asyan.org
добавить свой файл
1

УДК 504.049.3:556.531
Васенко О.Г., к.б.н., Верніченко Г.А., к.б.н., Верниченко-Цветков Д.Ю., к.б.н., Коваленко М.С., к.т.н.
розширення переліку показників екологічної класифікації якості поверхневих вод України
УкрНДІЕП
Аналізуються можливості й доцільність доповнення екологічної класифікації, покладеної в основу існуючої уніфікованої методики екологічної оцінки якості поверхневих вод, низкою гідрохімічних та гідробіологічних показників і пропонуються відповідні оціночні шкали.

Ключові слова: екологічна оцінка, екологічна класифікація, показники екологічного стану вод, донні відклади.
Забезпечити екологічну безпеку водокористування та необхідну ефективність водоохоронної діяльності можливо лише при наявності об’єктивної інформації щодо екологічного стану водних об’єктів. Проблема об’єктивної оцінки якості поверхневих вод є однією з найбільш важливих і в той же час складних природоохоронних проблем. Її важливість пояснюється тим, що на базі екологічної інформації приймаються управлінські рішення у галузі водокористування та охорони вод. Складність проблеми пов’язана з багатокомпонентністю водних об’єктів, багаточисельністю взаємозв’язків між окремими елементами водних екосистем, різноманітністю внутриводоймових процесів та чинників, що на них впливають.

В Українському науково-дослідному інституті екологічних проблем, починаючи з 1975 року, послідовно проводяться дослідження, які спрямовані на розробку системи критеріїв оцінки якості поверхневих вод [1-3]. На основі результатів цих досліджень були розроблені, затверджені та впроваджені у природоохоронну практику кілька керівних нормативних документів, у тому числі „Единые критерии качества вод” (1982), „Екологічна оцінка якості поверхневих вод суші та естуаріїв України” (1994), „Концепція екологічного нормування” (1997), „Методика екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями” (1998), „Методика картографування екологічного стану поверхневих вод України за якістю води” (1998), „Методика встановлення і використання екологічних нормативів якості поверхневих вод суші та естуаріїв України” (2001). Всі зазначені нормативні документи ґрунтуються на екосистемному підході до аналізу екологічного стану водних об’єктів. Цей підхід був проголошений пріоритетним на Конференції ООН у Ріо-де-Жанейро (1992), та офіційно затверджений у Водній Рамковій Директиві ЄС 2000/60/ЄС [4]. На теперішній час фахівці інституту велику увагу приділяють формуванню критеріїв оцінки екологічного стану поверхневих вод за показниками їх донних відкладів, як найменш вивченого на теперішній час компоненту водних екосистем [5-7], для якого відсутні як ГДК забруднюючих речовин, так і уніфіковані критерії оцінки.

Слід зазначити, що якість інформації про стан поверхневих вод, а відповідно й об’єктивність та достовірність оцінки, залежить від ефективності діючої системи державного моніторингу. Про необхідність постійного вдосконалення цієї системи вказується у Рішеннях Європейського Парламенту і Ради ЄС 1600/2002/ЄС від 22 липня 2002 р. щодо „Шостої програми дій Співтовариства у сфері навколишнього середовища” [8]. Одним із напрямків удосконалення системи екологічного моніторингу поверхневих вод, що діє в Україні, є уточнення програми спостережень.

Метою цієї роботи є аналіз можливостей і доцільності доповнення класифікації водних об’єктів, покладеної в основу нормативного документу „Методика екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями” [9] низкою додаткових гідробіологічних і гідрохімічних показників.

З часу розробки названого документу перелік показників, що вимірюються на державній мережі моніторингу поверхневих вод України майже не змінився. Проте, у більшості країн світу за цей період програма екологічного моніторингу водних об’єктів зазнала суттєвих змін [10]. В Україні теж накопичено значний досвід створення систем спеціального моніторингу (зокрема транскордонних поверхневих вод), а також проведення комплексних експедиційних досліджень, у тому числі окремих річкових басейнів та великих водосховищ [11, 12]. Цей досвід вказує на актуальність вдосконалення системи моніторингу поверхневих вод, а також на достатньо реалістичні, навіть за сучасних економічних умов, шляхи вирішення цієї задачі.

