asyan.org
добавить свой файл
1


Перша психологічна допомога дітям

  • Дводенна навчальна програма (День 1)


Програма тренінгу: День 1

  • Секція 1: Привітання та знайомство

  • Секція 2: Що таке “ Перша психологічна допомога дітям ”?

  • Секція 3: Реакції дітей на кризу

  • Секція 4: Виявлення дітей, які потребують першої психологічної допомоги, та принципи надання такої допомоги

  • Секція 5: Перший контакт з дітьми, які зазнали лиха

  • Секція 6: Рольові ігри



Секція 7: Спілкування з дітьми

  • Секція 7: Спілкування з дітьми

  • Секція 8: Діти, які зазнали лиха

  • Секція 9: Батьки та піклувальники

  • Секція 10: Практичні вправи



Озброїти учасників навичками та

  • Озброїти учасників навичками та

  • знанням для надання дітям та

  • родинам адекватної першої

  • психологічної допомоги



Ми працюємо у більш ніж 120 кранах світу. Ми рятуємо життя дітей і відстоюємо їхні права. Ми допомагаємо дітям досягти свого потенціалу.

  • Ми працюємо у більш ніж 120 кранах світу. Ми рятуємо життя дітей і відстоюємо їхні права. Ми допомагаємо дітям досягти свого потенціалу.

  • Наше бачення – це світ, у якому виконується право кожної дитини на виживання, захист, розвиток та участь.

  • Наша місія – сприяти докорінним зрушенням у ставленні світу до дітей, забезпечуючи негайні та довготривалі позитивні зміни у їхньому житті.



Save the Children – Що ми робимо?

  • Ми – організація з подвійним мандатом: ми працюємо в галузі розвитку та надаємо допомогу в надзвичайних ситуаціях.

  • Пріоритетні стратегічні теми організації – це чотири Глобальні ініціативи: здоров’я та харчування, охорона дитинства, освіта та забезпечення дотримання прав дитини.

  • Напрямок “Охорона дитинства” охоплює надзвичайні ситуації, проблеми урбанізації тощо.



Охорона дитинства – одна з чотирьох глобальних ініціатив Save the Children.

  • Охорона дитинства – одна з чотирьох глобальних ініціатив Save the Children.

  • Посилення права дітей на захист від поганого поводження, нехтування, експлуатації та насильства.

  • Перша психологічна допомога – це один з методів захисту дітей в рамках ініціативи “Охорона дитинства”.



Впроваджує політику безпеки дитини: правила захисту дітей;

  • Впроваджує політику безпеки дитини: правила захисту дітей;

  • Реалізує безпечні програми та проекти;

  • Працює у напрямку зменшення ризику шкоди;

  • Запроваджує Кодекс поведінки для співробітників;

  • Протидіє порушенням;

  • Не заподіює шкоди.



Надайте власний опис

  • Надайте власний опис



  • Секція 2:

  • Що таке “ Перша психологічна допомога (ППД) дітям ”?



Psychological first aid: Guide for field workers(“Перша психологічна допомога. Посібник для практикуючих спеціалістів”)

  • Psychological first aid: Guide for field workers(“Перша психологічна допомога. Посібник для практикуючих спеціалістів”)

  • IASC Guidelines on Mental Health and Psychosocial Support in Emergency Settings (Керівні принципи IASC щодо підтримки психічного здоров’я та забезпечення психосоціальної підтримки в умовах надзвичайних ситуацій)

  • The Minimum Standards for Child Protection in Humanitarian Action Handbook(“Мінімальні стандарти захисту дітей в гуманітарних акціях”)

  • The Sphere Handbook: Humanitarian Charter and Minimum Standards in Humanitarian Response(Проект “Сфера”: Гуманітарна хартія та мінімальні стандарти гуманітарної відповіді)



“Низка гуманних, підтримуючих дій і заходів для підтримки іншої людини, яка страждає і яка може потребувати допомоги”

  • “Низка гуманних, підтримуючих дій і заходів для підтримки іншої людини, яка страждає і яка може потребувати допомоги”

  • Визначення сформульоване у спільному виданні ВООЗ, “War Trauma Foundation” та “World Vision International” (2011) на основі публікацій проекту “Сфера” (2011) та Керівні принципи IASC щодо підтримки психічного здоров’я та забезпечення психосоціальної підтримки в умовах надзвичайних ситуацій (2007).



