asyan.org
добавить свой файл
1

Цивільний кодекс України № 435-IV вiд 16.01.2003


ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Розділ II

ОСОБИ
Підрозділ 1

ФІЗИЧНА ОСОБА
Глава 4

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ФІЗИЧНУ ОСОБУ
Стаття 24. Поняття фізичної особи
1. Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною

особою.
Стаття 25. Цивільна правоздатність фізичної особи
1. Здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну

правоздатність) мають усі фізичні особи.
2. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її

народження.
У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси

зачатої, але ще не народженої дитини.
3. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі

цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням

фізичною особою відповідного віку.
4. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у

момент її смерті.
Стаття 26. Обсяг цивільної правоздатності фізичної особи
1. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні

права та обов'язки.
2. Фізична особа має усі особисті немайнові права,

встановлені Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та цим Кодексом.
3. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що

встановлені цим Кодексом, іншим законом.
4. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не

встановлені Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цим Кодексом,

іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам

суспільства.
5. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних

відносин.
Стаття 27. Запобігання обмеженню можливості фізичної особи

мати цивільні права та обов'язки
1. Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не

заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.
2. Правовий акт Президента України, органу державної влади,

органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого

самоврядування, їхніх посадових і службових осіб не може

обмежувати можливість фізичної особи мати не заборонені законом

цивільні права та обов'язки, крім випадків, коли таке обмеження

передбачено Конституцією України ( 254к/96-ВР ).
Стаття 28. Ім'я фізичної особи
1. Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під

своїм ім'ям.
Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається

із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає

із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
2. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа

відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане

ім'я) або діяти без зазначення імені.
3. Ім'я фізичній особі надається відповідно до закону.
Стаття 29. Місце проживання фізичної особи
1. Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок,

квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому

(гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в

якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно

обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які

встановлюються законом.
3. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до

чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів)

або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або

місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я

тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не

встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами,

опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від

десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та

піклування або судом.
4. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти

років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з

них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального

закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
5. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її

опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує

щодо неї функції опікуна.
6. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Стаття 30. Цивільна дієздатність фізичної особи
1. Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює

значення своїх дій та може керувати ними.
Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми

діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх

здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе

цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести

відповідальність у разі їх невиконання.
2. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється

цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в

порядку, встановлених законом.
Стаття 31. Часткова цивільна дієздатність фізичної особи,

яка не досягла чотирнадцяти років
1. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років

(малолітня особа), має право:
1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини.
Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє

побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи

соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку

вартість;
2) здійснювати особисті немайнові права на результати

інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
2. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею

шкоду.
Стаття 32. Неповна цивільна дієздатність фізичної особи у

віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років
1. Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу,

фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років

(неповнолітня особа) має право:
1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або

іншими доходами;
2) самостійно здійснювати права на результати

інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;
3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не

заборонено законом або установчими документами юридичної особи;
4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку)

та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими

коштами на рахунку).
2. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків

(усиновлювачів) або піклувальників.
На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних

засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально

посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника.
3. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами,

що внесені іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за

згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника.
4. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути

одержана від будь-кого з батьків (усиновлювачів). У разі

заперечення того з батьків (усиновлювачів), з яким проживає

неповнолітня особа, правочин може бути здійснений з дозволу органу

опіки та піклування.
5. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків

(усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може

обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися

своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її

цього права.
Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього

права, якщо відпали обставини, які були підставою для його

прийняття.
6. Порядок обмеження цивільної дієздатності неповнолітньої

особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України

( 1501-06, 1502-06, 1503-06, 1504-06 ).
Стаття 33. Цивільна відповідальність неповнолітньої особи
1. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за

порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до

закону.
2. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за

порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів),

піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для

відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки

(усиновлювачі) або піклувальник.
3. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану

нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.
Стаття 34. Повна цивільна дієздатність
1. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла

вісімнадцяти років (повноліття).
2. У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла

повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту

реєстрації шлюбу.
У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою

повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.
У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з

протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна

цивільна дієздатність зберігається.
Стаття 35. Надання повної цивільної дієздатності
1. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній

особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим

договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або

батьком дитини.
2. Надання повної цивільної дієздатності провадиться за

рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої

особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або

піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна

дієздатність може бути надана за рішенням суду.
3. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній

особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися

підприємницькою діяльністю.
За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів),

піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути

зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває

повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як

підприємця.
4. Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі,

поширюється на усі цивільні права та обов'язки.
5. У разі припинення трудового договору, припинення фізичною

особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна

дієздатність зберігається.