Одним із таких шляхів є розширення переліку гідробіологічних показників, які доцільно контролювати. Роль останніх у системі еколого-аналітичного контролю поверхневих вод України нині є другорядною порівняно з роллю гідрохімічних параметрів. Водночас, за Водною Рамковою Директивою ЄС (WFD), біологічні показники мають бути головними при оцінці екологічного стану водних об’єктів, а детальний хімічний аналіз рекомендується проводити у разі суттєвих відхилень біологічних характеристик від значень еталонного об’єкту. Це пояснюється складністю, різноманітністю та динамічністю хімічного складу поверхневих вод, а отже неможливістю повсюдно виконувати його детальний аналіз, вартість якого постійно зростає. Крім того, відомо, що навіть знання про присутність у воді різних сполук, у тому числі токсичних, не дозволяє визначити умови відтворення вод, тому що влив їх на гідробіонтів залежить від багатьох чинників [13].

На жаль, у нормативному документі „ Методика екологічної оцінки...”, мало задіяні гідробіологічні показники. До екологічної класифікації, яка покладена в основу цієї методики внесені тільки індекс сапробності за Пантле-Букком та індекс Гуднайта-Уітлея. Проте, у країнах ЄС найбільш пріоритетним напрямком біологічної оцінки якості вод вважається використання біотичних індексів, що ґрунтуються на дослідженні угруповань макрозообентосу та мікрофітобентосу [14-16]. За останні роки виконано багато досліджень, спрямованих на гармонізацію підходів та уніфікацію методів використання біотичних індексів у окремих країнах ЄC [10, 17-19]. Для забезпечення порівнянності результатів спостережень стану поверхневих вод України та країн ЄС, доцільно включити у екологічну класифікацію біотичні індекси, тим більше, що досвід їх використання в країні є [12, 20, 21]. Слід зауважити, що оскільки існують деякі відмінності у встановленні біотичних індексів залежно від специфіки водного об’єкту, який досліджується, доцільно застосувати у екологічній класифікації не тільки абсолютні значення індексів, а й відхилення їх значень від еталонних рівнів. Використання у водоохоронній практиці Україні біотичних індексів, які включено у програму екологічного моніторингу водних об’єктів країн ЄС, є особливо важливим для аналізу стану транскордонних поверхневих вод.

Ще одним напрямком біологічного аналізу умов функціонування гідроекосистем, який набуває все більшого розповсюдження у світовій еколого-аналітичній практиці, є використання фізіолого-біохімічних показників як біологічних угруповань, так і окремих організмів [22, 23], зокрема вмісту пігментів фітопланктону (перш за все хлорофілу а) та величини первинної продукції [24-26].

Пігментні показники фітопланктону (за якими визначають біомасу водоростей, їхній фізіологічний стан, зони масового розвитку фітопланктону, рівень трофності водних об’єктів та ін.) широко використовуються у класифікаціях багатьох країн світу [27-30], у тому числі у класифікації поверхневих вод України, що запропонована у роботі [31]. Визначення пігментних показників фітопланктону стандартизовано і, крім того, може виконуватися за допомогою дистанційних методів.

Показник величини первинної продукції вод також включений у низку класифікацій водних об’єктів [28, 29]. Про його важливість свідчить, наприклад, той факт, що у монографії „River and stream ecosystems of the world with a new introduction” [32] для великої кількісті водотоків світу від Аляски до Австралії як основну характеристику наведено значення первинної продукції їх екосистем. У екологічну класифікацію поверхневих вод, яка використовується у „Методиці екологічної оцінки...” вкючений індекс самоочищення-самозабруднення (А/R), для розрахунку якого необхідно мати значення первинної продукції, тому доповнення класифікації цим показником не буде ускладнювати проведення досліджень і в той же час дозволить отримати важливу інформацію. Аналіз пігментних показників фітопланктону та первинної продукції має особливе значення для прогнозування розвитку процесів „цвітіння” у водних обєктах.

Крім перелічених гідробіологічних характеристик, як додаткові показники, у класифікації поверхневих вод можуть бути використані показники стану окремих спільнот, наприклад, комбінований індекс стану угруповань зообентосу (КІСУ), запропонований Бакановим [33], діатомовий індекс [16], низка характеристик мікрофітобентосу, які розглянуто у роботі [34] та інші [30].