  • Надання ненав’язливого, делікатного практичного догляду і підтримки;

  • Проведення оцінки потреб та переживань;

  • Надання допомоги щодо задоволення базових потреб людини (їжа, вода, тощо);

  • Утішання та заспокоєння;

  • Надання допомоги щодо пошуку та користування інформацією, послугами та засобами підтримки;

  • Забезпечення захисту від можливих подальших незгод і шкоди



Діяльністю виключно фахових спеціалістів;

  • Діяльністю виключно фахових спеціалістів;

  • Професійною консультацією;

  • Клінічним чи психіатричним втручанням (хоча може виступати елементом якісного клінічного догляду);

  • Психологічним дебрифінгом;

  • Проханням до постраждалого проаналізувати події, що трапилися, або встановити хронологію подій;

  • Примушуванням людей поділитися своєю історією;

  • З’ясуванням почуттів людей або виявленням деталей того, що трапилося.



В умовах надзвичайних ситуацій або відразу після кризової події...

  • В умовах надзвичайних ситуацій або відразу після кризової події...

  • ...як елемент нарощування потенціалу готовності до катастроф на територіях з високою вірогідністю виникнення надзвичайних ситуацій;

  • ...під час чи після кризи, що негативно вплинула на невелику групу дітей;

  • ...у якості невідкладного втручання у ситуації дітей, які стали жертвами сексуального або фізичного насильства.



В умовах кризи діти:

  • В умовах кризи діти:

  • реагують та думають не так, як дорослі;

  • мають особливі потреби, зумовлені віком;

  • є особливо уразливими до шкідливого впливу через свою фізичну статуру та соціально-емоційну прив’язаність до дорослих піклувальників.



Далеко не усі діти потребують першої психологічної допомоги. Як і дорослі, деякі діти дуже легко долають і переживають неприємний досвід.

  • Далеко не усі діти потребують першої психологічної допомоги. Як і дорослі, деякі діти дуже легко долають і переживають неприємний досвід.

  • Згодом ми розглянемо, як саме діти реагують на стресові події і як виявляти дітей, які дійсно можуть потребувати першої психологічної допомоги.



Спеціалісти та персонал Save the Children;

  • Спеціалісти та персонал Save the Children;

  • Співробітники організацій-партнерів Save the Children, які безпосередньо працюють з дітьми, а саме вчителі, освітяни, соціальні працівники тощо;

  • Будь-хто, хто надає підтримку і допомогу дітям у кризових ситуаціях.



  • Секція 3:

  • Реакції дітей на кризу



Страх того, що кризова подія чи явище повториться;

  • Страх того, що кризова подія чи явище повториться;

  • Переживання про те, що вони самі або їхні близькі постраждають або зникнуть;

  • Негативні реакції на образи руйнування домівки чи громади;

  • Негативні реакції на розлучення з батьками, братами чи сестрами;

  • Глибока тривога та хвилювання;

  • Плач.



Діти у віці від 0 до 3 років

  • Діти у віці від 0 до 3 років

  • Дитина не говорить чи майже не говорить;

  • Комунікація здійснюється за допомогою мови тіла;

  • Практично повне чи повне нерозуміння ситуації або події;

  • Фізичний контакт = комфорт

  • Найбільша загроза для немовляти – бути покинутим

  • ЧОМУ?



Діти у віці від 0 до 3 років

  • Діти у віці від 0 до 3 років

  • Дворічна Оленка потрапила в автомобільну аварію. Вона та її тато зазнали травм. Решта пасажирів залишилися неушкодженими, але були глибоко шоковані.

