asyan.org
добавить свой файл
1




ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Трансформація сучасного українського суспільства і в змістовному, і в структурному плані є важливою передумовою розв’язання завдань, що диктуються стратегією його оновлення, національного відродження та європейської інтеграції. Відбувається ускладнення соціального простору, його класової структури. Кордони соціальних розділень стають рухливішими, ускладнюється й саме поняття соціального класу. Актуальності набувають питання, пов'язані з вивченням особливостей процесу соціально-класової диференціації, оскільки саме цей процес лежить в основі структуризації тих соціальних сил, які своєю дією здатні впливати на суспільство, змінюючи його. Останнім часом відбувається поступове відхилення від укоріненості соціально-класових стосунків в економічній сфері і, як наслідок, відносне пониження значущості економічних чинників класоутворення. Сьогодні одним з першорядних чинників, що впливають на динаміку даного процесу, є освіта, статусна позиція і функціональні можливості якої зростають в суспільствах, що трансформуються.

Умови постмодернізму передбачають розмитість кордонів, нечіткість структур і відсутність систематичності, сприяють зростанню суперечливості ролі освіти в процесах структуризації сучасного українського суспільства. З одного боку, освіта дозволяє індивідові змінити свою класову позицію, відкриває перспективи соціальної мобільності. З іншого боку, зберігається вибірковість в здобуванні освіти, що закріплює і підсилює соціально-класову нерівність. Така суперечність веде до відповідних соціальних наслідків. Не дивлячись на те, що здобуття високого рівня освіти вважається необхідною умовою досягнення привілегійованих позицій в соціальному просторі, сам по собі факт того, що індивід є дипломованим фахівцем в тій або іншій сфері професійної діяльності, не визначає ані його соціально-класової позиції, ані соціального статусу, ані рівня матеріального забезпечення.

Зазначена суперечність є проблемою, що заслуговує на особливу увагу соціологів. Актуалізується необхідність вивчення ролі освіти як чинника соціально-класової диференціації на сучасному етапі розвитку українського соціуму.

Ступінь наукового опрацювання проблеми. Аналіз наукових праць і публікацій показав, що в цілому проблеми соціально-класової диференціації та стратифікації достатньо вивчені на сьогодняшній день. В зв'язку з цим необхідно відзначити роботи В. Бєлєнького, І. Бєлогруд, Є. Головахи, В. Заборовського,
Т. Заславської, В. Іноземцева, Н. Ковалісько, Н. Паніної, В. Паніотто, В. Пєтухова, А. Ручки, Р. Савчинського, В. Танчера та ін. Аналіз змін соціально-класової структури сучасного суспільства в умовах пострадянських трансформацій здійснено С. Бабенко, С. Бродською, Д. Евансом, О. Куценко, Д. Лейном,
С. Макєєвим, С. Оксамитною, О. Симончук, С. Уайтфілдом, О. Якубою та ін. Сучасні тенденції професійної структури та процесів формування особистості професіонала є предметом наукового інтересу В. Лапшиної, В. Подшивалкіної,
М. Саппи та ін.

М. Кон, В. Хмелько, В. Заборовський, К. Сломчинський, Б. Мах, Р. Гутієрес, К. Яницька, В. Паніотто, К. Хеймен акцентують увагу на особистості в умовах кардинальних змін соціальної структури. Соціально-ідентифікаційні процеси вивчаються Т. Воропай, О. Куценко, С. Макєєвим, О. Мусієздовим та ін. При цьому акцент робиться на особливостях формування групових та класових ідентичностей в умовах багатовимірності соціального простору.

У соціології освіти велика увага приділяється проблемам вдосконалення освітнього процесу в умовах сучасності. Цим проблемам присвячені праці
В. Астахової, В. Журавського, К. Міхайльової, Є. Подольської, А. Яковлєва та ін. Вивчаються життєві плани майбутніх фахівців, їх потреби і пріоритети (праці
В. Соболєва, І. Бєстужева-Лади, В. Шубкіна та ін.). Дослідження ринку праці, проблем працевлаштування молоді після закінчення ВНЗ здійснені Є. Головахою, Н. Комаровою, В. Оссовським, О. Яременко та ін. Багато зарубіжних і вітчизняних соціологів приділяють увагу опису соціологічного портрету сучасного студентства, серед них такі як В. Астахова, Л. Бойко, В. Большов, Т. Петрова,
О. Сидоренко, Л. Сокурянська, Л. Сохань та ін. При цьому наголошується на перехідному характері та інтелектуальному потенціалі даної соціальної групи як майбутньої основи класового утворення інтелигенції.

До вивчення освіти як соціальної системи та її функцій, спрямованих на підтримку цілісності соціуму, процесу його відтворення, звертаються
В. Журавський, С. Шаронова та ін. Глибокий аналіз системи соціальних зв'язків на рівні «соціальна структура-освіта-особистість» здійснено М. Руткевичем,
В. Добреньковим, В. Нечаєвим. Такі дослідники як Д. Константиновський,
В. Харчева, Ф. Шерега та ін. розглядають проблеми соціальної селекції в системі освіти, можливості трансмісії високого статусу та висхідної соціальної мобільності. Взаємозв'язок освіти з процесами соціально-класової диференціації вивчається С. Бродською, С. Макєєвим, І. Прибітковою, С. Оксамитною,
О. Симончук. Вивченню процесів відтворення соціальної структури, їх зв'язку з соціальною, трудовою, політичною активністю студентства присвячено роботи
Ф. Філіппова, М. Руткевича. Особливої актуальності останнім часом набувають питання, пов'язані з формуванням політичної свідомості і політичної культури молоді за допомогою інституту освіти (В. Журавський, В. Полторак, Т. Яцків та ін.).

