asyan.org
добавить свой файл
1



Матеріали до загальнообласного

Дня інформування населення

26 серпня 2008 року
Тернистий шлях незалежності України
Уже впродовж сімнадцяти років ми будуємо українську державу. З одного боку для багатовікової історії українського народу це досить короткий термін, з іншого – ці роки довели зрілість української нації в її самостійному державному поступі після довготривалих десятиліть бездержавного минулого. Чого досягла Україна за ці 17 років своєї незалежності? Чи обрала вона правильний шлях? Яких помилок ми допустили та які уроки засвоїли?
24 серпня 1991 року Верховна Рада проголосила Акт незалежності України і стала діяти як повноправний орган незалежної держави. Було визнано необхідним створити Збройні сили України, прискорити формування Конституцій­ного Суду. Урядові доручено організувати перехід у влас­ність України підприємств союзного підпорядкування, запровадження обігу власної грошової одиниці і забезпечити її конвертування.

1 грудня 1991 року відбулися Всеукраїнський референдум і вибори Президента України. У бюлетень було включено текст Акта, прийнятого Верховною Радою 24 серпня, і питання: „Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?”. По­зитивну відповідь дали понад 90 % тих, хто голосував. Президентом України було обрано Л.Кравчука. Схвалення Акта проголошення незалежності України переважною більшістю населення республіки створило якісно нову ситуацію в Радянському Союзі. 8 грудня в Біловезькій Пущі було підписано знамениту уго­ду про створення Співдружності незалежних держав.

Упродовж грудня 1991 року неза­лежність України визнали 68 держав. У 1992 році до них приєдналося ще 64 держави. 23 січня 1992 року в МЗС України відбув­ся обмін нотами про встановлення дипломатичних відносин між Україною та США.

З 1 січня 1992 року в Україні були запроваджені купони багаторазово­го використання, що розглядалися як попередники повно­цінної національної валюти. Півроку купони та рублі використовувалися одночасно, а потім Україна вийшла з рубльової зони. 15 січня того ж року Президією Верховної Ради прийнято Указ „Про Дер­жавний гімн України”. 28 січня синьо-жовтий прапор був затверджений як Державний прапор України. А в лютому – парламент затвердив тризуб як малий герб України.

На початку травня 1992 року її територію залишив останній військовий ешелон з так­тичною ядерною зброєю. Таким чином, було виконано проголошене у Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 року зобов’язання: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. 24 серпня відбулося відродження заснованого в 1615 році, але потім закритого царизмом, першого в Україні вищого нав­чального закладу – Національного університету „Києво-Могилянська академія”.

У жовтні Президент України Л.Кравчук представив Верховній Раді Леоніда Кучму як Прем’єр-міністра.
1993 рік був надзвичайно складним для нашого наро­ду. Через відсутність чіткої економічної, фінансо­вої, податкової та цінової політики, під гаслами приватизації, комерціалізації йшов процес відвертої спекуляції, розбазарювання національ­них багатств, збагачення окремих осіб за рахунок пограбуван­ня народу. Не допомагали навіть суворі постанови Каб­міну, зокрема, про державний контроль за дотриманням усіма суб’єкта­ми підприємницької діяльності граничних розмірів підвищен­ня цін і тарифів, часткові грошові компенсації за продукти харчування тощо. Тому Президент Л.Кравчук створив Надзви­чайну комісію з питань оперативного управління економікою, яку очолив Л.Кучма.

Водночас, Україна все частіше стала виходити на світові обрії: організовано виставку „Україна-Америка-93”, відбувся візит Голови Верховної Ради І.Плюща до Ізраїлю, представники уряду виїздили в Ашхабад. У зв’язку з рішенням парламенту Росії про визнання Севас­тополя об’єктом РФ, Верховна Рада України прийняла свою постанову, де цей акт кваліфікувався як агресивний, спрямований на порушення територіальної цілісності і сувере­нітету України.
Недобру пам’ять по собі залишив і 1994 рік. Сягнули апогею економічні труднощі, поглиблені бороть­бою на політичному олімпі. У липні-серпні Національний банк заявив про „подолання” інфляції – рівень став найнижчим за останні три роки. Однак, це було результатом не комплексних реформ, а маніпуляцій з фінансами, від чого в черговий раз постраждали прості трудівники.

У березні-квітні відбулися вибори до Верховної Ради Ук­раїни. Уперше вони проводилися на багатопартійній основі, але за мажоритарним принципом.

У червні-липні 1994 року (у 2 тури) відбулися вибори Президента України, за підсумками яких Главою держави став Л.Кучма. 11 жовтня новий Президент виступив на сесії Верховної Ра­ди, де проголосив стратегію економічних перетво­рень, які повинні були розпоча­тися з лібералізації цін і валютного курсу.