  • Через кілька тижнів після аварії дівчинка відмовилася сідати в машину. Перебуваючи у транспорті вона демонструвала ознаки збудження та знервованості.



Діти у віці від 0 до 3 років

  • Діти у віці від 0 до 3 років

  • Надмірне чіпляння за батьків;

  • Поведінка “як у маленьких” (поведінка, характерна для більш раннього віку);

  • Зміна режимів сну та харчування;

  • Плач та дратівливість;

  • Страх того, що раніше не лякало.



Діти у віці від 0 до 3 років

  • Діти у віці від 0 до 3 років

  • Гіперактивність та брак концентрації;

  • Зміни в ігровій діяльності:

    • Зменшення або відсутність інтересу до ігор, скорочення тривалості ігрової діяльності, або повторення однієї гри;
    • Агресивні і навіть жорстокі ігри;
  • Зростання опору та вимогливості в поведінці;

  • Висока чутливість та емоційність щодо реакцій інших людей.



Діти у віці від 4 до 6 років

  • Діти у віці від 4 до 6 років

  • Дитина володіє мовою, однак розуміння світу залишається вузьким. Усе зосереджується навколо особистого досвіду;

  • Дитина не розуміє наслідків надзвичайних ситуацій;

  • Дитина залишається повністю залежною від реакцій батьків;

  • Дитину турбує питання смерті, але вона не до кінця розуміє, що померлі не повернуться.

  • “Магічне” мислення.



Діти у віці від 4 до 6 років

  • Діти у віці від 4 до 6 років

  • В результаті землетрусу батько шестирічної Олі пережив стан важкого шоку. Лагідний та веселий, тато перетворився на сердитого незнайомця з непередбачуваною поведінкою, який міг побити Олю навіть за дрібні помилки.

  • У свою чергу Оля, у минулому щаслива та допитлива дівчинка, стала дуже тихою і плаксивою, і не відходила від матері ні на мить.

  • Одного вечора перед сном Оля сказала мамі: “Я би хотіла, щоб той тато знову став моїм справжнім татусем ”.



Діти у віці від 4 до 6 років

  • Діти у віці від 4 до 6 років

  • Надмірне чіпляння за батьків чи інших дорослих;

  • Поведінка “як у маленьких” (наприклад, смоктання великого пальця);

  • Мовчанка;

  • Відсутність активності чи гіперактивність;

  • Відмова від ігор або повторення лише однієї гри;

  • Страх і переживання про те, що щось погане трапиться знову.



Діти у віці від 4 до 6 років

  • Діти у віці від 4 до 6 років

  • Порушення сну, включаючи часті кошмари;

  • Зміна режиму харчування;

  • Збентеження;

  • Втрата здатності належним чином зосереджуватися;

  • Виконання ролей дорослих;

  • Дратівливість.



Діти у віці від 7 до 12 років

  • Діти у віці від 7 до 12 років

  • Дитина думає конкретними категоріями, але уже проявляється абстрактне і логічне мислення;

  • Дитина краще розуміє природу та взаємозв’язок речей, зокрема, бачить причино-наслідкові зв’язки, ризики і чинники уразливості;

  • Дитина цікавиться фактами;

  • Дитина усвідомлює, що смерть – це назавжди.



Діти у віці від 7 до 12 років

  • Діти у віці від 7 до 12 років

  • Дитина розуміє втрату;

  • Дитині важко змиритися зі змінами, що відбуваються;

  • Дитина чітко розділяє оточуючий світ на протилежності – добро і зло, правильне і неправильне, винагорода – покарання тощо;

  • Прояви “магічного” мислення.



Діти у віці від 7 до 12 років

  • Діти у віці від 7 до 12 років

  • Коли Наталці було дев’ять, її батьки розлучилися та роз’їхалися працювати у різні частини країни, залишивши дівчинку на виховання тітці.