Проте, не дивлячись на багатоаспектність досліджень, направлених на вивчення взаємозв'язку освіти і соціально-класової структури, окремі риси і тенденції цього взаємозв'язку вимагають узагальнення і теоретичного осмислення з позиції концептуального підходу. Виникає необхідність визначення методології і методики дослідження освіти як чинника соціально-класової диференціації, відповідних нестабільному стану сучасного українського суспільства, що трансформується.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі соціології Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія» у межах комплексної наукової теми «Формування інтелектуального потенціалу суспільства на рубіжі сторіч: економічні, політичні, соціокультурні аспекти» (державний реєстраційний номер 0199U004470) та кафедральної наукової теми «Освіта як цінність суспільства та особистості» (на підставі довгострокового перспективного плану науково-дослідної роботи Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія» на 2001– 2010 рр., затвердженого Міністерством освіти і науки України 12 жовтня 1999 р.).

Мета дисертаційної роботи полягає у виявленні взаємозв'язку освіти з процесами соціально-класової диференціації на макро-, мезо- і мікрорівні соціальної взаємодії.

Виходячи з мети, можна виділити наступні завдання:

  • визначити поняття класу, основні чинники соціально-класової диференціації та місце освіти серед цих чинників в умовах постмодерну;

  • уточнити методологічні підходи до вивчення освіти як чинника структуризації та класоутворення;

  • визначити ефективні методи соціологічного аналізу характеру взаємодії освіти з процесами соціально-класової диференціації в умовах багатовимірності соціального простору;

  • дослідити динаміку процесу соціально-класової диференціації в сучасному українському суспільстві, визначити ресурсні характеристики класових утворень, що формуються в Україні;

  • дослідити вплив освіти на формування соціально-класових ідентичностей, конструювання ідентифікаційних практик.

Об'єкт – процес соціально-класової диференціації суспільства.

Предмет – вплив освіти та процеси соціально-класової диференціації на макро-, мезо- та мікрорівні соціальної взаємодії.

Теоретико-методологічна основа. Для досягнення поставленої мети і вирішення основних дослідницьких завдань була розроблена комплексна методологічна стратегія, що дозволяє об'єднати макро- і мікросоціологічні підходи до аналізу ролі освіти у процесах структуризації класів.

Теоретичним підґрунтям вивчення взаємозв'язку освіти з соціально-класовою структурою на макрорівні є системні уявлення про суспільство (О. Конт, Г. Спенсер, П. Сорокін, Т. Парсонс, Е. Гідденс, Н. Луман та ін., а також теорія «функціонального ядра» інституту освіти С. Шаронової.

В основу наших уявлень про мезорівень взаємодії освіти та соціально-класової структури покладено ідеї структуралізму, структурного конструктивізму та багатовимірності соціального простору, що обумовлена наявністю різного роду капіталів (П. Сорокін, Г. і Дж. Ленські, С. Ліпсет, Р. Бенедікс, П. Блау, П. Бурдьє та ін.)

Теоретичною основою вивчення мікрорівня взаємодії освіти і соціально-класової структури є теорії формування соціально-класової ідентичності і класової самосвідомості індивідів в освітньому середовищі (Т. Парсонс, Н. Луман,
Б. Бернстайн, П. Бурдьє, В. Добреньков, В. Нечаєв та ін), теорії відтворення класової нерівності та опору цьому процесу, що розвинені у працях С. Ароновіца, Х. Жирокса, Л. Альтюссера та ін.

Теоретико-методологічну базу наших уявлень про клас складає структурно-діяльнісний підхід, базисом якого є теорії П. Бурдьє, Е. Гідденса, Н. Лумана,
А. Турена, П. Штомпки.

Методи дослідження. З метою розв’язання поставлених завдань в теоретичній частині дисертаційної роботи використовується комплекс загальнонаукових методів, що забезпечують логіку і системність дослідження: порівняльний аналіз, синтез, системний і функціональний аналіз.

В якості емпіричної бази дисертації виступили матеріали досліджень трансформації сучасної системи освіти, особливостей освітніх і виховних процесів, проведені за участю автора в 2002-2004 рр. Лабораторією проблем вищої школи Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія».

У роботі також використовано результати досліджень, присвячених вивченню процесів структуризації сучасного суспільства і формування класових ідентичностей: проведене Фондом «Демократичні Ініціативи» (Україна, 1994 р., n=1200); проведені досліднками кафедри соціології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (Харків, 1996 р., n=978; Україна, 1996-1997 рр., n=3192; Харків, 2002 р., n=974; Луганськ, 2002 р., n=786), останні – за участю автора; проведене відділом соціальних структур Інституту соціології НАН України і фірмою «Социс» (Україна, 2002 р., n=1200); проведені в рамках проекту «European Social Study» за участю Є. Головахи, А. Горбачика, Н. Паніної та ін. (Україна, 2006 р., n=1800).

З метою вивчення процесу політичної інституціоналізації класів проаналізовано дані досліджень, присвячених вивченню особливостей електоральної поведінки і політичної участі населення України, проведені дослідницьким колективом кафедри соціології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (Харків, 1994 р., n=1270; Україна, 1996-1997 рр., n=3192).

На цій емпіричній основі досліджено мезорівень взаємодії освіти та соціально-класової структури, а саме: простежено динаміку процесу соціально-класової диференціації в Україні; здійснено факторний та кластерний аналіз даних; на цій підставі визначено ресурсну базу класових утворень, що формуються в українському суспільстві.

Особливості впливу освіти на процес соціально-класової диференціації на мікрорівні соціальної взаємодії вивчено за допомогою використання методу глибинних групових інтерв'ю, об'єктом яких виступили студенти-магістранти ХГУ «НУА» (2007 р., три групи по 6-8 чоловік у кожній), а також за допомогою аналізу автобіографій (200 автобіографій студентів I-VI курсів чотирьох ВНЗ м. Харкова: Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія»; Національного фармацевтичного університету; Харківського державного технічного університету сільського господарства; Харківського економіко-правового університету). У розробці, організації і проведенні зазначених вище досліджень дисертант приймав безпосередню участь.

