asyan.org
добавить свой файл
1

Статеве виховання юнаків

Сучасність довела, що нині статеве виховання в школі не можна розглядати як ситуативний процес, упущення в якому можна безболісно компенсувати в майбутньому. Насправді — це системна, копітка, цілеспрямована, надто делікатна робота, яку необхідно починати на ранніх етапах розвитку особистості, вносячи з часом необхідні корективи.

Анастасія Фадєєва,

практичний психолог ІІ категорії

Мішково-Погорілівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Жовтневої районної ради

Миколаївської області

Статеве виховання - це частина загального виховання людини. Проблема статевого виховання є однією з найбільш актуальних в загальному контексті основних напрямків навчально - виховного процесу. Специфіка процесу соціалізації дитини дозволяє вважати правомірною роботу зі статевого виховання вже в дошкільному віці, а також потребує продовження на інших етапах розвитку дитини. Організація статевого виховання повинна здійснюватися в аспекті цілісної психолого-педагогічної системи, котра не допускає недооцінку будь-якого з її компонентів.

У державних документах – Концепції національної системи виховання, Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Законі України «Про освіту», Державній програмі «Вчитель», Національній програмі виховання дітей та молоді в Україні приділяється значна увага формуванню навичок здорового способу життя, підготовці молоді до шлюбу, прищепленню морально чистих, гуманних та доброзичливих стосунків між юнаками і дівчатами, побудованих на взаємоповазі та взаємовідповідальності.

Чільне місце в статевому вихованні юнаків та дівчат займає виховання в них культури міжстатевих стосунків, тобто формування позиції відвертості, довіри, приязні, поваги та гуманного ставлення до представників протилежної статі. Міжстатеві стосунки як суб’єкт-об’єктні мають відносну самостійність, реалізуються у суб’єктивній сфері людської діяльності і суттєво впливають на розвиток моральних цінностей у молоді.

Видатні вчені минулого століття П.П. Блонський, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський у своїх працях приділяли значну увагу проблемі статевого виховання, культури міжстатевих стосунків, підготовки молоді до сімейного життя.

У наукових публікаціях останнього періоду досліджуються проблеми формування культури сексуальної поведінки в учнів юнацького віку (Бондар Г.П., Василенко О., Петрунько О., Рибалка О.Я., Шикирова Н.), основ сімейного життя (М.В. Вовчик-Блакитна,Демидова Т.А, Долинська Л.В.,), гігієнічних основ статевого виховання (Гажбаса С.М., Кравець В.П., Понтон Л.). Проте недостатньо вивченими залишаються проблеми впливу статевого виховання в школі на сексуальну грамотність та обізнаність учнів.

Вчені (Бондарчук О.І., Голод С.И, Колесов Д.В., Кон И.С., Целуйко В.М.) вказують на низький рівень статевої культури  суспільства. Свідченням цього є констатоване медичними працівниками швидке розповсюдження ВІЛ-інфекції та венеричних захворювань серед юнацтва та молоді, ранній початок статевого життя юнаків та дівчат, що призводить до небажаної вагітності та пологів або ж абортів. Гострою проблемою стає схильність учнів до тютюнопаління, алкоголю, наркотиків і проституції. Відсутність культури міжстатевих взаємин, неготовність до конструктивної взаємодії спричинює велику кількість розлучень серед новостворених пар та значний відсоток неповних сімей, що, у свою чергу, сприяє неповноцінному статево-рольовому вихованню дітей.

Науково-популярна література, телевізійні та радіопрограми з проблем статі перенасичені пропагандою насильства, сексуальних відхилень, шкідливих звичок. Відбувається девальвація моральних цінностей, що вимагає докорінних змін і нових підходів до проблеми морально-статевого виховання вцілому та пошук шляхів удосконалення сфери статевого виховання в школі зокрема.

Отже, об’єктивна необхідність статевого виховання юнацтва зумовили вибір теми нашого дослідження: «Статеве виховання учнів юнацького віку».

Об’єкт дослідження − статеве виховання юнаків та дівчат.

Предмет дослідження − вплив статевого виховання учнів на їх сексуальну грамотність та обізнаність.

Метою нашого дослідження стало вивчення взаємозвязку статевого виховання учнів юнацького віку з рівнем їх статевої грамотності.

