asyan.org
добавить свой файл
1

УДК [37.015.4]:378.147:371.212

Удовицька Т. А.
«Кліпове мислення» молоді: особливості прояву в процесі навчання (до постановки проблеми)
Удовицкая Т.А. «Клиповое мышление» молодежи: особенности проявления в процессе обучения (к постановке проблемы)

В статье анализируется феномен клипового мышления как формы восприятия окружающей действительности современной молодежью в разнообразной, мозаичной, фрагментарной форме. Возникновению такого типа мышления способствует современные формы и способы подачи значительного потока разнообразной информации. При этом рассмотрены позитивные и негативнее стороны клипового мышления, обозначена специфика его проявления в процессе обучения в высшей школе.

Изучение и анализ такого способа мыслительной деятельности современного студента позволит учитывать данную специфику при организации и реализации процесса обучения в современном вузе на принципиально иных методических подходах с широким использованием инновационных форм подачи учебного материала.

Ключевые слова: процесс обучения, высшее образование, современное студенчество, клип, клиповое мышление, клиповое сознание.
Udovitskaya T. Young people “clipping way of thinking”: specific features of its display in the learning process (the problem formulation )

The article deals with the phenomenon of clipping way of thinking as the form of perception of social realm by present-day young people in different, mosaic, factionary forms. Up-to-date forms and methods of fair data submission contribute to the genesis of such kind of thinking. At that positive and negative sides of clipping way of thinking are covered, and special attention is paid to the specific features of its display in the coursework in high school.

The research and analysis of such way of modern student thought let us take into account this characteristic aspect for arranging and realizing the educative process in modern university with fundamentally different methodological approaches with high use of innovative forms of educational material presentation.

Key words: clip, clipping way of thinking, clipping perception, coursework, high education, modern students.
Традиційно стверджуємо, що актуальність теми, що розглядається, не викликає сумніву. Постановка та подальше вивчення специфічних форм розумової та пізнавальної діяльності сучасної молоді, до яких відноситься і так зване «кліпове мислення», дозволить звернути увагу на пошук нових методологічних та методичних підходів навчання у сучасні вищі школі.

Не викликає сумніву і твердження про те, що в сучасну епоху інформаційного суспільства гарантією професійного й кар'єрного успіху стає не кількість засвоєних студентами наукових уявлень, а система ключових і професійних компетенцій, серед яких – здатність знаходити, систематизувати, генерувати нову інформацію на основі наявної. Не випадково серед вимог до результатів, закріплених освітніми стандартами, особливе місце посідає здатність працювати з інформацією, вибудовувати продуктивну комунікацію, самостійно вирішувати нетипові проблеми. Але при розвитку цих навичок в сучасних студентів не можна забувати про зміни в їх мисленні та формах сприйняття навколишньої дійсності, зокрема й навчального матеріалу. Дослідники вважають, що однією зі специфічних форм реакції сучасної людини на «інформаційну атаку» і сучасні технології подання інформації стає не лише символізм, але так звана «кліпова свідомість» або «кліпове мислення».

Необхідно визначити, що проблема «кліпового мислення» мало досліджена в сучасні наукові літературі, можна сказати находиться на стадії визначення кола проблем для вивчення, формування категоріального апарату проблеми, висунення теоретичних гіпотез та формуванні практичних підходів задля їх підтвердження або спростування. При цьому, як що феномен «кліпового мислення» визначено у деяких працях провідних соціологів, наприклад американського дослідника Е. Тоффлера, розглянуто у працях російських спеціалістів у рамках вивчення його формування у сучасної молоді, то питання особливості побудови процесу навчання з урахування саме такої специфіки сприйняття студентською молоддю інформації, утому числі і навчальної, практично не висвітленні у наукові літературі, тому матеріал, що представлений у статті, це скоріш постановка проблеми, ніж окреслення шляхів її вирішення.

Мета даної статті – проаналізувати сутність «кліпового» мислення як специфічної форми сприйняття, переробки та осмислення різноманітної інформації сучасною молоддю задля постановки питання урахування цієї специфіку у сучасному навчальному процесі.