  • Наталка стверджує: “ Якби я була хорошою дівчинкою, мої татко з мамою ніколи б не розлучилися. Мені потрібно краще навчатися в школі, аби вони пишалися мною і знову були разом ”.



Діти у віці від 7 до 12 років

  • Діти у віці від 7 до 12 років

  • Зміна рівнів фізичної активності;

  • Збентеженість у почуттях та поведінці;

  • Відстороненість, уникання соціальних контактів;

  • Постійне повторення розмов про подію;

  • Неготовність чи небажання відвідувати школу;

  • Відчуття та демонстрація страху.



Діти у віці від 7 до 12 років

  • Діти у віці від 7 до 12 років

  • Негативний вплив на пам’ять, концентрацію та увагу;

  • Розлади сну та апетиту;

  • Агресія, дратівливість та невгамовність;

  • Проблеми соматичного характеру (фізичні симптоми, пов’язані з емоційним стресом);

  • Занепокоєння долею інших постраждалих;

  • Самозвинувачення та відчуття провини.



Перехід від дитинства до дорослого життя

  • Перехід від дитинства до дорослого життя

  • Пошук власної ідентичності;

  • Підвищення ролі однолітків, хоча прив’язаність до сім’ї зберігається;

  • Розуміння поглядів та перспектив інших людей;

  • Розуміння наслідків для себе та інших;

  • Зростання почуття власної відповідальності, змішаного з провиною та соромом.



Підлітки

  • Підлітки

  • Коли Ренату було 13, на його поселення напали повстанці. Батьки хлопчика загинули, однак йому та двом його сестрам вдалося сховатися. Вони втекли з села, а потім їх знайшли солдати урядових військ та привезли до табору.

  • Ренату пропонували долучатися до ігор та забав разом з іншими дітьми, однак він весь час відмовлявся: “Як я можу грати у футбол, коли я тепер – голова сім’ї?”



Підлітки

  • Підлітки

  • Глибоке відчуття горя;

  • Відчуття сорому чи провини за те, що не вдалося чи не було можливості допомогти постраждалим;

  • Надмірне переживання про інших постраждалих;

  • Замикання у собі чи жалість до себе;

  • Зміни у міжособистісних стосунках.



Підлітки

  • Підлітки

  • Зростання проявів ризикованої чи самодеструктивної поведінки, замкнутість та уникнення контактів, агресія;

  • Докорінні зміни у поглядах на оточуючий світ;

  • Відчуття безпорадності та безнадії щодо сьогодення та майбутнього;

  • Непокора батькам та органам влади;

  • Активніша соціалізація з однолітками.



Віку та стадії розвитку;

  • Віку та стадії розвитку;

  • Реакції інших людей, насамперед батьків та піклувальників;

  • Пережитого досвіду;

  • Попереднього життєвого досвіду, наприклад, поганого поводження, домашнього насильства та нехтування.





Втрата одного чи кількох родичів або друзів;

  • Втрата одного чи кількох родичів або друзів;

  • Образи серйозно поранених, покалічених та загиблих;

  • Зникнення безвісти родичів після закінчення події (у тому числі тих, які вважаються загиблими, навіть якщо їхніх тіл не було знайдено);

  • Травми, ушкодження чи хвороби внаслідок катастрофи чи іншої стресової події.



Неспроможність провести швидку евакуацію у ситуації, де виникає загроза життю;

  • Неспроможність провести швидку евакуацію у ситуації, де виникає загроза життю;

  • Перебування у пастці, запізніла евакуація;

  • Втрата домівки, школи, особистих речей;

  • Втрата домашнього улюбленця;

  • Попередній досвід втрат, стресових ситуацій та інших труднощів.



  • Секція 4:

  • Виявлення дітей, які потребують першої психологічної допомоги, та принципи надання такої допомоги



Були розлучені з батьками, родичами чи іншими піклувальниками;

  • Були розлучені з батьками, родичами чи іншими піклувальниками;

  • Стали свідками поранення чи загибелі близьких;

  • Самі зазнали фізичних ушкоджень;

  • Відчувають загрозу;

  • Тривожаться та переживають через горе та тривогу батьків / піклувальників;

  • Відчувають провину через те, що вони вижили, а інші – загинули.



