asyan.org
добавить свой файл
1

Стенограма прес-конференції «Доступ до інформації обмежено»

20.11.2008р. 16-00 м.Київ, Інформаційне агентство «Укрінформ»


Ведучий Тарас Тимчук /ресурсний центр «Гурт»/

Тимчук: Отже шановні журналісти. Всім вдячні, що знайшли час прийти у цю пізню не журналістську пору. Отже це означає, що це вам цікаво. Цю тему, яку ми зараз підняли. Я хотів би коротко представити наших гостей. Сьогодні тут є перший заступник міністра юстиції України Віктор Цоклан

Цоклан: Заступник міністра…

Тимчук: Так. У нас є представник Дніпропетровської організації «Дніпропетровський координаційно-експертний центр з питань регуляторної політики» Андрєєв Олексій. І є людина стороння у цій справі, це Олександр Кривенко магістр права, який також представляє українську незалежну медіапрофспілку. Власне яка передісторія цієї прес-конференції і чому ми це робимо. Отже ресурсний центр «Гурт» має можливості читати тренінги у різних регіонах України і спілкуватися з людьми, які насправді змінюють на краще ситуацію у своїх громадах. І саме в Дніпропетровську ми познайомилися з організацією, яка веде довгу таку дискусію з Міністерством юстиції. Нам це стало цікаво. І ми подумали, що була б непогана ідея зробити так щоб голос саме цієї організації був почутий у місті Києві. І ми подумали, що буде добре, якщо створити таку платформу щоб представники Міністерства юстиції і представники цієї організації могло б все ж таки зустрітися і поспілкуватися. Це така передісторія, а про сам конфлікт я би просив розповісти представника Дніпропетровської організації пана Олексія Андреєва, який більш детально розповість про цю ситуацію. А ми у цій темі є стороння організація, яка створює платформу для обміну думками для налагодження такого діалогу і пошуку компромісів. Дякую.

Андреєв: До конфлікту з міністерством юстиції ще не дійшло. Була тривала переписка між нашою Організацією і Міністерством юстиції. Наша організація запитувала декілька раз інформацію, фінансову звітність щодо державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. І за підсумками переписки ми отримали дуже цікаву відповідь, яка підписана Міністром юстиції Оніщуком Миколою Васильовичем. І у цій відповіді, вона датована 04.07.2008р., викладено тлумачення статті 32 Закону України «Про інформацію». Як виходить з цього тлумачення, юридичні особи – громадські організації не мають права доступу до офіційних документів органів влади. Зі свого боку вважаємо, що це тлумачення не знаходить ніякого підтвердження ні в статті 32 Закону України «Про інформацію», ні саме в цьому Законі, ані в інших Законах України. І ми вважаємо, що ця відповідь і це тлумачення прав громадських організацій на доступ до офіційних документів є порушенням як Закону України «Про інформацію», так і Конституції України. Згідно до Конституції України громадяни мають право об’єднуватися для захисту своїх прав і громадяни мають право збирати інформацію про діяльність органів влади. Згідно до тлумачення, яке надано міністром юстиції виходить, що фізичні особи на захист яких створюються громадські організації мають право отримувати офіційні документи про діяльність органів влади, а громадські організації не мають цього права. На нашу думку це тлумачення є небезпечним, тому що воно може набути неабиякого поширення серед посадовців та створити реальні перешкоди для розбудови громадянського суспільства впливового і дієвого в Україні. Тому що доступ до інформації є киснем демократії. Також з цього приводу слід зазначити, що Україна приєдналася до Конвенції проти корупції. І ця конвенція передбачає обов’язок держави створювати необхідні механізми для реалізації права доступу до інформації для громадян і їх об’єднань. На нашу думку саме це тлумачення порушує вимоги цієї Конвенції, до якої приєдналася Україна. Також існує Закон України «Про корупцію». Згідно до статті 5 цього закону ознаками корупційних дій є саме неподання інформації з боку державних посадовців. І ми вважаємо, що подібне тлумачення Закону України «Про інформацію» створює підґрунтя саме для виникнення цих дій, які можуть тлумачиться законами України як корупційні. І це порушення вважаючи на статус особи, яка підписала цей лист, є дуже значущим. І саме Міністр юстиції Оніщук Микола Васильович на цей час висунутий в номінації «Будяк року» Української Гельсінської групи з прав людини. Дякую.

