asyan.org
добавить свой файл
1

Сценарій випускного балу

11 клас

Зоряна бригантина

Пісня «Сонячні вікна»

1.Дзвоник останній шепче на вухо,

що поміж нами буде розлука.

Більше ніколи не повторити дні,

що у школі нами прожито

Приспів:

Сонячні вікна в нашому класі,

скоро відвикнуть бачить всіх разом

і замирає серце у грудях,

вже школярами більше не будем

МИ

ніколи в житті

2. Дзвоник щебече, піснею ллється,

тільки від того сумно на серці.

Роки дитинства не повернути,

тільки ніколи нам не забути...

Приспів 2рази


Ведучий 1. Як кажуть, час – найкращий лікар,

Усе вгамовують роки,

Та вечір розкидає бліки

І все міняє навкруги.

Ведучий 2. І між майбутнім і минулим,

Дитинством і безмежжям мрій,

Неначе міст, ми протягнули

Сьогодні вечір випускний.

Ведучий 1. Доброго вечора всім, хто зібрався сьогодні в нашій школі.

Ведучий 2. Вітаємо вельмишановних вчителів...

Ведучий 1. Шалено схвильованих мам, тат, бабусь та дідусів!

Ведучий 2. Сьогодні чудове свято, яке з нетерпінням чекали випускники. І не тому, що разом з ним закінчується школа, а тому, що немає в житті найбільш хвилюючого моменту, ніж той, коли ти останній раз входиш у стіни рідної школи як учень, а виходиш самостійною, дорослою людиною. Всі ми з нетерпінням чекаємо появи героїв сьогоднішнього свята. Я кажу героїв, а не винуватців, тому що всі вони успішно подолали найперший етап на великому шляху під назвою "життя”. Все, що зустрінеться далі на цьому шляху, буде завтра, а сьогодні – прекрасне свято, свято молодості і краси, дружби і вірності.

Ведучий І.

Попереду в ціле життя переліт,

Будуть незгоди і спрага в дорозі…

Як стомишся й очі щипатиме піт,

Як ти засумуєш, затужиш в тривозі,

Згадай же гніздо, де ти ріс, де мужнів,

Згадай наші верби, і луки, і трави,

І вічну тривогу своїх матерів,

І школу, і друзів своїх нелукавих.

Ведучий 1. Чи задумувався хтось над тим, що сниться в переддень свята юнакам і дівчатам, котрі сьогодні запросили нас на випускний вечір: може мрія, може щастя, а може…

Ведучий 2. Не будемо гадати, бо скільки випускників – стільки мрій і задумів, планів і бажань. А що сьогодні нам розкажуть зорі ? Чи привідкриють таємницю ?

Ведучий 1. Бо сьогодні випускників на побачення запросила юність – палка, безмежна, закохана в майбутнє.

Ведучий 2. Під теплим спалахом зір вони зустрінуться сьогодні, провівши своє ласкаве дитинство

Ведучий 1. Нас сьогодні зігріватимуть не недосяжні небесні світила, а юні, променисті, грайливі зорі-випускники. Їх перші спалахи заясніли на шкільному небозводі 11 років тому.

Ведучий 2. Ми запрошуємо на «Зоряну бригантину» наш зірковий клас та класного керівника Подгаєцьку Людмилу Василівну . Дружні, веселі, ініціативні, відповідальні .Активні учасники всіх шкільних справ. З ними навіть похмурий дощовий день перетворюється в світлий і сонячний.

Під музичні фанфари заходять учні 11 класу разом з класним керівником.

Їх по черзі представляють, і вони піднімаються на сцену.


1.Його зірка – це «дорослість». Спортивна команда гордилася Дмитром у школі. Не було жодних перешкод на його шляху, щодо оволодіння знаннями.Діма є сміливим і з впевненістю дивиться у майбутнє. Серйозний і смішний, працьовитий і вірний товариш. Ці риси притаманні Дмитрові в даний час.Він вірить у майбутнє і вже з радістю будує його.

2. Ніжна і тендітна зірка , сяюча промінням доброти. Своїх вершин вона досягала великою працею. Творча і талановита. Надійний товариш і вірна подруга. Промінням доброти огортала навколо себе всіх. ЇЇ милосердям і толерантністю захоплювались друзі. ЇЇ бажання віддати частинку свого серця для блага інших зачаровувало.

3. Зірка прагматик світить йому по особливому. Саме так, як світять зорі людям науковцям. Його зірці відомі всі фізичні закони і математичні символи. Ще не одну комету і туманність зуміє він дослідити і відкрити. Йому вистачить сил і працездатності, бо у нього є мета.

4. Зоря його - «Надійність». Порядність і чесність притаманні цьому мрійливому і відкритому юнакові. Хазяйновитість і працьовитість основні риси його характеру. Його зірка сяє вогнем натхнення. Він запалив її бажанням все знати, а тому досягне своєї вершини.

5. «Зірка екстравагантності» як завжди загадкова і нерозпізнана. Подекуди колюча на небозводі виживання ,та щира і привітна під подихом добра. ЇЇ нерозпізнаний душевний світ зачаровано вдивляється у світ людей, шукаючи розуміння і справедливості.

6. Надійний і добродушний, поміркований і поважний. В такому серйозному і діловому на вигляд юнакові – душа маленького хлопчика, довірливого і грайливого. Його зірка - це Зірка -«Сонце», що обігріває все довкола себе . В променях його гумору купався весь клас.