Наукова новизна роботи зумовлена тим, що вперше спеціальному вивченню було піддано рівні взаємодії освіти та соціально-класової структури суспільства, що трансформується, а саме:

• дістала подальшого розвитку концепція класу як багатовимірного соціального утворення;

• вперше розроблено теоретико-методологічну концепцію дослідження ролі освіти як класоводиференціюючого чинника на макро-, мезо- і мікрорівні соціальної взаємодії;

• вперше обґрунтовано положення про те, що в структурі інституту освіти післядипломна освіта виконує функцію «корекції» соціально-класової позиції;

• дістали подальшого розвитку дослідження освіти як соціально значущого ресурсу, що обумовлює соціально-класову позицію в умовах багатогвимірності простору.

• вперше здійснено спеціальне соціологічне дослідження впливу явних (офіційних) та прихованих навчальних програм на процес класового відтворення;

• вперше виділені автобіографічні типи і антитипи, що відрізняються ідентифікаційними практиками та відповідають різним соціально-класовим позиціям.
Теоретичне та практичне значення результатів дослідження. Теоретико-методологічні положення дисертаційного дослідження значною мірою розширюють існуючі наукові уявлення про роль освіти процесах соціально-класової диференціації суспільства, що трансформується. Теоретичне значення отриманих результатів полягає також у розробці типології індивідуальних життєвих стратегій.

Запропоновано методологію аналізу макро- мезо- та мікрорівня взаємодії освіти з соціально-класовою структурою, що дозволяє здійснити не тільки теоретичне обґрунтування впливу освіти на ці процеси, але й дослідити його емпірично. Окрім того, подібний перехід від макро- через мезо- на мікрорівень (і навпаки) дозволяє визначити і дослідити роль індивіда у процесах соціального відтворення.

Положення та результати дисертації можна використовувати у подальших аналітичних розробках нової проблеми та при викладанні таких навчальніх дисциплін як: «Соціологія освіти»; «Соціологія молоді»; «Соціологія політики»; «Класовий аналіз»; «Основи стратифікації».

Результати дисертаційного дослідження з 2007 року використовуються автором при викладанні таких навчальних курсів як «Соціальний та політичний маркетинг»; «Основи демократії та соціологія парламентаризму»; «Соціологія міста та села».

Результати також можуть бути використані на практиці при організації навчально-виховної діяльності та складанні навчальних програм.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації були викладені на науково-практичних соціологічних конференціях: III Міжнародній науково-практичній конференції «Управління в освіті» (м. Львів, 2007 р.); ІХ Міжнародній науково-практичній конференції «Молодь в умовах нової соціальної перспективи» (м. Житомир, 2007 р.); ХIII Міжнародній науково-практичній конференції «Харківські соціологічні читання» (м. Харків, 2007 р.); VІ Міжнародній науково-практичній конференції «Інтелигенція та влада» (м. Харків, 2008 р.); Х Міжнародній науково-практичній конференції «Молодь в умовах нової соціальної перспективи» (м. Житомир, 2008 р.); I Міжнародній науково-практичній конференції пам’яті професора В. І. Логунова «Логуновскі читання» (м. Вороніж, 2008 р.); IV Всеукраїнскій практичній конференції: «Проблеми розвитку соціологічної теорії: соціальна інтеграція та соціальні нерівності в контексті сучасних суспільних трансформацій» (м. Київ, 2008 р.);
II Міжнародному львівському соціологичному форумі «Багатовимірні простори сучасних соціальних змін» (м. Львів, 2008 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені в 10 друкованих публікаціях, п’ять з яких – у виданнях, що входять до переліку фахових видань із соціологічних наук, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Основний зміст роботи викладений на 192 сторінках тексту. Список використаних джерел складається з 209 найменувань, 30 з яких – іноземною мовою, і становить 20 сторінок. Додатки охоплюють 33 сторінки і містять 38 таблиць та 11 малюнків.
^

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У вступі подається загальна характеристика та обґрунтовується актуальність обраної теми, визначаються об’єкт і предмет дослідження, його методологічна та теоретична бази, мета й завдання, наукова новизна дослідження, теоретична та практична значущість та апробація одержаних результатів.

Перший розділ «Теоретико-методологічні основи аналізу взаємозв’язку освіти та соціально-класової структури» присвячено аналізу основних теоретико-методологічних підходів до вивчення освіти як чинника соціально-класової диференціації.

У підрозділі 1.1 проаналізовано базові підходи до вивчення процесів класового структурування суспільства. Встановлено теоретичний та методологічний зв’язки між основними напрямками у вивченні соціальної структури: класовим та стратифікаційним аналізом. Доведено переваги першого щодо визначення ролі освіти у процесах структурних трансформацій сучасного українського соціуму.

Окреслені основні підходи у вивченні соціально-класової структури суспільства: марксистський та неомарксистський, веберіанський та неовеберіанський; зауважено на особливостях класового аналізу у ситуації постмодерну.

Розкрито суть об’єктивистської та суб’єктивистської традицій у вивченні процесів соціально-класової диференціації; субстанціоналістської, структуралістської та конструктивно-структуралістської парадигм, а також структурно-діяльнісного підходу.

Обґрунтовано багатовимірне визначення класу, виявлено фактори класового структурування. На цьому підґрунті доведено, що в умовах постмодерну суттєво знижується значення економічних чинників нерівностей, в той же час зростає значення факторів культури та освіти.

Підрозділ 1.2 присвячено детальному теоретико-методологічному аналізу освіти як чинника соціально-класової диференціації на трьох (макро-, мезо- та мікро-) рівнях соціальної взаємодії.

