asyan.org
добавить свой файл
1




Розбудова самостійної Української держави відкриває реальні можливості для відродження і розвитку української національної школи. Українська школа справді національна тоді, коли ґрунтується на українській етнопедагогіці, українській національній системі впливу на формування особистості й за орієнтаційний еталон має народні чесноти, норми моралі, гармонію родинно-громадянсько-шкільного виховання.

Педагогіка, за слушним визначенням К. Ушинського, не лише наука, а й мистецтво. А мистецтво як правило має своє національне вираження. Окрім того, педагогіка як наука й мистецтво стосується особливої сфери – формування особистості з притаманними їй національними рисами й почуттями.

Настав час, коли необхідно як найрішучіше повернутися до української родинної етнопедагогіки в Україні, до відродження традиційного статусу української родини з її непорушними авторитетами, подружньою вірністю, любов'ю до дітей і відданістю святому обов'язку їх виховання, повагою до батьків і материнським покликанням жінки, підняти роль чоловіка - дружини, батька - матері у створенні та захисті домашнього вогнищ а, забезпечуючи на їх взірцевому прикладі моральну підготовку молоді до подружнього життя, тобто відновити та зміцнити те вічне, на чому тримається людство, що ніколи не старіє. У цьому руслі українська національна школа стає надзвичайно актуальною.

Оптимальність функціонування української національної школи відбувається за наявністю міцної етнопедагогічної основи. Такої точки зору дотримувалися всі провідні українські педагоги, зокрема: Г. Сковорода,

К. Ушинський, П. Куліш, С. Русова, В. Сухомлинський та інші.

У Державній національній програмі «Освіта», Україна XXI століття говориться, що одними з пріоритетних напрямків реформування виховання є:

  • формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля розквіту Української держави;

  • забезпечення духовної єдності поколінь;

  • формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;

  • прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, що населяють Україну;

  • виховання духовної культури особистості; створення умов для вільного вибору нею своєї світоглядної позиції;

  • утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності, інших доброчинностей;

  • формування творчої, працелюбної особистості;

  • виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

  • забезпечення високої художньо-естетичної освіченості і вихованості особистості;

  • розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов їх самореалізації.

Крім того, на сучасному етапі виховна робота з даної проблеми ґрунтується на науково-правовій базі освітньої галузі, яку становлять:

  • Національна доктрина розвитку освіти;

  • Концепція національного виховання;

  • Національна програма «Діти України»;

  • Закон України «Про мови»;

  • Закон України «Про громадянство України»;

  • Конвенція про права дитини;

  • Декларація прав дитини;

  • Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти;

  • Концепція громадянського виховання особистості в умовах української державності.

Національне виховання в Українській державі має бути спрямоване на формування у молоді і дітей світоглядної свідомості, ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв, інших соціальне значущих надбань вітчизняної і світової духовної культури.

Національне виховання є органічним компонентом освіти і охоплює всі складові системи освіти. В його основу мають бути покладені принципи гуманізму, демократизму, єдності сім'ї і школи, наступності та спадкоємності поколінь.

Головна мета національного виховання набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної належності особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.

Існуюча в Україні система освіти перебуває в стані, що не задовольняє вимог, які постають перед нею в умовах розбудови української державності, культурного та духовного відродження українського народу.

У 2002 році я стала класним керівником 5-А класу. Це перший колектив, де мене було призначено класним керівником. Мої учні навчаються в той час, коли школа ще залишається двомовною і діти розмовляють між собою, спілкуються з батьками, друзями майже весь час російською мовою. Тому своїми пріоритетними завданнями, як класного керівника, я визначила:

  • пробудити в дітях гордість за свою націю,

  • прилучити їх до українських звичаїв,

  • показати могутність та велич українського народу.

Свою роботу в цьому напрямку я почала із спілкування з батьками. Перші батьківські збори були присвячені не тільки знайомству, але і бесіді про рідну мову в сім’ї. (Додаток № 1) Однією з основних форм роботи класного керівника з батьками є періодичне проведення батьківських зборів, не рідше одного разу в навчальну чверть. На батьківських зборах важливо не просто інформувати батьків про підсумки успішності й відвідуваності за семестр, про факти порушення дисципліни й відставання в навчанні, що дуже часто трапляється на практиці, а перетворити ці збори у вдумливі бесіди з батьками про типові особливості класу, про конкретні шляхи подальшого поліпшення навчання й виховання школярів . Проблеми співпраці школи та сімї в навчальному комплексі обговорюються на засіданнях ШМО класних керівників, творчих груп та різноманітних семінарах ( Додаток № 8, 9, 10).

Вивчивши досвід роботи вчителя початкової ланки цього класу Барахової Лариси Олександрівни, я зрозуміла, що маю справу з дітьми творчо розвиненими. Мої вихованці прийшли до мене вже с певним власним суб’єктивним життєвим досвідом. Однак цей досвід в кожної дитини свій. Тому на початковому етапі знайомства з учнями дуже важливо знати особливості психо-фізичного розвитку кожного. Саме проблема виявлення цих особливостей і спонукала мене до тісної співпраці зі шкільним психологом. Ця робота розпочалася з тестування на виявлення рівня самооцінки (діаграма 1), визначення властивостей темпераменту (діаграма 2) та визначення креативних якостей учнів (діаграма 3) з метою надання індивідуальної допомоги дітям та використання цих результатів для створення сприятливого мікроклімату у колективі і підвищенню результатів навчання (діаграма 4). Так як виховний процес впливає на результати навчання, підвищує інтерес до набуття знань, розуміння мети навчання, пізнання нового та цікавого.