7. ЇЇ Зірка - «Енергійність». Заряду її енергії вистачить для цілої планети. В її очах хитро причаїлись «чортики» ейфорії. Вона завжди у всьому «заводила», ідей у неї завжди повно. Вона переконалась: варто дуже захотіти і досягти можна навіть неможливого.

8. Душа компанії, ну чом не Елвіс Преслі ? Дівчат він з розуму зводив завжди. Красивий, улесливий і діловий. Собі ціну він знає. Усі науки точні йому під силу. І швидко зробить він кар’єру. Його зірочка завжди зачаровує . Вона посміхається йому із високості, закликаючи добру долю.

9. Їй притаманна зірочка «Діловитості». Вона знає ціну навчання. І успіхів досягла завдяки наполегливості своїй чималій. Золота вершина підкорилась їй. Всього в житті добивається. Манери хоч куди, й розумниця до того ж. Вона довела одну істину, щоб підкорити «золоту вершину» достатньо мудрості шкільних вчителів і особистої працездатності .

10. «Зоря замріяна» із високості їй освітить шлях. Хороша й ввічлива, до всіх привітна. Скромність - основна її харизма. Вона долю в житті собі вже знайшла. Зірочка «Красуня» червонощоко усміхається із зіркових висот. Можна бути сміливим і ризикованим у житті, але найважливіше бути просто надійним і добрим. Вона ніколи вас не підведе, вона допоможе вам в усьому, хоча подекуди і сама беззахисна і ранима.

Ведучий 1. « Зоряна бригантина» готова вирушити в путь. Урочистий вечір присвячений випуску учнів 2013 року , оголошується відкритим

/Гімн/

Ведучий 2

Сьогодні від ранку якось особливо співали пташки. Сонце, спокійне і лагідне, повільно пливло по синьому, і такому незвичайно-широкому небосхилу.

Ведучий 1

«Зоряна бригантина», піднявши червоні вітрила , поважно вирушила в казкову країну юності. Шлях її проляже морем дитинства з пристанями реальності, спогадів та надій.

Ведучий 2

Веселий вітер кличе у дорогу.

В життєвий океан бурхливий, непростий

На серці радість і щемка тривога

Вітрила підіймає парусник шкільний.

/на фоні мелодії «Звездная страна» входить Маленький принц. В руках у принца велика зірка /всередині зірки атестати /

Ведучий 1

Жив-був Маленький принц. Він жив на планеті, яка була трішки більша від нього.

^ Маленький принц: Хотів би я знати, чому загоряються зірки. Мабуть для того, щоб рано чи пізно кожен із нас знову міг відшукати свою. Ось моя планета., якраз над нами… але як до неї далеко

— У кожної людини свої зорі. Для одних- вони дороговказ, для інших -— наукова загадка, а для когось - просто маленькі вогники. А для вас я засвітив сьогодні ваші зірки . Таких немає ні в кого.

Вони сяють, шлють у далеч світло , надіючись на відповідь….

Десять яскравих зірок запалали на небосхилі. Тож нехай їхнє світло буде чистим і немеркнучим.

Принц:Я залишаю вам дарунок із своєї маленької планети. Це символ вашої праці і надії , вашого натхнення і сподівань.


Принц віддає зірку-шкатулку директору школи.


^ Пісня : Моє дитинство золоте


Від отчого порога у білий світ дорога
Терновим цвітом забринить.
Та, щоб життя пізнати, неначе пташенята,
Ми вилітаємо в блакить!
І пам'ятаєм свято матусині поради:
Слова і мудрі, і прості.
У щасті і недолі не забувай ніколи
Ту землю, де вродився ти!

Приспів:
Моє дитинство золоте
У снах журавкою курличе,
Воно мене до дому кличе,
Де мальва за вікном цвіте!
Моє дитинство золоте
Мене у спогадах колише
І руки мами найніжніші,
Я Богу дякую за те!

А десь далеко зорі і небо неозоре,
Веселка птахою зліта!
Та наймиліша в світі одна стежина в житі,
Яка до дому поверта.
Зігріє і розрадить матусина порада:
Слова і мудрі, і прості.
У щасті і недолі не забувай ніколи
Ту землю, де вродився ти!

Приспів. (2)


Ведучий 1: Дорогі випускники!

Сьогодні ваше свято

Бал випускний!

Пора цвітіння!

А ви, як лебеді, на нім!

Це зрілість ваша.

Це змужніння.

Все вам вирішувать самим.

(Виходять 3 випускники)

^ Перший випускник:

Так, здається нам, що ми вже зрілі,

Проворнії у всякім ділі.

Навчились читати, писати,

Зарплату в тата рахувати.

^ Другий випускник:

Заглядать до бібліотеки,

Не пропускати дискотеки,

Встигать у всьому і усюди…

З нас будуть, вірте,

Добрі люди!

^ Третій випускник:

В присутності і мами, й тата

Вручіть нам наші атестати,

Нехай вони їх потримають,

Нехай відчують, і хай знають,

Що вже дітей дорослих мають!

Ведучий 1: Отож, слово для привітання надається директору школи (Виступ директора)

Ведучий 2 : Слово для зачитання наказу по ____ ЗОШ надається заступнику директора з навчально-виховної роботи …………….

(Завуч зачитує наказ і директор вручає атестати).

Ведучий 2

Закінчена казка. Останні слова,

Вручили вже всім атестати.

Це перші життєві дорослі права –

Спішили ж бо всі виростати.


На сцені з'являються маленька дівчинка і хлопчик.


Дівчинка. Здрастуй, Людино! Ви здивовані? Не звикли до такого гордого, красивого імені? Але ж ви, і ви, і ви - Люди!