Проаналізовано різні теорії макросоціологічного підходу (функціоналізм, структурний функціоналізм, теорії конфлікту, виробництва соціальної нерівності та опору цьому процесу), а також мікросоціологічного підходу (символічний інтеракціонізм, теорії соціального обміну, соціальної дії, рольові теорії). Визначено перспективи системного аналізу, теорії багатовимірності соціального простору та конструювання ідентифікаційних практик, а також когнитивістської парадигми у виявленні впливу освіти на процеси становлення класів.

На підставі здійсненого теоретичного аналізу зроблено висновок про те, що в основі різних рівнів взаємодії освіти та соціально-класової структури знаходяться наступні уявлення:

  • на макрорівні – це системні уявлення про суспільство. Освіта тут розглядається як цілісна соціальна система, що носить інституційний характер. Її здатність впливати на суспільство описується поняттям парадоксальності. Ця здатність реалізується через здійснення інститутом освіти ряду структуруючих функцій. Зокрема за допомогою такої специфічної функції, як структуролізація, здійснюється взаємодія освіти і соціально-класової структури. Інститут освіти відображає рольову структуру суспільства, відтворюючи її через відтворення ролей.

  • мезорівень взаємодії освіти та соціально-класової структури базується на уявленнях про багатовимірність соціального простору, обумовлену наявністю різного роду капіталів. Виходячи з таких підстав, роль освіти як чинника соціально-класової диференціації полягає в її значущості як соціального ресурсу, що обумовлює соціально-класову позицію індивіда у багатовимірному соціальному просторі.

  • мікрорівень взаємодії освіти і соціально-класової структури передбачає вивчення ідентифікаційних практик, особливостей формування соціально-класової ідентичності, класової самосвідомості індивідів в освітньому середовищі. Педагогічна практика, через явні (офіційні, формальні) та приховані навчальні програми, кодифікує все різномаїття соціальних ролей. Відбувається передача групових, класових кодів, здійснюється відтворення класової структури, класової нерівності.

Проте, має місце і опір цьому процесу, як з боку тих, хто навчається, так і з боку тих, хто навчає. Саме цей процес визначає динаміку розвитку класів. Передумовою такого опору є соціокод. Унікальність кожного соціокоду індивіда забезпечує зрушення соціальних практик, привносячи в очікувані ролі нові компоненти, змінюючи соціально-класову структуру.

На підставі розробленої багатомірної теоретичної конструкції взаємодії освіти та соціально-класової структури, обґрунтовано методологію дослідження, яка відповідає нестабільному стану сучасного українського соціуму. Така методологія повинна враховувати як об'єктивні, так і суб'єктивні чинники індивідуальної та групової поведінки, що передбачає значущість оцінки ситуації самим індивідом. На цій підставі зроблено висновок про те, що дослідження шляхів взаємодії освіти та соціально-класової структури може бути здійснено за допомогою вивчення існуючих (само-) ідентифікацій в їх безпосередньому зв'язку з індивідуальними життєвими стратегіями.

Другий розділ «Методологія та методи дослідження освіти як чинника соціально-класової диференціації» вирішує завдання уточнення методологічних напрямків та ефективних методик дослідження ролі освіти в процесах класоутворення.

У підрозділі 2.1 здійснено аналіз об’єктивного та суб’єктивного методологічних підходів у дослідженні процесів структурування класів та формування соціально-класової ідентичності. Виявлено, що об’єктивна методологія зводиться переважно до аналізу економічної або соціально-професійної стратифікації (однією з найбільш популярних об'єктивних класових схем є схема Дж. Голдторпа).

На підставі глибокого аналізу даних багатьох соціологічних досліджень, здійснених в різні роки в різних містах та країнах пострадянського простору, доведено, що, зокрема, для сучасного українського (як і російського) суспільства характерною рисою є невідповідність «уявної» та «реальної» соціально-групової, класової приналежності. Виходячи з цього, підтверджено, що саме суб’єктивний підхід (класова самоідентифікація, суб’єктивна оцінка соціального статусу, тощо) в більшій мірі відповідає умовам суспільства в ході його трансформації, відкриває можливості вивчення як пізнавального, так і діяльнісного аспектів класової ідентифікації. Підкреслено вплив освіти на ідентифікаційні процеси і в пізнавальному, і в діяльнісному плані.

В ході дослідження було обґрунтовано, що, по-перше, освіта виступає як критерій соціально-класової ідентифікації (виходячи з цього більш ефективною є шкала номінацій класів, що передбачає самоідентифікацію з різними соціально-класовими групами, а не ієрархічне ранжирування статусних позицій); по-друге, великого значення набуває культурно-політична діяльність, що здійснюється інститутом освіти, спрямована на формування політичної свідомості індивідів і груп, стимулювання їх політичної активності. У зв'язку з цим, результативним є вивчення розподілу політичної підтримки різних груп населення, що володіють відповідними класовими ознаками.

У підрозділі 2.2 йдеться про необхідність об'єднання кількісних та якісних методів в рамках одного дослідження, чого потребує багаторівневий підхід до вивчення ролі освіти як чинника соціально-класової диференціації.

Акцент зроблено на тому, що двоїстість методології, відповідна теорії «двоїстістої структури», набуває закінченого вигляду лише завдяки використанню якісних методів. Останні дозволяють з'ясувати, яким чином індивіди, що займають ті чи інші соціально-класові позиції, конструюють сприйняття соціального світу, відповідно до якого будують свої соціальні практики та оцінюють практики інших. Продуктивними в плані даного аналізу виявляються методи глибинного або фокус-групового інтерв'ю, а також метод аналізу автобіографій.

У третьому розділі «Конкретно-соціологічний аналіз впливу освіти на процеси соціально-класової диференціації» здійснено комплексне поетапне дослідження ролі освіти як чинника соціально-класової диференціації.