Тимчук: Якщо пан Андреєв виклав всю суть справи, я хотів би надати слово пану Цоклану, оскільки це буде дуже правильно і інше бачення ситуації є важливим для знаходження спільної думки. Дякую.

Цоклан: Я дуже вдячній за можливість висловитися. Та за запрошення на цю зустріч. Нажаль ми з паном Андреєвим взагалі не знайомі та не зустрічалися, але якщо у нього виникли б якісь питання безпосередньо у Міністерстві, то не було б потреби збирати такий форум і обговорювати ці питання настільки широко. Перш за все я хочу за дорученням Міністра юстиції зачитати відкритий лист, який він підготував і спрямував до Голови правління Української Гельсінської спілки з прав людини пану Бущенко. З вашого дозволу я його оприлюдню і прокоментую декілька слів.

(Зачитує текст листа)

Шановний Аркадію Петровичу!

Як міністр юстиції, я глибоко здивований поширеною в ЗМІ інформацією стосовно оголошення Вами в номінації «Найбільш інформаційно закритий орган влади» Міністерства юстиції України. Міністерство юстиції України завжди підтримувало і підтримує ініціативи громадських організацій, пов'язаних з громадським контролем за діяльністю державних органів влади, зокрема у питаннях інформаційної відкритості.

Підтримуючи такі ініціативи, разом з тим вважаю, що будь-яка публічна інформація має ґрунтуватися на об'єктивній оцінці даних і не повинна містити недостовірні факти. Для мне є незрозумілим і неприємним той факт, що в контексті зусиль Міністерства юстиції України в сфері забезпечення відкритості та прозорості роботи органів державної влади, і міністерства зокрема, недостовірна інформація стала механізмом втягування такої поважної організації, як Українська Гельсінська спілка з прав людини, у брудну корпоративну змову з метою отримання конкурентних переваг зацікавленими суб'єктами комерційної діяльності з використанням громадської організації (ДОГО «Дніпропетровський координаційно-експертний центр з питань регуляторної політики»).

Причиною такої поведінки з боку останньої стала відмова Міністерства юстиції України в наданні службової інформації про роботу Державного підприємства «Інформаційний центр». Варто зазначити, що ст.32 Закону України «Про інформацію» чітко розмежовує поняття інформаційного доступу до офіційних документів органу влади та інформації щодо діяльності підприємства, яке діє на підставі норм Господарського кодексу і є захищеним за законом від обов'язку надавати інформацію про свою господарську діяльність. Таким чином, позиція заявника ґрунтується на довільному тлумаченні відповідних норм чинного законодавства, власних припущеннях та викривленні правової позиції Міністерства юстиції України.

Відкритість та прозорість роботи Міністерства юстиції України підтверджується фактами. Зокрема, газета «Дело» № 193 від 23.10.2008 р. в матеріалі «В Интернете чаще всего пишут о Тимошенко и Луценко» оцінила роботу прес-служби Міністерства юстиції як якісну і таку, як найзручнішу з огляду на терміновість надання відповідей та коментарів для ЗМІ (коментар експерта). Сайт Міністерства юстиції України користується високою популярністю (понад 7000 унікальних відвідувань щоденно) не тільки у представників ЗМІ, а також усіх громадян України.

Звертаю Вашу увагу, що за ініціативою Міністерства юстиції України були оприлюднені понад 1300 актів Кабінету Міністрів України, виданих у 1991-2005 роках, з яких у березні 2008 року було знято незаконні грифи «Не для друку» та «Опублікуванню не підлягає». Саме Міністерство юстиції ініціювало винесення на громадське обговорення проекту постанови Кабінету Міністрів України та затвердження Положення про проведення громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб (відповідна постанова КМУ була прийнята 05.11.2008 року № 976). Ми також виступили з ініціативою унормувати можливість громадян спілкуватися та отримувати відповіді на запити за допомогою електронної пошти. Ще одна ініціатива Міністерства юстиції - винесення на обговорення проекту Закону «Про доступ до інформації». Не можемо не послатися і на ті зусилля Міністерства юстиції, які стосуються відкриття для громадськості ряду державних реєстрів, які ведуться Міністерством юстиції чи його підприємствами. Зокрема, мова йде про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень та Єдиний державний реєстр друкованих засобів масової інформації (завершення робіт заплановано на грудень 2008 року). Це лише окремі приклади, перелік яких можна продовжувати.