А у кожної людини, як стверджує романтична легенда, є два береги: від одного з них людина відпливає, а до іншого неодмінно має пристати. На цій дорозі завжди трапляється багато труднощів, перешкод, є зупинки надії, юності, любові. І, де б ви не зупинялися, які б перешкоди не ставали на вашому шляху, вам далеким теплим вогником завжди світитиме берег маленької дивної країни - Дитинства.

Я - з цієї, для вас уже казкової і далекої країни. А ви стоїте на порозі такого складного і непростого дорослого життя.

Хлопчик. І все ж я радію за вас і співчуваю вам. Одержавши атестата, ви стали такими дорослими, самостійними. Ви раптом отримали стільки прав і свобод, що можна просто розгубитися у цьому вирі нового.

Наприклад, ви можете зовсім не дивитися у бік рідної школи.

Дівчинка. І навіть не вітатися з учителями.

Хлопчик. Маєте право вчитися далі, працювати.

Дівчинка. Або не вчитися і не працювати взагалі: у рідному домі так добре й затишно, і ніяких проблем.

^ Xлопчик. Ви маєте право спати, скільки захочеться, не поспішаючи на перший урок.

Дівчинка. І носити спіднички бажаної довжини.

Xлопчик. Ви можете одружуватися і йти заміж, фарбувати волосся, проколювати не лише вухо, а й ніс чи інші частини тіла...

Дівчинка. Ми, на жаль, таких прав не маємо. Та все ж ми, майбутні випускники нашої школи, обіцяємо вам:

-гордо нести звання учня рідної школи;

-бути такими ж доброзичливими.;

-любити спорт;

-коли вже захоплюватись якимось предметом, то аж до участі і перемог в олімпіадах.;

-малювати не тільки правою, а й лівою.;

-не втрачати почуття гумору навіть у найсумніших ситуаціях.

Ведучий 1. Здається зовсім недавно ви вернулись після літніх канікул відпочилі, загорілі, повні сил. Все було як завжди.

Ведучий 2 . Тільки ви тепер у школі були найстаршими, найдорослішими і найрозумнішими. І як завжди ви перездавали, переписували, рішали, відповідали, прогулювали. І здавалось, що так буде вічно.

Ведучий 1. Та рік пролетів надзвичайно швидко, і прийшла пора тестів та іспитів. Вам прийшлось зібрати всі свої сили, всі набуті знання і вміння, всю свою витримку і силу.

Ведучий 2 . В голові карколомним калейдоскопом проносились літературні герої, історичні дати, математичні та фізичні формули, хімічні реакції.

Дивись. Навкруг юрба велика

Червоні вітрила несуть бригантину морем «дитинства» до пристані «спогадів»


( мелодія із фільму «Мері попінс» Виходить дівчинка з квіточкою в руці)

Дівчинка:

Лети, лети, пелюстинка

Через гори і долини

Через море, океани

Через вітри і бурани

Як торкнешся ти землі

В країну дитинства усіх поверни

(колискова мелодія)

Ведучий 2

Тихо… Тихіше! Народилась дитина. Гарненька така на вигляд, в згортку білих пелюшок мирно спить в ліжечку. Спи, моя крихітко, пташечко гожа моя.

18 чи 20 років тому зустрілися Він І Вона, поєднали свої долі, щоб зародилось нове життя. І ось вони стоять красиві і пригожі. Вони випускники..

Випускники:

Нагороджені ми любов'ю.

Хай святиться ваше ім'я.

Зичим доброго вам здоров'я

Тато й мамо, родино моя!


Випускник :

Від дня мого народження, поруч зі мною була найкраща, найрідніша, найпотрібніша - людина - МАМА. Це перше слово, яке ми вимовляли в своєму житті. M A M A - це вона тримала нашу тремтячу ручку, коли ми вперше переступили поріг нашої рідної школи. Немає слів, щоб виразити свою вдячність нашим мамам і тому сьогодні ми просто кладемо до їхніх ніг нашу любов

Випускник :

Матусю рідна, найкраща, єдина,

щоб ти не хвилювалась ніколи в журбі,

і сонце, і зорі, і даль журавлину сьогодні дарую тобі.

І в осінь, і взимку, весною і влітку, щоб щастя й здоров'я у тебе було.

Уклін тобі рідна матусю - лебідко, за молодість мою, за ласку й тепло.

Випускник

Дорогий тату, не сумуй, я про тебе ніколи не забуду. Батько - голова сім'ї, сила і гордість. Вони все вміють, все можуть - руки наших батьків. Вони підставляють свої сильні плечі, коли в нас біда. Тепло батьківської любові зігріває нас в самі люті морози і заметілі. Низький уклін вам за це.

Випускник :

Дорогі наші батьки,.Ваші очі сяють щастям, а десь у глибині затаїлася тривога. Бо попереду ще стільки випробувань у ваших дітей . Ми любимо вас , і будемо завжди гідними вас, що б ви завжди пишались нами!


^ Третій випускник: (звертається до матері на сцені)

Чого ти зажурена, мамо?

Чого в очах твоїх сльоза,

Чи вітер пестив тебе мало,

Чи усмішку вкрала сльоза?


Куди твоя радість поділась?

Чого зажурилась краса?

І руки твої опустились,

Чого посивіла коса?


Пісень ти співала немало,

Багато не спала ночей.

Чого ж ти зажурена, мамо?

Аж котяться сльози з очей.


