asyan.org
добавить свой файл
1


Ф І З И К А


ПРОГРАМА
для учнів 8-9 класів

загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням фізики

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Реформування сучасної школи потребує орієнтації на індивідуальні освітні потреби учнів і має бути спрямоване на виховання високорозвинутою особистості. Одним із пріоритетів загальноосвітньої підготовки є урахування в навчальному процесі майбутніх освітніх і професійно спрямованих потреб школярів. Навчання в класах із поглибленим вивченням фізики значною мірою повинне сприяти розвитку здібностей учнів, ураховуючи інтереси, схильності та подальші плани випускників.

Мета поглибленого вивчення фізики в основній школі конкретизується в таких основних завданнях, які спрямовані на формування освітніх компетенцій:

  • формування загальнопредметних компетентностей на основі засвоєння учнями поглиблених знань про фізичні закони та закономірності, найважливіші теорії та поняття на основі фундаментальних наукових фактів, розгляд історичного аспекту фундаментальних ідей і принципів фізики, внеску відомих зарубіжних і вітчизняних фізиків у розвиток науки;

  • розвиток експериментальних умінь і дослідницьких навичок, пояснення явищ, що досліджуються, опис і систематизація результатів спостережень, планування і проведення експериментальних досліджень, проведення вимірювань фізичних величин, формулювання узагальнень й висновків;

  • формування в учнів алгоритмічних прийомів розв’язування фізичних задач та евристичних способів пошуку розв’язку проблем;

  • забезпечення політехнічної підготовки учнів, глибоке ознайомлення їх з практичним застосуванням законів фізики, науковими основами сучасного виробництва, провідними тенденціями його розвитку, питаннями механізації суспільного господарства, висвітлення гуманістичної спрямованості фізики, її ролі в житті людини;

  • розкриття сутності наукового пізнання засобами фізики, спонукання учнів до критичного мислення, розвиток уміння порівнювати, виокремлювати суттєве, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, доказово і зв'язно викладати вивчений матеріал, самостійно здобувати знання і застосовувати їх;

  • сприяння розвитку гуманістичних рис особистості, творчих задатків учнів, вихованню екологічної культури, формування в них початкових уявлень про фізичну картину світу, демонстрація на конкретних прикладах проявів моральності щодо використання наукового знання в життєдіяльності людини і природокористуванні.

  • сприяння розвитку інтересу школярів до фізики.

Учні, які поглиблено вивчають фізику, здебільшого зорієнтовані до здобуття знань, необхідних для успішного навчання у старшій профільній школі, а також на продовження освіти у вищих навчальних закладах фізико-математичного, природничого й технологічного спрямування. Отже, завдання цього курсу полягає в тому, щоб забезпечити поглиблену допрофесійну підготовку випускників, які бажають у майбутньому здобути спеціальність, пов'язану з використанням фізичних знань.

Навчальну програму укладено відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти з урахуванням основних державних вимог до змісту і рівня навчальних досягнень учнів основної школи (8–9 кл.).

Програма поглибленого вивчення ґрунтується на засадах навчальної програми основного курсу, затвердженою Міністерством освіти і науки України (Фізика. 7-11 класи. – К.; - Ірпінь: Перун, 2005. – С. 3-70).

Зміст навчального матеріалу поглибленого курсу укладено відповідно до принципів поглиблення, системності, інтегративності й функціональності теоретичних знань, підвищення уваги до прикладного боку змісту, його методологічної і практичної спрямованості. Належна увага приділяється висвітленню методів наукового пізнання, ролі теоретичних та експериментальних знань.

Структурними особливостями програми є розподіл змісту на дві основні рубрики: “Зміст навчального матеріалу” і “Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів”. До програми також включено перелік демонстрації, лабораторних робіт, необхідних для формування дослідницьких умінь відповідно до сучасних вимог до випускників основної школи.