У 1995 році Україна активізувала відносини з країнами Заходу. На по­чатку травня відбулися плідні переговори в Італії, 11 травня Україну з офіційним візитом відвідав Б.Клінтон.

У грудні Президент України Л.Кучма вніс у парламент проект „Конституційно­го закону про державну владу й місцеве самоврядування в Ук­раїні”, в якому містилися конкретні пропозиції щодо розмежу­вання влади на законодавчу та управлінсько-розпорядчу. 18 травня парламент ухвалив Закон „Про державну владу й місцеве самоврядування”, за яким Президент одержував істотні повноваження.
Доленосною подією 1996 року стало прийняття Конституції нашої держави. Ця важлива подія відбулася в результаті тривалого, напруженого і багатогранного конституційного процесу. Відтоді День ухвалення Конс­титуції України – 28 червня – є державним святом.

Цей рік ознаменований й іншими вагомими історичними подіями, зокрема: завершенням ліквідації на території України ядерної зброї; припиненням роботи І-го енергоблоку ЧАЕС; введенням в обіг з 2 вересня 1996 року національної грошової валюти – гривні; за кількістю завойованих медалей на XXVI літніх Олімпійських іграх збірна команда України увійшла в десятку найсильніших спортивних держав світу.
Для 1997 року характерні значні зовнішньополітичні досягнення України. 28 травня підписано три угоди з РФ: про статус та умови дислокації російсь­кої частини Чорноморського флоту; про параметри поділу ЧФ; про взаємні розрахунки, пов’язані з поділом флоту та перебуванням Чорноморського флоту РФ на території України. 31 травня 1997 року підписано Договір про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною і Росією. 2 червня підписано До­говір про дружбу, співпрацю та добросусідство. 9 липня 1997 року в Мадриді глави 16 держав і урядів країн, що вхо­дили до Північноатлантичного блоку, та генеральний секретар НАТО Хав’єр Солана, з одного боку, і Президент України Л.Кучма, з другого, підписали „Хартію про особливе партнерство між Україною і НАТО”.

На жаль, здобутки на зовнішній арені України різко контрастували з внутрішньополітичними провалами, особливо в економіч­ній сфері. Продовжувалося падіння промислового виробницт­ва, загострилася фінансова криза, збільшився дефіцит дер­жавного бюджету, росла заборгованість по зарплаті. Понад 40 % товарообороту відбувалося на бартерній основі.

19 листопада 1997 року відбулася знаменна подія – у скла­ді міжнародного екіпажу на борту американського космічного корабля „Колумбія” на навколоземну орбіту вперше вийшов громадянин незалежної України Леонід Каденюк.
Осінь 1997-го – весна 1998 років минули під знаком виборів до Верховної Ради, що відбулися на змішаній основі. Центральна виборча комісія допустила до участі у виборах 30 політичних партій і партійних блоків.

У квітні 1998 року відбулося офіційне відкриття Монетного двору На­ціонального банку. Це була дійсно історична подія, оскільки останнього разу монети в Києві чеканилися ще в епоху Древньої Русі.

Цього року Глава держави Л.Кучма неодноразово підкреслював, що історичні корені незалежної України походять від УНР. У січні було видано указ про створення ради з питань вивчення наукової спадщини і політичної діяльності М.Грушевського. Відбулося урочисте засідання, присвячене 80-річчю проголо­шення незалежності УНР, а у грудні відкрили пам’ятник М.Грушевському в Києві.

26 листопада 1998 року було підписано Указ Президента про встанов­лення Дня пам’яті Жертв голодомору – цей день відзначаєть­ся кожної четвертої суботи листопада.
5 березня 1999 року Верховна Рада ухвалила Закон „Про вибори Президента України”, який передбачав реєстрацію претен­дентів після подання мільйона підписів громадян на їх підт­римку. Вибори відбулися 31 жовтня і пройшли, на відміну від передвиборної кампанії, у спокійній атмосфері. Найбіль­ше голосів набрав діючий Президент – 9 млн. 599 тис. Друге місце посів лідер комуністів П.Симоненко, якого підтримали 5 млн. 849 тис. чол. Вирішальна проба сил ІІ-го виборчого туру відбулась 14 листопада: за Леоніда Кучму проголосувало 56,2 % виборців.

22 грудня 1999 року Верховна Ра­да погодилася з представленою президентом кандидатурою Віктора Ющенка на посаду Прем’єр-міністра. Цього року промислове виробництво вперше за 10 років зросло на 5,3 %. Порівняно з минулим роком збільшився випуск продукції в усіх галузях, за винятком паливної.