Не жалій мене, мамо, не треба,

І не думай, що я ще дитя,

Подивись у глибокеє небо,

На своє ти оглянься життя.


Як тобі було важко в дорозі,

Як тебе заставала гроза.

Я стою на твердому порозі,

Чому ж в тебе іскриться сльоза?

Принесу, тобі мамо, я квіти,

В очі гляну твої ясні.

Сльози радості ніде подіти,

Ніби краплі дощу навесні


Я загляну у очі – озерця,

До щоки притулюсь, як колись,

І відчую биття твого серця,

Тільки жалібно так не дивись


Мамо, мамочко, посидь зі мною,

Хай та казка ще примариться мені,

Як колись, давно, була малою

Й засинала під твої пісні.


Це ж було, а може, і приснилось,

А якщо було, то так давно

Кажеш ти, що я чужа зробилась,

Що мені до тебе все одно.


Не вбивай холодними словами,

Та посидь зі мною, помовчи,

Просто притулитися до мами

І заплакати у неї на плечі.


Не залишай мене, матусю,

Коли у серці біль щемить.

Коли сльозами враз заллюся,

І радість щезне, відлетить.


Не залишай як, сил не маю

Молитись з вірою тобі,

Коли надія покидає

І залишають у журбі


Але ще більше прошу:

Не залишай мене тоді,

Коли тяжку ти знімеш ношу

І щастя з’явиться в житті.


^ Син (виходить з мамою)

Я виріс мамо, вищим став за небо,

Яке ти носиш в лагідних очах.

Журитися за мене ні не треба:

Я вже дорослий , зваж на це хоча б

Я виріс мамо ніжними піснями

Освячую найвищу доброту.

Лиш до сльози твоєї, рідна мамо,

Я не доріс , й, мабуть, не доросту.


Сину мій, ти моя опора,

Надія і радість у житті.

Сину мій, ти залишаєш школу,

Йдеш шляхом дорослих відкриттів.


Лети у світ, широкий і щасливий,

Синочку мій, мій соколе ясний,

Завжди будь щирий, незлобливий,

Будь людяним, мій сину дорогий.


Доню моя, ти подібна сьогодні

На ніжну троянду, квітку Господню.

Юність безгрішна – ніжність ранкова,

Все ще в почині – і дія і слово.


Та я вже бачу і серцем знаю:

З квіту такого зла не буває.

Повтори мене, дочко в синіх щебетах ранніх,

В біло трепетних і замріяних ночах.


Не затримуйся довго на глухих полустанках,

Щоби жар непокою не згас, не затяг.

І коли я над вечір у безвість полину,

Не схились, не спіткнись у жалобі – журбі.

Повтори мене, дочко, повтори мене, сину,

І я житиму знову удруге в тобі.


^ Пісня «Мамо»

Всі багатства у світі покине,
Коли стане нелегко мені.
Через відстані птахом полине,
Як покличу в чужій стороні.
Так відверто і так бездоганно
Буде вічно любити вона.
А я дякувать не перестану,
Мамо, мамо ти в мене одна.

Приспів:
Мамо, слізьми зрошено, мамо, Бога прошено.
Мамо гріє душу мою - твоя молитва.
Мамо, так призначено, мамо не відплачено,
Мамо, за любов цю святу.

2. Я роками слова все шукаю,
Щоб подякувать за доброту.
Вже доросла, а слів тих не маю,
Але правду пізнала просту.
Тихим ангелом будеш хранити,
В світі грішному серце моє.
І щасливою буду я жити 
Лиш від того, що ти в мене є.

Приспів 2 рази.

Мамо, за любов цю святу…


Ведучий 1 . Росте людина. Її життя розпочинається світанком душі – дитинством. Залишається воно в пам’яті як щось потаємне і світле. І скільки б не пройшло років, берег дитинства притягує до себе, повертає з найвіддаленіших куточків людської пам’яті.

Ведучий 2 . Берег дитинства… Так-так бригантина причалила саме до нього. Чи пам’ятаєте ви своє дитинство

/виходить дівчинка з квіточкою в руках , вона кружляє/

Дівчинка:

Лети, лети, пелюстинка

Через гори і долини

Через море, океани

Через вітри і бурани

Віднеси усіх туди де маленькі ми були.

Звучить мелодія . Виходять діти. В руках у них іграшки

Дівчинка: Ви впізнали нас? Ми - це ви, коли ходили у дитячий садочок.

^ Марина: Невже ми були такими маленькими.

Дівчинка: Саме такими. Марино, ти пам’ятаєш як не хотіла їсти манну кашу ?

Марина: я її не любила.

Дівчинка: Але глянь якою ти ,завдяки їй ,виросла!

Дитина. А пам»ятаєте, як ви не хотіли спати в дитячому садочку. І просили мам, щоб забрали вас ще до сну.

^ Дитина. А пам»ятаєте свої побиті колінка, поцарапані руки, і синяки від гойдалок?

Дитина. А свої улюблені іграшки пам»ятаєте. Як вони сьогодні сумують за вами.

^ Дитина. Хлопчики , насупившись, розбирали на запчастини іграшкові автомобілі. Їм завжди хотілось побачити, що там всередині.

Дитина. А дівчатка годинами заплітали своїх ляльок і заколисували плюшевих зайчиків і ведмедиків.

^ Дитина. А хіба усі ходили до дитячого садочку ?

Дитина. Ні, з деким вдома мучились бабусі і дідусі. Бо важко було вгледіти, коли те непослушне дитя кудись зникало з подвір»я.