У підрозділі 3.1 представлені результати двох перших етапів дослідження, пов’язаних із викоританням вторинного аналіза данних різних досліджень процесу класоутворення та електоральної поведінки (здійснених вітчизняними та зарубіжними дослідницькими колективами в період з 1992 по 2006 рр.) з залученням певних математико-статистичних методів. Особливу увагу приділено дослідженню динаміки процесу диференціації, інституціоналізації та накопичення ресурсів класів. Надано розгорнуту характеристику соціально-класових утворень, що формуються в Україні. На цій підставі зроблено наступні висновкии:

  • по-перше, можна свідчити про те, що основні тенденції класоутворення були намічені близько п'ятнадцяти років тому;

  • по-друге, досить чітко прослідковується поділ на дві основні потенційні макропозиції. Електорати першої (умовно «комуністичної або «позаринкової») і другої («ринкової») спрямованості якісно різні.

Використання факторного аналізу дозволило зробити висновок про те, що на підставі такого поділу відбувається зміцнення соціальної сили трьох соціально-класових утворень: «бізнесменів-підприємців», «інтелігенції-фахівців», «робочих».

Виходячи з цього, були виокремлені кластери, що представляють різні соціально-класові утворення, вивчено їх структурні та діяльнісні характеристики. В результаті з’ясовано що:

  • з кінця 1990-х рр. прослідковується активізація процесу політичної інституціоналізації інтересів відзначених соціально-класових утворень, що свідчить про їх дозрівання;

  • соціально-класові утворення «бізнесменів-підприємців», «інтелігенції-фахівців» та «робітників», суттєво відрізняються своїми ресурсними характеристиками, що обумовлює їх діяльнісний потенціал;

  • найбільший діяльнісний потенціал мають соціально-класові утворення, які володіють матеріальними та освітніми ресурсами.

Дослідження, проведені в 2004-2006 рр., підтверджують збереження тенденції процесу соціально-класової диференціації, що намітилася ще на початку 1990-х років. Аналіз даних цих досліджень, свідчить про збереження значення класових підстав політичної участі. Виявлено зв'язок між «класово-професійними» групами з вищою освітою та ознаками політичного включення; по відношенню до груп з нижчим рівнем освіти, має місце відсутність подібного зв'язку.

На підставі цих висновків доведено, що спільність ресурсів визначає аналогічність прагнень і дій індивідів як представників тієї чи іншої групи щодо збереження або змінення своєї позиції в соціальному просторі. Окрім того, серед цих ресурсів освіта займає одне з перших місць.

Спільність прагнень, дійсно, залежить від комбінацій соціально значущих ресурсів, нерівномірно розподілених між представниками різних класоподібних груп, але в той же час, має суб'єктивну природу. Акцент зроблено на тому, що необхідно з'ясувати, яким саме чином індивіди, що займають різні соціальні, соціально-класові позиції, конструюють сприйняття соціального простору та ідентифікаційні практики, відповідно до якого оцінюють свої життєві шанси та практики інших.

З метою відповіді на це запитання, на третьому і четвертому етапах дослідження паралельно з вторинним аналізом данних були використані якісні методи (глибинні групові інтерв’ю та аналіз автобіографій; 2007-2008 рр.), розгорнута характеристика та результати яких представлені в підрозділі 3.2.

Об’єктом дослідження стала студентська молодь І-IV курсів харківських ВНЗ, що навчається за спеціальностями різної профільної спрямованості (технічна, гуманітарна, економічна та природничо-наукова). Вибір об’єкту обумовлено тим, що саме студентство знаходиться «в епіцентрі» освітніх подій, процесів. Представники цієї перехідної групі водночас є і об’єктом, і суб’єктом цих процесів.

В ході третього і четвертого етапів дослідження зроблено наступні висновки:

- серед номінацій, назв класів, якими оперують респонденти відбувається повне змішування. Вживаними залишаються як назви класів радянського періоду («робітники», «селяни», «інтелігенція» та ін.), так і нові номінації, традиційні для західних суспільств («вищий», «середній», «нижчий» та ін.);

- представниками різних факультетів в поняття «клас» закладається різний зміст;

- освіта, дійсно, виступає в якості ресурса, що обумовлює позицію індивіда в соціальному просторі, але мають місце суттєві відмінності по факультетах відносно того, наскільки цей ресурс є значущим і в чому суть цієї значущості;

- студенти, що представляють різні факультети, істотно відрізняються своїми ціннісними пріоритетами, цілями, рівнем індивідуальної та соціальної активності; по-різному оцінюють свої професійні та соціальні перспективи, пов’язуючи (чи не пов’язуючи) їх з освітою, що здобувається;

- мають місце мовні відмінності, використання різних мовних зворотів і термінів, властивих різним експертним культурам, що є показником впливу навчальних програм;

- життєві стратегії студентів різних вузів, що навчаються по спеціальностям різного профілю суттєво відрізняються.

На цій основі здійснено типологічний аналіз, визначені найбільш поширені автобіографічні типи життєвих стратегій, що конструюються у напрямку певних соціально-класових позицій і характерні для того чи іншого вузу, факультету, спеціальності (як наслідок відмінностей явних та прихованих навчальних програм). Це, підтверджує відтворення соціально-класової структури через систему освіти.

Кожному з вузів, відповідає «свій» тип життєвих стратегій, що помітно відрізняється від інших (див. Табл. 3.1).
Таблиця 3.1
^ Автобіографічні типи, що відповідають різним ВНЗ


ВНЗ (умовна позначка та стисла характеристика)

Тип стратегії

1

«ТС» – технічний профіль, сільськогосподарська галузь (держ. бюджет)

«Ударник сільськогосподарської праці»

2

«ЕФ» – економічний профіль, фармакологія (контракт);

«Процвітаюча господарка аптеки»

3

«ЕП» – економічний профіль, правознавство (контракт)

«Підприємець-професіонал»

4

«ГС» – гуманітарний профіль, соціологія (контракт)

«Комунікатор-інтелектуал»



Зроблено висновок про те, що, не дивлячись на неминучість відтворення класової нерівності за допомогою інституту освіти, має місце також процес опору цій нерівності (як з боку тих, хто навчається, так і з боку тих, хто навчає), що обумовлює динаміку процесу соціально-класової диференціації. При розгляді характеру взаємодії «освіта –соціально-класова структура» це підкреслює впливовість першого.

