asyan.org
добавить свой файл
1



Термінологія у позначенні дітей із труднощами у навчанні

  • Діти зі зниженою навченістю;

  • Відстаючі у навчанні;

  • Діти з затримкою психічного розвитку;

  • Соматично ослаблені;

  • Нервові;

  • “Групи ризику”;

  • Педагогічно занедбані



Особливості роботи з ліворукими дітьми



У ліворуких дітей значно частіше,

  • У ліворуких дітей значно частіше,

  • ніж у праворуких, фіксуються

  • порушення почерку, дзеркальне письмо.

  • У шестирічної ліворукої дитини слабко

  • розвинені пальці руки,

  • відсутня координація рухів,

  • що утруднює точне відтворення букв

  • та їх з’єднань за зразком.



Ось деякі вимоги, які необхідно ставити до письма ліворукої дитини:

  • правильне написання форм букв та їх з’єднань;

  • однакова відстань між буквами і словами;

  • збереження лінійності

  • і ритмічності;

  • пряме письмо

  • з невеличким нахилом

  • у ліву сторону.



Для укріплення і розвитку руки та координації рухів у період навчання написанню цілих літер дітям можна запропонувати наступні вправи:

  • застібання і розстібання ґудзиків;

  • зав’язування и розв’язування стрічок;

  • перекладання дрібних іграшок трьома пальцями, які тримають ручку при письмі тощо.



Вирізнити „істинного” лівшу серед інших ліворуких дітей можна за такими ознаками:

  • Образна пам’ять,

  • яка надовго зберігає яскраві враження;

  • Підвищена здатність

  • чітко сприймати звуки та інтонації,

  • відрізняти найтонші відтінки кольору,

  • що не дано правшам;

  • Легкість орієнтування у просторі;

  • Потяг до парадоксів.



Рекомендації щодо навчання ліворуких дітей

  • Початок заняття. Його потрібно організовувати, спираючись на попереднє.

  • Атмосфера. Необхідно створювати психологічно комфортну, творчу атмосферу

  • Формування образу. Важливо давати дитині можливість поринути в атмосферу того, що відбувається, і самостійно сформувати певний образ.

  • Важливість повторення.

  • Мова. Під час взаємодії з дитиною мова батьків має бути образною, емоційною; бажано підкріплювати слова наочними образами.

  • Заучування. Щоб завчити будь-який новий термін, його краще проспівати або проговорити як який-небудь образ.

  • Зміна видів діяльності. Краще займатися різноманітними, але близькими за своєю сутністю видами діяльності, що не вимагають постійної зміни місця й положення в просторі.

  • Самостійність. Якщо дитина не просить, батьки не повинні втручатися в роботу: ставити запитання, цікавитися чим-небудь, оскільки дитина глибоко поринає у творчий процес.

  • Відпочинок.

  • Сугестивність. Релаксацію краще проводити з елементами сугестії (навіювання)

  • Переучування. Необхідно застерегти батьків і вихователів ліворуких дітей від бажання переучити дитину „на праву руку”.



Особливості роботи з тривожними дітьми



Ознаки тривожності:

  • Дитина швидко втомлюється.

  • Їй важко зосередитися на чому-небудь.

  • Будь-яке завдання викликає надмірне занепокоєння.

  • Під час виконання завдань дитина дуже напружена, скута.

  • Дитина бентежиться частіше за інших.

  • Часто говорить про можливі неприємності.

  • Як правило, у незнайомій обстановці червоніє.

  • Скаржиться на те, що їй сняться страшні сни.

  • Руки зазвичай холодні і вологі.

  • Нерідко спостерігаються розлади шлунка.

  • Рясно пітніє, коли хвилюється.

  • Не має доброго апетиту.

  • Спить неспокійно, важко засинає.

  • Полохлива, багато чого викликає в неї страх.

  • Зазвичай неспокійна, легко засмучується.

  • Часто не може стримати сльози.

  • Погано переносить очікування.

  • Не любить братися за нову справу.

  • Не впевнена в собі, у своїх силах.

  • Боїться труднощів.

  • Опрацювання отриманих результатів: за кожну відповідь „так” – 1 бал.

  • Висока тривожність – 15-20 балів.

  • Середня тривожність – 7-14 балів.

  • Низька тривожність – 1-6 балів.



Поради щодо подолання тривожності в дитини

  • Витісняйте відчуття занепокоєння

  • постійною зайнятістю дитини.

  • Активна діяльність –

  • найкращий засіб лікування.