Навчальний курс у 8-9 класах розраховано на 140 год. (4 год. на тиждень). Також передбачено 8 резервних годин, які можна використати для виконання додаткових практичних робіт, проведення екскурсій чи консультацій для підготовки до семінарських занять тощо. Наведений у програмі розподіл годин за розділами є орієнтовним, і може бути змінений вчителем за необхідністю.

^ Особливості організації поглибленого навчання

Відповідно до програми шкільного курсу фізики, окрім опанування теоретичних знань, учні повинні удосконалювати основні навички роботи з різноманітними фізичними приладами та обладнанням, навчитися розв’язувати задачі. Водночас, при поглибленому вивченні фізики задачі є не лише засобом закріплення вивченого матеріалу, але й потужним джерелом для пошуку нових знань.

Поглиблене вивчення фізики в школі спрямоване на формування та розвиток спеціальних здібностей учнів, без яких неможлива повноцінна науково-дослідницька діяльність майбутнього спеціаліста-науковця. Цьому сприятиме реалізація практичної складової курсу, до якої включено різнопланові лабораторні роботи. Пропоновані у великій кількості експериментальні завдання слугують основою для висування і перевірки гіпотез, засобом закріплення знань і вмінь, способом контролю рівня їх засвоєння та сформованості.

Залежно від матеріально-технічного обладнання кабінетів фізики, вчитель може коригувати тему лабораторної роботи, у постановці завдань більш широко застосовувати пошуковий метод, який сприяє вихованню особливого дослідницького способу мислення учнів.

Головною метою поглибленого вивчення фізики в школі є посилення її прикладної спрямованості. Навчання слід зорієнтувати на розв'язування задач, формування вміння використовувати наукові знання для розв'язання практичних завдань у різних галузях діяльності, на розвиток логічного мислення, оз­найомлення учнів з широким колом техніко-технологічних застосу­вань вивчених теорій, висвіт­люванню екологічних проблем.

Одним із засобів формування не тільки освітнього, а й розвивального та інтелектуального потенціалу особистості є впровадження інформаційно-комунікативних технологій у навчальній процес. Тому при поглибленому вивченні фізики особливе значення слід приділяти вико­ристанню математичних знань учнів, застосуванню комп'ютерної техніки для розв'язування фізичних задач та моделювання досліджувальних процесів, обробки результатів експериментів.

Основною формою навчальних занять у класах поглибленого вивчення за­лишаються уроки різних типів: вивчення нового навчального матеріалу, удосконалення знань та формування умінь розв'я­зувати задачі, підвищення рівня знань та формування експе­риментальних умінь, узагальнення та систематизація знань, їх контроль і корекція. Окрім шкільних лекцій, семінарів, практикумів, більш активного застосування набувають популярності інноваційні педагогічні технології, зокрема інтерактивні технології, інтелектуально-творчі змагання, проектні методики тощо.

Особливу увагу слід приділити узагальнювальному повторенню, яке відповідатиме структурним елементам програмового матеріалу. Метою цих занять є повторення та закріплення основних фундаментальних фізичних теорій та понять, підкреслення ролі експериментального методу наукового пізнання, взаємопов’язаного впливу розвитку теоретичних досліджень та їх практичного втілення, що сприятиме формуванню наукового і критичного мислення.

Оцінювання навчальних досягнень учнів загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням фізики здійснюється відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 05.05.2008 № 371 «Про затвердження критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти».

8 клас



(140 годин, 4 год на тиждень, у т.ч. 8 год – резервний час)


Дата проведення

уроку

К-ть год.
^

Зміст навчального матеріалу


Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів





20
^

МЕХАНІЧНІ ЯВИЩА

Розділ 1. Механічний рух


Механічний рух. Відносність руху. Система відліку. Матеріальна точка. Траєкторія. Пройдений тілом шлях. Швидкість руху та одиниці швидкості. Вимірювання швидкості руху тіла.
^

Види рухів. Середня швидкість нерівномірного руху. Прямолінійний рівномірний рух. Графіки руху тіла.