В підтвердження цьому висновку обґрунтовано положення про те, що в структурі освіти як соціального інституту, післядипломна освіта виконує специфічну функцію «корекції» соціально-класової позиції, як значущий ресурс відкриває шляхи соціально-класової мобільності.

На підставі отриманних результатів зроблено заключний висновок про те, що на мікрорівні взаємодії з соціально-класовою структурою освіта суттєво впливає на процес формування соціально-класової ідентичності, є чинником самоідентифікації та конструювання ідентифікаційних практик. Цей вплив здійснюється через реалізацію вузами і факультетами різних навчальних програм (явних та прихованих).

Даний висновок став завершальним в здійсненому нами комплексному дослідженні освіти як чинника соціально-класової диференціації на макро-, мезо- і мікрорівні соціальної взаємодії.

У висновках і рекомендаціях дисертаційного дослідження підведено підсумки щодо результатів, отриманих внаслідок реалізації методології аналізу освіти як чинника соціально-класової ідентифікації та диференціації.

Дослідження динаміки процесів соціальної структуризації в умовах постмодерна свідчить про відносне пониження значущості економічних чинників класоутворення, що призводить до актуалізації інших рушійних сил: культурних, освітніх тощо.

Соціально-класова диференціація розглядається як процес розділення на класи, класові утворення чи класоподібні групи. Акцент зроблено на ефективності багатовимірного підходу до вивчення цього процесу, оскільки це дозволяє розкрити взаємодію об'єктивного та суб'єктивного, підкреслити значущість індивідуального. У визначенні класу, підтримується структурно-діяльнісна концепція, що відображає його багатовимірність, і розкриває діяльнісний потенціал.

Розроблено теоретико-методологічну концепцію дослідження ролі освіти як класоводіференціюючого чинника на макро-, мезо- та мікрорівні соціальної взаємодії.

В основу розуміння макрорівня взаємодії освіти з соціальнокласовою структурою (системномного, теоретичного) закладені принципи функціонування великих відкритих соціальних систем, однією з яких є освіта.

Мезорівень (проміжний, перехідний) пояснено багатовимірністю соціального простору, обумовленою наявністю різного роду капіталів, а сутність освіти як чинника соціально-класової диференціації полягає в її ресурсній значущості, що відкриавє шляхи соціально-класової мобільності.

Мікрорівень (індивідуальний, практичний) представлено процесами, пов'язаними з формуванням інститутом освіти соціально-класової ідентичності.

Розроблено комплексну стратегію та тактику соціологічного дослідження взаємодії освіти з соціально-класовою структурою; здійснено поетапне використання кількісних та якісних методів.

На основі здійсненого вторинного аналізу даних прослідковано динаміку процесу класоутворення в Україні, починаючи з перших років її виходу зі складу Радянського Союзу. Виділені три класові утворення, умовно позначені як: «бізнесмени-підприємці», «інтелігенція-фахівці», «робочі», які диференціюються на підставі різних ресурсних характеристик (зокрема, за рівнем освіти та матеріальної забезпеченості) і відрізняються особливостями політичної поведінки.

Підкреслено, що низький рівень політичної освіти є однією з першопричин слабкої структурованості суспільства, дисфункціональності його соціально-класової структури. При цьому мається на увазі нерозуміння політичної та економічної ситуації, що обумовлює слабкість громадянського суспільства, перешкоджає розвитку опозиційних сил.

Доведено, що саме інститут освіти, зокрема, різні навчальні заклади через свою освітню та виховну діяльність, здатні суттєво впливати на рівень політичної освіти, сприяти становленню громадянського суспільства, зростанню опозиційності масової свідомості, що задає вектори соціально-класової диференціації та сприяє формуванню і дозріванню класів.

За допомогою залучення якісних дослідницьких методик були виділені чотири різні автобіографічні типи життєвих стратегій, що конструюються індивідами під впливом специфіки освітньо-виховної діяльності різних навчальних закладів, відрізняються ідентифікаційними практиками та відповідають різним соціально-класовим позиціям. На цій підставі обґрунтовано впливовість явних (офіційних) і прихованих навчальних програм на процеси класоутворення, диференціації, відтворення класової нерівності. Разом з цим, доведено існування опору подібній нерівності, що обумовлює динаміку процесів соціально-класової диференціації.

Практична значущість дисертаційного дослідження полягає у виявленні шляхів такого впливу, що передбачає стимулювання діяльнісного потенціалу індивідів і груп через формування соціальної активності особистості (яка включає в себе трудову, політичну та інші види активності).

У зв’язку з цим, визначені основні цілі освіти та виховання, запропоновані певні рекомендації щодо підвищення рівня політичної освіти і політичної культури за допомогою інституту освіти. Конкретизовані шляхи і деякі методи підвищення рівня політичної освіти, що є універсальними по відношенню до всих навчальних закладів, незалежно від рівня акредитації та профілю навчання:

1) корегування офіційної навчальної програми шляхом вдосконалення змісту і розширення сукупності гуманітарних дисциплін, їх пронизування соціальним, філософським, історичним, політичним, ідейно-моральним, естетичним змістом (особливо в освітленні питань державності);

2) корегування прихованої навчальної програми шляхом вдосконалення умов соціального, матеріального і символічного середовища, в якому здійснюються практики учасників освітнього процесу. А саме: урізноманітнення форм суспільної діяльності та залучення до неї тих, хто навчається; організація політичних гуртків, клубів за інтересами; проведення конференцій, прес-конференцій, «круглих столів», присвячених актуальним проблемам сучасності; організація зустрічей з видатними діячами політики, науки, культури і мистецтва та інші.