Дитина. Куди ж воно зникало ? Що важко було второпати, що воно вивчало світ ? Як росте квіточка, чи літає комашка без крилець, де живуть черв»яки ?

Дитина: Ми даруємо вам сьогодні ваші спогади. Пам»ятайте своє дитинство.

/ діти вручають випускникам корзинку з дитячими фотографіями випускників /

^ Марина:Прощай, найбезтурботніша пора мого життя, Я пам’ятатиму про тебе вічно!

/ звучить музика /

Ведучий 2

Наша бригантина бороздить морем Дитинства. Дитинство поєднало нас давно. Є на планеті дороге серцю місце - рідна школа. Схиляються до самої покрівлі сиві тополі, тихо кружляє пух споминів. Кожного ранку, мов крихітні гомінливі струмочки, зливаючись у єдиний бурхливий потік, прямують сюди діти. І так багато років. Обличчя... обличчя..обличчя… Але ти, школо, пам’ятаєш усіх.


Ведучий 1

Скуйовджених і охайних; Бешкетників і сором’язливих .Веселих і сумних!

Дівчинка : Лети, лети, пелюстинка

Через гори і долини

Через море, океани

Через вітри і бурани

Віднеси усіх нас враз в рідну школу – перший клас.

/ мелодія про першу вчительку/

Випускник. Одного вересневого ранку, ми, дехто з радістю і завзяттям, дехто з острахом та сльозами на очах , прийшли до школи. Нас зустріли перша вчителька. Це вони взяли наші тендітні рученятка, витерли непрохані сльози на очах, і повели за собою у чарівний шкільний світ - складний і незвіданий .На них, добрих і лагідних дивились ми з надією, шукаючи у них захистку. Ловили кожне кожне їхнє слово, пильно вдивлялись в очі, шукаючи відповіді там на всі запитання..

Випускник.: Я пам’ятаю . кожне її слово, пам’ятаю свій перший клас, спів малинового дзвоника.

Сумуємо ,що наша перша вчителька сьогодні не з нами . Просимо вшанувати її пам’ять хвилиною мовчання.

Дівчинка : Лети, лети, пелюстинка

Через гори і долини

Через море, океани

Через вітри і бурани

Віднеси усіх нас враз в рідну школу – п’ятий клас

Випускник . А пам’ятаєте мить? Були ми були смішними п'ятикласниками, які міцно тримались за руки мам. І ось промайнуло сім років, ми - випускники, ми ідем в доросле життя, але тут залишаються ті, хто навчав, наставляв, хвалив, радів разом з нами, хто навчив не зупинятись на досягнутому, хто, не жаліючи себе, вкладав у нас не тільки знання, а і душу, хто зустрічав нас тут, а тепер — проводжає.

Випускниця: У мистецтві , людину, яка веде творчий клас, називають майстром. У спорті , того, хто готує команду , називають тренером, в театрі – режисером. А ще його можна назвати опікуном, другом, адвокатом, психотерапевтом. Усі ви мабуть здогадались, що мова йде про людину, яка збагатила наші серця, освітила їх іскрами добра, завжди розуміла, підтримувала нас усі ці роки.

Це наш класний керівник - Подгаєцька Людмила Василівна.

випускник: Звичайно, ми приносили вам інколи й гіркі хвилини, і засмучували вас своєю неслухняністю, невивченими уроками. Вибачте нас і згадайте лише хороше. Адже світлих хвилин у нашому спільному житті було, врешті – решт , набагато більше.

^ Перший випускник:

Шановний класний керівник

У день такий урочистий святковий

дозвольте вашу працю вшанувать

всім побажати Вам добра, любові

І на прощання пісню заспівать


Ведучий 2: Ми запрошуємо класного керівника 11 класу . Людмила Василівна – щира, працьовита, невтомна. Разом з нею ви мандрували незвичайними стежками в країну знань, вона навчила бачити вас світ в чудових, творчих, незвичайних кольорах людських почуттів.

(виступ класного керівника)

^ Дорогі мої діти , найкращі мої,

Я бажаю вам щастя і долі.

Вам сьогодні з дитинством прощатися час,

А життя – не стежина у полі.

А життя – це не сміх і не жарти…

Та не бійтесь нічого, у добрий вам час,

Світ чарівний, і жити в нім варто!


Пам’ятайте, що кожен із вас –людина. Через все житя пронесіть любов і повагу до своїх батьків. Знайте, там, де впаде сльоза матері, щастя не буде. Сонце сходить тільки там, де вперше ви його побачили. Заради любові – гори переверніть, та не скривдіть нікого. Тільки батьки та справжні друзі мають право бути у вашому житті порадниками.

Обов’язково спіймайте свого синього Птаха – ваше щастя. Дорогі мої діти, пронесіть через усе життя -Знання, Науку, Мудрість, Чуйність, Доброту. Трудіться, самостверджуйтеся, любіть, будьте гідними звання Людина.


Ведучий: Хороших слів сказали ви немало.

Ще більше добрих справ зробили ви,

Ви нам свою любов подарували,

Ми стали вам мов рідними дітьми.

^ Вручення квітів класному керівнику

Випускник:11 років вів нас по життю учитель, так саме учитель з великої букви. Вчитель завжди поспішав до учнів. Їх веселий щебіт вливав нові сили у втомлене серце Вчителя, дитячі посмішки продовжували нову енергію, допитливий погляд пробуджував думку.

Випускник: Вчитель терпеливо витримував нас, щоб вивести в життя.

^ Другий випускник: Пройде час, і ми надіємось, що він зітре із пам’яті гіркоту, пом’якшить біль.А радощі не зачепить… Навіть маленькі. Навіть незначні.