Виходячи з цього, в ході дослідження нами була висунута наступна гіпотеза: грамотно та етично побудоване статеве виховання в школі дозволяє підвищити рівень грамотності та обізнаності учнів зі статевої гігієни та сексуального розвитку.

Об’єкт, предмет, мета та гіпотеза нашого дослідження зумовили необхідність розв’язання таких завдань:

  1. Вивчення науково-методичної літератури з даної теми.

  2. Вивчення принципів та змісту сексуального виховання учнів у школі.

  3. Аналіз інформації від юнаків та дівчат стосовно їх статевого життя.

  4. Вивчення рівня знань старшокласників стосовно ВІЛ/СНІДу, захворювань, які передаються статевим шляхом, шкідливості абортів для репродуктивного здоров’я жінки, призначення та використання контрацептивів тощо.

  5. Проведення інформаційних занять зі статевого виховання задля підвищення сексуальної грамотності учнів.

  6. Аналіз впливу статевого виховання старшокласників на їх сексуальну грамотність та обізнаність.

Теоретичною основою є дослідження вітчизняних та зарубіжних авторів з проблеми сексуальності юнаків та дівчат, їх статевої поведінки та сексуального виховання в школі.

Для реалізації поставленнях задач нами використовувались такі теоретичні та емпіричні методи дослідження, як вивчення та аналіз психолого-педагогічної літератури, а також тестування й анкетування та математична статистика.

Актуальність результатів дослідження полягає в тому, що раніше сексуальне виховання за своїм змістом залишалось в Україні морально-етичним і не зачіпало питань розвитку репродуктивної системи людини, її сексуальності, тобто було з позиції нинішньої термінології – ґендерним. Воно дотримувалось „моралізуючої” стратегії, за якої сексологічна інформація, якщо і не замовчується, то зводиться лише до того, кого і чого мають боятися діти (уникати незнайомців, боятися гомосексуальних домагань тощо). Життя довело неефективність подібного стилю статевої соціалізації, адже сексуальні інтереси, потреби, потяги особистості заборонити неможливо. Тому сучасне статеве виховання полягає у формуванні в юнаків відповідального стану до свого фізичного, репродуктивного здоровя та моральної відповідальності в між статевих відносинах.

^ Практичне значення: Статеве виховання як комплекс виховних та просвітницьких впливів на дитину повинно бути складовою частиною навчально-виховних заходів, здійснюваних в родині, дошкільному закладі, школі та проводитись з урахуванням статі, віку, ступеню підготовленості дітей, а також з дотриманням послідовності в процесі виховання. Обов’язковою умовою його ефективності - єдиний підхід батьків, медпрацівників, педагогів, вихователів та психологів.

Апробація результатів дослідження проводилась на Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції «Актуальні питання психології сьогодення», яка відбувалася на базі Миколаївського Національного університету ім. В.О.Сухомлинського 5 березня 2008 року.

^ Експериментальна база дослідження. Дослідницько-емпірична робота здійснювалася нами на базі М-Погорілівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Жовтневої районної ради Миколаївської області. Дослідженням було охоплено 66 учні учнів (28 юнаків та 38 дівчат).

Дослідження проводилося в навчальному закладі, де не займалися планомірним статевим вихованням учнів, і складалося з трьох етапів.

На першому етапі було проведено попереднє тестування та анонімне анкетування учнів, з метою вивчення їх відношення до проблем статевого виховання.

^ На другому етапі проводилися інформаційні заняття зі статевого виховання з старшокласниками.

На третьому етапі дослідження було проведено підсумкове тестування, яке показало зростання рівня обізнаності юнаків та дівчат з питань статевого виховання.

На цьому етапі нами було проведено:

1) анонімне анкетування учнів;

Анкета була розроблена та апробована психологами в м. Совєтську Калінінградської області Російської Федерації.

Метою анонімного анкетування учнів було отримання інформації відносно характеру їх статевого життя. Були отримані та досліджені 66 юнаків 16 - 17 років (28 юнаків та 38 дівчат).

Результати анкетування зводяться до наступного:

Більшість проанкетованих схвалюють дошлюбні статеві відносини - 84% (42 чол.), з них 60% (25 чол.) – хлопці та 40% (17 чол.) – дівчата.