Завдання дослідження:

  • розглянути основні підходи до визначення сутності «кліпового мислення» у наукові літературі,

  • визначити чинники його формування у сучасної молоді ;

  • розглянути позитивні та негативні наслідки «кліпового» пізнання молоддю навколишнього середовища;

  • окреслити специфіку прояву «кліпового мислення» у процесі навчання.

Термін «кліпове мислення» у філософсько-психологічній літературі з’явився ще наприкінці 90-х рр. ХХ ст. і означав особливість людини сприймати світ за допомогою короткого, яскравого посилання, утіленого у формі відеокліпу (звідси й назва). У російській науці першим використовує термін «кліпове мислення» філософ Ф. І.  Гіренок, вважаючи, що понятійне мислення перестало відігравати важливу роль у сучасному світі. Він стверджує, що сьогодні, зокрема у філософії, відбувається заміна лінійного мислення нелінійним, відзначаючи, що «...ми в собі виховали розуміння картинок. Ми сформували в собі не понятійне мислення, а, як я його називаю, кліпове, ... що реагує лише на удар» [2, с. 3].

Класичне визначення поняття «кліпове мислення» в науковій літературі поки чітко не сформульоване. Саме це поняття найчастіше використовується для позначення особливостей мислення, яке відрізняється високою швидкістю сприйняття образів, візуальністю, іманентністю, емоційністю, асоціативністю. З усього вищезазначеного виходить, що «кліпове мислення» – це процес відбиття безлічі різноманітних властивостей об’єктів, без урахування зв’язків між ними, що характеризується фрагментарністю інформаційного потоку, алогічністю, повною різнорідністю інформації, що надходить, високою швидкістю перемикання між частинами, фрагментами інформації, відсутністю цілісної картини сприйняття навколишнього світу.

Крім цього, у сучасних публікаціях з цих проблем використовується термін «кліпова свідомість» також для опису специфіки пізнання навколишньої дійсності сучасною людиною, у першу чергу, молоддю [1]. Немає необхідності аналізувати співвідношення понять «свідомість» і «мислення», це поняття загальновідомі й прописані та науково обґрунтовані в соціологічній, педагогічній і психологічній літературі. Але стосовно досліджуваної проблеми ми можемо вибудувати ланцюжок: «кліпове мислення» як процес і спосіб отримання інформації – на його підставі «кліпова свідомість», що формується як мозаїчне, фрагментарне, надто різноманітне (деколи протилежне) відображення дійсності в головах сучасних молодих людей. І на цій підставі ми, напевно, можемо говорити й про «кліпову поведінку» як специфічну соціальну діяльність, яка теж характеризується різноманітністю, частою зміною форм, незавершеністю початого і, у деяких випадках, нелогічністю. Але термін «кліпова поведінка» практично не присутній у міркуваннях про феномен «кліповості» в структурі соціальної діяльності сучасної людини й потребує глибокого наукового осмислення не теоретичному та емпіричному рівнях.

За кордоном термін «кліпове мислення» заміняється ширшим – «кліпова культура», і розуміється в працях американського футуролога Е. Тоффлера як принципово нове явище, що розглядається як складова загальної інформаційної культури майбутнього, заснованої на нескінченному миготінні інформаційних відрізків та є комфортною для людей відповідного складу розуму. У своїй книзі «Третя хвиля» Е. Тоффлер так описує кліп-культуру: «На особистісному рівні нас облягають і засліплюють суперечливими й такими, що нас не стосуються, фрагментами образного ряду, що вибиває ґрунт з-під ніг наших старих ідей, і обстрілює нас розірваними й позбавленими сенсу «кліпами», миттєвими кадрами. Насправді, ми живемо в «кліп-культурі» [3, с. 123]. Але розбиття нашого образного ряду на крихітні кадрики не обмежується книгами або літературою, воно ще більше виявляється в пресі та електронних засобах інформації.

Кліп у даному випадку – це короткий набір тез, що подаються без визначення контексту, оскільки через свою актуальність контекстом для кліпу є об’єктивна дійсність. Таким чином, людина здатна легко сприймати й інтерпретувати кліп унаслідок того, що вона занурена в цю саму дійсність. Насправді, не все так чудово, як виглядає на перший погляд, оскільки, зважаючи на фрагментарність подачі інформації й рознесення пов’язаних подій за часом, мозок просто не може усвідомлювати й осягати зв’язки між подіями. Формат подання інформації у вигляді кліпів примушує мозок робити фундаментальну помилку осмислення – вважати події пов’язаними, якщо вони мають тимчасову близькість, а не фактологічну. Тому не дивно, що поява кліпового мислення – це відповідь на збільшену кількість інформації.

