asyan.org
добавить свой файл
1





Чорнобиль… Трагедія… Пам'ять…

Урок пам’яті

Мета. Розширити знання учнів про трагедію віку – вибух на ЧАЕС, розвивати пам'ять, мислення, вміння виразно читати. Виховувати чуйність, патріотизм.

Епіграф:

Est dolendi modus, non est tinendi.

Є межа в печалі,

тривога не має межі.

1. Чорнобиль…Минуло 23 роки. Тепер це слово знає весь світ. Чор-нобиль – це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль.

2. Серед природних і техногенних катастроф, які сталися упродовж історії людства, Чорнобильська займає особливе місце. Вона засвід-чує всемогутність і безсилля людини.

3. Не можна про це не казати,

Мовляв, це було вже давно.

Перед очима батько-мати,

І Україна, і Дніпро.

Не можна ні про що мовчати,

Горить тривогою чоло.

4. Птахи складають гімн весні,

Всміхаються до сонця квіти,

А пам'ять лине в моторошні дні,

Гудуть жорстокі дзвони квітня.

(Лунає сумна мелодія. Учні стоять із запаленими свічками)

5. Сьогоднішній урок пам’яті – про ті трагічні події. Спираючись на літературний матеріал, ми спробуємо осягнути масштабність катас-трофи, передати картину вселюдського болю.

6. Чорнобиль – невеличке українське містечко, що потопає в зелені вишень та яблунь. Його назва походить від назви різновидності гір-кого полину – чорнобилки.

7. Полин, чорнобильник, чорнобиль…

Гірка трава моя, це ти

Чомусь подумала, що обмаль

Мені твоєї гіркоти.

8. 15 березня 1966 року – прийнято рішення Міністерством енерге-тики і електрифікації СРСР про установлення пунктом будівництва АЕС с. Копачі Чорнобильського району Київської області.

9. Січень 1970 року – забито перший кілочок на місці майбутнього головного корпусу АЕС.

10. 22 січня 1978 року, 18 година 15 хвилин. Перший енергоблок Чорнобильської АЕС виробив перший мільярд кіловатгодин елект-роенергії.

11. 21 листопада 1978 року – енергопуск другого блока.

12. 3 листопада 1981 року – енергопуск третього блока.

13. 21 листопада 1983 року – енергопуск четвертого блока.

14. Улітку у Чорнобилі любили відпочивати багато киян, москви-чів, ленінградців. Приїздили сюди надовго, часом на ціле літо, з дітьми і домочадцями, готували на зиму соління і варення, збирали гриби, яких удосталь було у тутешніх лісах, засмагали на сліпучо- чистих піщаних берегах Київського моря, рибалили.

15. І здавалося, що напрочуд гармонійно і нерозривно зжилися тут краса поліської природи і сховані у бетон 4 блоки АЕС, розміщеної неподалік на північ Чорнобиля.

16. Одна зозуля кувала у квітні

Вісімдесят шостого року,

Що ці найближчі місяці літні

Вилізуть людям боком.

Вона так настирно кувала,

Що суне звідкись якась навала

Проти духу нашого і тіла.

17. У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о першій годині 23 ххвилини над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало полум’я.

18. Є чорна хмара

Й чорний-чорний дим,

Година чорна

І тюльпани чорні.

Та найчорнішим серед них усіх

Є все-таки Чорнобиль.

19. Розпочалася пожежа.

(танок зі стрічнами)

20. Я – вогонь! Язики мого полум’я

Промовляють болючі слова.

Золотим і неміряним полем я

Прошумлю, ніби чорні жнива.


21. Я – вогонь! У потопі моїм не ковчеги –

Тільки дим до небес попливе.

Я не той, що світив у печерах, –

У мені безпросвітність живе.

22. Я – вогонь! Я сидів у бетонній темниці,

Я вам світлим і мирним здававсь,

Та ланцюг мій тримався на нитці

І нарешті дірвався до вас.

23. Я – вогонь. Не чекали від мене цього ви,

І спокійним, як завше був сон,

Коли рухався я ланцюгово,

Як велить мій глибинний закон.

24. Ту мирну весняну ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забу-дуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою та найтеплі-шою. І не сповіщала про біду. Навпаки, всім жителям містечка ато-мників ще звечара, під вихідні, жадалося отримати від природи гарну погоду.

25. Весна одягала барвисту, шовком вишиту сорочку.

Весна між Десною і Пип’яттю і не думала навіть про смерть.

Атом ще спав покірно – в реакторах і в долнях,

Ще не чули його загрози поліські бори і вода.

І лиш земля відчувала, як б’ється жилка на скронях,

Як вишумовує травами весна, співуча і молода.

^ 26. Проте в ту саму ніч, з 25 на 26 квітня, відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним.

27. І раптом – вибух і полум’я смертоносне,

І вмить здригнулася планета на всіх полюсах землі.

Відчули трава і дерево, що вже не вмивають росами,

Як перед смертю, постали батьки і діти малі.