В екологічну класифікацію поверхневих вод доцільно включити також показники самоочищення, як інтегральні характеристики умов функціонування водних екосистем та їх стійкості до антропогенного навантаження До вказаних параметрів можуть бути віднесені показники потенційної здатності вод до самоочищення [35, 36]. Дослідження, виконані на багатьох водних об’єктах Німеччини, Бєларусі, Росії, України та інших країн свідчать про високу інформативність цих характеристик і дозволяють ввести їх у класифікацію, що розглядається. Оцінка екологічного стану поверхневих вод за показниками їх потенційної здатності до самоочищення буде відповідати новому підходу до індикації „здоров’я” гідроекосистем, який отримав назву біоестимації [37].

До екологічної класифікації поверхневих вод України доцільно також включити показники якісного стану донних відкладів, як дуже важливого компоненту гідроекосистем, який пов’язаний з основними циклами кругообігу речовин й енергії та може бути джерелом вторинного забруднення водного середовища. Серед цих показників до екологічної класифікації поверхневих вод можуть бути включені індекс забруднення донних відкладів (ІЗД), який використаний у роботі [38] та коефіцієнт накопичення важких металів, запропонований у класифікації водних об’єктів за рівнем токсичності [39, 40].

Приоритетними показниками екологічного стану водних екосистем, крім розглянутих, за думкою міжнародних експертів [15, 41, 42], є активність позаклітинних ферментів у воді, сестоні й донних відкладах. На основі аналізу результатів власних досліджень [43] та узагальнення літературних даних [44, 45] для визначення ступеню забруднення донних відкладів та аналізу процесів самоочищення, що відбуваються у них, найбільш показовим класом ферментів можна вважати оксидоредуктази. Оскільки різні типи донних відкладів відрізняються за величиною ферментативної активності та, крім того, можуть аналізуватися різні ферменти вказаного класу з використанням різних методів визначення їх активності, у класифікацію поверхневих вод доцільно ввести не абсолютні значення активності окремих ферментів, а відносні (у % відхилення від значень еталону).

Для більш об’єктивної оцінки запасів біогенних речовин у гідроекосистемах, доцільно визначати не тільки мінеральні форми біогенних елементів, але й органічні, для чого потрібно ввести до класифікації водних об’єктів такі показники, як загальний азот та загальний фосфор. Ці показники дуже важливі при прогнозуванні процесів продукції органічної речовини, а також при визначені об’ємів масоперенесення біогенних елементів, у тому числі на транскордонних вододотоках. Важливим доповненням до показників окислюваності води, які використовуються в класифікації поверхневих вод, можна вважати вміст загального органічного вуглецю, включення якого до класифікації дозволить більш адекватно оцінити кількість присутньої у воді органічної речовини. Вказані гідрохімічні параметри використовуються у програмах моніторингу поверхневих вод багатьох європейських країн. Їх градації залежно від екологічного стану водних об’єктів були розглянуті, узгоджені та включені до екологічної класифікації водних об’єктів, наведеної у нормативному документі країн колишнього РЕВ [46]. Для визначення вказаних показників існують стандартні методи ISO.

Важливою характеристикою умов функціонування гідроекосистем, перш за все щодо оцінки впливу “цвітіння”, є також співвідношення концентрації кисню у придонних та приповерхневих шарах води, тому цей показник доцільно включити у екологічну класифікацію поверхневих вод.

Таким чином, окреслено низку показників, які пропонується додатково внести у екологічну класифікацію поверхневих вод України (таблиця 1).

^ 1. Доповнення системи показників екологічної класифікації якості поверхневих вод України

Показники

Клас якості вод

I

II

III

IV

V

Категорія якості вод

1

2

3

4

5

6

7

За показниками водного середовища

Гідрохімічні

Загальний С, мгС/дм3

3,0

3,0 - 5,0

5,1 - 8,0

8,1 - 12,0

12,1 - 20,0

21,0 - 30,0

30,0

Загальний Р, мкгР/дм3

15

15 - 30

31 - 60

61 - 120

121 - 200

201 - 300

300

Загальний N, мг N /дм3

1,0

1,1 - 1,5

1,6 - 2,0

2,1 - 4,0

4,1 - 6,0

6,1 - 10,0

10,0

Відношення придонних концентрацій кисню до приповерхневих

>0,95

0,95 – 0,81

0,80 – 0,76

0,75 – 0,51

0,50 – 0,35

0,34 – 0,10

<0,10

Гідробіологічні

Хлорофіл а, мкг/дм3

1

1 - 3

4 - 10

11 - 30

31 - 50

51 - 150

150

Первинна продукція, мг02/дм3 за добу

0,2

0,2 - 0,3

0,4 - 1,0

1,1 - 3,0

3,1 - 7,5

7,6 - 10,0

10,0

Відношення потенційної самоочисної здатності вод (тестова речовина - глюкоза) до БСК1 (Zгл/БСК1)