Діаграма 1.

Р^ ІВЕНЬ САМООЦІНКИ


Діаграма 2.

ТЕМПЕРАМЕНТ




Діаграма 3.

Р^ ОВЗИТОК КРЕАТИВНИХ ЯКОСТЕЙ В ЦІЛОМУ ПО КЛАСУ


Діаграма 4.

Порівняння успіхів в навчанні учні в 7-А класі




Отже, найцінніше у дитини її індивідуальність, неповторність внутрішнього світу, здібностей, потенційних можливостей. Підтримка і розвиток у дитини її індивідуальності, є умовою успіху у навчанні, зростання не тільки кожної конкретної особистості, а й підґрунтям формування дійового, творчого дитячого колективу.

Знайомство з дітьми я почала з твору на тему «Я і моя родина», в якому поставила мету познайомитись з батьками своїх учнів. Заслуховування творів показали, що учні не зовсім добре знають свій родовід. Тому наступна виховна година була на тему «Мій рід. Моя родина.» (Додаток № 2), при проведенні якої учні виявили свої творчі здібності, чим і підтвердили результати тестування.

Також продовжувала працювати і шкільний психолог, яка допомогла адаптуватися кожному учню в новому середовищі (середня ланка). Вона провела тренінгові заняття із рубрики «Рівний рівному»:

  • Знайомство,

  • Розкажи про сусіда,

  • Розкажи про себе…,

на яких діти самостійно склали правила для свого колективу, які не можна порушувати (Додаток № 6). Дивлячись на ці правила я склала свої, як для класного керівника. Вони допомагають мені в роботі. (Додаток № 7)

Ефективність виховання залежить від різноманітності форм і методів виховного процесу. Важлива роль належить активним методам, що спрямовані на самостійний пошук істини, сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості.

Виховна робота в класі здійснюється на виховних годинах, які проводяться у різних формах: бесіди, рольові ігри, прес-конференції, диспути, "Філософські столи", "Брейн-ринги" тощо.

Мої вихованці із задоволенням приймають участь у всіх шкільних заходах. У минулому навчальному році в НК №67 було оголошено конкурс на розробку шкільної символіки. Початком нашої роботи було проведення виховної години «Символи України» (Додаток № 3). Домашнім завданням було: розробити шкільну символіку. І вся наступна виховна година була присвячена захисту своїх розробок. Найкращі із них представили такі учні: Раєвський Сергій, Лобанова Ганна та Овчаренко Владислав. Ці роботи було передано до учнівської ради комплексу для участі в шкільному турі. Щорічно в школі проводиться конкурс «Джура». Дітьми самостійно було створено девіз, емблема та хоругва.

Складність процесу виховання зумовлена тим, що результати його не завжди помітні одразу. Тільки з часом можна судити про результативність виховного впливу педагога, що виявляється у рівні вихованості дітей, а потім і дорослих людей.

Але у деякій мірі ми можемо говорити про результативність виховної роботи, спостерігаючи за поведінкою учнів та аналізуючи результати психолого-педагогічного обстеження щодо визначення рівня вихованості школярів. Учениці мого класу займаються в гуртках вишивання в Будинку творчості. Значних результатів в цьому досягла Школова Анастасія, яка стала переможницею багатьох конкурсів, її роботи були представлені на виставці у Києві. Багато учнів приймали участь в різноманітних інтелектуальних конкурсах:

  • З біології – «Колосок», Котов Роман став срібним призером,

  • З математики – «Кенгуру», Школова Анастасія показала добрий результат та отримала синій диплом.

Це свідчить про розвиток у моїх вихованців логічного мислення,

інтуїції, уяви та творчого підходу до вибраного діла.

Працюючи класним керівником третій рік, я дійшла висновку, що істинна суть справжнього виховання якраз і полягає у формуванні досконалої людини, виведення дитини, яка росте і розвивається вгору, по висхідній, піднесення її до культурного стану людства. Тому надалі моїми провідними завданнями є виховувати нове покоління, яке змінить пасивність та мінливість через недостачу національного світогляду – на твердість, рівновагу, активність у своїй вірності Українській суверенній державі.

Таким чином, я і надалі буду намагатися створювати умови для розвитку креативних якостей школярів в галузі національного виховання. Також сприятиму свідомому самовизначенню моїх вихованців у майбутній професії, розвитку психолого-педагогічних здібностей.

Девізом моєї роботи є «Поважати будь яку особистість, не обходити увагою жодного дитячого обдарування». Сьогоднішні учні – майбутнє України. «Дитина-народ-Україна» таке моє педагогічне кредо.

Даний досвід може бути цікавим для класних керівників 5-7 класів загальноосвітніх шкіл.

Література


  1. Державна національна програма „Освіта", Україна XXІ століття.

  2. Національна доктрина розвитку освіти України у XXІ столітті.

  3. Постанова Кабінету Міністрів України від п’ятого квітня 1994 року № 226 «Про поліпшення виховання , навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків».

  4. Основи національного виховання. Концептуальні положення. В. Г. Кузя та інші, К., 1993, ч.І-152с.

  5. Комплексна програма національного виховання. Позакласний час № 1-2, 2000.

  6. О. Озірний. Національна свідомість у стосунках школярів: Директор школи, №46, 1999.

  7. В. Ухач. Боротьба за національне виховання і навчання є боротьбою за державність. Рідна школа, № 2, 1998.

  8. І. Чередниченко. Національне навчання та виховання. Початкова освіта, № 22, 2000.

  9. Казимірчук О.В. формування національної свідомості через систему виховної роботи класного керівника. Позакласний час № 25, 2000.