В результаті здійсненого автором соціологічного дослідження також доведено, що, загалом, досягнення того чи іншого освітнього рівня є органічною і невід'ємною частиною індивідуальних життєвих стратегій, які конструюються у напрямку тих чи інших соціально-класових позицій. В підтвердження цьому обґрунтовано положення про те, що в структурі освіти як соціального інституту, післядипломна освіта виконує специфічну функцію «корекції» соціально-класової позиції, виступаючи в ролі значущого ресурсу, відкриває шляхи соціально-класової мобільності.

Підводячи підсумок, можна констатувати, що дисертаційне дослідження дозволило вирішити проблему невизначеністі ролі освіти в процесах класової структуризації соціуму в умовах постмодерну. Цьому сприяла розроблена трирівнева концепція взаємодії освіти і соціально-класової структури, на підставі якої уточнені методологічні підходи та визначені ефективні методи соціологічного аналізу впливу освіти на процеси становлення класів. Вирішення основних завдань дисертаційного дослідження дозволило не тільки теоретично обгрунтувати, але й емпірично підтвердити роль освіти як одного з першорядних чинників соціально-класової ідентифікації та диференціації.
^ СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ


  1. Паздникова И. С. Политическая институционализация социально-классовых образований в современной Украине / И. С. Паздникова // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Харків : Видавничий центр Харківського національного університету
    ім. В. Н. Каразіна, 2002. – С. 183–187.

  2. Нечитайло И. С. Образование как фактор социально-классовой дифференциации в современной Украине / И. С. Нечитайло // Вісник міжнародного слов’янського університету. – 2007. – Том Х, №1. – С. 19–25. – (Серія «Соціологічні науки»).

  3. Нечитайло И. С. Теоретико-методологические основания изучения образования как фактора социально-классовой дифференциации / И. С. Нечитайло // Матеріали ІХ Міжнародної науково-практичної конференції «Молодь в умовах нової соціальної перспективи». – Житомир, 2007 . – С.125–26.

  4. Нечітайло І. С. Образование как фактор социально-классовой дифференциации: психолого-педагогический аспект управления профессиональной ориентацией / И. С. Нечітайло // Тези доповідей ІІІ міжнародної науково-практичної конференції «Управління в освіті». – Львів : Видавництво ДЦ МОНУ, 2007. – С. 59–60.

  5. Нечитайло И. С. Интеллигенция как формирующееся социально-классовое образование / И. С. Нечитайло // Інтелігенція та влада: матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції-семінару керівників ВНЗ, учених-дослідників і представників владних структур із проблем сучасної інтелігенції, 14 березня 2008 року / М-во науки і освіти України, Харьк. Обл. держ. Адмін., Рада ректорів харьк. Регіону, Нар. укр. акад. ; [редкол. :
    В. І. Астахова (відп. ред.) та ін.]. – Х. : Вид-во НУА, 2008. – С. 36–38.

  6. Нечитайло И. С. Социально-профессиональное самоопределение личности посредством института образования в условиях современности / И. С. Нечитайло ; [составитель В. В. Бахтин] // Логуновские чтения: сборник материалов международной научно-практической конференции. – Выпуск 1. – Воронеж : РосНОУ(ВФ), 2008 – 150 с. – С. 90–93.

  7. Нечитайло И. С. Идентификационные практики и формирование социально-классовой идентичности / И. С. Нечитайло // Матеріали Х Міжнародної науково-практичної конференції «Молодь в умовах нової соціальної перспективи». – Житомир, 2008. – С. 96–97.

  8. Нечитайло И. С. Теоретико-методологические основы изучения образования как фактора социально-классовой дифференциации / И. С. Нечитайло // Наукові студії Львівського соціологічного форуму «Багатовимірні простори сучасних соціальних змін»: збірник наукових праць. – Львів : Видавничий центр Львівського національного університету ім. Івана Франка, 2008. – С. 306–311.

  9. Нечитайло И. С. Структурно-деятельностная перспектива социологического изучения студенчества / И. С. Нечитайло // Вчені записки ХГУ “НУА”. – Харьков, 2008. – Т.14. – С. 166 –176.

  10. Нечитайло И. С. Исследование роли образования как фактора формирования социально-классовой идентичности (некоторые результаты глубинных групповых интервью) / И. С. Нечитайло // Грани. – 2008. – №4.



АНОТАЦІЯ
Нечітайло І.С. Освіта як чинник соціально-класової ідентифікації та диференціації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології. – Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню впливу освіти на процеси соціально-класової диференціації. Соціально-класова диференціація розглядається як процес, розділення на класи, класові утворення чи класоподібні групи. У визначенні класу, підтримується структурно-діяльнісний підхід, що підкреслює багатовимірність цього макроутворення, розкриває його діяльнісний потенціал.

Розроблено теоретико-методологічну концепцію дослідження ролі освіти як класодиференціюючого чинника на макро-, мезо- та мікрорівні соціальної взаємодії. Відповідно до цієї концепції освіта розглядається як соціальна система, значущий ресурс, критерій соціально-класової ідентифікації та фактор формування ідентифікаційних практик.

Здійснено конкретно-соціологічний аналіз впливу освіти на процес формування класів. Виділені чотири автобіографічні типи життєвих стратегій, що відрізняються ідентифікаційними практиками та відповідають різним соціально-класовим позиціям. На цій підставі обґрунтовано впливовість явних (офіційних) і прихованих навчальних програм на процеси соціально-класової ідентифікації та диференціації. Практична значущість дисертаційного дослідження полягає у виявленні шляхів такого впливу, що передбачає удосконалення навчальних програм.

^ Ключові слова: освіта, соціально-класова структура, клас, соціально-класова диференціація, соціально-класова ідентифікація, структурно-діяльнісний підхід, рівень соціальної взаємодії, соціально значущий ресурс, життєва стратегія, навчальна програма.
АННОТАЦИЯ
^ Нечитайло И.С. Образование как фактор социально-классовой идентификации и дифференциации. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 – специальные и отраслевые социологии. - Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2008.