0,91 - 1,25

0,90 - 0,81

0,80 - 0,75

0,74 - 0,65

0,64 - 0,50

0,49 - 0,10

0,10

1,26 - 2,00

2,01 - 2,50

2,51 - 3,30

3,31 - 5,00

5,01 - 7,50

7,50

Відхилення потенційної самоочисної здатності вод від значень еталону, %

-10 - +10

-11 - -20

-21 - -30

-31 - -50

-51 - -60

-61 - -70

<-70

+11 - +25

+25 - +50

>+50

За показниками донних відкладів

Гідрохімічні

Коефіцієнт накопичення важких металів у донних відкладах (КДА)

<10

10-50

51-100

101-250

251-500

501-1000

1000

Індекс забруднення донних відкладів (ІЗД)

0,5

0,5 - 1,0

1,1 - 1,3

1,4 - 1,6

1,7 - 1,8

1,9 - 2,0

2

Гідробіологічні

Біотичний індекс ВІW*, бали

10

9 - 8

7 - 6

5 - 4

3

2

1

Біотичний індекс**, % від значень еталону

100

90 - 80

70 - 60

50 - 40

30

20

20

Комбінований індекс стану угруповань зообентосу (КІСУ)

-10 - +10

-11 - -20

-21 - -30

-31 - -50

-51 - -60

-61- -70

<-70

+11-+25

+25-+50

>+50

Активність оксидоредуктаз донних відкладів, % відхилення від значень еталону

-10 + 10

-11 - -20

-21 - -30

-31 - -50

-51 - -60

-61- -70

<-70

+11-+25

+25-+50

>+50

Примітки:

Величина біотичних індексів залежить як від якості води, так і від забруднення донних відкладів, тому ці індекси можуть вважатися інтегральними характеристиками.

* - ВІW – біотичний індекс Вудівіса;

** - інші біотичні індекси, наприклад, бельгійській біотичний індекс.

При визначенні градацій запропонованих показників були використані нормативні документи США, Канади, Японії, Франції, Німеччини, Великобританії та ряду інших країн Європи; експертні висновки раніше проведеної експертизи серед провідних гідроекологів Росії, Білорусі, Польщі, Чехії, Угорщини, Латвії і Болгарії; матеріали міжнародних симпозіумів, семінарів та конференцій, наукові публікації вітчизняних і закордонних фахівців; дані моніторингу якості поверхневих вод України; результати власних досліджень авторів; а також архівні матеріали УкрНДІЕП.

Нижче наведено порядок визначення комплексних оцінок, включених у доповнення до екологічної класифікації поверхневих вод.

Так, за [39, 40], коефіцієнт накопичення (донної акумуляції) важких металів (КДА) розраховується, як:

КДА = , (1)

де: Св – концентрація металів у воді, мг/дм3.

Сд – концентрація металів у донних відкладах, мг/дм3.

Оскільки концентрації речовин у відкладах зазвичай відносять до ваги останніх, а не до об’єму, визначення КДА потребує приведення чисельника і знаменника до однакової розмірності. У роботі [40] концентрації металів у донних відкладах надавалися у розмірності [мг/кг], а для перерахунку використовувалося відношення [мг/дм3]=[мг/кг]/1000. У роботі [47] наведено перерахунок концентрацій, наданих у вагових відсотках [%ваг]:

[мг/дм3] = [%ваг] (2)

де: k – коефіцієнт розчинення речовин (приймається у межах 0,6-0,8);

W – об’ємна вага донних відкладів, г/см3;

n – порозність, частки одиниці.