Рівномірний рух тіла по колу. Лінійна швидкість рівномірного руху по колу, період та обертова частота. Місяць – природний супутник Землі. Обертальний рух тіла.

^

Коливальний рух. Види коливань. Амплітуда, період і частота коливань. Маятники.


Поширення коливань у пружних середовищах. По­перечні та поздовжні хвилі. Довжина хвилі. Зв'язок дов­жини хвилі зі швидкістю її поширення і періодом (час­тотою). Звук. Джерела і приймачі звуку. Характеристики звуку. Швидкість поширення звуку. Сприймання звуку людиною. Відбивання звуку. Інфра- та ультразвуки. Вплив звуків на живі організми.

Лабораторні роботи

  1. Вимірювання швидкості руху тіла.

  2. Вимірювання обертової частоти тіла.

  3. Дослідження коливань тіла, що підвішено на нитці.

  4. Вивчення характеристик звуку.

Демонстрації

  1. Метроном.

  2. Стробоскоп.

  3. Відносність руху.

  4. Прямолінійний і криволінійний рухи.

  5. Спідометр.

  6. Додавання переміщень.

  7. Вільні коливання вантажу на нитці та вантажу на пружині.

  8. Записування коливального руху.

  9. Залежність періоду коливання вантажу на нитці від її довжини.

  10. Поширення поперечних і поздовжніх хвиль.

  11. Тіла, що коливаються, як джерела звуку.

  12. Гучність звуку та висота тону.

Учень (учениця):

називає види механічного руху, коливань, маятників, хвиль; одиниці часу, шляху, швидкості, періоду, обертової частоти та частоти коливання, види, характеристики звуку;

наводить приклади проявів механічного руху в природі, відносності руху, обертального і коливального рухів у природі та техніці, джерел звуку, відбивання звуку;

розрізняє види механічного руху за формою траєкторії та зміною швидкості, поняття траєкторії і шляху, природні та штучні супутники Землі, затухаючі та незатухаючі коливання, вільні та вимушені коливання;

формулює означення механічного руху, cистеми відліку, матеріальної точки, траєкторії, шляху, швидкості, амплітуди, періоду та частоти коливань, довжини хвилі, записує формули пройденого шляху, швидкості рівномірного прямолінійного руху, середньої швидкості, періоду і частоти коливання (обертання), зв'язку лінійної швидкості рівномірного руху по колу з періодом (обертовою частотою), довжини хвилі;

може описати рух Місяця і штучних супутників навколо Землі, коливання математичного маятника та тіла на пружині;

класифікувати рухи за формою траєкторії і характером зміни параметрів руху, види коливань і хвиль; характеризувати різні види механічного руху за його параметрами, сприймання звуку людиною (гучність, висота тону), залежність швидкості поширення звуку від середовища, пояснити відмінність траєкторії і швидкості в різних системах відліку, утворення луни, аналізувати графіки руху тіл і визначати за ними його параметри;

здатний(а) спостерігати різні механічні рухи і за їх параметрами визначати їх різновид; вимірювати пройдений тілом шлях, швидкість руху, період і частоту коливань (обертання), користуватися метрономом, стробоскопом, камертоном, представляти результати вимірювання у вигляді таблиці і графіка;

може розв’язувати задачі, застосовуючи формули швидкості тіла, середньої швидкості, додавання швидкостей тіл, які рухаються уздовж однієї прямої, періоду і частоти коливання (обертання), лінійної швидкості рівномірного руху по колу, довжини хвилі; будувати та читати графіки залежності швидкості тіла від часу, пройденого шляху від часу для рівномірного прямолінійного руху.




40
^

Розділ 2. Взаємодія тіл


Взаємодія тіл. Результат взаємодії - деформація і зміна швидкості. Інерція. Маса як міра інертності тіла. Сила та одиниці сили. Графічне зображення сили. Додавання сил. Рівнодійна.

Момент сили. Умови рівноваги. Умови рівноваги важеля.

