asyan.org
добавить свой файл
1


Матеріали до загальнообласного

Дня інформування населення

27 березня 2007 року
Основні напрямки реформування житлово-комунального господарства Рівненської області
Житлово-комунальне господарство (ЖКГ) – це важлива соціальна галузь, яка забезпечує населення, підприємства та організації необхідними житлово-комунальними послугами, суттєво впливає на розвиток економіки країни.

За останні роки в житлово-комунальному господарстві України та, зокрема, Рівненської області накопичилося багато проблем, які потребують негайного вирішення. Якщо не вжити своєчасних заходів щодо їх вирішення можливе погіршення стану житлового фонду та основних фондів підприємств, збільшення витрат енергоносіїв, кількості аварійних випадків в інженерних системах, збільшення обсягів капітальних і поточних ремонтів, а також внаслідок цього – зростання собівартості послуг, подальший спад прибутковості підприємств, зниження якості житлово-комунального обслуговування населення, збільшення видатків з місцевих бюджетів.

Останнім часом збільшилася кількість звернень громадян щодо якості надання житлово-комунальних послуг підприємствами галузі. Зокрема, населення скаржиться на неналежне утримання будинків та прибудинкових територій, несвоєчасне вивезення сміття та побутових відходів, відсутність водопостачання та теплопостачання внаслідок проривів мереж, відсутність гарячого водопостачання в період припинення опалювального сезону, поганий стан покриття вулично-дорожньої мережі, що призводить до поломок автотранспорту.

Несвоєчасна оплата за надані послуги, невиконання в повному обсязі ремонтних робіт, збільшення кількості звернень та скарг від населення свідчать про необхідність докорінного реформування галузі житлово-комунального господарства.
Так, у 2004 році Верховною Радою України було прийнято Закон України “Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки”. Метою створення Програми є здійснення державної політики з реформування житлово-комунального господарства, підвищення ефективності і надійності його функціонування.

Виконання положень Програми здійснюється у ІІ етапи. У ході реалізації І етапу – 2004-2006 рр. – розроблено першочергові нормативно-правові акти у сфері ЖКГ, які сприятимуть проведенню системних перетворень у галузі і визначають пріоритетні напрями її розвитку. ІІ етап – 2007-2010 рр. – передбачає здійснення заходів, направлених на повне відшкодування підприємствам економічно обґрунтованої вартості послуг, забезпечення населення житлово-комунальними послугами високого рівня і якості, відповідно до вимог національних стандартів.

Програма реформування галузі ЖКГ на період до 2010 року передбачає чотири основні напрями:

1) вдосконалення нормативно-правової бази;

2) вдосконалення системи управління в галузі з урахуванням ринкових відносин;

3) фінансова стабілізація галузі;

4) технічне переоснащення ЖКГ.
Реформування галузі на Рівненщині здійснюється відповідно до Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства Рівненської області на 2005 рік та на перспективу до 2010 року.

Програма розроблена для реалізації державної політики у сфері реформування житлово-комунального господарства та досягнення позитивних соціально-економічних результатів. У ній визначено завдання, пріоритетні напрями, етапи та можливі шляхи реалізації реформи.

^ Серед першочергових цілей Програми є:

- забезпечення населення житлово-комунальними послугами належного рівня та якості, відповідно до національних стандартів;

- формування нової системи управління житлово-комунальним господарством, нових інститутів управління житловим фондом, що базуються на системі договірних відносин;

- створення сприятливих умов для беззбиткової діяльності підприємств житлово-комунального господарства, накопичення інвестиційних ресурсів з метою їх технічного переоснащення та розвитку комунальної інфраструктури;

- зменшення технологічних витрат та втрат ресурсів, впровадження прогресивних технологій шляхом реалізації пілотних інвестиційно-інноваційних проектів;

- виведення з експлуатації аварійних жилих будинків та відновлення аварійних об’єктів комунального господарства;

- пріоритетний розвиток міського електротранспорту як екологічно чистого.
^ Виконання Програми передбачає:

  • досягнення взаємоузгодження регуляторних функцій центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, створення конкурентного середовища і формування ринку житлово-комунальних послуг, удосконалення тарифної політики;

  • забезпечення ефективної інвестиційної політики в галузі житлово-комунального господарства;

  • запровадження стимулів до економного і раціонального господарювання та використання ресурсів;

  • прозорість у прийнятті рішень щодо реформування житлово-комунального господарства, розвитку комунальних послуг та встановлення тарифів на них, залучення громадськості до проведення цих заходів;

  • доступність житлово-комунальних послуг для громадян з низьким рівнем доходів, адресний соціальний захист населення в оплаті послуг.


Основним проблемним питанням у житловому господарстві є неефективність існуючої системи обслуговування, де житлово-експлуатаційна організація одночасно виступає в ролі замовника та виконавця послуг з обслуговування і утримання житлових будинків. Така система не в змозі забезпечити вимоги мешканців щодо повноти та якості житлових послуг.

Альтернативним варіантом утримання і експлуатації житла, а також реалізації права громадян щодо їх участі у місцевому самоврядуванні, є формування об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, запровадження нових форм діяльності з розмежуванням управлінських і виробничих функцій, залучення до управління і обслуговування житлового фонду суб’єктів підприємницької діяльності як фізичних так і юридичних осіб.
Одними із головних проблем розвитку водопровідно-каналізаційного господарства області є:

  • незадовільний технічний стан та зношеність значної частини основних фондів систем питного водопостачання та водовідведення;

  • застосування застарілих технологій та обладнання в системах питного водопостачання та водовідведення міських населених пунктів області;

  • висока енергоємність обладнання, яке встановлене на об’єктах централізованого питного водопостачання та водовідведення;

  • обмеженість інвестицій та дефіцит фінансових ресурсів, необхідних для розвитку, утримання в належному технічному стані та експлуатації систем питного водопостачання та водовідведення;

  • необхідність участі спеціалістів у перегляді, вдосконаленні та розробці проектів нормативно-правових актів, державних санітарних норм і правил, стандартів та інших нормативних документів у водопровідно-каналізаційному господарстві.

