asyan.org
добавить свой файл
1

Україно, вільна, суверенна, ти в моєму серці назавжди !


Ведуча 1: Послухаймо відлік: 3, 2, 1,

Вас зустрічає наш Лебедин.

Ведуча 2 : Чому зібралося нас тут багато?

І одягнулися, наче на свято?

А, можливо, тут конкурс

«Крок до зірок?»

Ведуча 1: Ні, це – педагогіки перший урок!

Перший урок у святковий День знань.

Він налаштує вас на безліч бажань.

Він вам підкаже, чим слід займатись,

Як тут цікаво вам буде навчатись.

Ведуча 2 : Хочемо всіх привітати,

Хто зібравсь у цьому залі.

Всім здоров’я побажати

І щоб успіхи ви мали.

Ведуча 1: Україно моя! Суверенна і вільна держава

20 років крокуєш вперед і квітуєш мов сад.

Ведуча 2 : Україно моя! Віками незгод

Ти до мрій ішла по дорозі тернистій.

20 років великий , розкутий народ

Пісню волі співа, як гімн урочистий.

Ведуча 1: 21 століття! Незвідане, творчо-прекрасне, сповнене надій, пошуку, романтики, досліджень, розкрило свої обійми перед людством, перед кожним з нас, перед нашою ненькою - Україною.

Ведуча 2 : Україно! Ти постала самостійною, соборною, демократичною державою…Це реальний вияв жагучої мрії мільйонів полеглих борців за твою волю упродовж багатьох віків.

Ведуча 1: Україно! Ти відродилася із попелу втрат, пороху віків, з предковічної надії та одвічної боротьби свого народу.

Ведуча 2: Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні!

Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки – тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

Ведуча 1: Любимо ми свою неньку – Україну з її неозорими золотистими полями, синьо водними ріками, густими багатющими лісами, з працелюбним, життєлюбним народом, з її труднощами і болями.

Ведуча 2: Нема життя без України, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, Україна – це мати, яку не вибирають, як і долю, бо Україна – пісня, яка вічна на нашій землі.


^ Звучить пісня про Україну.


Ведуча 1: Вистраждавши, виборовши собі волю, Україна має тепер свої державні символи, ви їх добре знаєте, це : герб, прапор, гімн, які уособлюють її історію, її сутність. Історія цих символів стала невід’ємною частиною історії і нашої Батьківщини. Вони були не просто обрані урядом та затверджені парламентом країни, ні – вони були вистраждані багатьма поколіннями наших співвітчизників, які боролися за святе право людини – пишатися своїм народом, своєю культурою.

Ведуча 2: Що ж допомагає нам

Знати все чудово

Про усе, що в світі є?

Ведуча 1: Мова калинова!

Саме мова нам дає

наснагу і натхнення,

Спілкуватися бажання

Й знати своє ймення.

Ведуча 2: Мову нашу любимо

Рідну, українську

І вивчаємо її

З раннього дитинства.

Ведуча 1: Майже в усіх народів крім державних символів є свої, народні символи, не затверджені законами, але які любовні передаються з покоління в покоління віками. Це улюблені рослини, предмети: в американців – клен, у росіян – берізка, у нас – верба та калина. І тому говорять :

Разом : Без верби і калини нема України.

Ведуча 2: Калина – кущ українського народу. Вона пов’язується з народженням Усесвіту, вогняної трійці – Сонця, Місяця, Зорі. А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущості роду. Тому на весільних сорочках молодих вишивались кетяги калини.

Ведуча 1: Калина – це символ кохання, дівочої краси, щастя. Навесні калина вкривається білим цвітом і стоїть, як наречена в білому вбранні, а восени палахкотить гронами червоних плодів. Калиною прикрашають весільний коровай, оселю. Народ склав про калину багато легенд, пісень.