40% (20 чол.) проанкетованих мають статеві звязки, з них 40% (8 чол.) - юнаки, 60% (12 чол.) - дівчата.

84% (42 чол.) займались зі своїм партнером петтингом.

У 18% (9 чол.) перший статевий контакт відбувся віком, молодше 14 років.

У 60% (12 чол.) юнаків, які мають інтимні стосунки, було декілька сексуальних партнерів, з них 75% (9 чол.) юнаки та 25% дівчата (3 чол.).

У 25% (5 чол.) учнів, які мають статеві стосунки, не мають постійного партнера, з них 80% (4 чол.) юнаки и 20% (1 чол.) - дівчата.

Відповідно, 27% хлопців (4 чол.) та 73% дівчат (11 чол.) мають постійного сексуального партнера.

Мотивом до інтимним стосунків для 70% (14 чол.) проанкетованих юнаків стало задоволення власних бажань, для 20% (4 чол.) – цікавість, для 5%(1 чол.) респондентів мотивом до вступу в сексуальні стосунки стало моральне примушення, для 5% (1 чол.) – інше (кохання).

Постійно використовують контрацептиви лише 45% (9 чол.) проанкетованих.

Серед юнаків, які не мають постійного сексуального партнеру, постійно користуються презервативом лише 60% (3 чол.).

25% (2 чол.) дівчат, які мають інтимні стосунки, зовсім не вживають засобів безпеки, аргументуючи це тим, що мають постійного сексуального партнера.

38% (3 чол.) дівчат користуються переважно календарним методом.

46% (23 чол.) проанкетованих вважають за норму переривання небажаної вагітності.

На питання: «З ким відбулися Ваші перші бесіди на інтимні теми?», були отримані наступні результати:

  • з вчителями -- 0% ,

  • з лікарями -- 0%,

  • з незнайомими людьми -- 2% (1 чол.),

  • з батьками -- 36% (24 чол.),

  • з друзями -- 62% (51 чол.).

Отримані результати свідчать про те, що юнаки досить рано починають статеве життя, багато з яких вже в школі мають декілька сексуальних партнерів, багато не використовують засобів безпеки або користуються презервативом час від часу, результатом чого є ризик небажаної вагітності та венеричних захворювань, причому початкове сексуальне виховання більшість учнів отримує на вулиці, а не в школі та в родині.

2) анонімне тестування, яке було розроблене автором роботи, мало за мету перевірити рівень знань юнаків відносно захворювань, які передаються статевим шляхом, шкідливість абортів для репродуктивного здоров׳я жінки, призначення та використовування контрацептивів тощо.

Зі 66 проанкетованих:

  • 100% правильних відповідей дали 6% (4 чол.),

  • 90% правильних відповідей - 8% (5 чол.),

  • 80% правильних відповідей - 12% (6 чол.),

  • 70% правильних відповідей - 18% (12 чол.),

  • 60% правильних відповідей - 29% (20 чол.),

  • 50% правильних відповідей - 11% (7 чол.),

  • 40% правильних відповідей - 3% (2 чол.),

  • 30% правильних відповідей - 8% (5 чол.),

  • 20% правильних відповідей - 4% (3 чол.),

  • 10% правильних відповідей - 3% (2 чол.),

  • 0% правильних відповідей – 0% (0 чол.).

Проведення інформаційних занять з питань статевого виховання

Анонімне тестування та анкетування юнаків та дівчат показали необхідність проведення занять зі статевого виховання серед учнів, в результаті чого було на другому етапі проведено трьох позакласних інормаційних занять на теми:

  • «ВІЛ-інфекція та засоби профілактики»

  • «Захворювання, які передаються статевим шляхом»

  • «Вагітність, переривання вагітності та наслідки».

На третьому етапі нашого дослідження було проведено підсумкове тестування, яке показало зростання рівня обізнаності юнаків та дівчат з питань статевого виховання.