Е. Тоффлер відзначає, що «...замість отримання просторових «смуг» ідей, зібраних і систематизованих, що співвідносяться одна з одною, нас усе більше напихають короткими модульними спалахами інформації – рекламою, командами, теоріями, обривками новин, якимись обрізаними, усіченими шматочками, що не вкладаються в наші колишні ментальні чарунки, і підкреслює, що новий образний ряд подання інформації не піддається класифікації, частково через те, що випадає зі старих, концептуальних категорій, та ще й тому, що подається в дивній, швидкоплинній, непов’язаній формі [3, с. 123].

Це, на його думку, не може не відбитися на сприйнятті навколишнього світу представниками різних поколінь. Так, люди Другої хвилі (за Е. Тоффлером – представники старшого покоління) різко критикують те, що вони називають бедламом «кліп-культури» та відчувають явне роздратування проти засобів інформації.

Люди Третьої хвилі (до яких ми можемо віднести й сучасну студентську молодь), навпаки, відчувають себе непогано під бомбардуванням бліцу: півторахвилинний кліп із новинами, півхвилинний рекламний ролик, фрагмент пісні або вірша, заголовок, мультик, колаж, шматочок новин, комп’ютерна графіка [3, с. 124]. Таке мислення в представників молодого покоління не зосереджується на деталях. Воно сприяє дуже швидкому сприйняттю образів, але при цьому дозволяє бачити лише те, що на поверхні, не проникаючи в глибину процесу або явища. Людина не встигає переробляти інформацію, що надходить, цілком. Як наслідок – вона втрачає жвавість уяви, цілісність сприйняття, гнучкість і логічність думки [5, с. 91]. А це не відповідає дидактичним цілям вищої освіти, отже, ставить під сумнів його доцільність і якість.

У 2010 році культуролог К. Г.  Фрумкін виокремлює п’ять передумов, що породили феномен кліпового мислення:

  • прискорення темпів життя й безпосередньо пов’язане з ним зростання обсягу інформаційного потоку, що породжує проблематику відбору і скорочення інформації, виділення головного й фільтрації зайвого;

  • потреба в більшій актуальності інформації та швидкості її надходження;

  • збільшення різноманітності інформації, що надходить;

  • збільшення кількості справ, якими одна людина займається одночасно;

  • комерціалізація каналів, що передають інформацію;

  • зростання діалогічності на різних рівнях функціонування соціальних мереж [2, с. 3].

«Кліпова свідомість» поступово проникає в усі сфери життєдіяльності людини. І, насамперед, у діяльність такого соціального інституту, як освіта. Ряд досліджень, присвячених проблемам формування кліпової свідомості в сучасної молоді, проведених російськими спеціалістами, виявив чіткі прояви кліпової свідомості й у галузі освіти, що дозволяє зробити висновки про необхідність вивчення феномена «кліповості» і в цьому середовищі. На питання «як Ви вважаєте за краще оцінювати свої знання?», переважна більшість представників молодого покоління (62,5%) відповідають: у вигляді тестів. Тест (у пер. з англ. – «випробування, дослідження») – це стандартизоване завдання, уживане з метою визначення розумових здібностей людини. Як правило, під тестом розуміються такі завдання, які є набором варіантів, із яких необхідно обрати необхідну кількість потрібних відповідей на питання. Застосування тестів в освіті знижує критичні, аналітичні можливості студентів, знову-таки примушуючи уловлювати лише фрагменти того або іншого явища, без з’ясування його причин, закономірностей, без побудови логічних схем.

Усього лише шість осіб віддали перевагу тому, щоб їх знання було оцінено за допомогою есе, тоді як саме есе дозволяє більшою мірою розвивати аналітичні здібності кожної особистості. Завданнями сучасної освіти є розвиток у студентів творчого ставлення до предметів, що вивчаються, уміння критично сприймати поданий матеріал і обґрунтовувати власну позицію. Це не означає, що кожен студент має набути оригінальної, несхожої з іншими точки зору. Головне, щоб та позиція, яку студент займає, була обґрунтованою й усвідомленою, а не заученою. Важливі не знання як такі, а розуміння й уміння їх застосовувати. Виконати це завдання за допомогою застосування в навчанні головним чином тестів, як мінімум, є досить утопічним [1, с. 58].