Ведуча 2: З вербою пов’язані прихід весни та велике християнське свято Пасхи, якому передує Вербна неділя. Букетик кучерявих котиків, які вважаються чи не найкращими весняними квітами, пухнастих, як маленькі курчатка, котиків – випромінює тепло і ласку, несе запах весни.


Ой, вербо, вербо зелена,

Спусти гіллячко додолу,

На зелену діброву.

На червону калину,

Де соловейко гніздо в’є,

А зозуленька кує.


Пісня Древаль А.

Ведуча 1 : Частиною великої Батьківщини є наша маленька батьківщина. для кожного з нас – це рідне місто, селище чи село. Це природа, яка нас оточує і чудові, гостинні, працьовиті люди – українці.

Ведуча 2 : Для нас усіх маленькою батьківщиною стало славне місто Лебедин. Гордістю якого є відоме на всю Україну педагогічне училище, якому у 2009 році було присвоєно звання «Флагман народної освіти».

Ведуча 1: В нашому училищі склалися теж певні традиції : ось і сьогодні ви змогли стати їх учасниками. Це посвята вас у студенти та свято першого дзвінка. А ще наш перший урок педагогіки. Протягом навчання в училищі всі наші традиції стануть для вас добре відомими.

Ведуча 2 : Ой, а хто це поспішає,

Наче бджоленяток рій?

До дитячого садочка

всі щодня летять мерщій.


Люблять діти, як читають

Їм і вірші, і казки

А співати всі як хочуть

І танцюють залюбки.

Ведуча 1: Ще відгадують загадки,

У прикметах знають толк

Колискові люблять слухать

Пісні ллються, ніби шовк.


І легенди знають добре,

Скоромовки, забавлянки.

На прогулянку виходять

На улюблену ділянку.

Ведуча 2: Ось і до нас завітали

Наші вихованці – діти.

Разом з нами вони хочуть

Вашим успіхам радіти.

Щоб в училище прийшли ви

Бадьорі і веселі.

Щоб були ви всі щасливі

У кожній оселі.

Ведуча 1: Послухайте, будьте добрі,

Якщо ваша ласка,

Як звучить із вуст найменших

Народная казка.


^ Виступ дітей ДНЗ «Калинка»


Ведуча 2: Ці маленькі дошкільнята

Згодом підуть в перший клас

Їх неодмінно будуть навчати

Ті, хто сьогодні прийшов до нас

На відділення шкільне

З бажанням навчати.

А для цього треба добре

Педнауки знати.

Ведуча 1: Щоб навчити дітвору

Читати й писати

Та хіба лиш тільки це?

Багато слід знати…

Про вербу і про калину,

Як в природі лад дамо.

І про славну Україну,

У якій ми живемо.

Ведуча 2: З раннього дитинства, з дитячого садка всіх нас знайомили з елементами народної педагогіки.

Народна педагогіка – це багатотомний усний підручник про навчання і виховання, який зберігається в пам’яті народу.

Це ніжна і щира мамина пісня над колискою немовляти, яка заспокоює дитину, зігріває її теплом, ласкою, це приваблива іграшка, яку дарує дитині батько, це чарівна бабусина казка, яка вчить жити і працювати, і захищати добро і ненавидіти зло, це запальний народний танець, веселі ігри , забави, обряди, свята.

Ведуча 1: Народні колискові пісні кожного , хто їх чує, зачаровують ніжністю, безпосередністю, простотою, художньою досконалістю. У них – уся материнська любов, світ добра, краси і справедливості, який кожна мати, кожен народ прагне виплекати в юних душах.

В колискових піснях часто зустрічаємо побажання немовляті здоров’я, доброго зросту, розуму, щастя, краси.

До вашої уваги ряд колисанок у виконанні студентки 341 групи Чепакової Ірини.

^ Колискові пісні.

Ведуча 2: Спілкування дорослих з малятами за допомогою художнього слова не обмежується колисковими піснями. Дітям потрібна активність, яка б розвивала рухи, мислення, викликала жвавість, бадьорість, радісний настрій.