Коефіцієнт забруднення донних відкладів (ІЗД), за [38], може бути розрахований, як:

ІЗД= , (3)

де: Снп/СХКнп – відношення концентрації нафтопродуктів до їх середньої характерної концентрації для відповідного типу відкладів;

Сіхоп/СХКіхоп – сума відношень концентрацій знайдених пестицидів до їх середніх характерних концентрацій для відповідного типу відкладів;

СіМс/ СХКіМс – сума відношень концентрацій знайдених металів до їх середніх характерних концентрацій для відповідного типу відкладів.

Середні характерні концентрації визначаються, як середнє з вибірки, з якої вилучено по 25% як найнижчих, так і найвищих значень [38].

Потенційну здатність вод до самоочищення (^ Z) визначають, як:

, (4)

де: БСК1− споживання кисню в пробах води за одну добу;

БСКТ — споживання кисню за одну добу в пробах води з доданням тестової речовини: глюкози (ZГЛ), пептону (ZП), або їх суміші (Z); інші тестові речовини застосовуються для спеціальних визначень.

Комбінований індекс стану угруповань зообентосу (КІСУ) визначається за звичайною методикою розрахунку інтегральних рангових показників. Значення, за [33], розраховується, як:

КІСУ=(N+B+S+H)/5, (5)

де: N – ранг пункту по чисельності зообентосу;

B – ранг пункту по біомасі зообентосу;

S – ранг пункту по кількості видів у пробі;

H – ранг пункту по видовій різноманітності за формулою Шенона.

Обчислений таким чином ранг еталонного пункту приймається за 100%, а значення для інших визначаються, як відхилення від еталону.

Відомо, що якість поверхневих вод залежить не тільки від величини антропогенного навантаження, але й водності року, тому при визначенні динаміки величини екологічного індексу якості вод протягом кількох років (або сезонів) доцільно враховувати цей чинник.

При розрахунках індексу забруднення вод (ІЗВ) з аналогічною метою використовується [48] коефіцієнт водності К:

К=, (6)

де: ^ Qc – середні витрати води за період, для якого виконується оцінка;

Qб - середньобагаторічна витрата води.

Для коригування екологічної оцінки якості вод необхідно використовувати обернену величину коефіцієнту водності КR:

КR=, (7)

Уточнений екологічний індекс якості вод з урахуванням водності (Іеу) може бути розрахований на базі індексу екологічної оцінки (Іе), як:

Іеу= Іе КR (8)

Дослідження, що були виконані в УкрНДІЕП в останні роки на водотоках басейнів Прип’яті, Десни, Сіверського Дінця та на деяких дніпровських водосховищах показали, що екологічний індекс якості поверхневих вод, розрахований за показниками, що включені до екологічної класифікації, у ряді випадків нижчий, ніж при врахуванні запропонованих у статті показників донних відкладів, тобто оцінка екологічного стану водного об’єкту дещо завищена. У той же час, при випадкових високих значеннях окремих показників водного середовища, врахування показників донних відкладів призводить до зниження екологічного індексу, тобто дозволяє розглядати стан водного об’єкту як більш сприятливий [7]. Це свідчить про перспективність використання розглянутих показників для досягнення об’єктивності оцінки якості поверхневих вод.

Завершуючи аналіз системи показників екологічного стану водних об’єктів, можна зробити наступні висновки:

1. Включення додаткових показників у екологічну класифікацію поверхневих вод дозволяє підвищити об’єктивність оцінки їх якісного стану, тому що будь яка оцінка за неповною інформацією є умовною.

2. Розширення переліку гідробіологічних показників для оцінки умов функціонування гідроекосистем дає можливість уточнити пункти та строки відбору проб, визначити райони, де необхідно виконувати більш детальний гідрохімічний аналіз.

3. Введення до екологічної класифікації показників донних відкладів дозволяє більш адекватно визначити екологічний ризик антропогенного навантаження на водний об’єкт.

4. Розширення переліку показників екологічної класифікації водних об’єктів буде сприяти порівнянності результатів моніторингу поверхневих вод України та країн ЄС.

5. Програма спостережень, які виконуються на водних об’єктах, має виходити перш за все з мети цих спостережень. Відповідно, для одних цілей найбільш приоритетними будуть одні параметри водного об’єкту, а для інших − інші. Важливо, щоб класифікація давала можливість оцінити найбільш широкий спектр характеристик досліджуваної гідроекосистеми.