Демонструють фізичні симптоми наявності певних проблем, а саме тремтіння, головний біль, втрата апетиту, больові відчуття тощо;

  • Демонструють фізичні симптоми наявності певних проблем, а саме тремтіння, головний біль, втрата апетиту, больові відчуття тощо;

  • Багато і часто плачуть;

  • Піддаються істерикам та паніці;

  • Поводяться агресивно та намагаються скривдити інших (б’ються, кусаються тощо);

  • Постійно линуть або чіпляються до піклувальника.



Виглядають спантеличеними, розгубленими чи дезорієнтованими;

  • Виглядають спантеличеними, розгубленими чи дезорієнтованими;

  • Виглядають відстороненими чи поводяться надзвичайно тихо – майже нерухомо;

  • Ховаються чи соромляться інших;

  • Не реагують на інших людей, взагалі перестають говорити;

  • Є дуже наляканими.





  • ?

  • Які явні ознаки стресу демонструють батьки та піклувальники





Слідкуй

  • Слідкуй

  • Слухай

  • З’єднуй

  • Адаптовано з посібника ВООЗ Psychological first aid: Guide for field workers(“Перша психологічна допомога. Посібник для практикуючих спеціалістів”)









Вони возз’єднаються зі своїми батьками чи піклувальниками;

  • Вони возз’єднаються зі своїми батьками чи піклувальниками;

  • Їхні базові потреби будуть задоволені;

  • Вони відчуватимуть себе у затишку та безпеці;

  • Вони отримуватимуть підтримку, у тому числі – першу психологічну допомогу.



Діти, які залишаються у стані глибокого стресу;

  • Діти, які залишаються у стані глибокого стресу;

  • Діти, у яких продовжують спостерігатися серйозні зміни особистості та поведінки;

  • Діти, які не можуть нормально функціонувати у повсякденному житті;

  • Діти, які відчувають загрозу;

  • Діти, які ризикують заподіяти шкоду собі та іншим

  • Якщо дитина залишається у стані глибокого чи гострого стресу, намагайтеся не залишати її на самоті. Будьте поряд з нею до тих пір, поки стресові реакції не зникнуть, або поки вам не прийдуть на допомогу інші спеціалісти



  • Які варіанти допомоги та підтримки доступні у Вашій місцевості?



Секція 5:

  • Секція 5:

  • Перший контакт з дітьми, які зазнали лиха / потрапили у біду







Сядьте поряд чи навколішки з тим, щоб бути з дитиною на одному рівні;

  • Сядьте поряд чи навколішки з тим, щоб бути з дитиною на одному рівні;

  • Якщо це дозволено культурними нормами, під час розмови з дитиною делікатно торкайтеся до її руки чи плеча.



Намагайтеся зібрати інформацію про подію, що сталася;

  • Намагайтеся зібрати інформацію про подію, що сталася;

  • Будьте делікатними, не випитуйте;

  • Говоріть повільно та спокійно;

  • Уважно слухайте та зберігайте зосередженість;

  • Демонструйте повагу та співчуття;

  • Ставтеся до родини з довірою.



Перед початком тривалої розмови з дитиною обов’язково запитайте дозволу у його / її батьків чи піклувальників

  • Перед початком тривалої розмови з дитиною обов’язково запитайте дозволу у його / її батьків чи піклувальників

  • Коли це правило не застосовується?



Будьте терплячими;

  • Будьте терплячими;

  • Приймайте та підтримуйте усі емоції;

  • Виражайте, демонструйте надію.



Виявляйте найбільш нагальні потреби і намагайтеся їх задовольнити;

  • Виявляйте найбільш нагальні потреби і намагайтеся їх задовольнити;

  • Надавайте максимально точну інформацію;

  • Допоможіть налагодити зв’язки з постачальниками послуг.