І одним з видів такого спілкування стали забавлянки.

А які забавлянки знаєте ви? ( Сорока-ворона, ладки-ладусі, потягусі, потягусі, ходила квочка, печу, печу хлібчик.)

А цю знаєте?

Жив був дід та баба

Була в них вівця

Почнемо з кінця:

Жив був дід та баба

- Допомагайте? ( звертається ведуча до залу)

Була в них вівця

Почнемо з кінця.


Ведуча 1: Що найбільше люблять діти?

Що проходить « на ура»?

Ви, напевне здогадались?

Це – народна гра.


В ігри діти граються

Завжди залюбки

Й, звісно, забавляються

Дівчата й хлопчаки.

^ Гра «Подружимось»

Ми з тобою – одна сім’я

Ви, ми, ти, я

Торкнись за руку сусіда з права ( у залі виконують)

Торкнись за руку сусіда зліва

Ми з тобою – друзі

Ми з тобою – одна сім’я

Ви, ми, ти, я

Обійми сусіда з права

Обійми сусіда зліва

Ми з тобою – друзі

Ми з тобою – одна сім’я

Ви, ми, ти, я


Ведуча 2: Легенда завжди нас повчає,

Чому і як слід нам навчитись

І кожен із нас добре знає:
Добро із злом не може примиритись.

Добро повинно зло перемогти

І це, напевне, кожен твердо знає.

Тож будьмо добрими і я, і ти,

Бо кожен із нас тую іскру має.

Ведуча 1: Так пронесемо іскру доброти

Щоденно, ну і щохвилинно,

Щоб поруч були завжди я і ти

Й добро творили безупинно.

Є цікава легенда про добро і зло: Жили на вулиці двоє сусідів. Одного разу один зробив іншому велике зло. Ображений чоловік, прагнучи відповісти помстою, вирушив до мудреця за порадою. Що ж мудрець йому запропонував? Відповісти зловмиснику добром. Сусід послухався і завжди на зло відповідав добром, розуміючи, що від людини залежить, чого у світі стане більше – добра чи зла. Згодом це зрозумів і інший сусід і зажили вони у дружбі довго й щасливо.


Ведуча 2: Тож розповідайте дітям легенди, спонукайте їх до добрих вчинків.

Ведуча 1: Та життя нашого народу сповнене не лише легендами, піснями…

Чи знаєте ви, чи ні,

Чи немає й гадки

Про що зараз піде мова?

Ведуча 2: Звісно про загадки.

Їх, загадок , так багато

І всі такі влучні .

Ну спробуйте відгадати

Вам не буде скучно.

Ведуча 1: Отже, зручно всі сідайте,

Налаштуйте вуха,

Якнайбільше відгадайте,

А ми будем слухать.

Ведуча 2: Загадати їх прийшла красуня – загадуся

Що з собою принесла? –

Відгадать беруся.

Та, звичайно, це корзина

З різними речами.

А найцінніше у ній лист із загадками.


Загадуся: 1. Очима бачиш, а руками не візьмеш ( тінь)

2. Горя не знаю, а гірко плачу ( дощова хмара)

3. Без очей, а сльози ллє ( роса на вікні)

4. Що вміє розмовляти на всіх мовах ( ехо)

5. Корінь викинь, тісто з’їж ( ягода)

Ведуча 1: Вам, молодим українцям

В майбутньому жити,

Й славу роду козацького

Берегти уміти.

Ведуча 2: Щоб традиції ви знали бездоганно

Й молодому поколінню

Передали славно

Те, що знаєте самі

Й батьки ваші знали.

Розкажіть про все це дітям,

Щоб корені мали.

Ведуча 1: Знали герб і гімн, щоб знали

І могли співати колискову,

Гарно казку вміли розказати.

Україна наша ненька

Багата й безмежна

і для нас дуже важливо:

Разом: Вона – незалежна.