Випускник: Друзі, а все ж таки в нашій школі

випускник: Найкрасивіші

випускник: Найсимпатичніші

випускник: Найрозумніші,

випускник: Найерудованіші,

випускник: Найталановитіші,

випускник: Найлюдяніші,

випускник: Найвеселіші,

випускник: Найпедагогічніші педагоги

випускник: Саме ті люди, які є інтелектом нації.

випускник: Люди з великої літери. Люди, які мають не лише золоті руки, золоті голови, а й Золоті серця!

випускник: Люди, гідні найвисокогарніших слів, найвищих нагород.

випускник: Вам доземно вклоняємось ми,

За любов, за турботу, горіння!

Ми дорослими стали людьми,

Тож спасибі за ваше терпіння.

(Виходять 2 випускники)

випускник: Чимало наказів, пам’яток видали директор та його заступники за час нашого навчання в школі.

випускник: А сьогодні ми, випускники 2013 року, склали пам’ятки директору та всім вчителям школи.

випускник: Отож, пам’ятка директору школи.

Директор правий.

Директор завжди правий

Директор не спить - він відпочиває

Директор не їсть – він набирається сил.

Директор не запізнюється – він затримується на діловій зустрічі.

Директор не читає в робочий час газет та журналів – він збирає необхідну інформацію.

Директор ніколи не припускається помилок – їх роблять підлеглі.

До кабінету директора можна увійти зі своїми ідеями, але виходити з кабінету треба з ідеями директора.

^ Пам’ятка вчителю, складена учнями 11 – х класів

Учитель повинен:

Бути спокійним і врівноваженим , життєрадісним і привітним.

Мати свій індивідуальний стиль і старатися, щоб один урок був не схожий на інший, щоб не було стандарту.

Виробляти красивий голос, не "бубніти" собі "під носа".

Підтримувати свій фізичний стан на належному рівні, щоб до класу "влітати", а не заходити, човгаючи ногами.

Одягатися красиво і модно, якщо є можливість, а нема – учні допоможуть.

Проводити контрольні роботи в цікавій формі: під музику або за чашкою кави.

Дозволяти робити шпаргалки, але не давати ними користуватися, бо це шкідливо впливає на зір учня.

Із – за дрібниці не телефонувати батькам, щоб у вас не боліло серце.

Посміхатись, радіти, передавати учням позитивні емоції, бо всі учні вас люблять і поважають.

Випускник: Не було спокою ні вдень нам, ні вночі,

Від теорем і задач сліпли очі,

Синусів графіки хвилями бились,

Голови наші від них аж кру­тились.

Та вперто учили ми матема­тику,

Хоч дуже мало в предметі ро­мантики.

Щира вдячність вчителям математики- Людмилі Юріївні та Інессі Наумівні.

Випускник: Шановні Валентино Миколаївно і Тетяно Василівно,

Фізика складна наука .

Хтось із учнів її любить,

А для інших вона- мука.

Та в житті , як не крутися,

Без неї нам не обійтися.

Господь Вам дав і розум і терпіння,

Працюєте з душею і сумлінно.

Щоб предмет Ваш гарно знати
Багато треба пра цювати.


Випускник: Віталіє Вікторовичу,

Де ми тільки з Вами не бували!

По всій планеті мандрували!

Завдяки Вам ми полюбили

Наш край Поліський милий,

Білесенькі сільські хати,

Землю щиру і багату.


Випускник : Складаємо щиру подяку вчителям української мови та літератури та

світової літератури Надії Іванівні, Аліні Володимирівні, Людмилі Петрівні та Людмилі Анатоліївні

Скільки добра і любові в лі­тературі

Та наймелодійнішій українськім мові.

Мовою прадіди ще розмовляли,

Пісні співали, вірші про кохання складали.

Ви навчили нас рідну цю мову любити,

Твори читати, думати, що гово­рити,

Світову культуру вивчати,

Реферати писати і захищати.


Випускник: Велике спасибі вчителям англійської мови Людмилі Василівні та Надії Григорівні.

В школі вчили ми англійську,

Навіть ближчим став кордон.

Стало рідним слово дітям:

«Ай лав ю», «сенк ю», «хеллоу».

Іноземна мова дивна

Так потрібна зараз всім.

Особливо в цих умовах , особливо молодим.


Випускник: Щира подяка вчителям хімії та біології Людмилі Іванівні та ---------------.

Нехай Вам Бог допомагає,

Від лиха Вас застерігає,

Здоров’я, щастя Вам бажаємо,

Щиру подяку виражаємо

За Вашу людяність і доброту,

Міцні знання і серця теплоту.


Випускник: Щире спасибі вчителям трудового навчання Віталію Вікторовичу і Тамілі Олександрівні.

Ви у своїй роботі - ас,

Щоб робили б ми без Вас,

Без ваших працьовитих рук?

Не тільки справі нас навчали,

Як жити у майбутньому повчали,

За все , за все спасибі Вам

Від нас, від наших тат і мам.


Випускник: Сладаємо щиру подяку вчителям історії Наталії Севастянівні та Ользі Євгеніївні .

Завдяки Вам ми полюбили

Наш край український милий.

Дніпро сивий , вербу і калину

Нашу славну Україну.


Випускник: Щире спасибі музичному керівнику школи Галині Михайлівні.

Ви-талант усі це знають ,

За це Вам честь і шану віддають .

Чудово Ви співаєте і нас усіх навчаєте.


