asyan.org
добавить свой файл
1









Із неспокійною дитиною:

    слід уникати крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, але не можна і все забороняти. Чітко виберіть для себе, що можна і чого не можна, і погоджуйте це з усіма членами родини;

    показуйте дитині приклад своєю поведінкою: стримуйте свої емоції, адже вона наслідує Вас;

    приділяйте дитині достатньо уваги, вона не повинна відчувати себе забутою, але в той же час поясніть дитині, що бувають моменти, коли у Вас є інші турботи, вона повинна це зрозуміти і прийняти;

    пам'ятайте, що істеричні напади найчастіше пов'язані з прагненням привернути до себе увагу або викликати жаль та співчуття. Не треба потурати дитині, не треба змінювати своїх вимог. Коли дитина заспокоїть­ся, поясніть їй, чому Ви зробили так, а не інакше.


Із конфліктною дитиною:

    слід стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Тре­ба тактовно коригувати недружні погляди або бурмотання з образою собі під ніс;

    припинивши сварку, не звинувачуйте іншу дитину в її виникненні, захищаючи свою. Прагніть об'єктивно розібратися в причинах, що її спровокували;

    після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, ви­значте неправильні дії своєї дитини, які спричинили його. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації;

    не обговорюйте в присутності дитини проблеми її поведінки. Вона може затвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжу­ватиме провокувати їх;

    не завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно надати їм можливість самим порозумітися і навчитися спілкуватися. Проте, якщо під час гри одне з них завжди перемагає, а інше виступає «жертвою», слід перерва­ти таку гру, щоб запобігти формуванню боязкості у переможеного тощо.


Із сором'язливою дитиною:

    слід розширювати коло знайомств своєї дитини, частіше запрошувати до себе друзів, брати малюка у гості до знайомих людей, запрошувати дітей у гості, розширювати маршрути прогулянок та екскурсій, учити дитину спокійно реагувати на нові місця і людей;

    не варто постійно турбуватися за дитину намагатися повністю обері­гати її від всіляких небезпек, в основному придуманих вами, не робіть самі все за дитину, не запобігайте будь-яким утрудненням, надайте їй певну свободу діяльності;

    постійно укріплюйте в дитини упевненість у собі, у власних силах;

    залучайте дитину до виконання різних доручень, пов'язаних зі спіл­куванням, створюйте ситуації, в яких сором'язливій дитині довелося б вступати у розмову з «чужим дорослим» (у магазині, на зупинці, у парку, кінотеатрі тощо).




Із замкнутою дитиною:

    слід розширювати коло спілкування дитини, приводити її в нові місця і знайомити з новими людьми;

    підкреслюючи переваги і корисність спілкування, розказуйте дитині про те, що нового і цікавого ви дізналися, яке задоволення отримали, спілкуючись з тією або іншою людиною;

    намагайтеся самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.


З агресивною дитиною:

    слід пам'ятати, що заборона і підвищення голосу — неефективні спо­соби подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки, можна сподіватися на те, що агресивність дитини буде по­долано;

    надавати дитині особистий приклад позитивної поведінки. Не допус­кайте проявів гніву або критичних висловів про своїх друзів або колег, будуючи плани «помсти»;

    нехай ваша дитина постійно відчуває, що Ви любите, цінуєте і прий­маєте її. Не соромтеся зайвий раз приголубити або пожаліти її. Хай вона бачить, що потрібна і важлива для Вас.