При повторному отримані наступні результати тестування:

  • 12% (8 чол.) показали високий рівень володіння інформацією (100% правильних відповідей),

  • 17% (12 чол.) відповіли на 90% питань,

  • 22% (15 чол.) відповіли на 80% питань,

  • 14% ( 9 чол.) відповіли на 70% питань,

  • 11% (7 чол.) відповіли на 60% питань,

  • 8% (5 чол.) відповіли на 50% питань,

  • 9% (6 чол.) відповіли на 40% питань,

  • 2% (1 чол.) відповіли на 30% питань,

  • 3% (2 чол.) відповіли на 20% питань,

  • 2% (1 чол.) відповіли на 10% питань,

  • 0% (0 чол.) відповіли на 0% питань.

Співвідношення даних попереднього та повторного

анонімних тестувань учнів

^ Результати попереднього тестування, середнє значення у відсотках

Результати повторного тестування, середнє значення у відсотках

40

49,5

Таким чином, ми можемо прослідкувати позитивну динаміку знань учнів зі статевого виховання, виходячи з результатів попереднього та повторного тестувань – 40% та 49,5% відповідно. Тобто рівень обізнаності старшокласників з питань ВІЛ/СНІДу, хвороб, що передаються статевим шляхом, шкідливісті абортів для репродуктивного здоров׳я жінки, призначення та використовування контрацептивів підвищився в 1,24 рази.



Результати підсумкового тестування, показали зростання рівня обізнаності юнаків з проблем статевого виховання, що підтвердило висунутою нами гіпотезу, котра полягає в тому, що грамотно и етично побудоване статеве виховання дозволяє підвищити рівень обізнаності учнів в статевої гігієни та сексуального розвитку.

Отже, можна зробити наступні висновки:

  1. Сексуальне виховання можна розглядати як комплекс виховних та просвітницьких впливів на дитину, направлених на опанування ними норм поведінки, які притаманні представникам його статі. Задача статевого виховання - сприяти гармонійному розвитку підростаючого покоління, повноцінному формуванню статевої поведінки та репродуктивної функції, сприяти зміцненню фізіологічних та моральних засад шлюбу та сім׳ї.

Проблеми статевого виховання було б неправильно зводити тільки до сфери сексуальних відносин. Задачі сексуального виховання обіймають все коло проблем статі, тендерних відмінностей та статевої поведінки. Сексуальне просвітництво являє собою невід׳ємний, проте не єдиний компонент статевого виховання.

В статевому вихованні використовуються загальні принципи виховної роботи. Воно повинно бути складовою частиною навчально-виховних заходів, здійснюваних в родині, дошкільному закладі, школі та проводитись з урахуванням статі, віку, ступеню підготовленості дітей, а також з дотриманням спадкоємність в процесі виховання. Обов’язковою умовою його ефективності - єдиний підхід батьків, медпрацівників, педагогів, вихователів та психологів.

Батьки першими починають сексуальне виховання своїх дітей, навіть якщо вони самі про це не знають або не хочуть знати. Батьки часто не усвідомлюють, що основи статевого виховання передаються не в вербальній формі, а на прикладі поведінки самих же батьків та через їх установки. Статеве виховання в сімї – це важливий інструмент, за допомогою якого батьки можуть направити розвиток дітей в певне русло, заклавши тим самим фундамент свідомої статевої поведінки в подальшому дорослому житті дітей.

  1. ^ Завдання сучасної школи — закласти основи, розставити деякі загальнозначущі орієнтири, уникаючи безтактності та нав’язливості, не надаючи сфері сексуального виховання надмірно випереджального характеру, але разом із тим з оглядом на особливості віку та характер фізіологічних зрушень у організмі учнів.

^ Основні принципи сексуального виховання в школі:

а) статеве виховання має здійснюватись у взаємозв’язку з усіма іншими напрямами навчально-виховної роботи школи. Воно не повинне бути відокремленим.

б) необхідно, щоб зміст, форми та методи статевого виховання відповідали віковим особливостям учнів (у тому числі й етапам статевого розвитку), а також рівню їхніх знань із конкретних тем. Вони мають право отримувати вичерпні (на їхньому рівні) морально спрямовані відповіді на всі виникаючі в них запитання.

в) учні, які цікавляться більш глибокими та специфічними питаннями, мають отримувати необхідну інформацію індивідуально або в невеликій групі в ході бесід із запрошеними фахівцями.

