asyan.org
добавить свой файл
1

Урок № 26


Тема: Паркова культура. Версаль – зразок Європейського парку. Природні парки Великої Британії. Духовне начало японського ландшафтного саду.

Мета уроку:

Навчальна: дати учням знання про розвиток світової паркової культури, різновиди парків(природний,ландшафтний);ознайомити учнів із особливостями японської чайної церемонії

Розвивальна: розвивати в учнів уміння робити узагальнення, формулювати висновки, висловлювати власні спостереження

Виховна : виховувати інтерес до розвитку паркової культури різних країн

Обладнання: ілюстративний і теоретичний матеріал; презентації «Паркова культура»

Тип уроку : урок засвоєння нових знань (урок-подорож)


Хід уроку


І. Організаційний момент

Оголошення теми та завдань уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда

  • Що таке класицизм? (художній стиль у європейському мистецтві,що спирається на грецьку античність як на досконалий,ідеальний і беззаперечний зразок)

  • Назвіть ознаки стилю бароко (пишнота,парадність,яскравість кольорів,контрастність,екстравагантність орнаменту,асиметрія конструкцій)

  • Що таке пейзаж? (жанр в образотворчому мистецтві,у якому об’єктом зображення є природа)


ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Ви правильно пригадали, що таке класицизм,назвали ознаки стилю бароко. Сьогодні ми поговоримо про садово-паркову культуру,яка включає в себе ці стилі; вона пов’язана з естетичним облаштуванням садів, парків, скверів та інших озеленених ділянок. ЇЇ специфіка полягає в гармонійному художньому поєднанні елементів природи з об’єктами,створеними людиною.


Історія садово-паркового мистецтва налічує понад вісім тисячоліть. Стилі садів, що сформувалися протягом такого тривалого часу, подібно іншим видам мистецтва(живопису, літературі та ін.) були відображенням епохи й типу культури. До ХІХ ст. сади та парки здебільшого створювалися для знаті й слугували «візитівкою» правлячої еліти.

Характерними рисами європейської садово-паркової культури є художнє відображення соціального устрою суспільства та належність її об’єктів до конкретної епохи.

^ Словникова робота

Парк - спеціальна обмежена територія, природна чи штучна, виділена переважно з метою рекреації, відпочинку. У побуті слова «парк» та «сад» далеко на розійшлися, тому широко використовується словосполучення «садово-паркове мистецтво».

^ Садово-паркове мистецтво – це мистецтво створення садів, парків та інших озеленених територій. Сюди належать: планування садів і парків, підбір рослин для різних кліматі і грунтів та ін.. Різноманітні прийоми садово-паркового мистецтва підпорядковані двом основним принципам:регулярному(геометричному) або пейзажному(подібність до природного ландшафту).

Слово вчителя

Нашу подорож та знайомство з парковою культурою ми почнемо з Франції. Заглянемо у Версальський парк.

Версаль – місто та муніципалітет у Франції,адміністративний центр департаменту Івлін. Муніципалітет розташований на відстані близько 17 км на захід від Парижа.

На екрані слайдова презентація «Паркова культура Франції» з коментарями вчителя.

Із Францією пов'язаний розквіт регулярного паркового стилю епохи бароко. Творцем французької школи садово-паркового мистецтва вважають видатного архітектора ХVІІ ст. Андре Ленотра. Вершиною його творчості став парк королівської резиденції Людовика ХІV у Версалі. ( слайд 1,2).

Версальський парк займає величезну ділянку площею понад 100 гектарів. Клумби, газони, басейни, фонтани, а також численні скульптури є продовженням палацової архітектури. Центральна композиція версальського парку – фонтан Аполлона, який стрімко мчить на колісниці в напрямку палацу під трубне гудіння тритонів (слайд 3).

Парк створювався не лише як місце відпочинку та розваг, але і як декорація для багатьох скульптур (слайди 4-9).

Королівський сад ідеально гармонує з архітектурою парку (слайди 10-12).

Демонстрація відео фрагменту «Версальський парк».


Слово вчителя

Далі ми вирушаємо до Великої Британії.

Велика Британія – острівна держава в Західній Європі, форма іі правління – парламентська монархія. Столиця – місто Лондон.