Спасибі за те, що вчили мислити,

Культурно спілкуватися,

Любити книги

І духовно розвиватись.


Випускник: Щире спасибі всім шкільним працівникам: працівникам кухні, техпрацівникам школи.


Ви, наші рідні вчителі,

Й працівники шкільні усі!

Ми кажем нині всім спасибі,

Що підняли , зростили нас.


І прото всіх учили жити,

І хвилюватися весь час.

Спасибі щире вам, рідненькі,

Низький, аж до землі , уклін!


За створене щоденне диво,

Дзвінка шкільного передзвін.

Спасибі вам за розуміння,

Підтримку і веселий жарт.


За добре і повчальне слово,

За перший досвід і за гарт!

Бажаєм щастя і удачі ,

Та ще здоров’я зичим вам!

Усім шкільним працівникам


Щоб ви ніколи не хворіли,

Роботу щиро щоб любили.

Щоб мали дачу і квартиру,

Щоб в мирі і достатку жили.


Хай радість вам життя дарує ,

Щоб посміхались ви весь час.

Хай мрії ваші всі здійсняться,

Щоб ви раділи повсякчас!


Ведучий 1

Зоряна бригантина пришвартувалася до острова «Скарбів»

Дівчинка:

Лети, лети, пелюстинка

Через гори і долини

Через море, океани

Через вітри і бурани

Поверни в сьогодні нас. Де одинадцятий клас..

Випускник.

Ми стоїмо востаннє на зірковій бригантині. Настав час прощання зі школою. Та візьмемо із собою найцінніші скарби, які здобули в країні Школярії. : І здобули не самі. А дякуючи нашим рідним вчителям.

Випускник .

Дорогі вчителі! Ви оберігали наше дитинство, а як буде далі, без ваших щирих побажань, вашої науки, вашої любові? Ми знаємо, що вчительська дорога важка, не встелена розкішшю. Але ви не зрадили нам, були і залишаєтеся вірними обраному колись шляху.

Випускник.

Ми ніколи вас не забудемо. І через роки і десятиліття пам'ятатимемо нашу рідну школу.

/ Пісня вчителям – Вчителі журавлі /

Школа, рідна школа.

Знов захочу в клас

Тут нам все знайоме

Тут чекають нас


Вчителі, вчителі,

В школі все життя минає

Вчителі, журавлі

На високім небокраї

Вчителі... вчителі..

Наші вчітелі

Вчителі, вчителі,

В школі все життя минає

Вчителі, журавлі

На високім небокраї

Вчителі... вчителі..

Наші вчітелі


Шли ми крок за кроком

З вами по землі

Плакали, сміялись

Наші вчителі


Вчителі, вчителі,

В школі все життя минає

Вчителі, журавлі

На високім небокраї

Вчителі... вчителі..

Наші вчітелі

Вчителі, вчителі,

В школі все життя минає

Вчителі, журавлі

На високім небокраї

Вчителі... вчителі..

Наші вчителі


/квіти вчителям /


Ведучий 2

Минає дитинство... І залишаються від нього тільки звуки, які наближають до класу кроки вчительки, скрип крейди, шум дітвори і аромат квітів, квітів учителям на прощання... Настане світанок, відкриються двері школи, вийде щаслива зграя випускників і всі розійдуться по домівках. Назавжди...

Випускник:

Шкільне дитинство промайнуло наче пташка.І ось воно доросле життя. Нам щойно вручили атестати і медалі, дали путівку в невідоме життя, а на душі і радість і тривога. І сум за рідною школою.

Випускник: Ще мить і ми залишимо стіни рідної школи, підемо в самостійне життя. Та ми ніколи не забудемо поріг рідної школи.

Випускник: Довгих одинадцять років , крок за кроком ми йшли до цього дня, долаючи перешкоди, переживаючи поразки і святкуючи перемоги. І нарешті, нашу працю в складній , але чудовій країні знань завершено.

Випускник : Підтвердженням цього є основний скарб - атестати зрілості.

а ще – знак того, що ти можеш пізнавати життя у всій його повноті, це путівка в нове життя.

Випускник :Сьогодні далекий подих дня що був я якось болісно відчув. Якийсь бентежний подих дня. Стою і думаю .. Хто Я ?

Випускник: Сьогодні ти випускник !

Випускник: А завтра ?

Випускник : Завтра невідомо. Відчиниш двері в незнайоме.

Випускник: До цього почуття я ще не звик. А хочеш я для тебе зіроньку дістану. Оту маленьку зірочку згори.

Випускник : Якщо візьму її, дорослішим я стану.

Випускник : Ні, брате, ні

Випускник : Що ж зірочко, тоді сильніш гори.

Випускник : А ти про мене пам’ять збережи. Прощай моє дитинство.

Ведучий 1

Дорогі друзі! Ще не раз лунатимуть на шкільних святах сміх і спів, нові діти сідатимуть за парти і щороку школа прощатиметься зі своїми випускниками. А ви, дорогі випускники, востаннє стоїте на своїй «Зоряній бригантині»і. Запам'ятайте себе такими: молодими, гарними, романтичними, з іскорками довіри до життя, надії, на сповнення всіх мрій і сподівань.

Ведучий 2

І, якщо у дорослому житті у вас траплятимуться хвилини відчаю і розлуки, якщо доля буде несправедливою до вас, якщо зустрінуться на вашому шляху лихі люди, згадайте оце свято, своїх друзів дитинства і вам стане спокійно на душі , ви відчуєте себе не такими самотніми. Ще будуть сьогодні танці, сміх, радість, погляд крадькома, передчуття чогось незвичайного.