  • Нехай дитина відвідує

  • різні гуртки, секції,

  • постійно спілкується

  • з однолітками, дорослими.

  • Навчіть дитину

  • не перейматися через дрібниці.

  • Поясніть дитині,

  • що трапляються ситуації,

  • у яких обставини залежать

  • не від вас і не від неї,

  • тому ані дитина,

  • ані ви не можете нічого змінити чи виправити.



Рекомендації для подолання тривожності

  • Якомога частіше хвалити дитину в присутності інших дітей та дорослих (для підвищення самооцінки);

  • Відзначати досягнення дитини;

  • Доручати дітям виконання престижних у даному колективі доручень;

  • По можливості не порівнювати виконання завдань одних дітей з іншими. Можна порівняти результати даної дитини з її результатами, яких вона досягла вчора, тиждень, місяць тому;

  • Бажано уникати завдань, які виконуються протягом фіксованого часу;

  • Створювати відчуття просування вперед, відчуття успіху в діяльності (для цього добирати завдання, з якими дитина зможе легко впоратися).



Деякі прийоми подолання тривожних ситуацій (за Г.М.Прихожан, М.М.Толстих, А.І.Захаровим)

  • „Лист об’єктові, що викликає тривогу або страх”

  • „Розумове тренування”

  • „Репетиція”

  • „Доведення до абсурду”

  • „Зелений виноград”

  • „Виконавець ролі”

  • „Переінтерпретація

  • симптомів тривоги”



Особливості роботи з гіперактивними дітьми



Гіперактивність найяскравіше

  • Гіперактивність найяскравіше

  • проявляється у дітей

  • у старшому дошкільному

  • та молодшому шкільному віці.

  • У цей період здійснюється

  • перехід до провідної –

  • навчальної – діяльності,

  • та у зв’язку з цим

  • збільшуються

  • інтелектуальні навантаження:

  • від дітей вимагається

  • концентрувати увагу

  • протягом більш

  • тривалого відрізку часу,

  • доводити почату справу до кінця,

  • добиватися необхідного результату.



Ознаки, які є діагностичними симптомами гіперактивних дітей:

  • Збуджені рухи у кистях та стопах. Сидячи на стільці, корчиться, бешкетує.

  • Не може спокійно сидіти на місці, коли від нього це вимагають.

  • Легко відволікається на сторонні стимули.

  • Ледве чекає на свою чергу під час ігор та в різних ситуаціях в колективі (на заняттях, під час екскурсій та свят).

  • На питання часто відповідає не замислюючись, не вислухавши його до кінця.

  • При виконанні запропонованих завдань зазнає труднощів (не пов’язані з недоліками розуміння).

  • Ледве зберігає увагу при виконанні завдань або під час ігор.

  • Часто переходить від однієї незавершеної дії до іншої.

  • Не може грати тихо, спокійно.

  • Балакучий.

  • Часто заважає іншим, чіпає оточуючих (наприклад, втручається в ігри інших дітей).

  • Часто виникає враження, що дитина не слухає звернення до неї.

  • Часто загублює речі, необхідні в дитячому садку, школі, вдома, на вулиці.

  • Іноді здійснює небезпечні дії, не замислюючись про наслідки (наприклад, вибігає на вулицю, не озираючись по сторонах).



Гіперактивним дітям

  • Гіперактивним дітям

  • властива нестійка

  • працездатність,

  • що є причиною

  • збільшення кількості помилок

  • в усних відповідях

  • та під час виконання

  • письмових завдань

  • тоді, коли настає

  • стан втомленості.

  • Навички читання і письма

  • у гіперактивної дитини

  • значно нижчі, ніж в однолітків,

  • і не відповідають

  • її інтелектуальним здібностям.



Психологи рекомендують дорослим, які працюють з гіперактивними дітьми, дотримуватися таких правил:

  • Тренування слабких функцій проводити в ігровій формі, щоб зацікавити дитину (тоді їй легше буде сфокусуватися на завданні).

  • Добираючи ігри, брати до уваги, що гіперактивній дитині важко одночасно бути уважною, контролювати свою поведінку й сидіти нерухому. Тому на початкових етапах роботи необхідно добирати ігри на тренування лише однієї функції, наприклад, такі, що сприяють розвитку уваги.

  • Надалі можна ускладнити роботу, переходячи до ігор, що сприяють розвитку двох (а згодом і трьох) функцій одночасно, наприклад, розвитку уваги й контролю поведінки.