28. І прийшли потім багатьом на пам'ять рядки з Біблії: «Третій ан-

гел затрубив – і впала зірка з неба, палаючи, як смолоскип, і впала на третю частину рік, і на джерела вод. Ім’я цій зірці «Полин»; і третя частина вод стала, як полин, і багато людей померло від вод, бо стали гіркі».

29. У цю квітневу ніч не було часу дошукуватися причин вибуху, шукати винуватих. Це зроблять пізніше, а тодітреба було будь-що ліквідувати наслідки аварії.


30. Перший удар на себе,

Перший вогонь на себе,

Так одчайдушний Данко

Людям віддав своє серце.

31. Як же тут не згадати,

Поруч з ним на назвати

Вас, що уміли серцем

Грізний вогонь зупинити.

32. Першими до реактора за тривогою прибули пожежні з охорони АЕС на чолі з 23-річним начальником караулу лейтенантом Воло-димиром Правиком.

33. За ними незабаром прибув і караул з охорони міста Прип’яті, командиром якого був 22-річний лейтенант Віктор Кібенок.

34. Їх було 28 – пожежних Чорнобиля. Ніхто з них не здригнувся, не відступив; і кожен гідний того, аби про нього говорили, писали, пам’ятали. Про кожного!

35. Коли зловісна блискавиця

Сторуко в серце уп’ялась,

І обпалила ваші лиця,

І в танці дикому зайшлась,

Коли вже й хмари спопеліли

У знавіснілому вогні,

Ви смерть приборкати зуміли

На тім останнім рубежі.

36. Не віддали їм на поталу

Світанків наших ніжний щем.

Ви, як один, супроти стали,

Пекельним січені дощем.

У тій жорстокій веремії

Ви до кінця тримали бій.

І пронесли свої надії

Крізь вогнецвіт усіх надій.

(Інсценівка вірша)

Автор. Зойкнула Земля чаїним криком:

1 уч. Сину, вбережи і захисти! –

Автор. Вийшла мати із іконним ликом:

2 уч. Йди, синочку. Хто ж, коли не ти?

^ Автор. Спалахнуло Небо, впало крижнем:

3 уч. Сину, вбережи і захисти! –

Автор Вийшла Жінка з немовлятком ніжним:

4 уч. Йди, коханий. Хто ж, коли не ти?

Автор …І уже ні сина, ані мужа.

Лиш розверсті зорані поля.

Та пліч-о-пліч стали біль і мужність.

Дух і воля. Небо і Земля.

37. 26 квітня!..В ніч із забуття

Йде страшне створіння – атомне дитя.

Суть його безкровна, і зіниць нема,

І уста безмовні, і душа німа.

Вирвавшись на волю з мороку ночей,

Вже калічить долі і батьків, й дітей.

38. Декілька годин провели пожежні на 4-му енергоблоці. Вони тяг-ли важкі рукави, підключали їх до гідрантів, подавали воду на пала-ючий дах, «проводили детальну розвідку», перевіряли, чи можливо взагалі ввійти в приміщення, забираючись по сходах.

39. І невпинно просувалися вперед. З єдиною метою, з єдиною дум-кою – швидше задавити вогонь. А зовсім поряд, у двох кроках від них, крізь розірваний вибухом бетон випромінював смертоносну радіацію понівечений реактор атомної станції.

40. Страшна температура плавила графіт, сипались уламки захисту.

41. Наскільки важка і страшна була ця робота, можна судити хоч би з того, що всю землю перед станцією потім зрили.

42. Зрили, щоб поховати глибоко і навіки: така вона небезпечна са-ма по собі.

43. Життям і здоров’ям сплачено за години неймовірно важкої пра-ці в тому місці, де і через місяці знаходитися можна буде лічені хвилини.

44. У вогні і боротьбі пожежні намагалися врятувати чергових ато-мників, які потрапили у смертельну небезпеку. Але…

45. Найпершим, у кого зупинилося серце в мить вибуху, був стар-ший оператор Валерій Іванович Ходемчук. Він навіки залишився під уламками четвертого блоку.


46. Слово це аж прошиває груди,

Так його промовити забаг.

Ви мене почуйте, люди, люди,

Тільки ж наді мною – саркофаг.

І чи ранок, чи підступний вечір –

Доки в серцевині не прочах,

Налягає він мені на плечі –

Я його тримаю на плечах.

Залишивсь навічно, щоб не ухнув

Цей четвертий знавіснілий блок…

Вистою. І він таки потухне…

47. За ним незабаром помер його друг Володимир Миколайович Шашенок. Його обпаленого і опроміненого, винесли на руках по-жежні та лікарі. Він встиг ще простогнати: «Там…Валера…» Втра-тив свідомість. Більше вона до нього не повернулася.

48. Син Землі –

Не думав, що життя його останнє,

Прагнув жити і творив життя.

І таким пішов у вічність,

У світання –

У вогонь, у землю – в небуття.

49. Душевні, добрі, сильні, вперті –

Змогли стихію подолать.