Подальші дослідження по цій проблемі мають бути спрямовані на розробку та диференціацію біотичних індексів, які б враховували специфіку біоценозів різнотипних водних об’єктів України, на уточнення мінливості показників донних відкладів залежно від природних та антропогенних чинників, на уніфікацію та стандартизацію методів визначення показників, що включені до екологічної класифікації поверхневих вод.

1. Пичахчи И.Д Критерии охраны вод. (Основные концепции, иерархическая структура построения) / И.Д. Пичахчи, А.А. Верниченко, А.И. Калиниченко, Л.А. Васьковец // Проблемы охраны вод, 1977. − Вып. 8. − Харьков. − С. 3−15.

2. Верниченко А.А. Актуальные задачи оценки качественного состояния поверхностных вод / А.А. Верниченко, В.Р. Лозаннский // Контроль качества природных и сточных вод: Сб. науч. трудов ВНИИВО, 1982. − Харьков. − С. 3−14.

3. Верниченко А.А. Классификации поверхностных вод, основывающиеся на оценке их качественного состояния / А.А. Верниченко // Комплексные оценки качества поверхностных вод: Сб. статей. − Л.: Гидрометеоиздат, 1984. − С.14−23.

4. Directive 2000/60/EC of European Parliament and of the Council of 23 October 2000 establishing a framework for Community action in the field of water policy // Official Journal of the European Communities, 22.12 2000. L. — 327/1. — 118 p.

5. Васенко О.Г Оцінка екологічного стану Запорізького водоймища за ферментативною активністю донних відкладень / О.Г. Васенко, Д.Ю. Верниченко-Цветков // Другий з’їзд Гідроекологічного товариства України: Тези допов. — К., 1997. — Т. 1. — С.60—61.

6. Верниченко-Цветков Д.Ю. Комплексная оценка качественного состояния донных отложений поверхностных вод / Д.Ю. Верниченко-Цветков // Естественные и технические науки. — М. — 2006. — №4 (24). — С. 119—123.

7. Верниченко-Цветков Д.Ю. Аналіз методів оцінки якісного стану донних відкладів водних об’єктів / Д.Ю. Верниченко-Цветков // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія: Період. наук. зб. Київського національного університету. — К.: ВГЛ „Обрії”, 2007. — Т. 12. — С. 31—40.

8. Рішення 1600/2002/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 22 липня 2002 р. щодо Шостої програми дій Співтовариства у сфері навколишнього середовища : Збірник нормативно-правових актів Європейського Союзу у сфері охорони навколишнього середовища. — Львів: Екоправо – Львів, 2004. — С. 8—33.

9. Методика екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями / В.Д.Романенко, В.М. Жукинський, О.П. Оксіюк [та ін.]; відп. ред. В.Я. Шевчук. — К.: Символ-Т, 1998. — 28 с.

10. Bioindicators & Biomonitors. Principles, concepts, applycation / ed. by B.A. Markert, A.M. Breure and H.G. Zeechmeister. — Oxford: Elsevier Science Ltd., 2003. — 997 p.

11. Vasenko O.G. Environmental Situation in the Lower Dnipro River Basin / O.G. Vasenko // Water Quality Research of Canada. — 1998. — Vol. 33. — № 4. — Р. 457—487.

12. Экологическое состояние трансграничных участков рек басейна Днепра на территории Украины / [А.Г. Васенко, О.Н. Петренко, А.В. Климов и др.] — К.: Академпериодика, 2002. — 301 с.

13. Романенко В.Д. Основы гидроэкологии / В.Д. Романенко. — К.: „Генеза”, 2004. — 662 с.

14. Hellawell I.M. Biological indicators of freshwater pollution and environmental management. / I.M. Hellawell. — London − New-York, 1986. — 546 p.

15. Monitoring Water Quality in the Future. Biomonitoring. — Bilthoven, The Netherlands. — RIVM, 1995. — Vol. 3. — 83 p.

16. Biological monitoring of rivers: Application and Perspectives / ed. by J. Ziglio, M. Siligardi, G. Flaim. — London: J. Willy & Sons LTD, 2006 — 469 р.

17. Hering D. Overview and application of the AQEM assessment system / D. Hering, O. Moog, L. Sandin, P.F. M. Verdonschot // Hydrobiologia. — 2004. — 516. — № 1. — Р. 1—20.