У контексті вищевказаного у мене виникає щире розчарування, що всі зусилля колективу Міністерства юстиції України отримали подібну оцінку. Як міністр юстиції України, я розраховую, що цей відкритий лист буде належно розглянутий та будуть вжиті заходи по недопущенню поширення недостовірної та упередженої інформації.

З повагою Міністр Микола Оніщук.

(закінчує читати листа)

В двох словах від себе. Державне підприємство «Інформаційний центр» веде власну діяльність на підставі чинного законодавства, так як і всі інші підприємства незалежно від їх форми власності. Тому є досить дивним запит про фінансово-господарську діяльність підприємства від Міністерства. Я можу побажати ініціаторам цього процесу звернутися до підприємства і попросити ті відомості, які вони хочуть отримати від підприємства. Якщо підприємство буде вважати за необхідне, або можливе надати ці відомості, воно повинне їх надати, якщо ці вимоги будуть законними. Я також хочу сказати, що деякі події які сьогодні розгортаються навколо діяльності Державного підприємства «Інформаційний центр» можна охарактеризувати, як події з ознаками рейдерського характеру. Оце наша така думка. Хто задіяний у цьому процесі. Прикро, якщо будуть задіяні громадські організації, або інші організації. В мене все. Дякую.

^ Тимчук: За регламентом ми надаємо слово пану Олександру Кривенку. Якій має практичний досвід у цих справах і висвітлення їх у ЗМІ.

Цоклан: З Вашого дозволу, якщо ви не заперечуєте я з Вами попрощаюся, тому що я нажаль мушу йти на роботу. Чи є якісь запитання до мене (починає збирати власні речі).

Андреєв: Я хочу прокоментувати пояснення представника Міністерства юстиції. Для мене є дуже дивним, що нашу діяльність порівнюють з якоюсь рейдерською атакою. Тому що чи може вважатися рейдерською атакою саме запит про надання офіційної інформації. Це по перше. Це характеризує ставлення Міністерства юстиції як такого взагалі до громадських організацій. Якщо громадська організація, що має дуже малий бюджет організувати рейдерську атаку…

^ Цоклан: Я сказав, що це саме ознаки. А є елементи цієї рейдерської діяльності.

Андреєв: Дозвольте я продовжу…

Цоклан: Дуже вдячній. Я з журналістами прощаюсь і уходжу. Дякую за увагу (залишає прес-конференцію).

Андреєв : Щодо державного підприємства «Інформаційний центр» я хочу зауважити таке. Це підприємство було створене на початку 2000-х років і його діяльність стосується ведення реєстрів нотаріальних дій і стягнення за це плати. Власником цього підприємства є Міністерство юстиції України. І якщо ви пам’ятаєте на початку 2008 року набула поширення інформація щодо завищення цін на нотаріальні дії. Це було пов’язане з отриманням власниками рахунків Ощадбанку компенсацій і видачею довіреностей на отримання цієї тисячі гривень, які обіцяв уряд. Наводилася інформація, що довіреності коштують мабуть 100 гривень. Так ось із цих 100 гривень, які стягував нотаріус 25 гривень іде у кишеню цього державного підприємства, єдиним власником якого є Міністерство юстиції України. Кількість нотаріальних дій, яке проводиться в Україні в рік це близько 20млн. нотаріальних дій. На сьогодні кожен нотаріус зобов’язаний Міністерством юстиції - цього не має в законі, це введено наказами Міністерства юстиції України – укласти договір з цим підприємством і поряд з тим сплачувати інші платежі за підключення, навчання, доступ і таке інше. Щодо відкритості інформації, про яку говорив пан заступник Міністра, що Ви можете звернутися до цього підприємства. Первісний запит було переправлено Міністерством юстиції до цього підприємства, яке повідомило нас, що фінансова звітність, яка згідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» повинна бути відкритою інформацією є конфіденційною, визнана цим підприємством конфіденційною. Це також є порушенням. І наша громадська організація зверталася у серпні вже після цього листа Міністра до Міністерства юстиції та прокуратури з проханням перевірити законність впровадження статусу конфіденційної інформації щодо фінансової звітності (публічної) державного підприємства «Інформаційний центр». На ці звернення ми також отримали відповідь – відмову щось змінювати. Переглядаючи архіви газети «Дзеркало тижня» за 1998 рік я знайшов статтю журналіста, який порівнював створення цих реєстрів і цього підприємства з рентою, яку намагаються чиновники Міністерства юстиції запровадити. І ми намагалися з’ясувати чи дійсно це так. 25 гривень за реєстрацію довіреності неспівмірні з трудозатратами. Це є мабуть сервер, в якому сам нотаріус реєструє цю довіреність – нотаріальну дію. Собівартість цієї дії неспівмірна. І куди ж ці гроші йдуть незрозуміло. І загальний дохід цього підприємства, він невідомий. Я можу тільки здогадуватися скільки це… Це міліарди гривень. Це гривні які сплачує кожен споживач нотаріальних послуг. Це дуже важно. Тарифи ростуть і дедалі ці послуги становляться менш доступними громадянам України. От у цьому проблема. А це проблема розвитку українського нотаріату, як незалежної інституції, в України. І ми здивовані ось цими листами, які підписує Міністр юстиції, які не мають жодного правового підґрунтя. У мене все.