Комусь прийшлось назавтра вмерти,

Комусь – ще довго помирать.

50. Бій без траншей і без окопів…

Він увійшов у пам'ять літ.

Спасли чорнобильці Європу.

А може, цілий світ.

51. Біду небачену зуміли

Від долі людства відвести,

А на чорнобильських могилах

Безмовні виросли хрести.

52. Відвага… Для пожежника це професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так і тієї трагічної ночі пожежники виконували свою звичайну роботу.

53. О, ні! Це був смертельний бій, з якого хлопці вийшли перемож-цями. 28 чоловік двох пожежних караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. 6 чоловік загинули майже відразу.

^ 54. Ті, що згоріли в огні

В перші хвилини двобою,

Землю прикрили собою.

Як наші батьки на війні.

55. Не залишили пости,

Мужньо стояли на герці.

Пам’ятник вознести

Їм треба у кожному серці.

56. Безумство хоробрих –

Життя за життя.

Щоб тільки лишилися

Мати й дитя.

Не всі виживають,

Та житиме світ –

І спів материнства,

І день-первоцвіт.

57. А думка людська

Пам’ятатиме вас.

А пам'ять людська

Повертатиме вас.

58. Безумство хоробрих –

Де вічність і мить.

Де згасли для вас

І життя, і блакить.

59. Де зір наш потьмарить

Скорбота земна.

Де нам, як набат,

Імена… Імена…

60. Запам’ятайте їхні імена. На все життя запам’ятайте:

– Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Правик

  • Герой радянського Союзу лейтенант Віктор Кібенок

  • Сержант Микола Ващук

  • Старший сержант Василь Ігнатенко

  • Старший сержант Микола Титенок

  • Сержант Володимир Тищура

61. Вічна слава героям! Вшануймо їх хвилиною мовчання.

(хвилина мовчання)

62. 4 година 20 хвилин. Встановлено, що рівень радіації значно перевищує допустимий.

63. Внаслідок аварії реакторЧАЕС біля двох тижнів вряд безперерв-но викидав в атмосферу радіоактивні матеріали.

64. Основна кількість їх випала у вигляді опадів на території Біло-русі, Росії та України.

65. Радіоактивність на території понад 100 тис. км виявилася в 5-10 разів вищою за норму.

66. Десятки тисяч людей вимушені були покинути свої домівки та їхати з рідних місць.

67. Допоки не сталося біди,

Допоки річки були чисті,

Не вміли повітря і води

В селі цінувати і в місті.

68. В минуле нема вороття.

Чорнобиль в страшній круговерті

Підтвердив: ціна їм – життя

Всього, що живе на планеті.

69. Дитино моя!

Ромашка цвіте – не доторкнись.

Трава буяє – не доторкнись.

У бджіл на крильцях доза смертельна!

Не доторкнись!

70. 2009 рік. Чорнобиль. Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи.

(Інсценівка вірша «Чорнобиль-трава»)

1 уч. Намалюй, – дитина просить, – радість і красу.

2 уч. І малюю я веселку, і квітку, і росу.

З посмішкою на обличчі дівчину в вінку,

І хлопчину, що кружляє з нею у танку.

^ 1 уч. Намалюй мені розлуку, смуток і журбу.

2 уч. Я малюю лист осінній, схилену вербу,

Що спустила свої віти голі до землі.

І ключами в синім небі линуть журавлі.

^ 1 уч. Намалюй мені ще ніжність.

2 уч. Тема не проста.

І малюю я рожеві мамині вуста,

І метелика, і сонце, й квітку лугову,

І зелену, шовковисту молоду траву.

^ 1 уч. Намалюй, – дитина просить, – намалюй біду.

2 уч. Як її намалювати? Спосіб не знайду.

Чи поранену пташину, може, ледь живу?

А рука сама малює чорнобиль-траву…

^ 1 уч. Нащо ти траву малюєш? Це біда така?

2 уч. Цю траву зовуть чорнобиль, ця трава гірка.

В ній отрута, смерть і сльози, і брудна вода.

В ній хвороби, сум, неспокій. Це страшна біда.

^ 1 уч. Краще намалюй щось гарне. Намалюй життя.

А гірку траву чорнобиль викинь на сміття.

2 уч. Так, дитино, намалюю я життя тобі.

І надії намалюю, й мрії голубі.

Намалюю синє небо, чисте джерело.

Намалюю я лелеку, поле і село.

Намалюю віру, розум, доброту й любов.

Та гірка трава чорнобиль проростає знов.

71. Чимало років минуло з дня трагедії на Чорнобильській АЕС. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено до-рогою ціною. Тож не треба повторювати помилок. Давайте берегти оточуючий світ! Нашій планеті вистачить одного Чорнобиля.

72. За днями дні, мина повільно рік,

За днями дні, і другого не має.

Нехай же лихо наше проминає.

І в світі не повториться повік.

73. Хай стане мир міцнішим у сто крат,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль – попередження, набат.

Його уроків людство не забуде.