^ Основні завдання статевого виховання в школі:

а) прищеплювання учням обох статей навичок спілкування та взаєморозуміння, а також здатності приймати усвідомлені рішення;

б) формування в учнів позитивного ставлення до здорового способу життя, планування родини та відповідального батьківства;

в) захист (методами виховання) фізичного й репродуктивного здоров’я учнів;

г) забезпечення учнів грамотною та систематичною інформацією, котра дає їм можливість зрозуміти, що з ними відбувається, а також допоможе адаптуватись до змін, що відбуваються в період статевого дозрівання, пройти з найменшими психологічними втратами цей непростий етап дорослішання.

Проте проблема статевого виховання в школі посилюється відсутністю чіткої сформульованої програми, яка би визначила принципи и зміст статевого виховання в школі, в зв׳язку з чим багато з батьків побоюються, що в програмах статевого виховання та навчання основам сімейного життя будуть висловлюватися або пропагувати ідеї, котрі вони не схвалювали б. Варто зазначити, що в сучасних умовах це осторога, рівно як і скепсис відносно рівня викладання і якості навчальних матеріалів для статевого виховання далеко не безпричинні: чималу тревогу и заклопотаність педагогів та батьків викликає масовий випуск та некомпетентне використовування відповідної літератури.

  1. Отримані нами результати анонімного анкетування, яке мало за мету отримання інформації від старшокласників відносно характеру їх сексуального життя, свідчать про те, що юнаки досить рано вступають в інтимні стосунки, багато з яких вже в школі мають декілька сексуальних партнерів, багато не використовують засобів безпеки або користуються презервативом час від часу, результатом чого є ризик небажаної вагітності та венеричних захворювань, причому початкове сексуальне виховання більшість учнів отримує на вулиці, а не в школі та в родині.

  2. Анонімне тестування, яке було розроблене автором роботи, мало за мету перевірити рівень знань юнаків та дівчат відносно ВІЛ/СНІДу, захворювань, які передаються статевим шляхом, шкідливість абортів для репродуктивного здоров׳я жінки, призначення та використовування контрацептивів тощо. Середнє значення правильних відповідей був 40% зі 100% можливих.

  3. Анонімне тестування та анкетування юнаків та дівчат показали необхідність проведення занять зі статевого виховання серед учнів, в результаті чого було на другому етапі проведено трьох позакласних інормаційних занять на теми:

  • «ВІЛ-інфекція та засоби профілактики»

  • «Захворювання, які передаються статевим шляхом»

  • «Вагітність, переривання вагітності та наслідки».

6. Після повторного анонімного тестування, ми можемо прослідкувати позитивну динаміку знань учнів зі статевого виховання, виходячи з результатів попереднього та повторного тестувань – 40% та 49,5% відповідно. Тобто рівень обізнаності старшокласників з питань ВІЛ/СНІДу, хвороб, що передаються статевим шляхом, шкідливості абортів для репродуктивного здоров׳я жінки, призначення та використовування контрацептивів підвищився в 1,24 рази.

Результати підсумкового тестування, показали зростання рівня обізнаності юнаків з проблем статевого виховання, що підтвердило висунутою нами гіпотезу, котра полягає в тому, що грамотно и етично побудоване статеве виховання дозволяє підвищити рівень обізнаності учнів в статевої гігієни та сексуального розвитку.

Література:

  1. Зайцев А. Г., Зайцев Г. К. Педагогика счастья (Валеология семьи). – СПб: Союз, 2002. – 320 с.

  2. Хубер Д. Теория гендерной стратификации // Антология гендерной теории. – Минск: Пропилен, 2000.

  3. Филиппова Г. Г. Психология материнства. – М.: Изд-во Института Психотерапии, 2002. – 240 с.

  4. Блонский П. П. Очерки детской сексуальности // Избр. пед. и псих. Произведения. – Т. 1. – М.: Педагогіка, 1979. – 277 с.

  5. Кон И.С. Половые различия и дифференциация социальных ролей. М., 1975. – 230 с.

  6. Кон И.С. Сексуальная культура в России: клубничка на березке. – М., 1997. – 300 с.

  7. Кравець В.П. Теорія і практика дошлюбної підготовки молоді. – К.: Київська правда, 2000. – 688 с.

  8. Мани Дж., Такер П. Ориентация // Сексология (хрестоматия). – СПб: Питер, 2001. – 512 с.