asyan.org
добавить свой файл
1

Отримання системи квазілінійних рівнянь, які описують
взаємодію пучка протонів з іонно-звуковими хвилями


Лелеко Ю.Я. (керівник – доктор ф.-м. наук, Мельник В.М.)
Останні результати досліджень Сонця в високоенергічних гамма-променях (Е >> 30 МеВ), отримані орбітальними телескопами, дозволяють сподіватися на більш глибоке розуміння процесів, що відбуваються в сонячних пучках. Ключ до розгадки - у вивченні властивостей пучків прискорених частинок, що утворюються під час спалаху при слабких циклотронних частотах у порівнянні з частотами пучка. Сонячні пучки представляють найбільш потужній прояв нестаціонарних процесів, що протікають в атмосфері Сонця. Енергія, що виділяється під час сонячних спалахів, складає ~ ÷ ерг, при тривалості спалаху  ÷  с і вони є найбільш близьким до нас джерелом космічних променів-потоків прискорених у спалаху електронів, протонів і більш важких ядер: сонячних космічних променів. Рівень радіовипромінювання незбуреного Сонця і підвищеного радіовипромінювання, пов'язаного з плямами, ніколи не залишається постійним протягом скільки-небудь значного проміжку часу. На тлі цього випромінювання виникають численні сплески, які відрізняються різними «часом життя», інтенсивністю та частотним спектром. У кожний окремий момент сплеск займає обмежений і, як правило, досить вузький частотний інтервал. За характером зміни частотного спектра в часі все спорадичні сплески можна розділити на три класи. Сплески I типу не виявляють значних змін в частотному спектрі протягом усього часу свого існування. До II типу відносяться ті сплески, максимум спектральної інтенсивності яких переміщується по частоті з близкою швидкістю. Частотний спектр сплесків III типу також має систематичний дрейф за частотою, але швидкість дрейфу значно вище-порядку 20. До I типу сплесків відносяться головним чином численні викиди, що часто супроводжують появу підвищеного радіовипромінювання; більшість інших сплесків відноситься до останніх двом типам. Інтенсивні сплески з великим часом життя належать до сплесків II типу. Про особливості потужних сплесків і їх зв'язку з хромосферними спалахами і геофізичними явищами (магнітними бурями, федаутамі і т. д.). Сплески III типу іноді спостерігаються під час спалахів, передуючи появі сплесків II типу. Сонце, на щастя для нас, дуже спокійна зірка. Потік сонячної енергії на орбіті Землі 1,4  називають сонячною константою - настільки він незмінний. Поширення електронного потоку через плазму широко обговорюється[1,2,4,6]. Інтерес до цієї проблеми стимулюють лабораторії (нагрівання плазми, енергійних транспортувань частинок) і астрономічні (діяльність індукованих пучків частинок в іоносфері Землі, в сонячній короні, магнітосфери пульсарів і т.д.) цілі. Фізичний інтерес також породжується тим, що протони збуджують іонно-звуковi хвилі в короні [3] і далі буде показана можливість їх описати за допомогою звичайних рівнянь квазілінійної теорії[5].
Список літератури:


  1. Мельник В.Н. Лапшин В.И. Контарь Э.П. // BEAM-PLASMA STRUCTURE – 951(1999)

  2. Рютов Д.Д. Сагдеев Р.З. // JETP – 58, №2, 739(1970)

  3. Веденова А.А. // Вопросы теории плазмы т3, 632(1963)

  4. Веденов А.А. Велихов Е.П. Сагдеев Р.З. // NFS 465(1962)

  5. Силин В.П. //Введение в кинетическую теорию газов, Москва 1971г.

  6. Леонтович М.А. Вопросы теории плазмы, т3, Москва 1963г.