Запрошуйте тих, кому ви довіряєте;

  • Запрошуйте тих, кому ви довіряєте;

  • Поясніть, як саме має відбуватися спілкування;

  • Переконайтеся, що перекладач чітко розуміє свою роль;

  • Не критикуйте, але перевіряйте і уточнюйте;

  • Пам’ятайте про гендерні особливості та специфіку.





  • Дводенна навчальна програма

  • (День 2)



Секція 7:

  • Секція 7:

  • Спілкування з дітьми



  • Секція 7: Спілкування з дітьми

  • Секція 8: Діти, які зазнали лиха

  • Секція 9: Батьки та піклувальники

  • Секція 10: Практичні вправи



Допоможіть дітям заспокоїтися;

  • Допоможіть дітям заспокоїтися;

  • Говоріть м’яко та спокійно;

  • Сядьте поряд або навколішки, щоб перебувати з дитиною на одному рівні;

  • Якщо це доцільно – підтримуйте зоровий контакт;

  • Зверніть увагу на деталі середовища, що не викликають стресу;

  • Дихайте рівно та спокійно.



Зберігайте терпіння. Налагодження довіри потребує певного часу та зусиль.

  • Зберігайте терпіння. Налагодження довіри потребує певного часу та зусиль.

  • Застосовуйте практику активного слухання:

  • Звертайте увагу;

  • Демонструйте свій інтерес;

  • Заохочуйте дитину до розмови;

  • Відповідайте без осуду і критики.



Дозволяє перевірити стан дитини;

  • Дозволяє перевірити стан дитини;

  • Сприяє взаєморозумінню;

  • Знижує рівень стресу та напруги;

  • Заохочує та сприяє пошуку рішення проблем;

  • Посилює відчуття безпеки та надії.



Уважна зосередженість

  • Уважна зосередженість

  • Парафразування

  • Заохочення

  • Ставлення запитань та уточнення

  • Підбиття підсумків



Не говоріть, просто слухайте;

  • Не говоріть, просто слухайте;

  • Не допускайте відволікань;

  • Не перебивайте;

  • Стежте за власною мовою тіла;

  • Виявляйте та контролюйте будь-які внутрішні перешкоди чи емоційні стимули, що можуть завадити слуханню.



Повторюйте ключові слова та поняття;

  • Повторюйте ключові слова та поняття;

  • Повторіть те, що було сказано;

  • Описуйте, а не інтерпретуйте;

  • Пам’ятайте про невербальні суперечності.



“Випромінюйте” тепло та позитивні відчуття;

  • “Випромінюйте” тепло та позитивні відчуття;

  • Застосовуйте форми вербального та невербального заохочення.



Ставте відкриті запитання, наприклад: “ Де ти був, коли це трапилося?”;

  • Ставте відкриті запитання, наприклад: “ Де ти був, коли це трапилося?”;

  • Досліджуйте та обговорюйте теми, що відповідають перспективі, поглядам та досвіду дитини;

  • Не випитуйте і не скеровуйте відповіді.



  • Аналізуйте та підсумовуйте сказане дитиною у ході розмови;

  • Виявляйте та звертайте увагу на ключові моменти і проблеми у розповіді дитини.



Не випитуйте;

  • Не випитуйте;

  • Будьте чутливими, делікатними та зосередженими;

  • У центрі уваги має залишатися дитина;

  • Приймайте та підтримуйте різноманітні емоції;

  • Використовуйте тріангуляцію.



Сприяйте налагодженню зв’язку між дітьми та їхніми сім’ями;

  • Сприяйте налагодженню зв’язку між дітьми та їхніми сім’ями;

  • Надавайте максимально точну інформацію;

  • Сприяйте доступу дітей та родин та послуг та соціальної допомоги.

  • Save the Children (2004), So you want to involve children in research? (“Бажаєте залучити дітей у дослідження?”)