остапова Г.В., Остапова Е.А., Лойко Д.П. Организационно-экономический механизм корпоративного управления в современных условиях реформирования экономики Украины. Донецьк. – 2001. – 279с. 10. Павлов В.І., Мишко О.А. Корпоративне управління в акціонерних товариствах: Монографія. Ред..колегія: М.І.Долішній (відп. редактор), В.В.Оскольський, В.І.Павлов. – Луцьк: Надстир’я, Рівне: НУВГП, 2006. – 180 с. 11. Шкільняк М.М. Управління державною власністю: теоретична концептуалізація та практичні аспекти. (Монографія). – Тернопіль. “Фірма “Синтез-Поліграф”. 2004. – 319 с.