Після перемоги Л.Кучма підписав указ про проведення Всеук­раїнського референдуму, де головними питаннями були: скасування депутатської недоторканності; скорочення загальної кількості депутатів з 450 до 300 чол.; формування двопалатного парламенту; право Президента на розпуск парламенту, якщо впродовж місяця в ньому не буде сформо­вана постійно діюча більшість. Референдум відбувся 16 квітня 2000 року. Усі питання винесені на референдум були схвально підтримані виборцями, однак його результати не були імплементовані з дотриманням усіх парламентських процедур.

Восени 2000 року Леоніда Кучму звинуватили в причетності до зникнення опозиційного журналіста – Георгія Гонгадзе (так званий „касетний скандал”). Лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз обнародував аудіозапис, на якому нібито були записані розмови президента, глави його адміністрації Володимира Литвина та тодішнього міністра внутрішніх справ України Юрія Кравченка. Саме це й послужило початком акції „Україна без Кучми”, організованої опозицією.

15 грудня 2000 року назавжди припинено діяльність Чорнобильсь­кої АЕС. Президент Л.Кучма прийняв нелегке рішення про зупинку її останнього енергоблоку в умовах великого дефіциту електроенергетичних потужностей. Міжнародне спів­товариство, яке давно і наполегливо ставило перед Україною питання про закриття ЧАЕС, пообіцяло виділити кошти на до­будову компенсуючих потужностей на Хмельницькій та Рівненській АЕС. Що, як відомо, відбулося в наступні роки.
У 2001 року розгорнулась низка політичних інтриг навколо Кабінету Міністрів, Національного банку та персони Президента України Леоніда Кучми, що в травні 2001 року зумовила відставку уряду Ющенка – вперше за резолюцією недовіри Верховної Ради України.

З обранням прем’єр-міністром Анато­лія Кінаха та формуванням но­вого уряду суспільно-політичне становище в країні дещо стабілізувалося.
У травні 2002 року Президент Леонід Кучма оголосив про бажання України вступити до НАТО. В листопаді цього ж року в Празі на засіданні Комісії на рівні міністрів закордонних справ було затверджено План дій Україна – НАТО, де чітко визначено стратегічні цілі та пріоритети України на шляху до цілковитої інтеграції в євроатлантичні структури безпеки.

Із серпня 2002 року по березень 2003-го в Україні тривала активна дискусія щодо проведення політичної реформи та внесення відповідних змін до Конституції, яка, на жаль, закінчилася безрезультатно.

У листопаді 2002 року за поданням Президента України відправлено у відставку Уряд України, очолюваний Анатолієм Кінахом.

Новоутворений Кабінет Міністрів на чолі з Віктором Януковичем почав приділяти більше уваги реформуванню вугільної галузі. Загалом діяльність цього уряду упродовж 2003-2004 років відзначилася двозначним річним зростанням ВВП України та проведенням низки економічних і політичних реформ.

З вересня 2003 року по квітень 2004 року однією з головних тем політичного життя країни стає проведення конституційної реформи в контексті майбутньої президентської кампанії. Президентські вибори 2004 року вилилися в безпрецедентні протестні акції українського народу проти фальсифікації їх результатів, й одержали назву Помаранчевої революції. Результатом революції стало призначення судом повторного ІІ-го туру президентських виборів. Унаслідок компромісу, досягнутого фракціями Верховної Ради, після призначення повторного другого туру виборів були прийняті зміни до Конституції, які отримали назву Конституційна реформа. Згідно з внесеними до Конституції змінами, Україна перейшла до парламентсько-президентської форми правління.

Ця подія стала першою успішною реалізацією наміру змінити Основний закон у низці спроб, що розпочалися одразу ж після його прийняття в червні 1996 року. На жаль, свого головного завдання – врегулювання та розмежування компетенцій центральних органів влади – конституційна реформа не досягла.

За результатами голосування у повторному другому турі президентських виборів перемогу одержав Віктор Ющенко.
4 лютого 2005 року кандидатура Юлії Тимошенко на пост Прем’єр-міністра України була підтримана більшістю голосів Верховної Ради. Діяльність її на цій посаді одержала неоднозначні оцінки через падіння темпів зростання ВВП та низки криз (бензинова, м’ясна, валютна, хлібна та ін.). Як наслідок, 8 вересня Віктор Ющенко підписав указ про відставку Кабінету Міністрів Юлії Тимошенко.