Зрештою, якщо старше покоління все-таки ще зберегло й інші форми сприйняття поданої інформації (осмислення, порівняння, аналіз, критику тощо), то в молодого покоління, і студентів у першу чергу, усе більше виявляється динамічне, мозаїчне, «кліпове» отримання, переробка і представлення інформації, насамперед, навчальної.

Таким чином, ми можемо стверджувати, що в сучасної студентської молоді виявляється так зване «кліпове мислення», яке призводить до формування кліпового світогляду, тобто людина сприймає світ не цілісно, а як низку іноді не пов’язаних між собою частин, фактів, подій. Власнику кліпового мислення важко, а часом він не здатний аналізувати яку-небудь ситуацію, адже її зображення не затримується в думках надовго, воно майже відразу зникає, а його місце тут же посідає нове Цьому сприяє нескінченне перемикання телеканалів, сторінок Інтернету, переглядання новин, реклами, анонсів до фільмів, читання блогів, тобто форм, які є характерними для соціальної діяльності студентів, як у процесі навчання, так і в позанавчальний час (хоча відокремити одне від іншого іноді майже неможливо: під час лекцій студенти вміють відповідати на одержані смс-повідомлення, фотографувати слайди презентацій і щось все-таки писати в конспект).

У науковій літературі епітет «кліпове мислення» набуло яскраво вираженої негативної характеристики, найчастіше ним «нагороджують» підлітків і молодь, вважається, що цей вид мислення катастрофічний, адже вони читають уривками, слухають музику в авто, за допомогою телефону, тобто одержують інформацію пульсами, не фокусуючись на ідеях, а лише на окремих спалахах і образах. Але «кліпове мислення» має і свої позитивні сторони. Вважається за доцільне позначити позитивні й негативні сторони кліпового мислення. Саме це необхідно враховувати сучасному викладачу при змістовній і особливо методичній побудові процесу викладання.

До позитивних сторін даного явища можна віднести:

  • кліпове мислення може використовуватися як захисна реакція організму на інформаційне перевантаження. Якщо враховувати всю ту інформацію, яку бачить і чує за день студент, плюс «всесвітнє звалище» Інтернет, то немає нічого дивного в тому, що його мислення міняється, підстроюється, адаптується до такого інформаційного світу;

  • кліпове мислення – це вектор, нова форма в розвитку відносин людини з інформацією, яку необхідно широко вивчати;

  • кліпове мислення і кліповий спосіб роботи з інформацією додає динамізму пізнавальній навчальній діяльності, що дозволяє студентам в умовах зростаючого обсягу навчального матеріалу встигати, іноді хоч би формально, виконати всі завдання;

  • кліпове мислення а, отже, і поведінка дозволяє бачити багатоплановість, багатоваріантність, неоднозначність підходів до аналізу або вирішення тих чи інших питань і завдань;

  • кліпове мислення сприяє більшій адаптації до соціальної реальності, що змінюється, та до її пізнання, що на сьогодні є однією з суттєвих компетенцій майбутнього молодого спеціаліста.

Негативні сторони кліпового сприйняття навколишньої дійсності можуть виявлятися в такому:

  • при кліповому мисленні навколишній світ перетворюється на мозаїку розрізнених, мало пов’язаних між собою фактів, частин, осколків інформації. Людина звикає до того, що вони постійно, як в калейдоскопі, змінюють один одного, і постійно вимагає нових (потреба слухати нову музику, спілкуватися в чаті, постійно «бродити» мережею, редагувати фотографії, дивитися уривки з фільмів, грати в он-лайн ігри з новими учасниками). А це суттєво відволікає молодих людей від головного, «стрижньового» в життєдіяльності;