^ Тимчук: дякую за ремарку. Я прошу пана Олександра поділитися своїми коментарями. І можливо є якесь інше бачення цієї ситуації.

Кривенко: Шановне товариство. Я є фаховим юристом, який останнім часом працює в програмі «Корупція по-українські». Це щотижневий медійний проект, який видається щосереди на шпальтах газети «Вечірні вісті». Це аполітична програма. І власне на досвіді я переконався, що інформаційний запит, або звернення є зброєю для реалізації права громадян на доступ до інформації. Нажаль в Україні, на моє переконання, склалася на рівні чиновників переважна думка, що можна маніпулювати цим правом користуючись певним тлумаченням тієї чи іншої норми. Що можна давати преференцію громадянам, обмежуючи права юридичних осіб. І власне це проблема не тільки стосовно реалізації права громадян на доступ до інформації. Є навіть практика, коли юридичні особи, після заборони кримінальної відповідальності щодо операцій з валютою мали проблеми, хоча ця кримінальна відповідальність була відмінена. І тоді конституційний суд про тлумачив цю ситуацію таким чином – Оскільки норма Конституції яка говорить, що дія закону не має зворотної сили окрім випадків, коли вона пом’якшує відповідальність, розміщена в розділі другому Конституції України «права та свободи громадян», то все що там написано стосується тільки громадян. Була закладена певна традиція і зараз ми маємо її наслідки. За Європейською традицією, за тлумаченням Конституційного суду Російської Федерації ті права і свободи, які не є суто природніми для фізичної особи, або для людини (право на життя, право на охорону здоров’я), вони всі можуть бути реалізовані юридичними особами. І взагалі мене дуже дивує, що держава, яка проголосила себе такою, яка є правовою, і принцип верховенства права є конституційним (він записаний і в Кодексі про адміністративне судочинство), користується виключно позитивісткою позицією, коли тлумачиться виключно норма закону не зважаючи на те, чи вона обмежує права громадян чи об’єднань громадян, чи просто юридичних осіб. Тому це досить глибинна проблема, яка породжує певні традиції. У практиці нашої програми і моїй особистій ми більше користуємось інформаційними запитами, оскільки ця норма більш дієва, більш потужна зброя в отриманні інформації. І власне коли чиновник не погоджується надавати інформацію, чи просто порушує строки, ми проголошуємо що в його діях є ознаки корупції. І після цього ми як правило отримуємо відповідь. Мабуть підрив іміджу чиновника чогось вартий тому вони починають реагувати. Доступ до інформації, який у даному випадку намагалася реалізувати громадське об’єднання, це, як протлумачило Міністерство юстиції України та як я зрозумів, не стосується інтересів об’єднання громадян. Якщо фізична особа – керівник громадського об’єднання від себе особисто звернувся було б складніше відмовити. І тому на мій погляд при всій повазі до Міністра юстиції України, за діяльністю якого я, як юрист, спостерігаю давно – він доктор наук, професор із юридичної галузі – тим неменше у мене викликає подив не тільки отакі випадки, а те що Міністр юстиції (це не стосується конкретно пана Оніщука) починає тлумачити чи є конституційним закон, чи ті закони, що обмежували право гаранта призначувати суддів чи є вони конституційними. Можна говорити чи є законним як приватна, та як фахова думка. Нажаль у нашій державі створилася ситуація, коли чиновники беруть на себе більше прав, обмежуючи громадян. І я відношуся до цього досить негативно. Зараз я висловлюю свою власну думку, яку не погоджував з незалежною медіапрофспілкою, членом ревізійної комісії якої я є, ні з своїми колегами з програми «корупція по-українські». Я дуже сподівався, що сьогодні буде просто вибачення і пропозиція врегулювати цю ситуацію, надати інформацію і далі співпрацювати. Мені здається, що ось такий хід можливо і дозволив би зняти кандидатуру Міністра юстиції з номінантів на досить ганебне лауреатство «Будяк року» за те, що Міністерство юстиції є найменш відкритим до суспільства. Якщо аналізувати їх сайт, то він є одним з потужніших. Але такі окремі випадки вони ганьблять Міністерство, яке за ознакою є Міністерством справедливості, бо юстиція з перекладу з латинською є справедливість. Якщо там не розуміють, що потрібно діяти реалізуючи насамперед верховенство права, а не верховенство тлумачення окремим чиновником, яку б він посаду не займав, конкретної норми. І тому я власне раджу колезі з громадського об’єднання не зупинятися на цьому і доводити справу, доводити якщо потрібно справу до Європейського суду для того, щоб дати урок чиновнику, яку б посаду він не займав. Дякую за увагу.