Натомість, у 2005 році було досягнуто значного прогресу у відносинах України з НАТО. Зокрема, у лютому на саміті Комісії Україна-НАТО в Брюсселі Президент України В.Ющенко проголосив набуття членства в НАТО кінцевою метою співробітництва України з Альянсом.
2006 рік пройшов під егідою виборів до Верховної Ради України. Спроби створення демократичної парламентської коаліції, яка могла б сформувати Кабінет міністрів і затвердити Прем’єр-міністра, виявилися безрезультатними. Після тривалої політичної боротьби сформувалася парламентська більшість з представників Партії регіонів, соціалістів і комуністів.

На початку серпня 2006 року в ході переговорів між президентом і лідерами парламентських фракцій був розроблений документ – Універсал національної єдності, підписаний представниками всіх фракцій Верховної Ради, окрім БЮТ і КПУ. У документі, крім положень, що передбачають використання української мови як державної і що гарантують громадянам України вільне використання російської або інших мов, був також включений пункт про виконання плану дій Україна-НАТО. На підставі цього Універсалу 7 липня 2006 року була створена Антикризова коаліція, яка з 23 березня 2007 року змінила назву на Коаліцію національної єдності за участю фракцій Партії регіонів, КПУ, СПУ та Нашої України.

4 серпня 2006 року ВРУ був затверджений персональний склад уряду на чолі з Віктором Януковичем. Уряд вів діалог виключно з крупним бізнесом, оскільки саме він міг забезпечити швидкий ефект – високі темпи зростання ВВП. Так як підприємства-гіганти зазвичай орієнтовані на експорт, Кабмін не приділяв належної уваги внутрішньому ринку. У 2007 році з державного бюджету на інвестиційно-інноваційні цілі було виділено більше, ніж на соціальну допомогу незабезпеченим – понад 20 млрд. грн. Основну частину цих коштів отримали крупні машинобудівні, хімічні та металургійні компанії. На підтримку малого і середнього бізнесу буде напрямлено в півтори тисячі разів менше.
Унаслідок тривалої політичної кризи в державі, 2 квітня 2007 року Президент України Віктор Ющенко підписав указ про дострокові парламентські вибори в Україні, які мали відбутися 27 травня, але згодом були перенесені на 24 червня. Після тривалих жорстких дискусій, зрештою було досягнуто домовленості між основними політичними силами, внаслідок чого дата виборів змістилася на 30 вересня 2007 року. Причиною їх призначення оголошувалося припинення існування Верховної Ради, внаслідок відсутності в ній 2/3 депутатів від конституційного складу: опозиційні депутати спеціально для цього припинили свої депутатські повноваження.

Вереснева виборча кампанія була дуже короткою, а тому дуже напруженою. Під час перегонів постійно звучали звинувачення партій та блоків на адресу один одного. На передвиборчу кампанію усіма учасниками було витрачено близько півмільярда гривень. У результаті виборів до Верховної ради увійшли Партія Регіонів, Блок Юлії Тимошенко, Блок „Наша Україна – Народна Самооборона”, Комуністична партія України і Блок Литвина. БЮТ і НУНС, склавши більшість, створили коаліцію. 18 грудня 2007 року з другої спроби Юлію Тимошенко вдруге призначено Прем’єр-міністром України.
Початок 2008 року запам’ятався тим, що тисячі громадян України стали в чергу на отримання заощаджень в Ощадбанку України.

16 травня Україна стала 152-м повноправним членом Світової організації торгівлі

25-27 липня в Києві з візитом перебували Святійший Варфоломій І, Архієпископ Константинополя – Нового Риму і Вселенський Патріарх, а також Глави і представники Помісних Православних Церков. Вони взяли участь у офіційних державних заходах, присвячених відзначенню річниці 1020-річчя Хрещення Київської Русі.

Серед трагічних подій цього року ми запам’ятаємо катастрофічну повінь, що сталася 23-27 липня в шести західних областях України і спричинила масштабні руйнування та пошкодження значної кількості житлових будинків й інших будівель, об’єктів комунального господарства, транспортних мереж, систем зв’язку, енерго- та газозабезпечення, суттєво погіршила умови життєдіяльності населення.
Відзначаючи День Незалежності, ми маємо можливість ще раз проаналізувати пройдений шлях, оцінити ті можливості, які постають перед нами в сучасних умовах. Маємо пам’ятати, що у вирі революцій і війн перед українцями кілька разів поставала можливість побудувати власну державу, проте, незгода політиків, відсутність єдності дій, плідної, конструктивної співпраці завжди руйнувала ці надії. Цей простий приклад підтверджує незаперечну істину, суть якої полягає в умінні єднатися, покладатись лише на власні сили і разом долати перешкоди заради спільної мети.