18. Sandin L. Comparing macroinvertebrate indices to detect organic pollution across Europen a contribution to the EC Water Framework Directive intercalibration / L. Sandin, D. Hering // Hydrobiologia. — 2004. — 516. — № 1. — P. 55—68.

19. Solimini A.G. Reaching a common understanding of good ecological status for monitoring European rivers / A.G. Solimini, Olsaus K.V., Van de Bund W. / 30 Congres of the International Association of Theoretical and Applied Limnology, Monreal 12−18 aug, 2007 // Limnol Verh. —2009.— Vol. 30. — №5. — P. 734—736.

20. Афанасьев С.А. Развитие европейских подходов к биологической оценке состояния гидроэкосистем в мониторинге рек Украины / С.А. Афанасьев // Гидробиол. журн. — 2001. — Т. 37. — № 5. — С. 3—18.

21. Афанасьев С.А. Методология гидробиологических исследований в аспекте внедрения положений Рамочной Водной Диретивы ЕС в Украине / С.А. Афанасьев // Биоиндикация в мониторинге пресноводных экосистем. — СПб., 2007. — С. 13—18.

22. Авилова С.Д. Оценка экологического состояния водных объектов по биохимическим показателям / С.Д. Авилова, В.И. Авилов. — М.: РЭФИА,1997. — 35 с.

23. Шульман Г.Е. Физиолого-биохимическая индикация и мониторинг состояния гидробионтов Чёрного моря. / Г.Е. Шульман // Гидробиол. журн. — 1999. — Т. 35. — № 1. — С. 42—52.

24. Минеева Н.М. Растительные пигменты в воде волжских водохранилищ / Н.М. Минеева. — М.: „Наука”, 2004. — 158 с.

25. Сигарева Л.Е. Значимость пигментных характеристик фитопланктона при оценке качества воды / Л.Е. Сигарева, О.А. Ляшенко // Водные ресурсы. — 2004. — Т. 31. — № 4. — С. 475—480.

26. Щербак В.И. Первичная продукция водоростей Днепра и его водохранилищ / В.И. Щербак // Гидробиол. журн. — 1996. — Т.32. — №3. — С.3—15.

27. Felfoldy L.J.M. Biological water quality / L.J.M. Felfoldy // Research in water quality and water technology.— Budapest, 1976. — Vol. 3. — 37 p.

28. Китаев С.П. Экологические основы биопродуктивности озер разных природних зон / С.П. Китаев. — М.: Наука, 1984. — 207 с.

29. The Control of Eutrophication of Lakes and Reservoirs / ed. by Sven-Olof Ryding and Walter Rast— Paris: The Parthenon Publishing Group. Man and the Biosphere series, 1989. — Vol. 1. — 311 p.

30. Premazzi G. Current approaches to assess water quality in lakes / G. Premazzi, G. Chiaudani // River Water Quality. Ecological Assessment and Control EUR 1406 EN-FR. — Brussels, 1992. — P. 249—308.

31. Оценка состояния водных объектов Украины по гидробиологическим показателям. I. Планктон / О.П.Оксиюк, Г.А. Жданова, С.Л. Гусынская, Т.В. Головко // Гидробиол. журн. — 1994. — Т. 30. — № 3. — С. 26—31.

32. River and stream ecosystems of the world with a new introduction / ed. by C.E. Cushing, K.W. Cummins and G.W. Minshall. — Los Angeles, California: Univer. of California Press Berkeley, 2006. — 817 p.

33. Баканов А.И. Оценка качества донных отложений водохранилищ Верхней Волги с использованием элементов триадного похода / А.И. Баканов, М.В. Гапеева, И.И. Томилина // Биология внутренних вод. — 2000. — № 1. — С. 102—109.

34. Оксиюк О.П. Методические принципы оценки экологического состояния водних объектов по микрофитобентосу / О.П. Оксиюк, О.А. Давыдов // Гидробиол. журн. — 2006. — Т. 42. — № 2. — С. 98—112.

35. Инкина Г.А. Применение метода Кнеппа для оценки процессов самоочищення в водоемах и водотоках / Г.А. Инкина, Н.В. Дубко // Гидробиол. журн. — 1980. — Т. 16. — № 3. — С. 102—107.

36. Верниченко-Цветков Д.Ю. Потенциальная способность поверхностных вод к самоочищенню / Д.Ю. Верниченко-Цветков // Естественные и технические науки. — 2006. — № 1. — С. 106—108.