Особливості роботи з дітьми з пасивною поведінкою



Основні причини пасивності дітей:

    • знижена інтелектуальна активність;
    • недоліки фізичного здоров’я;
    • дефекти розвитку.
    • На думку вчених, інтелектуально пасивні діти мають такі психологічні особливості:
    • недостатня сформованість інтелектуальних умінь і навичок;
    • негативне ставлення до інтелектуальної діяльності;
    • відсутність пізнавального ставлення до навколишнього світу.


Відомий психолог Н.О.Менчинська виділяє такі причини інтелектуальної пасивності:

  • недоліки у вихованні дієвих мотивів навчання;

  • ускладнення навчального матеріалу;

  • небажання старанно займатися навчальною працею у зв’язку із завищеною самооцінкою й легкістю оволодіння знаннями або із заниженою самооцінкою;

  • ослаблення контролю батьків за дітьми або, навпаки, занадто прискіпливий контроль.

  • Крім зазначених причин пасивної поведінки можна назвати, наприклад, неправильне ставлення батьків до дитини.

  • По-перше, пасивна поведінка зазвичай виникає унаслідок надмірної опіки дітей з боку батьків,

  • а по-друге, через вимагання безумовного підкорення батькам.



Особливості роботи з інфантильними дітьми



Основною причиною ЗПР є слабко виражені (мінімальні) органічні ушкодження мозку дитини чи вроджені, чи отримані у внутрішньоутробному та ранньому періодах її життя.

  • Однією з характерних рис ЗПР

  • є нерівномірність формування

  • різних сторін

  • психічної діяльності дитини.

  • Встановлено, що усім дітям з ЗПР

  • властиве зниження

  • уваги і працездатності.



Як зазначають багато авторів,

  • Як зазначають багато авторів,

  • діти з ЗПР

  • ефективно приймають

  • і використовують

  • допомогу дорослого

  • і під час будь-яких завдань.

  • Причому залежність

  • від ступеня затримки

  • психічного розвитку

  • та матеріалу,

  • з яким працює дитина,

  • допомога за своїм характером

  • може бути різною.

  • Здатність приймати допомогу дорослих,

  • засвоювати принцип дії

  • і переносити його на аналогічні завдання

  • істотно відрізняє дітей із ЗПР

  • від розумово відсталих,

  • виявляє вищі потенційні можливості

  • їх психічного розвитку та є основою,

  • на яку можна спиратися для організації

  • коригувальних заходів.



Дітям з психічним інфантилізмом

  • Дітям з психічним інфантилізмом

  • властиві загальна жвавість,

  • підвищений інтерес

  • до оточення,

  • відсутність інертності

  • психічних процесів.

  • Їх ігрова діяльність

  • характеризується

  • самостійністю, активністю.

  • Вона має елементи творчості,

  • фантазії, уяви.



Невід’ємною частиною

  • Невід’ємною частиною

  • коригувального навчання

  • дітей із ЗПР

  • є нормалізація

  • їхньої навчальної діяльності,

  • що характеризується

  • неорганізованістю,

  • імпульсивністю,

  • низькою продуктивністю.



Особливості роботи з дітьми з недостатньою мотивацією навчання



Негативне ставлення дітей до навчання визначається такими ознаками:

  • дріб’язковість

  • та звуженість мотивів;

  • пізнавальні мотиви

  • вичерпуються інтересом

  • до результату;

  • несформовані вміння

  • ставити цілі,

  • долати труднощі;

  • несформовані навички

  • навчальної діяльності;

  • відсутнє вміння

  • виконувати дію

  • за розгорнутою

  • інструкцією дорослого;

  • відсутня орієнтація

  • на пошук різних способів дії.



Виокремлюють п’ять типів ставлення до навчання:

  • Негативне;

  • Байдуже (або нейтральне);

  • Позитивне аморфне;

  • Позитивне пізнавальне, усвідомлене;

  • Позитивне відповідальне, особистісне.











Основні завдання роботи з дітьми, які мають потенційну схильність до труднощів у навчанні:

  • Розвиток пізнавальної сфери дитини (розвиток уваги,

  • пам'яті, мислення, уяви, сприймання, мовлення).

  • Формування у дітей позитивних рис характеру, які

  • сприяють кращому взаєморозумінню під час

  • спілкування.

  • Підготовка дітей до навчання в школі.

  • Індивідуальна допомога дітям, які мають проблеми

  • інтелектуального розвитку, корекція розвитку.

  • Психолого-педагогічне просвітництво та допомога батькам.