^ Тимчук: Всі сторони висловили свою думку. Якщо є коментарі, запитання у журналістів.

Андреєв: Щодо суду і оскарження дій Міністерства юстиції якщо розмова дійшла до цього. Я один приклад наведу. Наша організація в липні 2007 року оскаржила законність Наказу Міністерства юстиції. Наказ був виданий у квітні 2007 року і встановлював вимоги до приміщень приватних нотаріусів. За підсумками розгляду цієї справи окружним судом було нам відмовлено. Що звертає на себе увагу (це щодо можливості оскарження дій міністерства юстиції України). По-перше зміст рішення суд та пояснення представника міністерства юстиції України практично один в один з пунктуаційними помилками співпадали. Є рішення суду, є пояснення представника, вони текстуально співпадають. По-друге, однією з причин відмови було те, що нібито підсудність цієї справи належить до Конституційного суду. Це не смішно навіть. Одним з колегії суддів, яка розглядала цю справу був суддя Келеберда, який розглядав, як Ви пам’ятаєте законність Указу президента щодо дострокових виборів, який був виданий на підставі Конституції. Наша організація оскаржила це рішення суду у листопаді 2007 року. На сьогодні справу в апеляційній інстанції не відкрито. Тобто пройшов майже рік, а апеляція лежить в канцелярії апеляційного суду. Ми не можемо чекати три або п’ять років, коли закінчиться наше судочинство. Єдиний шлях для того, щоб щось змінити є це оприлюднення і публічність. Тому що іншого шляху на сьогодні немає. Для того щоб звернутися до Європейського суду необхідно пройти три інстанції, їх реально пройти років за сім, вісім, десять. Це реально чи нереально? І ще - пан замміністра розповідав про дії Міністерства юстиції щодо скасування грифів «секретно», «не для друку». Ці дії стосуються мабуть інших міністерств. Мені відомо, що є наказ міністерства юстиції, який впорядковує вимоги до нотаріальних бланків, і цей наказ іде під грифом «не для друку». Він нормально існує і Міністерство юстиції ним користується. І саме цей пункт «не для друку» є завадою для перевірки встановлених тарифів на виготовлення нотаріальних бланків з боку Антимонопольного комітету України. Він не може перевірити яки м чином вони виготовляються. І він не може перевірити яка ціна у цих бланків. Це штрих і до цього відкритого листа.

Журналіст: Чи зверталася Ваша організація до ДП «Інформаційний центр» для отримання інформації

Андреєв: Перший запит який був направлений у січні цього року з проханням надати необхідну інформацію до власника цього підприємства – Міністерства юстиції України був переданий до держпідприємства «Інформаційний центр». І воно дуже швидко надало нам відповідь і ця відповідь була негативною. У нас є цей лист. Згідно цього листа підприємство констатує, що ця інформація є конфіденційною, що на нашу думку є порушенням низки законів. Це закон «Про бухгалтерський облік…» та Закон «Про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності…» згідно о якого інформація про фінансову звітність є публічною та повинна заноситися до реєстру і на запит повинна надаватися особам.