Деформація тіла. Сила пружності. Закон Гука. Вимірювання сил. Динамометри.

Земне тяжіння. Сила тяжіння. Поняття про центр тяжіння та центр мас. Вага тіла. Невагомість.

Тертя. Сила тертя. Коефіцієнт тертя ковзання.

Тиск і сила тиску. Одиниці тиску. Тиск рідин і газів. Манометри. Закон Паскаля. Сполучені посудини. Насоси.

Атмосферний тиск. Вимірювання атмосферного тиску. Дослід Торрічеллі. Барометри. Залежність тиску атмосфери від висоти.

Виштовхувальна сила. Закон Архімеда. Гідростатичне зважування. Умови плавання тіл. Судноплавство та повітроплавання.

Лабораторні роботи

  1. Конструювання динамометра

  2. Вимірювання ваги тіла за допомогою динамометра

  3. Вимірювання коефіцієнта тертя ковзання

  4. З’ясування умов рівноваги важеля

  5. Визначення центра тяжіння плоских пластин.

  6. З’ясування умов плавання тіл.

  7. Визначення густини тіла гідростатичним методом.

Демонстрації

    1. Досліди, що ілюструють явища інерції та взаємодії тіл.

    2. Деформація тіл.

    3. Додавання сил, напрямлених уздовж однієї прямої.

    4. Прояв та вимірювання сил тертя ковзання, ко­чення, спокою.

    5. Способи зменшення й збільшення сили тертя.

    6. Кулькові та роликові підшипники.

    7. Рівновага тіл під дією кількох сил.

    8. Момент сили. Правило моментів.

    9. Будова і дія важеля, блоків.

    10. Залежність тиску твердого тіла на опору від сили та площі опори.

    11. Передавання тиску рідинами і газами.

    12. Тиск рідини на дно і стінки посудини.

    13. Зміна тиску в рідині з глибиною.

    14. Сполучені посудини.

    15. Вимірювання атмосферного тиску барометром-анероїдом.

    16. Будова і дія манометра.

    17. Будова і дія гідравлічного преса.

    18. Будова і дія насосів.

    19. Дія архімедової сили в рідині та газі.

    20. Рівність архімедової сили вазі витісненої рідини.

    21. Плавання тіл.

Учень (учениця):

називає види сил, способи їх вимірювання, види сил тертя, одиниці маси, сили, ваги, тиску, моменту сили, причини виникнення атмосферного тиску, способи його вимірювання, умови плавання тіл;

наводить приклади взаємодії тіл, прояву інерції, різних видів сил, застосування простих механізмів, сполучених посудин;

формулює умови рівноваги тіл, закони Гука, Паскаля, Архімеда, означення інерції, маси, сили, ваги, моменту сили, плеча сили, тиску, сили тертя;

розрізняє поняття ваги і маси тіла, сили тяжіння і ваги, тиск і силу тиску;

дотримується правил додавання сил; записує формули моменту сили, сили пружності, сили тяжіння, ваги тіла, сили тертя ковзання, сили тиску, виштовхувальної сили;

може описати різні прояви механічної взаємодії, земне тяжіння, виникнення сили пружності при деформації тіла, дослід Торрічеллі, залежність атмосферного тиску від висоти; графічно зобразити силу, зазначаючи напрям, значення і точку прикладання, рівнодійну декількох сил;

класифікувати види сил за їхньою природою; характеризувати умову рівноваги важеля, механічні властивості твердих тіл, способи зменшення і збільшення сили тертя, залежність сили пружності від деформації, тиску рідини на дно і стінки посудини від висоти і густини;

пояснити причину невагомості, сили тертя, сили пружності, тиску в рідинах і газах, встановлення рівня рідин у сполучених посудинах, принцип дії водопроводу, шлюзів, гідравлічного пресу, барометра-анероїда, манометра, насосів;

обґрунтувати існування тиску в рідинах і газах на основі молекулярно-кінетичних уявлень;