/ музика, виходить дівчинка, в руках у неї квітка з останньою пелюсткою/

Дівчинка Лети, лети, пелюстинка

Через гори і долини

Через море, океани

Через вітри і бурани

Цей листочок понеси- птаха щастя запроси!

Виходить Синя птаха

^ Синя птаха.

В моїх руках маленький шматочок червоних вітрил, бо їх має вистачити для всіх, хто сьогодні прощається з дитинством, а в обійми бере свою юність. Напніть вітрила, ви відпливаєте від шкільної пристані і виходите у відкритий океан, де вас чекає….

Ведучий 1

«Зіркова бригантина « вирушає у вільне плавання морем юності та незвіданих проток і островів. Нехай щасливим буде їх шлях. Хай не застануть їх шторми та бурі. І припливе бригантина до пристані щастя. В щасливу путь.

Ведуча:

Ну от і все. І ще два-три акорди,

І — прощавай, республіко «Дитинство»!

Ми — на кордоні! Радісні і горді!

І перед нами — шлях і небо чисте!

^ Крик: Почекайте! А я?!

По канату на сцену спускається домовий — лохматий, конопатий, бородатий

Ведуча: А це що за поява?

Ведуча: Такого у сценарії не передбачено!

Нафаня: Ніяка не поява! Я — Нафаня! Ваш шкільний домовий. Ледве встиг. Як же це ви так? Про всіх згадали — а я? Хіба я не допомагав вам учитися у школі? Мені пощастило, коли будинки на Раді ділили — мені ваша школа дісталася. Спочатку я засмутився, ледве топитись не пішов: біготня, малишня, пакості всякі дитячі, безладдя. А вчителів як боявся — жуть! А потім звик, освоївся. Перше-ліпше, навчився дружить, потім читать, потім уже і всякі фізики-хімії засвоїв.

^ Ведуча: А ми і не знали! Не бачили!

Нафаня: (Спогад) Та ви мені всі як родичі: скільки я ваших огризків з-за батарей витяг, скільки дзвінків вислухав, скільки разів на контрольних хвилювався, і журнал від класної ховав, світло раніше строку виключав. Все разом з вами спробував: і на мопеді катався, і курити починав, і кинув — правда! Чесне Нафанінське! І говорити по-вашому можу, і танцювати. А от тепер ви вже виросли. Радієте! Ви що ж думаєте — виросли і все? А я, а ваші дитячі іграшки! Ми ж усі живі! Ми так вас любимо! А ви?.. Ех! (Схлипує).

^ Нафаня: От така історія. Ви виростаєте, ідете далі. А ми — залишаємося.

Ведучий: Нафаня! А ти поїдь з нами!

Ведуча: Ти ж учився разом з нами! Поїхали! І не треба буде розлучатись!

^ Нафаня: Ні! Не можу! Показує в зал

Як же вони в школі без мене? Пропадуть! Я — залишаюсь. Нафаня іде в зал

Ведучий: От і Нафаня пішов з нашого життя.

Ведучий: Скільки світлого, хорошого

Залишається в дитинстві!

І «Принцеса на горошині»,

Перші казки — друзі близькі.

^ Маленький Принц. Як багато зірок на небі! Де вона – твоя зірка щастя?

Шукайте її!

Не зупиняйтеся!

Не згубіться на нашій землі!

Ви злітайте у вись всім на диво,

Вмійте жити й творити красиво!


^ Синя птаха. О, святкова мить чарівна! 
Зупинись і почекай! 
Передбачити майбутнє змогу дай 
Бачу я щасливі очі 
Юнаків, дівчат, баьків 
І слова мої пророчі 
Хай лунають звідусіль! 
Мрії кожного здійсняться, 
Якщо будеш працювати 
Оракул мій промінням сяє 
Майбутнє школи провіщає… 

Дівчинка. Через багато років, як зайдеш до школи 
З нею розлучатись не захочеш ніколи 
Років за двадцять сюди ви заглянете 
Цікаво, якими тоді ви станете? 

^ Маленький Принц. І цю таємницю вмить розгадаю, 
Бо надзвичайний дар я маю 
Станете професорами, а дехто-магістрами 
Бізнесменами, керівниками і навіть міністрами 
Генералами і адміралами, 
Банкірами та економістами 
Відомими співаками та супер артистами 

^ Синя птаха. Всесвітній простір будете підкоряти 
і успіх великий серед людей мати 
І на останок всім вам бажаю 
Міцного здоров’я і щастя безкраю 
Успіху і наполегливості, виправдання надій 
А також здійснення всіх ваших мрій 

Фінальна пісня «Де ти, щастя»

А на світі так чудес багато, 
Тільки вір у них сповна. 
Буде на душі казкове свято, 
буде просто дивина. 
А на світі так багато дива, 
і людської доброти. 
Знаю будеш ти щасливий, 
Просто вір у щастя ти. 

Приспів:2р. 
Де ти, де ти щастя, я не знаю. 
Де ти, де ти щастячко моє, 
Де ти, де ти щастя я чекаю. 
Ти мені признайся, де ти є. 

А на світі так чудово жити, 
і радіти кожну мить. 
І пісні співати, і любити, 
і добро для всіх творить. 
Буде у житті і сонце, й злива. 
Літо, й осінь чарівна, 
Тільки будеш ти щасливий, 
Бо ж за обрієм весна. 

Приспів:.


Учні виходять, а синій птах і принц дарують випускникам зірочки з побажаннями.