Диссертация посвящена исследованию влияния образования на процессы социально-классовой дифференциации, которая рассматривается как процесс разделения на классы, классовые образования или классоподобные группы.

Проанализированы основные подходы к изучению социально-классовой структуры общества: марксистский и неомарксистский, веберианский и неовеберианский. Обоснованы преимущества классового анализа при определении роли образования в процессах структурных трансформаций.

Кроме того, раскрыта специфика объективистской и субъективистской традиций в изучении процессов социально-классовой дифференциации; субстанционалистской, структуралистской и конструктивно-структуралистской парадигм, а также структурно-деятельностного подхода. На этой основе получили дальнейшее развитие представления о классе как многомерном социальном образовании.

Выявлены основные факторы социально-классовой дифференциации. Доказано, что в условиях постмодерна существенно снижается значимость экономических факторов, в то же время возрастает роль факторов культуры и образования.

На основе осуществленного теоретико-методологического анализа разработана трехуровневая концепция взаимодействия образования и социально-классовой структуры, позволяющая определить роль образования в классоводифференциационных процессах и заключающаяся в том, что:

- на макроуровне в основе такого социального взаимодействия лежат системные представления об обществе. Образование рассматривается как большая открытая социальная система, социальный институт, роль которого заключается в осуществлении определенных структурирующих функции;

- на мезоуровне взаимодействие образования и социально-классовой структуры объясняется теорией многомерности социального пространства, обусловленной наличием разного рода капиталов. При этом роль образования в процессах социально-классовой дифференциации заключается в его ресурсной значимости;

- микроуровень подразумевает изучение особенностей процесса формирования социально-классовой идентичности, классового самосознания индивидов. Роль образования в этой связи заключается в его влиянии на процессы социально-классовой идентификации и конструирования идентификационных практик (посредством кодификации, осуществляющейся через официальные и скрытые учебные программы).

С учетом того, что первичным признаком класса считается именно проявление «социального Я» индивидов в их идентификациях и оппозициях, в качестве ведущего был избран субъективный подход, открывающий перспективы исследования как познавательного, так и деятельностного аспектов социально-классовой идентичности.

Доказано, что именно низкий уровень политического образования является одной из ведущих причин слабой структурированности общества, дисфункциональности его социально-классовой структуры. При этом имеется в виду непонимание политической и экономической ситуации, что обусловливает слабость гражданского общества, препятствует росту оппозиционности социальных сил.

Результатами исследования подтверждено, что институт образования в целом и, в частности, различные учебные заведения, посредством осуществляемой образовательной и воспитательной деятельности, способны оказывать существенное влияние на процессы формирования политической культуры, политического, гражданского сознания и самосознания и т.п., закладывая тем самым базис социально-классовой дифференциации и задавая в дальнейшем ее векторы.

Осуществленный конкретно социологический анализ влияния образования на процесс формирования классов позволил выделить четыре автобиографических типа жизненных стратегий, которые отличаются идентификационными практиками и соответствуют разным социально-классовым позициям. Исходя из этого, обоснованно влияние явных (официальных) и скрытых учебных программ на процессы социально-классовой идентификации и дифференциации. Практическая значимость диссертационного исследования заключается в выявлении путей и методов такого влияния, что предполагает усовершенствование учебных программ, а именно: а) корректировку явной (официальной) учебной программы путем совершенствования содержания и расширения совокупности гуманитарных предметов и дисциплин;
б) корректировку скрытой учебной программы путем совершенствования условий социальной, материальной и символиче­ской среды, в которой осуществляются практики участников образовательного процесса.

Кроме того, результаты социологического исследования свидетельствуют о том, что достижение того или иного образовательного уровня является неотъемлемой частью индивидуальных жизненных стратегий. В подтверждение этому обосновано положение о том, что в структуре института образования последипломное образования выполняет специфическую функцию «корректировки» социально-классовой позиции, выступая в роли значимого ресурса.

Осуществленное диссертационное исследование позволило разрешить противоречия, связанные с неопределенностью роли образования в процессах социально-классового структурирования. Достижение поставленной цели и разрешение основных задач диссертационного исследования позволило не только теоретически обосновать, но и подтвердить эмпирически роль образования как одного из первостепенных факторов социально-классовой идентификации и дифференциации.

^ Ключевые слова: образование, социально-классовая структура, класс, социально-классовая дифференциация, социально-классовая идентификация, структурно-деятельностный подход, уровень социального взаимодействия, социально значимый ресурс, жизненная стратегия, учебная программа.

ABSTRACT

Nechitaylo I.S. Education as the factor of social-class identification and differentiation. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in sociological science, speciality 22.00.04 - Special and Brand Sociologies. - Kharkov National University of Internal Affairs, Kharkov, 2008.

The paper studies the influence of education on the processes of social-class differentiation. Social-class differentiation is considered both as the process of class division and classes or groups formations. The agency-structural approach is used for class determination, and describes it as a multi-level formation; shows its agency potential.

The theory-methodological conception of educational role as a class differentiation factor on macro-, meso- and micro-level of social interaction is defined. In accordance with this conception, education is defined as a social system, a meaningful resource, a social-class identification criterion and an identification practice forming factor.

The sociological analysis of educational influence on the process of class-forming is carried out. Four autobiographic types of living strategies are distinguished according to their different identification practices and social-class positions. Consequently evident and hidden curriculums influence on the processes of social-class identification and differentiation is grounded. To detect the ways of such influence, which assume the curriculum improvement determines, in our opinion, the actual value and novelty of the research.

Keywords: education, social-class structure, class, social-class differentiation, social-class identification, agency-structural approach, social interaction, meaningful resource, living strategy, curriculum.


Відповідальний за друк

доктор соціологічних наук, професор Подольська Є. А.