здатний(а) спостерігати наслідки механічної взаємодії тіл; конструювати динамометр; вимірювати сили, вагу тіла, тиск, атмосферний тиск, застосовувати гідростатичний метод для визначення густини тіла; користуватися динамометром, манометром, барометром; визначати центр тяжіння плоских пластин

може розв’язувати задачі, застосовуючи формули сил тяжіння, тертя, тиску, пружності, гідростатичного тиску, моменту сил, умови рівноваги тіл, умови рівноваги рідини у сполучених посудинах, плавання тіл, закони Гука, Паскаля, Архімеда; будувати та читати графік залежності сили пружності від видовження.




20

Розділ 3. Робота і енергія

Механічна робота. Одиниці роботи. Потужність та її одиниці.

Кінетична і потенціальна енергія. Потенціальна енергія піднятого над поверхнею Землі тіла. Потенціальна енергія пружно деформованого тіла. Повна механічна енергія. Перетворення одного виду механічної енергії в інший. Закон збереження механічної енергії. Закон збереження механічної енергії в коливальних процесах.

Прості механізми (важіль, блоки, похила площина). Коефіцієнт корисної дії (ККД) механізмів. “Золоте правило” механіки.

Лабораторні роботи

  1. Визначення ККД простих механізмів (похилої площини)


Демонстрації

  1. Визначення роботи під час переміщення тіла.

  2. Рівність роботи під час використання простих ме­ханізмів.

  3. Потенціальна енергія піднятого над Землею тіла і деформованої пружини.

  4. Перехід одного виду механічної енергії в інший.

  5. Виконання роботи за рахунок кінетичної енергії тіла.
  6. ^

    Зміна енергії тіла під час виконання роботи.


  7. Маятниковий годинник.




Учень (учениця):

називає види механічної енергії, одиниці роботи, потужності, енергії, прості механізми; наводить приклади використання машин і механізмів, перетворення одного виду механічної енергії в інший; формулює означення механічної роботи, потужності, енергії, закон збереження механічної енергії, "золоте правило" механіки; записує формули роботи, потужності, ККД механізму, кінетичної енергії, потенціальної енергії тіла, піднятого над поверхнею Землі та пружно деформованого тіла;

може описати перетворення кінетичної енергії в потенціальну і навпаки; характеризувати машини і механізми за їх потужністю; пояснити "золоте правило" механіки як окремий випадок закону збереження енергії;

здатний(а) спостерігати перетворення енергії в механічних процесах; вимірювати потужність і ККД механізмів; користуватися простими механізмами (важіль, блок, похила площина);

може розв'язувати задачі, застосовуючи формули роботи, потужності, кінетичної та потенціальної енергії, коефіцієнта корисної дії, закон збереження механічної енергії.






38

Теплові явища

Розділ 4. Кількість теплоти та теплообмін

Тепловий стан тіл. Температура тіла. Вимірювання температури. Внутрішня енергія та способи її зміни. Теплообмін. Види теплообміну. Кількість теплоти. Теплоємність. Питома теплоємність речовини. Тепловий баланс.

Теплота згоряння палива. ККД нагрівника.

Тверді тіла та їх властивості. Плавлення і кристалізація твердих тіл. Температура плавлення. Питома теплота плавлення.

Випаровування і конденсація рідин. Кипіння. Температура кипіння. Питома теплота пароутворення. Вода в різних агрегатних станах. Особливості теплового розширення води. Теплові явища в атмосфері. Роль води у тепловому балансі Землі.

Пояснення змін агрегатного стану речовини на основі атомно-молекулярного вчення.

Лабораторні роботи

  1. Вимірювання температури за допомогою різних термометрів.

  2. Вивчення теплового балансу при змішуванні води різної температури.

  3. Визначення питомої теплоємності речовини.


Демонстрації

  1. Сталість температури кипіння рідини.

  2. Спостереження за процесами плавлення і тверд­нення кристалічного тіла.

  3. Випаровування різних рідин.