На екрані презентація «Паркова культура Великої Британії»

Англійський (пейзажний) парк – це напрям у ландшафтному архітектурному мистецтві, що розвинувся в Європі протягом ХVІІІ-ХІХ ст. Духовні прагнення суспільства епохи Просвітництва висловив Ж.Ж.Руссо в гаслі: «Назад, до природи!» У Великій Британії це знайшло втілення у створенні парків та приватних садів нового стилю – пейзажного (слайди 1-3).

Принцип організації ландшафтного простору в англійському парку передбачає природність у розміщенні елементів і плавність ліній, тобто імітацію природного середовища : серпантинні доріжки, мальовничі водойми, натуральні композиції з дерев, квітів, що ростуть у цій місцевості. Звивисті доріжки поєднують окремі елементи парку (слайди 4-7).

Майстри англійського парку відводили важливе місце елементу непередбачуваності та сюрпризу. Відвідувачі парку рідко могли передбачити, що їх чекає за черговим поворотом алеї (8-14).

Віндзорський замок вважається одним з романтичних пам’ятників Англії. Він розташований на березі Темзи в 30 км від Лондона. Цей замок – улюблена резиденція королеви Єлізавети ІІ (слайди 15-16).


Слово вчителя

Остання подорож на сьогодні – до Японії.

Японський сад – різновид саду або приватного парку, принципи організації якого були розроблені в Японії протягом VІІ - XVІІІ століть. Японський сад – це дуже тонка й суперечлива філософія. Він символізує досконалий світ земної природи, а інколи постає уособленням Усесвіту.

На екрані презентація «Паркова культура Японії»

Східне ландшафтне мистецтво, на відміну від європейського, у першу чергу пов’язане із релігійним та філософським світосприйняттям. Глибокий символізм, властивий садам Сходу, був засобом передавання знань від покоління до покоління (слайди 1-2).

Японський сад – це майстерно відтворений у мініатюрі природний ландшафт, усі елементи якого наділені символічним змістом (слайди 3-10).

Пейзаж саду формується за допомогою дерев,кущів,квітів. Переважають зелений, коричневий і сірий кольори, доповнені яскравими плямами квітів і плодів (слайди 11 – 15).

Квіти саджають тісно один до одного, що створює красиві та дивовижні композиції (найпоширеніші квіти – гліцинія та азалія, яким понад 60 років) (слайди16-18).


^ Особливості японської чайної церемонії (слайди 20-23).

До Японії чай потрапив у VІІІ ст.. із Китаю. Спочатку цей напій пили під час релігійних ритуалів та медитацій. Особливого поширення чайна церемонія набула в ХІV-XV ст.. завдяки спеціальним турнірам. Що влаштовувалися заможними городянами. Під час чайного турніру гості мали правильно визначити за смаком сорти напою. Той, хто визначав найбільшу кількість сортів чаю, нагороджувався призом. У народі колективне чаювання отримало назву «Чайні збори».

Згодом чайна церемонія перетворилася на своєрідний ритуально-філософський міні-спектакль, у якому кожна деталь, предмет, порядок речей мали певне значення. Важливою умовою чайної церемонії були правила ведення бесіди: у цей час не можна було говорити про повсякденні справи й проблеми, оскільки розмова мала приносити естетичну насолоду.

Демонстрація відео фрагменту «Японська чайна церемонія».

Запитання до класу: В якій країні, яку ми з вами сьогодні відвідали, також є традиції та особливості чайної церемонії? ( У Великій Британії).


ІІІ. Актуалізація набутих знань.

Бесіда

  1. Чим відрізняється регулярний тип парку від пейзажного?

  2. Назвіть різновиди японських садів за містом їхнього розташування та елементами композиції.


ІV. Підведення підсумків уроку

Проведення бліц - опитування «Відкритий мікрофон»:

  1. Визначте найважливіші моменти уроку.

  2. Що найбільш запам’яталося на уроці?

  3. Чи хотілося б вам продовжити знайомство з парковим мистецтвом у майбутньому?


V. Оцінювання навчальних досягнень учнів.


VI. Домашнє завдання

  1. Підготувати повідомлення « Символічний смисл елементів ікебани».

  2. Групова робота: клас об’єднується в групи. Кожна група отримує завдання – підготувати повідомлення про творчість композиторів-романтиків: Ф.Шуберта, Ф.Шопена, Ф.Листа.