37. Биоэстимация – новый метод контроля процесса очищення воды и его сравнение с биоиндикацией / О.Г. Никитина, В.Н. Максимов, Н.Г. Булгаков, Н.Е. Никитин // Водные ресурсы.− 2009. −Т. 36. − №.4. − С. 475−480.

38. Кленкин А.А. Современнная характеристика донных отложений Азовского моря по степени загрязненности комплексом наиболее опасных токсикантов / А.А. Кленкин, Л.Ф. Павленко, И.Г. Корпакова, Е.И. Студеникина // Водные ресурсы. — 2008. — Т. 35. — № 1. — С. 88—92.

39. Брагинский Л.П. Некоторые принципы классификации пресноводных экосистем по уровням токсической загрязненности / Л.П. Брагинский // Гидробиол. журн. — 1985. — Т. 21. — № 6. — С. 65—74.

40. Никаноров А.М. Хроническое загрязнение пресноводных объектов по данным о накоплении пестицидов, нефтепродуктов и других токсичных веществ в донных отложениях / А.М. Никаноров, А.Г. Страдомская // Водные ресурсы. — 2007. — Т. 34. — № 3. — С. 337—344.

41. Hoppe H.G. Microbial extracellular enzyme activity: a new key parameter in aquatic ecology / H.G. Hoppe // Microbial enzymes in aquatic environments. − New York: Sringer-Verlag, 1991. — P. 60—83.

42. Arnosti C. Microbial extracellular enzymes and their role in DOM cycling / C. Arnosti // Aquatic Ecosystems: Interactivity of Dissolved Organic Matter / ed. by E. Stuart, G.Finlay, R.L. Sinsabaugh — (In Aquatic Ecology Series.) — New York: Academic Press, An imprint of Elsevier Science Ltd., 2003. — P 315—342.

43. Верниченко-Цветков Д.Ю. Ферментативна активність донних відкладень як показник інтенсивності самоочищення водних екосистем / Д.Ю. Верниченко-Цветков // Проблеми охорони навколишнього середовища та екологічної безпеки: Зб. наук. праць УкрНДІЕП. − Харків: Вид. Дім „Райдер”, 2005. — С. 291—303.

44. Емец Г.П., Баздеркина С.А. Каталазная активность бактериофлоры Запорожского водохранилища / Г.П. Емец, С.А. Баздеркина // Другій з’їзд Гідроекол. товариства України: Тез. доповідей. — Київ, 1997. — Т. 1. — С. 111—112.

45. Старосила Е.В. Каталазная активность донных отложений загрязненных минеральным азотом прудов / Е.В. Старосила, Г.Н. Олейник // Гидробиол. журн. — 2005. — Т. 41. — № 5. — С. 53—63.

46. Единые критерии качества вод. — М.: СЭВ, 1982. — 69 с.

47 Новикова А.В. Прогнозирование вторичного засоления почв при орошении / А.В.Новикова — К.: Урожай, 1975. — 184 с.

48 Методические рекомендации по формализованной комплексной оценке качества поверхностных и морских вод по гидрохимическим показателям М., 1988. — 12 с.

Васенко А. Г.,к.б.н, Верниченко А. А., к.б.н, Верниченко-Цветков Д. Ю., к.б.н., Коваленко М. С., к.т.н. Перспективы расширения списка показателей экологической классификации качества поверхностных вод Украины. Анализируются возможности и целесообразность дополнения экологической классификации, положенной в основу существующей методики экологической оценки качества поверхностных вод, рядом гидрохимических и гидробиологических показателей и предлагаются соответствующие оценочные шкалы.

Ключевые слова: экологическая оценка, экологическая классификация, показатели экологического состояния вод, донные отложения.

Vasenko A., d.b.s, Vernichenko A., d.b.s, Vernichenko-Tsvetkov D., d.b.s, Kovalenko M., d.t.s. Perspectives of extending of the indicator list in the ecological assessment of surface waters quality in Ukraine. The possibilities and the expediency of extending of the indicator list of the existing methodic of water quality ecological assessment by the number of hydrobiological and hydrochemical indicators is analyzed, and the corresponding assessment scales is proposed.

Key words: ecological assessment, ecological classification, indicators of surface waters state, sediments.