Для вирішення проблем житлово-комунального господарства розроблені та діють регіональна Програма ліквідації наслідків підтоплення територій в містах і селищах Рівненської області та Програма „Питна вода Рівненської області” на 2006-2020 роки.
Підприємства комунальної теплоенергетики мають наступні проблеми:

  • неефективна система управління;

  • недосконале ціноутворення;

  • незадовільний стан основних фондів;

  • низька якість комунальних послуг;

  • неефективне використання енергетичних ресурсів.


З метою вирішення вищевказаних проблем місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування проводиться робота щодо:

  • приведення тарифів на відпуск теплової енергії у відповідність до фактичних затрат на виробництво, транспортування та відпуск її;

  • оновлення основних фондів підприємств комунальної теплоенергетики в міру можливостей місцевих бюджетів і фінансового стану цих підприємств;

  • покращення якості теплопостачання і гарячого водопостачання;

  • підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів за рахунок заміни старих котлів на більш ефективні, впровадження когенерації, використання попередньо ізольованих труб.

На даний час обсяг робіт, що проводиться з оновлення основних фондів із енергозабезпечення, недостатній. Ці обсяги, відповідно до програми реформування, необхідно збільшити, а роботи з приведення рівня тарифів до фактичних витрат – завершити. Невирішення цих питань призведе до погіршення технічного стану основних фондів, збільшення плинності кадрів, зниження якості послуг з теплопостачання і гарячого водопостачання. Це, в свою чергу, призведе до підвищення вартості послуг.

Серед основних завдань реформування є поглиблення демонополізації житлово-комунальної галузі, створення конкурентного середовища на ринку відповідних послуг.

Головною метою демонополізації житлово-комунальної галузі є зниження негативних наслідків монополізації економіки, які полягають у встановленні монопольно високих цін і тарифів, нав’язуванні умов договорів, невигідних замовникам.

Так, житлове господарство за існуючої структури управління та обслуговування житлового фонду є монополістом. Підгалузі житлово-комунального господарства – теплопостачання, водопостачання та водовідведення – є теж природними монополістами. Суттєвою особливістю є те, що споживач не має можливості відмовитись від послуг підприємств вказаних підгалузей. В ряді випадків монополістами є підприємства інших підгалузей комунального господарства.

Процес демонополізації, в першу чергу, стосується житлового господарства. Залучення населення до самоуправління та утримання житлових будинків дозволить самим мешканцям здійснювати контроль за станом технічного обслуговування та ремонтом житла, що значно підвищить якість наданих послуг.

Державний контроль та регулювання якості житлово-комунального обслуговування повинен здійснюватися органами місцевого самоврядування, які контролюють не тільки дотримання нормативів якості наданих послуг, але й наявність відповідних договорів.

Для підвищення якості та збільшення обсягу послуг до рівня, визначеного стандартами Євросоюзу, необхідно:

- розробити та впровадити новітні технології, обладнання та устаткування для технічного переоснащення підприємств житлово-комунального господарства та міського електротранспорту;

- забезпечити експлуатацію, проведення планово-попереджувальних ремонтів на підприємствах галузі відповідно до нормативних актів;

- всебічно вивчити стандарти і вимоги Євросоюзу в сфері комунальних послуг з наступним розробленням плану поліпшення надання послуг до рівня, що відповідає цим вимогам, за узгодженим графіком із запропонованим вступом України до Євросоюзу у 2010 році;

- розробити за результатами аналізу стандартів і вимог Євросоюзу попередні пропозиції щодо підвищення рівня надання послуг з урахуванням необхідності мінімізації собівартості послуг;

- врахувати інтереси споживачів при плануванні заходів, спрямованих на підвищення рівня послуг. Вивчити пропозиції споживачів на підставі даних обстежень і результатів обговорень на створених спеціальних комісіях.
Для відповідності нормативів реальним умовам необхідно погоджувати їх з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Це стосується:

- нормативного обсягу асигнувань на поточний ремонт для включення до складу квартирної плати (визначення його усередненого обсягу у кожному населеному пункті);

- рівня рентабельності на послуги з утримання житлових будинків та прибудинкових територій;

- зміни норм накопичення твердих побутових відходів для мешканців житлових будинків комунальної власності міст, селищ.
Для реалізації заходів із реформування житлово-комунальної галузі Рівненської області за попередніми розрахунками необхідні кошти в сумі 510 млн. грн. Значна частина витрат припадає на технічне переоснащення житлово-комунального господарства – 505,4 млн. грн., в тому числі на модернізацію житлового господарства, розвиток і реконструкцію централізованих систем водопостачання та водовідведення - 409,6 млн. грн., на модернізацію систем теплозабезпечення житлових будинків – 25,2 млн. грн., на розвиток міського електротранспорту та оновлення його рухомого складу – 9,7 млн. грн., на будівництво та модернізацію об’єктів у сфері благоустрою та інженерного захисту територій – 26,1 млн. грн.

Фінансування заходів з реформування житлово-комунального господарства області здійснюється за рахунок:

- коштів державного та місцевих бюджетів;

- коштів підприємств житлово-комунального господарства;

- благодійних внесків;

- коштів юридичних та фізичних осіб, що залучаються шляхом фінансового лізингу із залученням виробників обладнання або енергосервісних компаній, передачі об’єктів житлово-комунального господарства в управління, оренду, концесію;

- кредитів вітчизняних та зарубіжних комерційних банків.