  4. Охолодження рідини під час випаровування.

  5. Утворення туману внаслідок охолодження повітря.

  6. Розширення води під час тверднення.

Учень (учениця):

називає способи вимірювання температури, види теплообміну, одиниці температури, кількості теплоти;

наводить приклади теплових явищ в природі, теплової рівноваги, теплообміну, застосування теплообміну в житті людини;

розрізняє види теплообміну (теплопровідність, конвекція, теплове випромінювання), види пароутворення;

формулює означення внутрішньої енергії, кількості теплоти, теплоємності, питомої теплоємності, питомої теплоти згоряння палива, питомої теплоти плавлення, питомої теплоти пароутворення, ознаки теплового рівноваги;

записує формули кількості теплоти, що поглинається речовиною в ході нагрівання або виділяється під час охолодження, теплоти згоряння палива, ККД нагрівника, теплоти плавлення, теплоти пароутворення, рівняння теплового балансу;

може описати плавлення і кристалізацію твердих тіл, випаровування і конденсацію рідин, кипіння, особливості теплового розширення води;

класифікувати види теплообміну; характеризувати напрям плину теплових процесів у природному середовищі, умови переходу речовини з одного агрегатного стану в інший, ролі води у тепловому балансі Землі; аналізувати графіки теплових процесів; пояснити перебіг теплових процесів під час теплообміну, тепловий баланс як наслідок закону збереження енергії в теплових процесах; обґрунтувати зміни агрегатного стану речовини на основі атомно-молекулярного вчення про будову речовини;

здатний(а) спостерігати за перебігом різних теплових процесів; вимірювати температуру, питому теплоємність речовини; користуватися термометром, калориметром;

дотримується правил безпеки під час роботи з термометрами, пальниками;

може розв'язувати задачі, застосовуючи формули кількості теплоти, що поглинається речовиною в ході нагрівання або виділяється під час охолодження, теплоти згоряння палива, ККД нагрівника, теплоти плавлення і кристалізації, теплоти пароутворення і конденсації, рівняння теплового балансу.





12

Розділ 5. Машини і механізми

Види машин і механізмів. Прості знаряддя праці. Перетворення енергії в механічних і теплових процесах. Принцип дії теплових машин. Теплові двигуни та шляхи підвищення їх ККД. Парова турбіна. Двигуни внутрішнього згоряння.

Використання відновних джерел енергії: води та вітру, біопалива. Екологічні проблеми використання теплових машин.

Енергія в житті людини. Теплоенергетика. Способи збереження енергетичних ресурсів. Енергозберігаючі технології. Використання енергії людиною та охорона природи.

Лабораторна робота

  1. Визначення ККД нагрівника.

Демонстрації:

  1. Види машини і механізми

  2. Будова та дія чотиритактного двигуна внутрішнього згоряння (на моделі).

  3. Будова та дія парової турбіни.




Учень (учениця):

називає прості знаряддя праці, види машин і механізмів;

наводить приклади використання різних видів енергії, теплових двигунів, застосування теплотехніки в житті людини;

розрізняє типи теплових двигунів;

формулює ознаки машин і механізмів;

може описати принцип дії теплових машин, парової турбіни, двигунів внутрішнього згоряння;

характеризувати шляхи підвищення ККД машин, вплив теплотехніки на оточуюче середовище;

пояснити перетворення енергії в теплових та механічних процесах;

обґрунтувати шляхи підвищення потужності машин і механізмів;

здатний(а) спостерігати за перебігом різних теплових процесів; вимірювати ККД пальника;

дотримується правил безпеки під час роботи з нагрівниками;

може розв'язувати задачі, застосовуючи формули ККД механізмів та нагрівника, закон збереження енергії в механічних і теплових процесах.




2

Екскурсії

Темами екскурсій можуть бути:

  1. Спостереження механічного руху і взаємодії в природі та на виробництві.

2. Теплоенергетичні установки та енергогенеруючі компанії.







8

Резерв