Журналіст: Яка мета ваших дій, дій Вашої громадської організації.

Адреєв: Наша мета привернути увагу громадськості до глобальної проблеми обмеження прав громадських об’єднань. Ми почали висвітлювати діяльність цього підприємства томущо ми вимагали отримання інформації. Насправді справа в іншому. Це зміст листа міністра. Якщо міністр викладає таку позицію у листі, то цим листом можуть користуватися інші посадовці і є загроза виникнення стійкої практики застосування цієї норми – негативної для громадських об’єднань. Оце є проблемою. І подолати її можна (я повторюся) зверненнями до громади, громадських об’єднань, міжнародних інституцій. Ще я хочу додати, що Міністерство юстиції представляє Україну в міжнародних антикорупційних організаціях, зокрема GRECO. І допомагає цим організаціям моніторити стан корупційності в Україні і складати звіти. Що можна чекати у цьому співробітництві, якщо у внутрішній політиці Міністерство юстиції може допустити грубе порушення, відверте порушення… я не знаю як це назвати. Я юрист. Я не міг повірити, що це міг викласти міністр у листі.

^ Тимчук: Якщо не має запитань…

Кривенко: Я хотів би єдине доповнити, що проблема статусу об’єднань громадян в Україні в деклараціях, в законопроектах підвищується. Але в реаліях вона залишається досить архаїчною. В жодній цивілізованій країні, щоб заснувати об’єднання громадян не потрібно мати осередки у всій країні, а достатньо заявити що воно діє на всій території країни. І є прецеденти, які виходять від міністерства юстиції, коли Міністерство юстиції відмовляє в реалізації прав об’єднань громадян, якщо вони звертаються за захистом не члена своєї організації. І тоді кажуть, що у Вас в статуті записано, що Ви захищаєте інтереси своїх членів. Ось таке буквальне тлумачення, совкове тлумачення, тлумачення не на рівні демократичної країни, а на рівні країни мілітаріської, де права людини це другорядне, головне права держави і спокій чиновника. Воно спотворює той принцип, що задекларований. Якщо я не помиляюся в Казахстані змінили цю норму в Конституції і записали, що країна намагається бути правовою. Мабуть і нам необхідно так записати, оскільки країна не є правовою, якщо Міністерство справедливості чинить отаку протидію. Я скажу Вам відверто, що ми сьогодні вперше познайомилися. І я очікував, що тут буде дискусія і мені вдасться якимось чином підтримати і позицію Міністерства юстиції, оскільки багато добрих справ вони роблять. Але ось такі випадки дискредитують. І мені взагалі здається, що після оприлюднення ось цього листа в країні Швеції, Чехії чи Польщі Міністр юстиції назавтра подав би у відставку для того щоб далі не ганьбити своє ім’я доктора права. Але в нашій країні він залишається, як залишається на посаді керівник столиці і інші люди, які своїми фактичними діями, а не тільки намірами і деклараціями дискредитували посаду державного чиновника. В інших країнах є прецеденти, коли штрафують з ненадання інформації, за порушення права на доступ до інформації не на рівні 5-10 мінімальних зарплат, а на рівні окладу, тобто людини не цікаво займатися такими речами. А діяльність отакого роду організацій, як Інформаційний центр, як Тендерна палата, тобто там де задіяні непрозорі фінансові інструменти… Якщо не громадські об’єднання, то хто ще буде перевіряти. Чиновники самі себе не перевіряють майже. Хіба що у політичній боротьбі. Тому завдання об’єднань громадян саме реалізувати те, чого держава на сьогодні не здатна реалізувати. І перешкоджання такій діяльності воно викликає не просто сумні і обурення. Мені дивно що так мало журналістів на цій прес-конференції, бо подія вартує того, щоб мати більш широкий резонанс. Дякую.

Тимчук: Дякую всім, хто прийшов, хто знайшов час і вислухав. Нагадую, що завтра (21.11.2008р.) минає рік з прийняття концепції щодо розвитку громадянського суспільства в Україні і ми мали можливість спостерігати яким чином це відбувається на практиці. Дякую.