  • у студентів негативна «кліповість» виявляється яскравіше. І пов’язане це, по-перше, з тим, що вони знаходяться «на очах у педагогів, які вимагають від них читати першоджерела, наукову літературу, конспектувати і аналізувати її. І коли вони цього не роблять, починається пошук і реалізація інтерактивних методів навчання і дій, у тому числі і через надання студентам навчального матеріалу в звичній для них стислій, «кліповій» формі (презентацій лекцій, короткого їх конспекту, опорних схемах лекцій тощо); по-друге, з глобальною інформатизацією суспільства і темпом обміну, що неймовірно прискорився за останній десяток років, інформацією, яка вселяє в студента впевненість у швидкому простому вирішенні складного для нього завдання вивчення навчального матеріалу: навіщо йти в бібліотеку, щоб узяти, а потім прочитати книгу, коли досить відкрити Google, знайти, скачати з мережі й подивитися екранізацію літературного роману, стислий текст наукової статті або вже готовий реферат із заданої теми;

  • кліпове мислення передбачає спрощення, тобто «забирає» глибину засвоєння матеріалу, не сприяє розвитку мовленнєвої та письмової культури;

  • втрачається здібність до аналізу і вибудовування довгих логічних ланцюжків, споживання інформації дорівнюється до поглинання фаст-фуда [2, с. 3–5].

Список можна продовжити. Ясно одне, кліпове мислення має не лише недоліки, це просто розвиток одних когнітивних навичок за рахунок інших. Це феномен, властивий поколінню «next», вихованому в епоху буму комп’ютерних і комунікаційних технологій. Молодь інтернет-покоління одночасно може слухати музику, спілкуватися в чаті, бродити по мережі, редагувати фотографії, виконуючи при цьому навчальні завдання. Але, зрозуміло, платнею за багатозавданність стають неуважність, гіперактивність, дефіцит уваги й перевага візуальних символів над логікою і зануренням у текст.

Аналізуючи особливості прояву кліпового мислення в сучасних студентів, не можна не сказати про нього на його наслідках і ризиках, які поки навіть не позначені в науковій літературі. Викладений у статті матеріал, це швидше спроба звернути увагу на досліджуваний феномен, який вже не можна не враховувати при змістовній і методичній побудові навчального процесу у вищій школі.

Висновки:

Зрештою наявність «кліпового мислення» і в сучасних студентів заперечувати не можна. Такий спосіб освоєння навколишньої дійсності і «кліпова свідомість», що формується на його підставі – це реалії, як характеристики сучасної студентської молоді. Свідомість припускає наявність внутрішньої цілісності й певної розумової структури – інтелектуальної схеми, відповідно до якої людиною сприймається, переробляється і зберігається інформація про навколишній світ і про себе. Додавання до даного поняття терміну «кліпова» несе в собі його деструктуризацію. Кліп – це частина цілого, невеликий об’єкт, обмежений рамками, що не сприяє формуванню цілісної картини світу в сучасної молоді.

Провідну роль у формуванні «кліпової свідомості» виконують засоби масової інформації – телебачення та Інтернет, які широко застосовують прийоми «кліпової» естетики, формуючи людину, яка володіє новим візуальним сприйняттям. Кліпова свідомість формується тоді, коли в голові молодих людей багато інформації різної якості, а інструменти для її обробки не сформувалися. Кліпова свідомість і освоєння навколишнього світу формується там, де людина не оволоділа інструменти традиційного мислення.

Потенційні проблеми, ризики кліпової свідомості ще чекають на глибокий науковий аналіз. Проте при проектуванні й реалізації освітнього процесу, виборі методів і засобів навчання дану проблему вже неможливо ігнорувати.

Література


  1. Митягина Е.В., Долгополова Н.С. «Клиповое сознание» в современном информационном обществе // Социология и социальная работа. Вестник Нижегородского университета Н.И. Лобачевского. Серия «Социальные науки». – 2009. – № 3 (15). – С. 53-59

  2. Семеновских Т.В. «Клиповое мышление» – феномен современности // Оптимальные коммуникации (ОК): эпистемический ресурс Академии медиаиндустрии и кафедры теории и практики общественной связанности РГГУ. Режим доступа: http://jarki.ru/wpress/2013/02/18/3208/

  3. Тоффлер Э. Третья волна. – М., 2010

  4. Тощенко Ж. Т. Парадоксальный человек. – М., 2008

  5. Факторович А. А. Преподаватели и студенты: новые роли, модели взаимодействия // Педагогика. – 2013. – № 6. – С. 89-97